Рішення

від 29.06.2023 по справі 476/373/23

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/373/23

Провадження № 2/476/97/2023

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2023 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Єланецької об`єднаної територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И В :

19.05.2023 року представник позивача ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Єланецької об`єднаної територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна баба ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка за життя зробила розпорядження, склавши 11.12.2000 року заповіт, згідно якого заповіла позивачу земельну частку (пай), яка належала померлій згідно сертифікату серії МК № 0043400 виданого СГВК «Ольгопольський» розміром 8,13 умовних кадастрових гектарів. 14.04.2004 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 086776 загальною площею 7,75 га, яка розташована в межах Ольгопільської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, з кадастровим номером 4823083500:01:000:0218. Оформити свої спадкові права позивач позбавлений можливості у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на вищевказану земельну ділянку.

Посилаючись на викладене, просила визнати за позивачем право власності на вищевказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 19.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

19.05.2023 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області витребувано від Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області (55501, Миколаївська область, смт. Єланець, вул. Паркова, буд. 14) належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання позивач не з`явився, хоча належним чином повідомлений про слухання справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. В разі неявки відповідача просила провести заочний розгляд справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Так, за Конституцією України, ст.ст. 4, 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено у ході судового розгляду, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна баба позивача ОСОБА_3 (а.с. 12, 38), яка на час відкриття спадщини була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 47).

11.12.2000 року ОСОБА_3 зробила розпорядження на випадок своєї смерті, склавши заповіт, згідно якого сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК № 0043400 розміром 8,13 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває у колективній власності СГВК «Ольгопольський», заповіла позивачу ОСОБА_2 (а. с. 8, 46).

18.04.2006 року державним нотаріусом Єланецької державної нотаріальної контори щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведено спадкову справу №56/2006 (а. с. 32-76). Із вказаної спадкової справи вбачається, що із заявою про прийняття спадщини щодо майна померлої спадкодавиці у встановлений законом строк звернувся позивач ОСОБА_2 (а. с. 33, 34).

20.04.2021 року постановою державного нотаріуса Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 10, 75).

Із копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 086776 виданого 14 квітня 2004 року Єланецькою райдержадміністрацією Миколаївської області вбачається, що ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 7,75 га з кадастровим номером 4823083500:01:000:0218, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Ольгопільської сільської ради Вознесенського (Єланецького) району Миколаївської області (а.с. 9, 44).

Відповідно до постанови державного нотаріуса Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 15.02.2023 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу (а.с. 11, 76).

За вказаних обставин, суд вважає доведеною обставину, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті баби ОСОБА_3 , але не оформив спадкові права через те, що оригінал правовстановлюючого документу втрачено.

З огляду на викладене, нині захист спадкових прав та інтересів позивача можливий лише у судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на вищевказану земельну ділянку.

Так, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини(ст. 1223 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини 1, 3 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 131 ЗК України, громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Згідно положень ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як слідує зі змісту п. п. 5, 10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. За відсутності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину, або у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець має право пред`явити вимоги про визнання права на спадщину у судовому порядку за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 67 Закону України "Про нотаріат", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4/-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Відповідно до п.4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, передумовою для застосування положень ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Зі системного аналізу вищевикладеного слідує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Оскільки, в ході судового розгляду достовірно встановлено неможливість позивача реалізувати свої спадкові права на вищевказане майно, суд приходить до висновку про необхідність судового захисту прав позивача та вважає за необхідне позов ОСОБА_2 до Єланецької об`єднаної територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом задовольнити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Єланецької об`єднаної територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 7,75 га, кадастровий номер 4823083500:01:000:0218, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Ольгопільської сільської ради Вознесенського (Єланецького) району Миколаївської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте Єланецьким районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 07.07.2023 року.

Суддя Н.В. Чернякова