Ухвала

від 06.07.2023 по справі 907/230/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 907/230/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Вознесенського храму

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз"

до Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Вознесенського храму

про стягнення 86 972,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2022 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Вознесенського храму про стягнення 86 972,60 грн вартості необлікованого об`єму природного газу.

На підставі частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Господарський суд Закарпатської області дійшов висновку розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з її малозначністю (ухвала суду від 02.05.2022).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.04.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

22.06.2023 (через систему "Електронний суд") Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Вознесенського храму звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського залишити в силі.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваного судового рішення у даній справі, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ураховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п`ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини 5 статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення 86 972,60 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн), тому в розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.

Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Вознесенського храму у цій справі оскаржує судове рішення, якими вирішено спір про стягнення 86 972,60 грн, а тому (за загальним правилом) воно не підлягає касаційному оскарженню і ураховуючи наведені вище приписи процесуального Закону, звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою скаржник повинен був належним чином обґрунтувати наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, які давали б касаційному суду можливість здійснити касаційний перегляд прийнятих у ній рішень.

Водночас, у поданій касаційній скарзі скаржник жодним чином не обґрунтовує необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі (з урахуванням ціни позову у ній) не доводить та не обґрунтовує наявність передбачених підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України підстав, хоча процесуальним Законом тягар доказування наявності згаданих підстав покладається саме на скаржника.

Оскільки касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження №2-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №907/230/22 за касаційною скаргою Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Вознесенського храму на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.

Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 907/230/22 за касаційною скаргою Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Вознесенського храму на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023.

2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. С. Міщенко

С. К. Могил