Постанова

від 27.06.2023 по справі 369/9010/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/9010/22 Головуючий у 1 інстанції: Пінкевич Н.С.

провадження №22-ц/824/8673/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Кулікової С.В., Сушко Л.П.,

при секретарі: Качалабі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 березня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року позивач - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» звернувся до суду із зазначеним позовом, який обгрунтовував тим, що у них на балансі перебуває магістральний газопровід «Курськ-Київ», отриманий від АТ «Укртрансгаз». Ними здійснюється його експлуатація, забезпечується транспортування та транзит газу за міждержавними угодами.

Зазначав, що вони несуть повну відповідальність перед державою. Розмір охоронної зони з обох боків від осі газопроводу становить по 300 метрів, тобто на даній території обмежується провадження господарської та іншої діяльності з метою забезпечення безпечної життєдіяльності та захисту населення від впливу можливих аварій, забезпечення належної експлуатації магістральних трубопроводів та запобігання їх ушкодження, зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому, охорони довкілля та екологічної безпеки.

При виконанні покладених на них обов`язків, під час обстеження охоронної зони газопроводу працівниками Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор ГТС України виявлено, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 в адміністративних межах села Лісники Київської області, в охоронній зоні на ділянці магістрального газопроводу «Курськ-Київ» здійснюється порушення: на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484501:01:008:0224 побудовано будинки, фундамент (на відстані 201,2м, 199,3м, 176,4м від газопроводу) та огорожу (199,3м від газопроводу). Пряма заборона на таке будівництво встановлена ст.22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів».

Про наявність магістрального газопроводу ними у встановленому законодавством порядку проінформовано відповідні державні органи, по якому здійснюється газопостачання до населених пунктів Київської області та міста Києва.

Тому, просив суд: зобов`язати ОСОБА_1 усунути загрозу магістральному газопроводу Курськ-Київ Ду 1200мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладеного демонтажу будинків, фундаменту та огорожі на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484501:01:008:0224, що побудовані в охоронній зоні магістрального газопроводу Курськ-Київ Ду 1200 мм Ру 5,5 МПа; судові витрати покласти на відповідача.

Заперечуючи проти позову, 12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 надіслала відзив, в якому вказала, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1462 га з кадастровим номером 3222484501:01:008:0224, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка). Дійсно Законом України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» встановлена заборона будівництва в охоронній зоні житлових будинків, виробничих чи інших будівель та споруд, громадських будівель, огорожі. Але на своїй ділянці, користуючись правами власниками, нею розміщено тимчасову модульну конструкцію, яка не містить жодного фундаменту, не потребує отримання дозвільних документів. Тобто жодних будівельних робіт (в тому числі нове будівництво) нею не велось та не ведеться. Огорожа стоїть не на межі її земельної ділянки, а всередині земельної ділянки, що відокремлює не саму земельну ділянку, а лише внутрішні частині ділянки. Вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження вимог. Просила суд відмовити в задоволенні позову.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 березня 2023 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути загрозу магістральному газопроводу Курськ-Київ Ду 1200мм Ру 5,5 МПа шляхом демонтажу частини будинків, фундаменту та огорожі на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484501:01:008:0224, що побудовані в охоронній зоні магістрального газопроводу Курськ-Київ Ду 1200 мм Ру 5,5 МПа.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, скасувати рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що можливість здійснення перебудови чи реконструкції, переміщення будівель, огорож є прерогативою добровільного виконання відповідачем вимог Закону щодо охоронних меж та не є предметом позову, а у порядку виконання рішення суду сторони не позбавлені можливостей укласти мирову угоду.

Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що даними Акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 27 червня 1986 року, а також Акту приймання-передачі державного майна, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01 січня 2020 року від AT «Укртрансгаз» до ТОВ «Оператор ГТС України» підтверджується право користування Позивачем Газопроводом «Курськ-Київ» умовним діаметром - 1200мм, робочим тиском - 5,5 МПа та його знаходження на балансі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

18 вересня 2019 року постановою Кабінету Міністрів України №840 «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи» затверджено план заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 6 Плану Мінфіну, Мінекоенерго (Міненерговугілля), Мінекономіки, Фонд державного майна, НАК «Нафтогаз України», AT «Магістральні газопроводи України», AT «Укртрансгаз», ТОВ «Оператор ГТС України» зобов`язані забезпечити на підставі договору про передачу на праві господарського відання майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, укладеного між Мінфіном та ТОВ «Оператор ГТС України», передачу з 1 січня 2020 року, але не раніше дати набрання чинності законом щодо внесення змін до деяких законів у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, в управління ТОВ «Оператор ГТС України» безвідклично строком на 15 років на праві господарського відання майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, балансовою вартістю, яка визначена станом на дату передачі за даними бухгалтерського обліку AT «Укртрансгаз», шляхом підписання акту приймання-передачі майна уповноваженими представниками AT «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за погодженням з НАК «Нафтогаз України», Фондом державного майна, Мінекоенерго (Міненерговугіллям), Мінфіном та Мінекономіки.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 року №942 «Про деякі питання управління майном, що перебуває в державній власності та використовується для забезпечення транспортування природного газу магістральними газопроводами» затверджено порядок передачі на праві господарського відання об`єктів права державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та умови договору про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Зокрема, ТОВ «Оператор ГТС України» отримало від AT «Укртрансгаз» вказаний Газопровід, і є підприємством, яке несе повну відповідальність перед державою, за магістральні газопроводи, в тому числі, «Курськ-Київ» Ду - 1200мм, Ру - 5,5 МПа.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24 грудня 2019 року №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України» Регулятором було прийнято рішення про видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України».

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» здійснює експлуатацію магістральних газопроводів, отриманих на праві господарського відання в державі та забезпечує транспортування і транзит газу за міждержавними угодами.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України, встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Статтею 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 09 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою О.В., ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,1462 га, з кадастровим номером 3222484501:01:008:0224, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

За ч.1 ст.67 ЗК України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

Згідно з ч.1, 2 ст.73 ЗК України до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні та надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Відповідно до ч.2 ст.65 ЗК України порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

За ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» охоронна зона об`єктів магістральних трубопроводів - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів І класу та прирівняних до них етиленопроводів встановлюються охоронні зони таких розмірів: умовним діаметром до 300 міліметрів - 100 метрів ; від 300 міліметрів до 600 міліметрів включно - 150 метрів; від 600 міліметрів до 800 міліметрів включно - 200 метрів; від 800 міліметрів до 1000 міліметрів включно - 250 метрів; від 1000 міліметрів до 1200 міліметрів включно - 300 метрів; від 1200 міліметрів до 1400 міліметрів включно 350 метрів.

Згідно з ч.1, 4 ст.22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» власники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватись особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів незалежно від зовнішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки. До особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить заборона будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівля та споруди, господарські будівлі; будувати огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності.

Судом також встановлено, що умовний діаметр магістрального газопроводу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » становить 1200 міліметрів. Ця обставина свідчить про те, що на підставі п.1 ч.2 ст.11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» охоронна зона вказаного газопроводу складає 300 метрів з кожної сторони.

Зі змісту актів, складених 23 лютого 2021 року, 28 липня 2021 року, 27 липня 2022 року, протоколів про адміністративне правопорушення від 25 лютого 2021 року, а також ситуаційного плану №013431-ІВ суд вбачав, що частина огорожі та частина будівель, які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_1 , розташовуються в охоронній зоні магістрального газопроводу «Курськ-Київ»: а саме, огорожа розташовується на відстані 199,3м від газопроводу, а будівлі розташовуються на відстані 201,2м, 199,3м, 176,4м від газопроводу.

На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що зведення відповідачем будівель, каркасів та огорожі відбулось з порушенням вимог, передбачених ч. 4 ст. 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», та перешкоджає ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» забезпечувати безпечну експлуатацію магістрального газопроводу «Курськ-Київ».

Суд також наголосив на тому, що покладення на ОСОБА_1 обов`язку знести (демонтувати) частину огорожі та частину будівель є втручанням держави у право відповідача на мирне володіння його майном.

