Постанова

від 01.05.2023 по справі 755/4543/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 755/4543/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/932/2023

П О С Т А Н О ВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дніпровського районного суду м. Києва Хромової О.О.,

у цивільній справі №755/4543/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «НОВА» за результатами розгляду якого просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 34 426 грн. 57 коп. та судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що 06 березня 2016 року на перехресті вулиць Енгельса-Дружби у м. Звенигородка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням, та автомобілем марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті якої, позивачу була завдана майнова шкода у розмірі 19 711 грн. 38 коп. Постановою Згурівського районного суду Київської області від 30 березня 2016 року № 365/182/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «НОВА» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ/2745794. 06 березня 2016 року позивач звернувся до вказаної страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Однак, станом на день звернення до суду з даним позовом, відповідач не виплатив йому страхового відшкодування та/або не прийняв мотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. За вказаних обставин, а також посилаючись на положення ст. 625 ЦК України та ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до суду з позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове за яким, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказуючи на безпідставність висновків суду першої інстанції про відсутність у нього права на отримання страхового відшкодування через відсутність на момент ДТП довіреності на право керування автомобілем, адже на момент ДТП він керував транспортним засобом на законних підстав, а саме: мав посвідчення водія та реєстраційний документ на автомобіль.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту законного володіння автомобілем на час настання ДТП, зокрема не надано відповідної довіреності, яка б посвідчувала право позивача від імені власника автомобіля розпоряджатися даним автомобілем на власний розсуд.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що 06 березня 2016 року на перехресті вулиць Енгельса-Дружби у м. Звенигородка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобілем марки «ВАЗ 21099», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «ВАЗ 2107», 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 .

Постановою Згурівського районного суду Київської області від 30 березня 2016 року по справі № 365/182/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Станом на момент вчинення ДТП, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ 21099», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «НОВА» згідно з полісом серії АЕ №2745794 від 23 жовтня 2015 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн. Франшиза - 0 грн..

06 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «НОВА»із заявою про виплату страхового відшкодування.

Доказів, які б підтверджували факт здійснення ПрАТ «СК «НОВА»виплати позивачу страхового відшкодування або прийняття мотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, матеріали справи не містять.

Згідно звіту № 21/03 - 357 від 16 квітня 2016 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності СПД - фізичною особою ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу), завданого власнику автомобіля марки «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 21 березня 2016 року складає 19 111 грн. 38 коп.

Відповідно до п.п. «а», «б» п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Згідно п. 2.2 Правил дорожнього руху України, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

При цьому, положеннями ст. 395 ЦК України визначено види речових прав на чуже майно, серед яких зазначено право володіння.

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 06 червня 2018 року у справі № 597/1070/15-ц (провадження № 61-9445св18) зазначено, що «пунктом 1 ч.1ст.395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За ст.398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Враховуючи те, що відповідно до ст.ст. 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем до матеріалів справи долучено посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Доказів того, що вказані документи були відсутні у позивача на момент настання ДТП, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, наявні підстави вважати, що позивач керував автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на законних підставах, а відтак, має право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У відповідності до п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вчасно звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Доказів, які б підтверджували факт здійснення відповідачем виплати позивачу страхового відшкодування або прийняття мотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, матеріали справи не містять.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ані у суді першої інстанції, ані під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, відповідач не скористався своїм право подати відповідні докази, які б спростовували вищевстановлені обставини.

Згідно звіту № 21/03 - 357 від 16 квітня 2016 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності СПД - фізичною особою ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу), завданого власнику автомобіля марки «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 21 березня 2016 року складає 19 111 грн. 38 коп.

За наявною у матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордеру від 16 квітня 2016 року позивачем було сплачено 600 грн. за проведення вказаної експертизи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у сумі 19 111 грн. 38 коп. та витрат на проведення експертизи у сумі 600 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування позивачу у строк до 03 червня 2016 року включно (дата спливу 90-денного терміну з моменту отримання заяви про відшкодування від 06 березня 2016 року).

Отже, враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача (а.с. 1-3), приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 2 975 грн. 06 коп. за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 20 січня 2020 року по 20 січня 2021 року, 3 % річних у розмірі 2 740 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9 000 грн. 13 коп. за період з червня 2016 року по січень 2021 року.

При цьому, слід зазначити, що під час оцінки наданого позивачем розрахунку суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач не подавав заперечень щодо його обґрунтованості.

Пунктом 2 ч.1 ст.374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.1, 2 ст.376 ЦПК України).

Отже, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення та задовольняє позовні вимоги, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у сумі 2 270 грн. у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України.

Також, слід зазначити, що з урахуванням положень п. 3 ч. 6 ст. 19 та п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове, за яким;

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (код ЄДРПОУ 31241449) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) страхове відшкодування у розмірі 19 111 грн. 38 коп., пеню у розмірі 2 975 грн. 06 коп., три відсотки річних у розмірі 2 740 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 000 грн. 13 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (код ЄДРПОУ 31241449) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 2 270 грн. та витрати пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 600 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених положеннями п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: Судді: