Рішення

від 28.06.2023 по справі 303/3072/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/3072/23

2/303/477/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Вагерич О.С.,

за участю

представника позивача Імре Пак (Imre Pakh) Гладченко І.С.

представника відповідача виконавчого

комітету Мукачівської міської ради Сусол В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, Мукачівського міського комунального підприємства «Ремонтно-будівельне управління», Мукачівського історичного музею про порушення авторських прав,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, Мукачівського міського комунального підприємства «Ремонтно-будівельне управління», Мукачівського історичного музею, про порушення авторських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі авторських договорів на створення твору мистецтва, укладених 09.01.2007 року з архітектором ОСОБА_3 та з скульптором М.Белень, у нього виникли право власності і виключні майнові авторські права на пам`ятник «Птах Турул». 13.10.2022 року виконавчим комітетом Мукачівської міської ради було прийнято рішення № 461 відповідно до якого вирішено зобов`язати Мукачівський історичний музей встановити малий Державний Герб України на бастіоні замку « ОСОБА_4 » шляхом проведення демонтажу постаменту «Турул». При цьому виконавчий комітет Мукачівської міської ради зобов`язав Мукачівський історичний музей для проведення демонтажу постаменту «Турул» залучити ММКП «Ремонтно-будівельне управління». Як наслідок Мукачівський історичний музей за допомогою ММКП «Ремонтно-будівельне управління» демонтували і знищили скульптуру «Турул», що була встановлена на п`єдесталі монумента «Птах Турул». Такими діями відповідачів було внесено зміни до авторського твору, монументу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », шляхом його пошкодження, переробки та адаптації до твору.

Таким чином, вважаючи порушеними майнові авторські права, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та заявив такі позовні вимоги: 1) «Визнати факт порушення майнових авторських прав позивача на об`єкт авторського права, а саме пам`ятник «Птах Турул», який було встановлено 12.03.2008 року на бастіоні замку «Паланок» в м. Мукачево Закарпатської області, шляхом порушення його цілісності, переробки, свавільне використання і перетворення»; 2) «Зобов`язати відповідачів солідарно відновити порушені майнові авторські права позивача на об`єкт авторського права, а саме пам`ятник «Птах Турул», який було встановлено 12.03.2008 року на бастіоні замку «Паланок» в м. Мукачево Закарпатської області шляхом: - відновлення становища, яке існувало до порушення (відновити цілісність пам`ятника); - заборонити відповідачам вчиняти дії, що порушують, а також загрожують у майбутньому порушити авторське право; - опублікування за рахунок відповідачів в засобах масової інформації відомості про допущені порушення авторського права та судові рішення щодо цих порушень».

Ухвалою суду від 12.04.2023 року позов було залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позову. 17.04.2023 року представником позивача на виконання ухвали про залишення позову без руху було усунуто недоліки позову.

Ухвалою суду від 01.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.05.2023 року, а згодом відкладено на 08.06.2023 року.

Ухвалою суду від 31.05.2023 року у задоволенні клопотання представника виконавчого комітету Мукачівської міської ради про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 08.06.2023 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 28.06.2023 року.

16.05.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ММКП «Ремонтно-будівельне управління» в якому міститься прохання про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що підприємство жодних робіт по демонтажу пам`ятника не виконувало, а тому таке не є належним відповідачем у цій справі.

22.05.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Мукачівського історичного музею в якому в якому міститься прохання про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що пам`ятник «Птах Турул» не є об`єктом авторського права, а є копією раніше встановлених пам`ятників. Крім цього у відзиві зазначається про те, що твором мистецтва відповідно до авторських договорів розуміється саме скульптура під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». На зображеннях, що представлені у додатках до цих договорів відображена скульптура птаха, в одному випадку вона розміщена разом з іншими об`єктами, а в другому скульптура птаха зображена сама. Таким чином, при здійсненні демонтажу вищезазначеної скульптури з постаменту, не було внесено змін до авторського твору, в тому числі, шляхом його знищення, пошкодження, переробки, а цілісність скульптури була збережена та в подальшому планується її розміщення як музейного експонату.

23.05.2023 року до суду від виконавчого комітету Мукачівської міської ради надійшла заява про закриття провадження з тих підстав, що відсутній предмет спору.

23.05.2023 року до суду від виконавчого комітету Мукачівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому міститься прохання про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем не доведено наявності предмета спору, а саме, що пам`ятник «Птах Турул» є об`єктом авторського права. Також вказується про те, що відповідно до авторських договорів твором мистецтва є саме скульптура птаха без постаменту. Відтак при здійсненні демонтажу скульптури з постаменту не вносились зміни до авторського твору, в тому числі його знищення, пошкодження, переробки чи адаптації до твору, а цілісність скульптури «Птах Турул» збережена. Крім того у відзиві зазначається про те, що будь-яких дозволів на будівництво та встановлення пам`ятника на бастіоні замку «Паланок» Мукачівська міська рада позивачу не надавала.

30.05.2023 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 (Imre Pakh), адвоката Гладченко І.С., надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається про те, що подані відповідачами відзиви є копіями один одному та жодним чином не обґрунтовані. Також у відповіді на відзив вказується про те, що відповідачі у своїх відзивах фактично підтверджують наявність об`єкта архітектурного твору та його авторів. При цьому саме спільними діями відповідачів з відповідним розподілом ролей спричинено шкоди майну та майновим правам позивача.

31.05.2023 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 (Imre Pakh), адвоката Гладченко І.С., надійшла аналогічна за змістом відповідь на відзив.

07.06.2023 року до суду від виконавчого комітету Мукачівської міської ради надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що твердження позивача в частині оригінальності скульптури «Турул» є припущенням.

Представник позивача, адвокат Гладченко І.С., в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, та просила суд їх задовольнити.

Представник виконавчого комітету Мукачівської міської ради Сусол В.В. у судовому засіданні проти позову заперечила.

Представники ММКП «Ремонтно-будівельне управління» та Мукачівський історичний музей у судове засідання з розгляду цієї справи не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили. При цьому у відзиві на позовну заяву Мукачівського історичного музею міститься прохоння про розгляд справи без участі представника.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В ході судового розгляду встановлено, що 09.01.2007 року між ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 був укладений авторський договір на створення твору мистецтва. В розділі 1. цього договору його сторони визначили такі поняття. «Автор» означає фізичну або юридичну особу, яка в результаті своєї творчої праці на замовлення створила твір. «Замовник» означає особу, яка замовила створення твору на умовах і в порядку, визначених цим договором. «Твір» означає архітектурний твір скульптура (архітектурна споруда монумент) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який має відповідати іншим додатковим характеристикам, що визначені у Додатку № 2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. «Місце встановлення архітектурного твору» - пам`ятник архітектури - Мукачівський замок «Паланок» (м. Мукачево Закарпатської області, Україна)

У розділі 3 договору сторони визначили предмет цього договору. Так, відповідно до п. 3.1.1. договору за договором автор передає замовнику речове право власності (право володіти, користуватися і розпоряджатися) на оригінал твору, що є матеріальним уособленням архітектурного твору (архітектурне споруда - монумент). З моменту такої передачі замовник отримує виключне речове право власності на архітектурну споруду скульптуру (монумент), як матеріальний об`єкт образотворчого мистецтва. Згідно з п. 3.1.2. договору передача речового права власності на твір замовнику відбувається в дату підписання сторонами окремого акту приймання-передачі, зразок якого наведений у додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Крім того, відповідно до п. 3.2.1. договору авторські виключні майнові права на твір як об`єкт інтелектуальної власності передаються у повному обсязі замовнику у власність за відповідним актом приймання-передачі разом із оригіналом твору. Від моменту такої передачі замовник стає одноособовим власником майнових прав на Твір. За цим договором виключне майнове право автора на використання твору а також виключне майнове право автора на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами переходить до замовника і дає право замовнику дозволяти або забороняти, зокрема: 1) відтворення творів; 2) публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення твору; 5) переробку, адаптацію та інші подібні зміни твору; 6) включення твору як складової частини до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 7) продаж твору, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі; 8) подання твору до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до твору з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 9) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат; 10) імпорт примірників твору; 11) використання проекту твору та повторне використання твору. Цей перелік не є вичерпним.

В п. 4.1. договору сторони також узгодили, що автор зобов`язується створити твір до наступної дати - 12 березня 2008 року.

Відповідно до додатку № 1 до авторського договору на створення твору мистецтва від 09.01.2007 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 12.03.2008 року підписали акт приймання-передачі відповідно до якого автор за цим актом відчужує (передає у власність) замовнику оригінал твору. Авторські виключні майнові права на твір як об`єкт інтелектуальної власності відчужуються (передаються) у повному обсязі замовнику. Від дати підписання цього акту замовник стає одноособовим власником майнових прав інтелектуальної власності на твір з виключним правом на використання твору та виключним правом на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. В додатку № 2 до авторського договору на створення твору мистецтва від 09.01.2007 року відображено характеристики твору.

Також судом встановлено, що 09.01.2007 року між ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_5 був укладений авторський договір на створення твору мистецтва. В розділі 1. цього договору його сторони визначили такі поняття. «Автор» означає фізичну або юридичну особу, яка в результаті своєї творчої праці на замовлення створила твір. «Замовник» означає особу, яка замовила створення твору на умовах і в порядку, визначених цим договором. «Твір» означає авторський твір скульптура під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який має відповідати іншим додатковим характеристикам, що визначені у Додатку № 2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. «Місце встановлення архітектурного твору» - пам`ятник архітектури - Мукачівський замок «Паланок» (м. Мукачево Закарпатської області, Україна).

У розділі 3 договору сторони визначили предмет цього договору. Так, відповідно до п. 3.1.1. договору за договором автор передає замовнику речове право власності (право володіти, користуватися і розпоряджатися) на оригінал твору, що є матеріальним уособленням архітектурного твору (архітектурне споруда - монумент). З моменту такої передачі замовник отримує виключне речове право власності на архітектурну споруду скульптуру (монумент), як матеріальний об`єкт образотворчого мистецтва. Згідно з п. 3.1.2. договору передача речового права власності на твір замовнику відбувається в дату підписання сторонами окремого акту приймання-передачі, зразок якого наведений у додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Крім того, відповідно до п. 3.2.1. договору авторські виключні майнові права на твір як об`єкт інтелектуальної власності передаються у повному обсязі замовнику у власність за відповідним актом приймання-передачі разом із оригіналом твору. Від моменту такої передачі замовник стає одноособовим власником майнових прав на Твір. За цим договором виключне майнове право автора на використання твору а також виключне майнове право автора на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами переходить до замовника і дає право замовнику дозволяти або забороняти, зокрема: 1) відтворення творів; 2) публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення твору; 5) переробку, адаптацію та інші подібні зміни твору; 6) включення твору як складової частини до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 7) продаж твору, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі; 8) подання твору до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до твору з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 9) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат; 10) імпорт примірників твору; 11) використання проекту твору та повторне використання твору. Цей перелік не є вичерпним.

В п. 4.1. договору сторони також узгодили, що автор зобов`язується створити твір до наступної дати - 12 березня 2008 року.

В додатку № 1 до авторського договору на створення твору мистецтва від 09.01.2007 року відображено характеристики твору. Відповідно до додатку № 2 до авторського договору на створення твору мистецтва від 09.01.2007 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 12.03.2008 року підписали акт приймання-передачі відповідно до якого автор за цим актом відчужує (передає у власність) замовнику оригінал твору. Авторські виключні майнові права на твір як об`єкт інтелектуальної власності відчужуються (передаються) у повному обсязі замовнику. Від дати підписання цього акту замовник стає одноособовим власником майнових прав інтелектуальної власності на твір з виключним правом на використання твору та виключним правом на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Додатково судом також встановлено, що відповідно до розпорядження Мукачівського міського голови від 13.10.2022 року «Про скликання позачергового засідання виконавчого комітету Мукачівської міської ради» вирішено провести 13.10.2022 року позачергове засідання виконавчого комітету Мукачівської міської ради.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 461/37-22 від 13.10.2022 року «Про встановлення на території Мукачівського історичного музею, на замку « ОСОБА_4 », малого Державного Герба України» вирішено ОСОБА_6 історичному музею встановити малий Державний Герб України на бастіоні замку « ОСОБА_4 » шляхом проведення демонтажу постаменту «Турул». Також вирішено Мукачівському історичному музею для проведення відповідних робіт залучити ММКП «Ремонтно-будівельне управління».

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить захистити (відновити) його порушені права виключно в рамках порушеного авторського права та із застосування правових механізмів захисту передбачених Законом України «Про авторське право і суміжні права» на, що зробила акцент представник позивача в ході судового розгляду. При цьому, з позиції сторони позивача об`єктом авторського права відповідно до авторських договорів є скульптура птаха разом з постаментом, які і складають собою цілісний твір.

Вирішуючи цей спір суд вважає за необхідне в першу чергу врахувати наступне. Так, на час укладення авторських договорів і демонтажу монументу та на час звернення до суду з цим позовом діяли різні редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Частина 1 ст. 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене, суд буде застосовувати редакцію Закону України «Про авторське право і суміжні права» та норми інших нормативно-правових актів наступним чином.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист відновленого, порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії та встановлення заборони відповідачам вчиняти певні у зв`язку з порушенням його майнових авторських прав. Предметом доказування у справі є, зокрема, обставини встановлення неправомірного використання відповідачами об`єкту авторського права, визначення можливості застосування обраного позивачем способу захисту як ефективного та дієвого способу захисту порушення авторського права.

Саме позивач визначає спосіб використання об`єкту інтелектуальної власності, яким порушено його права та вказує який саме об`єкт використано. Лише позивач, реалізовуючи своє диспозитивне право, визначає предмет і підставу позову.

Частиною 1 ст. 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Конституції України кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів термін «Літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, зокрема фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектури або науки. За законодавством країн Союзу зберігається право визначати термін охорони фотографічних творів і творів прикладного мистецтва, охоронюваних як художніх творів; проте цей термін не може бути менший двадцяти п`яти років від часу створення такого твору (ч. 4 ст. 7 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів).

Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу.

У ч.ч. 1, 2 ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 419 ЦК України право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об`єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об`єкт права інтелектуальної власності.

Згідно зст.420ЦК Українидо об`єктівправа інтелектуальноївласності,зокрема,належать літературні та художні твори.

Пункт 9 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідосин) відносить до об`єктів авторського права 9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва. Аналогічне положення містить також і чинна редакція Закону.

Відповідно до ст. 421 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Право інтелектуальноївласності виникає(набувається)з підстав,встановлених цимКодексом,іншим закономчи договором(ст.422ЦК України).Майнові праваінтелектуальної власностіможуть бутипередані відповіднодо законуповністю абочастково іншійособі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону (ст. 427 ЦК України). Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом. Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений за замовленням, переходять до замовника з моменту створення твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором чи законом (ч.ч. 2, 4 ст. 440 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Частиною 1 ст. 440 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп`ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп`ютер; 11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.

Отже, вагомим питання у контексті доводів сторін і доказів, які надані ними суду, є питання встановлення належності позивачу майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» » (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» судам роз`яснено, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 442 ЦК України твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.

Отже, з урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, її спростувати повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила її авторські права, і така особа не повинна доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується.

В свою чергу відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування авторства ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .Белень та як наслідок наявності майнових авторських прав на підставі авторських договорів на створення твору мистецтва, укладених 09.01.2007 року, у позивача ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

Відтак суд приходить до висновку, що у позивача на підставі укладених 09.01.2007 року з архітектором ОСОБА_3 та з скульптором М.Белень авторських договорів на створення твору мистецтва виникли право власності і майнові авторські права на пам`ятник «Птах Турул».

Разом з тим, виникає питання, що саме собою становить об`єкт авторського права у спірній ситуації. Сторона позивача обґрунтовує свою позицію тим, що об`єктом авторського права відповідно до авторських договорів є скульптура птаха разом з постаментом, які і складають собою цілісний твір. На підтвердження такої позиції вказує на додаток № 2 до авторського договору на створення твору мистецтва від 09.01.2007 року, укладеного з архітектором ОСОБА_3 в якому відображено характеристики твору, а також на визначення в розділі 1 договору поняття твору де зазначено, що: «Твір» означає архітектурний твір скульптура (архітектурна споруда монумент) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який має відповідати іншим додатковим характеристикам, що визначені у Додатку № 2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Надаючи відповідну оцінку таким твердження та досліджуючи в ході судового розгляду відповідні докази судом встановлено, що в додатку № 2 договору дійсно відображено характеристики твору. Разом з тим, відображені в цьому додатку характеристики твору відтворюють загальне розташування монументу та включають в себе елементи безпосередньо монументу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також частину бастіону замку « ОСОБА_4 ». При цьому частина бастіону замку « ОСОБА_4 » не може бути об`єкт авторського права в межах цього договору.

В свою чергу представник позивача в судовому засіданні не змогла належним чином обґрунтувати та підтвердити відповідними доказами, що саме з відображеного в додатку № 2 договору є об`єктом майнового авторського права ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

В той же час відповідно до додатку № 1 до авторського договору на створення твору мистецтва від 09.01.2007 року, укладеного з скульптором М.Белень, де відображено характеристики твору, зображено скульптуру «Птах Турул».

Також слід врахувати, що обидва договори є фактично ідентичними за свої змістом як і визначення в розділі 1 договорів поняття твору. Єдина відмінність, на яку вказує сторона позивача, що в розділі 1. договору укладеному з архітектором О.Андялоші при визначенні поняття твору в дужках додатково зазначено «архітектурна споруда монумент» не може бути твердженням того, що все відображене в Додатку № 2, включаючи частину замку « ОСОБА_4 », є об`єкт авторського права в межах цього договору.

Отже, з урахуванням встановленої вище дії в авторському праві презумпції авторства, суд приходить до висновку, що у позивача на підставі укладених 09.01.2007 року авторських договорів на створення твору мистецтва виникли право власності і майнові авторські права на пам`ятник «Птах Турул», який становить собою скульптуру «Птах Турул».

Частиною 3 ст. 426 ЦК України передбачено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в ст. 2 ЦК України, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб`єктів авторських прав і (або) суміжних прав.

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.ст. 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені ст.ст. 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст.ст. 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам (п. «а» ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав; в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу; д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав; е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об`єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції чинній станом на час звернення до суду з цим позовом та на час ухвалення рішення) за захистом авторського права або суміжних прав, а також права особливого роду (sui generis) у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції мають право звертатися суб`єкти авторського права або суб`єкти суміжних прав для захисту свого авторського права або суміжних прав.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про: 1) визнання авторського права або суміжних прав; 2) відновлення становища, яке існувало до порушення; 3) припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; 4) стягнення винагороди, передбаченої законодавством про авторське право і суміжні права; 5) відшкодування моральної шкоди; 6) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права або суміжних прав, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або стягнення компенсації; 7) припинення підготовчих дій до порушення авторського права та/або суміжних прав, у тому числі шляхом призупинення митних процедур, якщо є підстави вважати, що на митну територію України чи з митної території України можуть бути пропущені піратські примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технологічного засобу захисту об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав тощо; 8) опублікування за рахунок порушника в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та/або суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень; 9) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов`язаних із захистом авторського права та/або суміжних прав (ч. 2 ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції чинній станом на час звернення до суду з цим позовом та на час ухвалення рішення).

В ч. 3 ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції чинній станом на час звернення до суду з цим позовом та на час ухвалення рішення) також визначено, що суд має право постановити рішення про: 1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права та/або суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; 2) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права та/або суміжних прав; 3) стягнення з порушника авторського права та/або суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; 4) стягнення компенсації (разового грошового стягнення); 5) припинення і заборону опублікування творів, виконань, фонограм, відеограм, вилучення (конфіскацію) піратських примірників творів, фонограм, відеограм чи записів програм організацій мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо в ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права та/або суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення таких прав.

Таким чином, судом встановлено, що Закон України «Про авторське право і суміжні права» як в редакції закону станом на час виникнення спірних правовідносин так і в редакції станом на час звернення до суду з цим позовом та на час ухвалення рішення передбачає захист авторського права у відповідні визначені способи.

При цьому слід врахувати те, що способи захисту, передбачені у згаданих нормах законодавчих актів, наведені у загальному виді, аби охопити все розмаїття: - особистих немайнових авторських прав; - майнових авторських прав; - суміжних прав (особистих немайнових і майнових прав виконавців літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення); - об`єктів авторського права - творів у галузі науки, літератури і мистецтва (літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного характеру тощо; виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп`ютерні програми; бази даних; музичні та інші твори, створені для сценічного показу, їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва і так далі); - порушень договору та позадоговірних правопорушень; - наявних порушень і таких, що ймовірно можуть статися при створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права або суміжних прав.

Тому не всі із зазначених способів захисту можуть застосовуватись при порушенні особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності. Належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст. 16 ЦК України.

Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Відтак суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні правові висновки, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18), від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18), від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304 гс 18), від 13.10.2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703 цс 19).

Разом із цим у п. 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі №925/642/19 вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В контексті вирішення кожної окремо заявленої позовної вимоги суд зазначає про таке.

Обґрунтовуючи позивач зазначає про те, що він як носій виключних майнових авторських прав має право на забезпечення недоторканості твору, має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкоджує честі і репутації автора. Разом з тим відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про авторське право та суміжні права» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) такі права належать до особистих немайнових прав автора, які не можуть бути відчужені. Особисті немайнові права інтелектуальної власності та майнові права інтелектуальної власності є різними за змістом і є незалежними одні від одних.

Так, зокрема, позивач просить суд зобов`язати відповідачів відновити порушені майнові авторські права позивача на об`єкт авторського права, а саме пам`ятник «Птах Турул», який було встановлено 12.03.2008 року на бастіоні замку «Паланок» в м. Мукачево Закарпатської області шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення (відновити цілісність пам`ятника).

Дійсно, в ч. 2 ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції чинній станом на час звернення до суду з цим позовом та на час ухвалення рішення) зазначено, що особи мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про відновлення становища, яке існувало до порушення.

Як встановлено вище, суд відхилив твердження сторони позивача про те, що об`єктом авторського права у спірній ситуації є скульптура птаха разом з постаментом, які і складають собою цілісний твір. Відтак правові підстави для відновлення цілісності пам`ятника в контексті заявленої вимоги відсутні.

Більше того, якщо дивитися з позиції сторони позивача на те, що цілісним твором є скульптура птаха разом з постаментом, застосування механізму правового захисту, що полягає у відновленні становища, яке існувало до порушення, а саме відновленні цілісності пам`ятника та покладення такого обов`язку на відповідачів нівелює першочергову цінність такого об`єкту як оригінального інтелектуального творіння автора ознака кого і характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора та відображає творчі рішення, прийняті автором під час створення твору. Вказане в тому числі свідчить, що такий спосіб захисту не відповідає змісту відповідного права та інтересу, характеру його порушення та є не ефективним, оскільки не відновить твір у первинній, саме авторській, редакції.

В доповнення до встановленого вище слід зазначити також про те, що рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 461/37-22 від 13.10.2022 року «Про встановлення на території Мукачівського історичного музею, на замку « ОСОБА_4 »» на виконання якого демонтовано постамент « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на цей час є чинним та відповідно обов`язковим до виконання.

З приводу заявленої позовної вимоги щодо зобов`язання відповідачів відновити порушені майнові авторські права шляхом опублікування за їхній рахунок в засобах масової інформації відомості про допущені порушення авторського права та судові рішення щодо цих порушень суд зазначає, що така позовна вимога не відповідає належному способу захисту майнового права інтелектуальної власності на твір. Виключне майнове право позивача не може бути захищене шляхом опублікування повідомлення про порушення, бо воно не приведе до поновлення майнової сфери позивача. Схожі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року (справа № 569/17272/15-ц).

З приводу заявленої позовної вимоги щодо зобов`язання відповідачів відновити порушені майнові авторські права шляхом встановлення заборони вчиняти дії, що порушують, а також загрожують у майбутньому порушити авторське право суд зазначає, що така позовна вимога не підлягає задоволенню із зазначених вище підстав, а також із врахуванням того, що позивачем не конкретизовано саме які дії вчиняти він просить заборонити та на цей час не встановлено протиправних дій в межах заявлених позовних вимог. Посилання на можливі протиправні дії в майбутньому є припущенням, а відтак таке не підлягає судовому захисту.

З приводу заявленої позовної вимоги щодо визнання факту порушення майнових авторських прав позивача на об`єкт авторського права шляхом порушення його цілісності, переробки, свавільне використання і перетворення суд зазначає про таке. Як зазначено вище відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про авторське право та суміжні права» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) автору належать такі особисті немайнові права як вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Відтак право на збереження цілісності твору належить до особистих немайнових прав автора, якими позивач не наділений.

В свою чергу переробку, свавільне використання і перетворення твору при розгляді цього спору слід розцінювати в контексті правовідносин щодо набуття, здійснення та захисту майнових авторських та в розумінні, зокрема, Закону України «Про авторське право та суміжні права». Так, використання, переробку та перетворення твору можна вважати, наприклад, публікацію такого твору, створення нових творів з його використанням, чого в ході судового розгляду не встановлено. Більше того встановлення цих фактів необхідно позивачу виключно для застосування правових механізмів захисту при вирішенні цього спору. Із врахуванням того, що судом приймається рішення про відмову в задоволенні позову про зобов`язання відповідачів солідарно відновити порушені майнові авторські права позивача на об`єкт авторського права шляхом: - відновлення становища, яке існувало до порушення (відновити цілісність пам`ятника); - заборонити відповідачам вчиняти дії, що порушують, а також загрожують у майбутньому порушити авторське право; - опублікування за рахунок відповідачів в засобах масової інформації відомості про допущені порушення авторського права та судові рішення щодо цих порушень, встановлення фактів порушення майнових авторських прав позивача в межах цього спору буде позбавлене будь-якого правового значення та не породить юридичних наслідків, не є ефективним, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову і в цій частині.

Підсумовуючи суд додатково звертає увагу на те, що жодних зобов`язань щодо розміщення скульптури «Птах Турул» в тому місці де така знаходилася до жовтня 2022 року у сторін цієї справи немає, протилежного судом не встановлено. Та обставина, що у авторських договорах зазначено місце встановлення архітектурного твору на території замку « ОСОБА_4 » не має правового значення для відповідачів.

Окремо також звертається увага на те, що обґрунтовуючи позов сторона позивача (зокрема в поданій 14.04.2023 року до суду заяві) вказує на те, що відповідачі пошкодили архітектурний твір, а тому мають повернути безпідставно набуте майно, відновити його цілісність, відшкодувати нанесену позивачу шкоду його майновим правам в той час як будь-якої вимоги майнового характеру не заявляє. До того ж доказів пошкодження чи знищення скульптури «Птах Турул» в ході судового розгляду не встановлено позаяк Мукачівський історичний музей у відзиві на позовну заяву повідомляє, що при здійсненні демонтажу скульптури з постаменту не було внесено змін до авторського твору, в тому числі, шляхом його знищення, пошкодження, переробки, а цілісність скульптури була збережена та в подальшому планується її розміщення як музейного експонату, що свідчить про можливість позивача на свій розсуд розпоряджатися твором в межах реалізації своїх прав.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності та враховуючи те, що позивачем не доведено порушення його майнових авторських прав, запропоновані способи захисту майнових авторських прав не узгоджуються із визначеними в ч. 3 ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції чинній станом на час звернення до суду з цим позовом та на час ухвалення рішення) ефективними способами захисту, які можуть бути реалізовані в судовому рішенні, а також не приведуть до поновлення майнової сфери позивача зважаючи на наявність в нього виключно майнових авторських права, що в сукупності із встановленим вище свідчить про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 2, 15, 16, 418, 419, 420, 421, 422, 424, 426, 427, 432, 440, 442 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, Мукачівського міського комунального підприємства «Ремонтно-будівельне управління», Мукачівського історичного музею про порушення авторських прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ( АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Виконавчий комітет Мукачівської міської ради ( 89600, пл. О.Духновича, 2, м. Мукачево, Закарпатська область)

Представник відповідача 1: ОСОБА_9 (89600, пл. Духновича, м. Мукачево, Закарпатська область).

Відповідач 2: Мукачівське міське комунальне підприємство «Ремонтно будівельне управління» (89600, вул. Ужгородська, 17А, м. Мукачево, Закарпатська область)

Відповідач 3: Мукачівський історичний музей (89600, вул. Замкова Гора, б/н, м. Мукачево, Закарпатська область)

Повне рішення складено 06.07.2023 року.

Суддя А.М.Заболотний