Водночас, таке втручання суд вважав виправданим, оскільки воно ґрунтується на законі та відповідає суспільним інтересам, що полягають у забезпеченні безперешкодного постачання споживачам природного газу, а також у здійсненні безпечної, зокрема для самого відповідача, експлуатації газопроводу. Ця обставина, як зазначав суд, свідчить про те, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» обрав належний та ефективний спосіб захисту права, а втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном є співмірним. Задоволення позову в частині призведе до часткового, а не повного знесення (демонтажу) огорожі та будівель (та частина, що знаходиться в охоронній зоні), а тому вжиття цього заходу не спричинятиме відповідачу надмірний тягар, що узгоджується з гарантіями, передбаченими п. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд вважав, що можливість здійснення перебудови чи реконструкції, переміщення будівель, огорож є прерогативою добровільного виконання відповідачем вимог Закону щодо охоронних меж та не є предметом позову. У порядку виконання рішення суду сторони не позбавлені можливостей укласти мирову угоду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим №3222484501:01:008:0224, площею 0,1462 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується Інформаційною довідкою від 11.10.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у матеріалах справи). Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 54514544 від 09.10.2020 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2020 року.

Як йдеться з тексту позовної заяви, ТОВ «Оператор ГТС України» вважає, що його права порушено тим, що на земельній ділянці відповідачки «побудовано будинки, фундамент та огорожу». Вказані обставини, на думку позивача, є порушенням вимог ч.4 ст.22 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», у відповідності до вимог якої в охоронній зоні магістрального трубопроводу заборонено будувати житлові будинки, фундамент та огорожу.

Проте, відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; правовий режим власності; засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У ч. 4 ст. 22 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», на яку посилається позивач, до особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить заборона:

- будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, громадські будівлі:

- будувати огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності, лісових ділянок, садів, виноградників тощо.

До позовної заяви ТОВ «Оператор ГТС України» додано фотографії, з яких видно, що на земельній ділянці розташовано тимчасову модульну конструкцію, яка не містить жодного фундаменту і таких доказів позивачем не надано.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що частина огорожі та частина будівель, які знаходяться на земельній ділянці відповідачки, розташовуються в охоронній зоні магістрального газопроводу «Курськ-Київ»: а саме, огорожа розташовується на відстані 201,2м, 199,3м, 176,4 мм від газопроводу. В обґрунтування суд спирається на «складені акти 23.02.2021 року, 28.07.2021 року, 27.07.2022 року, протоколів про адміністративне правопорушення від 25.02.2021 року, а також ситуаційного плану №013431-ІВ».

Проте, як стверджує і ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, судом не перевірено їх достовірність та законність, а також повноваження осіб, які підписували такі документи.

Як йдеться у Протоколі про адміністративне правопорушення від 25.02.2021 року, його підписано керівником групи з охоронних зон магістральних газопроводів ЛЕС Боярського ЛВУ МГ Бондаренко С.В.

При цьому, відповідно ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи підприємств і організацій, які експлуатують магістральні трубопроводи (стаття 138).

Позивачем не подавалось жодних доказів про те, що керівника групи з охоронних зон уповноважено на складення протоколів про адміністративне правопорушення.

У протоколі, відповідно до ст.256 КУпАП, в обов`язкому порядку зазначаються відомості, у тому числі необхідні для вирішення справи. Зокрема, протокол від 25.02.2021 року містить фразу, що відповідні роботи були проведені на відстані близько 170-180 метрів від газопроводу. При цьому, конкретна відстань, у протоколі не вказана, а також відсутнє згадування про те, яким саме технічним засобом встановлювалась відстань.

У протоколі відсутні відомості щодо особи, відносно якої він складався, а також відомості про свідків.

Протокол не містить відомостей про те, складався він безпосередньо на території вищезгаданої земельної ділянки чи за її межами, що не дає можливості об`єктивно визначитись з порушенням прав позивача.

Така ж ситуація з аналогічним змістом другого протоколу, складеного у цей же день 25.02.2021 року, за яким (у матеріалах справи) міститься згадування про особу представника власника (зі слів) ОСОБА_3 .

Також, разом з протоколом відсутні будь-які підтвердження, що вказана особа дійсно є представником на підставі довіреності і така особа не зазначена у протоколі.

В Акті обстеження від 28.07.2021 року аналогічно зазначено приблизну відстань «170-180 метрів» і вказано, що «побудовано будівлю, а також ще два фундаменти під будівлі».

При цьому, в акті відсутнє зазначення, яким чином встановлювалась та вимірювалась така відстань, назва приладу, його характеристики.

Акт не містить вказівки про те, чи відбувалось таке обстеження за межами земельної ділянки чи в межах. Адже від цього залежить можливість визначення «будівлі та фундаменту», які повинні мати відповідні характеристики.

В Акті обстеження від 27.07.2022 року зазначається, що в результаті обстеження було встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484501:01:008:0224, що належить ОСОБА_1 , відбуваються наступні порушення:

-на відстані близько 203 метрів ... побудовано житловий будинок;

-на відстані близько 196 метрів ... встановлено сітчасту огорожу;

-на відстані близько 176 метрів ... облаштовано фундамент будинку;

-на відстані близько 175 метрів ... облаштовано під`їзну асфальтовану дорогу.

При цьому, відповідно до ст.380 ЦК України під житловим будинком розуміється будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідачкою до заперечень від 24.10.2022 року було надано копію Ескізного проекту, в якому зазначено про розміщення на земельній ділянці відповідачки саме тимчасової модульної конструкції, яка не є капітальним житловим будинком, призначеним для постійного проживання. Ці докази позивачем не спростовано.

Щодо огорожі, то ч.2 ст.22 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» заборонено будувати огорожі саме для відокремлення земельних ділянок приватної власності.

Відповідачкою зазначено, що позивачем не надано доказів того, що така огорожа знаходиться саме на межі земельних ділянок і здійснює відокремлення земельної ділянки.

Відповідачка також звертає увагу на те, що для встановлення факту відокремлення земельної ділянки необхідно спочатку здійснити відновлення меж земельної ділянки.

Законодавство не забороняє розташування огорожі, яка знаходиться всередині ділянки, та здійснює огороджувальну функцію для свійських тварин.

Також у законодавстві відсутня заборона на під`їзну дорогу.

Припущення позивача щодо «наявності фундаменту» спростовуються у тому числі вимогами законодавства.

За визначенням, яке міститься в Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773, фундамент - це підземна частина будинку, через яку передається навантаження від його надземної частини на ґрунт.

Підпункт 3.25 ДБН В 2.1-10:2018 «Основи і фундаменти будівель та споруд» дає визначення, що фундамент - це підземна частина споруди, яка сприймає навантаження від несучих конструкцій і передає їх на основу, складену природними ґрунтами (природними) чи штучними ґрунтами (штучну).

ДБН В 2.1-10:2018 дає також класифікацію основ і фундаментів за принципами проектування і визначає правила розрахунків фундаментів в залежності від їх виду. Він зокрема і визначає глибину залягання фундаменту, яка в тому числі залежить і від глибини промерзання ґрунтів.

Отже, обов`язковою ознакою фундаменту є його заглиблення під землю на певну глибину, яка залежить, в тому числі, від виду фундаменту і від типу споруди, яку на ньому розміщується.

Позивачем безпосередньо не здійснювався огляд всередині земельної ділянки з метою встановлення «наявності фундаменту та його заглиблення» і таких доказів позивачем не надано.

В Акті обстеження від 23.02.2021 року зазначено, що «зупиняються подальші будівельно-монтажні, земляні та інші роботи в охоронній зоні», при цьому в акті не зазначена конкретизація порушення: які саме роботи, на думку, представника позивача могли здійснюватися.

Судом зроблено висновок, що «зведення тимчасових споруд є видом будівельних робіт».

Проте, ЗУ «Про архітектурну діяльність» (№ 687-ХІУ), який є спеціальним законом у сфері регулювання містобудівної діяльності, встановлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (ст.9 Закону № 687-XIV).

Об`єктами архітектурної діяльності (об`єкти архітектури) є будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об`єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно- територіальних одиниць і населених пунктів (ст.1 Закону №687-XIY).

Архітектор - це автор проекту або уповноважена ним особа, яка бере участь у прийнятті в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта архітектури та підписує відповідний акт. Без підпису архітектора - автора проекту або уповноваженої ним особи такий акт є недійсним.

Отже, встановлює дозвільно-погоджувальні процедури у будівництві (алгоритм дій для забудовника) ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (№3038-VI).

За Законом №3038-VI для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

Статтею 35 Закону №3038-VI унормовано, що після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт. Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.

Відповідно до ст.36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

У разі якщо у складі об`єкта будівництва є майбутні об`єкти нерухомості, у повідомленні про початок виконання будівельних робіт зазначається реєстраційний номер проектної документації на будівництво в Реєстрі будівельної діяльності, крім об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Згідно зі ст.37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (ст. 39 Закону № 3038-VI).

Також механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт, визначається Порядком на виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466.

Одночасно, Порядок № 466 надає визначення поняття будівельні роботи. Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку № 466 будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Відповідачка зазначає, що оскільки жодних підготовчих та будівельних робіт, жодного будівництва (нового будівництва) не здійснювала, то позивач не мав права робити припущення про начебто порушення норм законодавства та його прав (позивача). І таких доказів не надано ТОВ «Оператор ГТС України».

Щодо фото, наданих позивачем, про «встановлення на земельній ділянці споруд та відокремлення парканом», то вони не містять дати, часу та координат знімку.

При цьому суд підтверджує, що огорожа знаходиться вглибині земельної ділянки і робить висновок, що закон не містить заборони лише на встановлення зовнішньої огорожі або відокремлення лише по межі.

За частиною 4 ст.22 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», на яку посилається позивач, до особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить заборона:

будувати огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності, лісових ділянок, садів, виноградників тощо.

Статтею 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з встановленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ст. 79і ЗКУ).

У ст.108 ЗК України йдеться про те, що у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів.

Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій (ст.173 ЗКУ).

Отже, з норм чинного законодавства вбачається, що поняття «будування огорожі для відокремлення земельної ділянки» застосовується у розумінні «будування огорожі, яка відокремлює земельну ділянку огорожею по її межі від іншої ділянки». Якщо, побудувати огорожу не на спільній межі ділянок, а на території іншої (сусідньої) ділянки, то така огорожа не буде відокремлювати ділянки.

Аналогічна ситуація, коли огорожа ставиться не на межі, а всередині земельної ділянки, що буде відокремлювати не саму земельну ділянку, а лише внутрішні частини ділянки.

Позивачем не надано доказів того, що така огорожа знаходиться виключно на межі між ділянкою відповідачки та відокремлює її від іншої.

Законодавцем встановлено обмеження не на будь-яку огорожу, а виключно на певні види:

- огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності;

- огорожі для відокремлення лісових ділянок;

- огорожі для відокремлення садів, виноградників тощо.

Тобто, існує чітке розділення видів огорож, яке і повинен був застосувати суд.

Колегією суддів встановлено, що з картографічних карт вбачається наявність і інших будинків.

В судовому засіданні встановлено з пояснень представника позивача, що дійсно поблизу газового трубопроводу є наявними і інші будинки, які за відстанню навіть ближче ніж будинок та огорожа відповідачки, і позивач не пред`являв позовів до інших власників земельних ділянок.

З договору купівлі - продажу земельної ділянки від 09 жовтня 2020 року вбачається, що її цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)

Судом встановлено, що задовольняючи позовні вимоги про знесення частини будинків, фундаменту та огорожі на земельній ділянці, суд першої інстанції зазначаючи про це, фактично не врахував баланс інтересів, адже враховуючи цільове призначення земельної ділянки відповідачки, вона фактично позбавляється права її користування, адже буде позбавлена можливості будувати та можливості ставити огорожу, а також висаджувати дерева та інше.

Отже, суд апеляційної інстанції вбачає втручання у мирне володіння майном, яке передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Також, судом встановлено, що земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту села Лісники Києво-Святошинського районну Київської області.

При її виділі і розробці технічної документації позивач свої заперечення не виказував та не ставив питання про скасування рішень ради про виділ таких земель.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Посилання позивача на постанови Великої Палати Верховного Суду суд не приймає до уваги, оскільки вони є нерелевантними з правовідносинами, встановленими в справі, що розглядається.

Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 березня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким впозові ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» відмовити.

Також, в порядку ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 721 грн 50 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 березня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ 42795490, адреса місця знаходження: м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 06 липня 2023 року.

Головуючий:

Судді: