Рішення

від 14.11.2022 по справі 640/18480/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2022 року м. Київ № 640/18480/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "УБО" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "УБО" (далі - Позивач, ПП "УБО") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.06.2019 №2792615147, №2802615147.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2019 відкрито провадження у справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено про порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень. Так, позивачем зазначено, що проведене за результатами перевірки зменшення витрат та зменшення податкового кредиту ґрунтується виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо позивачем. Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідачем надано відзив на позов, у якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Вказано про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначено, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки та дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2021 замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу № 6776 від 23.05.2019 та направлення від 23.05.2019 № 345/26-15-14-07-02-18 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "УБО" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "ДРАФТ-СЮРВЕЙ" (код 41383361) за липень 2017 року, з ТОВ "КАЙСАН БАУМ" (код 39812222) за січень, серпень, вересень 2016 року, з ТОВ "ОФЕРТ ГРУП" (код 40147989) за березень, травень 2016 року, з ТОВ "АСТІКОМ" (код 41479708) за листопад, грудень 2017 року, з ТОВ "САНЧ ПАУЕР" (код 40191142) за грудень 2016 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016, 2017 роки показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 06.06.2019 № 119/26-15-14-07-02-10/33299160 (далі - Акт перевірки) та встановлено порушення вимог:

1. пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 42750 грн., в т.ч.: за 2016 рік - 28500 грн., за 2017 рік - 14250 гривень;

2. п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 47500 грн, в т.ч. за січень 2016 -1667 грн., за березень 2016 - 12500 грн., за травень 2016 - 8333 грн., за серпень 2016 - 1667 грн., за вересень 2016 - 1667 грн., за грудень 2016 - 5833 грн., за липень 2017 - 10000 грн., за листопад 2017 - 5000 грн., за грудень 2017 - 833 гривень.

На підставі проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 2792615147 від 04.07.2019 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 53438,00 грн. (у т.ч. 42750,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 10688,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 2802615147 від 04.07.2019 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 31 250,00 грн. (у т.ч. 25 000,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 6 250,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Податкового кодексу України, що були чинними на час здійснення господарської діяльності позивачем у перевіряємий період витрати підприємства були визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Інші витрати за загальними правилами визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК). До складу інших витрат, зокрема, відносились витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК).

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01.01.2017 року Податковий кодекс України набув змін.

Податковим кодексом України у новій редакції визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу(п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування: збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

В свою чергу, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредит у позивачем.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємому періоді ПП «УБО» мало взаємовідносини з ТОВ «ДРАФТ-СЮРВЕЙ», ТОВ «КАЙСАН БАУМ», ТОВ «АСТІКОМ», ТОВ «САНЧ ПАУЕР», ТОВ «ОФЕРТ ГРУП».

Перевіряючі дійшли висновку, що діяльність вищезазначених підприємств по ланцюгу постачання спрямована виключно на здійснення операцій для надання податкової вигоди третім особам, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, та які не мають реального товарного характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «УБО» (Замовник) та ТОВ «ДРАФТ-СЮРВЕЙ» (Виконавець) укладено договори про надання послуг № 03-07/17 від 03.07.2017 року на загальну суму 60 000,00 грн. (з врахуванням 10 000 ПДВ) згідно з умовами якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надавати за плату послуги з інспектування і об`єктів, охорону яких здійснює Замовник на договірних засадах, а Замовник зобов`язується оплачувати такі послуги. Під інспектуванням сторони розуміють перевірку працівників Замовника на предмет дотримання умов та порядку здійснення охорони на об`єктах м. Києва: вул. Прорізна, 22 , вул. Артема, 24-А, вул. Прорізна, 24/39, вул. Новокостянтинівська, 18, літера «В», кількість постів: 11. Виконавець зобов`язаний надавати Замовнику послуги на протязі липня 2017 року, а Замовник зобов`язаний прийняти від Виконавця результати наданих послуг шляхом підписання акта приймання-передачі послуг, оплачувати послуги.

На виконання домовленостей ТОВ "ДРАФТ-СЮРВЕЙ" на адресу ПП «УБО» оформлено інспектування об`єктів з 03.07.2017 по 31.07.2017 м. Києва: вул. Прорізна, 22 , вул. Артема, 24-А, вул. Прорізна, 24/39, вул. Новокостянтинівська, 18, літера «В», кількість постів: 11. Акт приймання-передачі послуг підписаний від імені ТОВ "ДРАФТ-СЮРВЕЙ" Короленко О.Л. Згідно наданих документів, розрахунки між підприємствами проведені в повному обсязі 07.08.2017 на суму 60000 грн., кредиторська/дебеторська заборгованість станом 31.12.2017 з контрагентом відсутня.

Як встановлено контролюючим органо та підтверджується матеріалами справи, в договорі № 03-07/17 у реквізитах ТОВ «ДРАФТ-СЮРВЕЙ» значиться номер рахунку підприємця, відкритого в ПАТ КБ «Приват-Банк» за № НОМЕР_1 , який відкритий згідно відомостей банківської установи 23.07.2017, в той час як вищенаведений договір укладений 03.07.2017, тобто раніше.

Відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до п 1.5 р. І «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», зареєстрованою Постановою НБУ від 12.11.2013 № 492 (далі - Інструкція). Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Відповідно до п. 1.13 р. 1 Банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абз. 2 п. 69.3 ст. 69 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 69.1 ст.69 ПК України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців») чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Згідно п.п.69.2 ст.69 ПК України банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.».

Отже Банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Крім того, за результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено:

- станом на день підписання акта знаходиться на обліку ГУ ДФС У Миколаївській обл.;

- основний вид діяльності: 46.90-НЕСПЕЦІАЛІЗОВАНА ОПТОВА ТОРГІВЛЯ;

- свідоцтво платника ПДВ анульоване за рішенням контролюючого органу 08.01.2019 року.

На основі поданої звітності встановлено, що господарська діяльність має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- остання звітність з податку на додану вартість подано за травень 2018 року, починаючи з червня 2018 податкову звітність до органів ДФС не подано;

- декларація з податку на прибуток та фінансовий звіт до ДПІ за місцем обліку не подано взагалі.

Згідно показів засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ "ДРАФТ- СЮРВЕЙ" ОСОБА_1 , відібраних протоколом допиту від 09.08.2018 заступником начальника ВОСАПДВ ОУ ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Удовиченко О.В. в рамках кримінального провадження № 32018100050000054 від 24.07.2018 за ч. 2 ст. 205 ККУ, ТОВ "ДРАФТ-СЮРВЕЙ" (код 41383361) невідоме, жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності директор не має.

Таким чином, відповідач дійшов обгрунтовано висновку про неможливість вчинення господарських операцій ПП «УБО» з контрагентом ТОВ «ДРАФТ-СЮРВЕЙ» у перевіряємому періоді.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №820/13301/14.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року по справі №820/477/17 вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2017 року (по справі № 826/757/13-а) також наголошував, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таку позицію Верховного Суду України підтримав також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а). Великою палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду України.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця (замовника послуг) права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «УБО» (Замовник) та ТОВ «КАЙСАН БАУМ» (Виконавець) укладені договори про надання послуг: № 54-ЮК-16 від 04.01.2016 року, № 35-ЮК-16 від 01.08.2016 року, № 37-ЮК-16 від 01.09.2016 року. Згідно з умовами вказаних договорів Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надавати за плату юридично - консультаційні послуги і на підтвердження чого складається акт приймання - передачі послуг. Загальна сума за вищевказаними договорами за надані юридичні послуги склала 30 000 грн. (з врахуванням ПДВ 5 000 грн.).

Водночас, в договорі № 54-ЮК/16 у реквізитах ТОВ «КАЙСАН БАУМ» зазначено номер рахунку підприємця, відкритого в ПАТ КБ «Приват-Банк» за № НОМЕР_2 , який відкрито згідно відомостей банківської установи - 29.01.2016, в той час як вищенаведений договір укладений - 04.01.2016,

На виконання домовленостей ТОВ "КАЙСАН БАУМ" на адресу ПП «УБО» оформлено акти від 31.01.2016, від 31.08.2016, від 30.09.2016. Акти приймання-передачі послуг підписані від імені ТОВ "КАЙСАН БАУМ" Детіновим А.С.

За результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено, що станом на день підписання акта ТОВ "КАЙСАН БАУМ" знаходилось на обліку: ГУ ДФС У Дніпропетровській обл. Основний вид діяльності: 46.19-ДІЯЛЬНІСТЬ ПОСЕРЕДНИКІВ У ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ ШИРОКОГО АСОРТИМЕНТУ. На основі поданої звітності, наявної в базі даних проведено аналіз, щодо наявності фізичних та технічних можливостей - проводити господарську діяльність нереально. За результатами даного аналізу встановлено, що господарська діяльність має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: остання звітність з податку на додану вартість подана за листопад 2016 року, починаючи з грудня 2016 податкову звітність до органів ДФС не подавало і не подає; декларація з податку на прибуток та фінансовий звіт до ДПІ за місцем обліку за 2016 рік не подавалась.

Згідно показів співзасновника (50%) ОСОБА_2 підприємств ТОВ "КАЙСАН БАУМ" (код 39812222) та ТОВ "САНЧ ПАУЕР" (код 40191142), відібраних протоколом допиту свідка від 09.02.2017 оперуповноваженим ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Руденко О.О. в рамках кримінального провадження № 32017100080000017 від 07.02.2017, ТОВ "КАЙСАН БАУМ" (код 39812222), ТОВ "САНЧ ПАУЕР" (код 40191142) їй невідоме, жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності вона не має, на посаду нікого не призначала.

Таким чином суд приходить до висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «КАЙСАН БАУМ» не спричинили настання реальних правових наслідків.

Стосовно взаємовідносин між ПП «УБО» з ТОВ «АСТІКОМ» судом встановлено наступне.

Між ПП «УБО» (Замовник) та ТОВ «АСТІКОМ» (Виконавець) укладено договори про надання послуг № 23-11/16 від 31.10.2017 року щодо інспектування об`єктів на загальну суму 35 000 грн. із врахуванням ПДВ 5 000 грн. та № 26-ЮК/17 від 01.12.2017 року про надання юридично-консультаційних послуг на загальну суму 5 000 грн. із врахуванням ПДВ 833,33 грн.

Водночас в договорі № 23-11/17 у реквізитах ТОВ «АСТІКОМ» значиться номер рахунку підприємця, відкритого в ПАТ КБ «Приват-Банк» за № НОМЕР_3 , який відкрито згідно відомостей банківської установи 06.12.2017, в той час як вищенаведений договір укладено 31.10.2016.

За результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено: станом на день підписання акта знаходиться на обліку ГУ ДФС У м.Києві; основний вид діяльності: 46.90-НЕСПЕЦІАЛІЗОВАНА ОПТОВА ТОРГІВЛЯ; свідоцтво платника ПДВ анульовано за рішенням контролюючого органу 24.04.2019.

На основі поданої звітності, наявної в базі даних проведено аналіз, щодо наявності фізичних та технічних можливостей - проводити господарську діяльність нереально. За результатами даного аналізу встановлено, що господарська діяльність має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: остання звітність з податку на додану вартість подана за жовтень 2018 року, починаючи з листопада 2018 податкову звітність до органів ДФС не подано; декларація з податку на прибуток та фінансовий звіт до ДПІ за місцем обліку за 2017-2018 роки не подано.

Згідно показів засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ "АСТІКОМ" Собковича А.І., відібраних протоколом допиту свідка від 15.02.2018 старшим оперуповноваженим з ОВС ВОВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області капітаном податкової міліції Баклажко А.В. в рамках кримінального провадження № 32017270000000059 від 13.09.2017 за ч. 3 ст. 212, ТОВ "АСТІКОМ" він зареєстрував за грошову винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином суд приходить до висновку, що правочини між позивачем та ТОВ "АСТІКОМ" не спричинили настання реальних правових наслідків.

Стосовно взаємовідносин між ПП «УБО» з ТОВ «САНЧ ПАУЕР» судом встановлено наступне.

Між ПП «УБО» (Замовник) та ТОВ «САНЧ ПАУЕР» (Виконавець) укладений договір № 50-12/16 від 30.11.16 року про надання послуг з інспектування об`єктів на загальну суму 35 000,00 грн. (з врахуванням ПДВ 5 833,33 грн.).

Відповідно до умов вказаного договору Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надавати за плату наступні послуги, а саме послуги із інспектування об`єктів, охорони яких здійснює Замовник на договірних засадах, а Замовник зобов`язується оплачувати такі послуги. Під інспектуванням сторони розуміють перевірку працівників Замовника на предмет дотримання умов та порядку здійснення охорони на об`єктах м. Києва: вул. Прорізна, 22, вул. Артема, 24-А, вул. Шота Руставелі, 19, вул. Прорізна, 24/39, вул. Новокостянтинівська, 18, літера «В», кількість постів: 12. Виконавець зобов`язаний надавати Замовнику послуги на протязі грудня 2016 року, а Замовник зобов`язаний прийняти від Виконавця результати наданих послуг шляхом підписання акта приймання-передачі послуг, оплачувати послуги.

Водночас, в договорі № 50-12/16 у реквізитах ТОВ «САНЧ ПАУЕР» значиться номер рахунку підприємця, відкритого в ПАТ КБ «Приват-Банк» за № НОМЕР_4 , який відкрито згідно відомостей банківської установи - 16.12.2016, в той час як вищенаведений договір укладено - 30.11.2016.

На виконання домовленостей ТОВ "САНЧ ПАУЕР" на адресу ПП «УБО» оформлено акт приймання- передачі послуг від 21.12.2016.

За результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено наступне: станом на день підписання акта знаходиться на обліку: ГУ ДФС У м.Києві; основний вид діяльності: 68.31- АГЕНТСТВА НЕРУХОМОСТІ; свідоцтво платника ПДВ анульовано за рішенням контролюючого органу 29.01.2018.

За результатами аналізу встановлено, що господарська діяльність має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: єдина звітність з податку на додану вартість подана за грудень 2016 року; декларація з податку на прибуток та фінансовий звіт до ДПІ за місцем обліку за 2016 рік не подавалась.

Згідно показів співзасновника (50%) ОСОБА_2 підприємств ТОВ "КАЙСАН БАУМ" (код 39812222), ТОВ "САНЧ ПАУЕР" (код 40191142), відібраних протоколом допиту свідка від 09.02.2017 оперуповноваженим ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Руденко О.О. в рамках кримінального провадження № 32017100080000017 від 07.02.2017, ТОВ "КАЙСАН БАУМ" (код 39812222), ТОВ "САНЧ ПАУЕР" (код 40191142) їй невідоме, жодного відношення до здійснення фінансово- господарської діяльності вона не має, на посаду нікого не призначала.

Таким чином суд приходить до висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «САНЧ ПАУЕР» не спричинили настання реальних правових наслідків.

Стосовно взаємовідносин між ПП «УБО» з ТОВ «ОФЕРТ ГРУП» судом встановлено наступне.

Між ПП «УБО» (Замовник) та ТОВ «ОФЕРТ ГРУП» (Виконавець) укладено договори на загальну суму 125 000 грн. про надання послуг, а саме: № 19-03/16 від 29.02.2016 року щодо інспектування об`єктів на загальну суму 65 000 грн. (ПДВ 10 833,33 грн.); № 30-ЮК-16 від 01.03.2016 року про надання юридично-консультаційних послуг на загальну суму 10 000 грн. (ПДВ 1 666, 67 грн.); № 30-05-16 від 29.04.2016 року про надання послуг з інспектування об`єктів на загальну суму 50 000 грн. (ПДВ 8 333,33 грн.).

Відповідно до вказаних договорів Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надавати йому зазначені юридично-консультаційні послуги. На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику юридично-консультаційних послуг складається акт виконаних робіт в строк не пізніше до останнього робочого дня місяця, а Замовник зобов`язується оплачувати послуги. Строк дії договору закінчується 31.03.2016.

На виконання домовленостей ТОВ «ОФЕРТ ГРУП» на адресу ПП «УБО» оформлено наступні акти виконаних робіт від 31.03.2016, від 31.03.2016, від 31.05.2016.

Водночас, основним видом діяльності ТОВ «ОФЕРТ ГРУП» за КВЕД є 41.20 -БУДІВНИЦТВО ЖИТЛОВИХ І НЕЖИТЛОВИХ БУДІВЕЛЬ. Свідоцтво платника ПДВ анульовано за рішенням контролюючого органу 18.12.2017.

На основі поданої звітності, наявної в базі даних проведено аналіз, щодо наявності фізичних та технічних можливостей - проводити господарську діяльність нереально. За результатами даного аналізу встановлено, що господарська діяльність має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: остання звітність з податку на додану вартість подана за листопад 2016 року, починаючи з грудня 2016 податкову звітність до органів ДФС не подавало і не подає; декларація з податку на прибуток та фінансовий звіт до ДПІ за місцем обліку за 2016 рік не подавалась.

Згідно показів засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ "ОФЕРТ ГРУП" Ісаченко Т.М., відібраних оперуповноваженим ВОСАПДВ ОУ ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві старшим лейтенантом податкової міліції Гончаренко О.Д., ТОВ "ОФЕРТ ГРУП" (код 40147989) їй невідоме, жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності вона не має.

Таким чином суд приходить до висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «ОФЕРТ ГРУП» не спричинили настання реальних правових наслідків.

Отже, господарська діяльність ТОВ "ДРАФТ-СЮРВЕЙ" (код 41383361), ТОВ "КАЙСАН БАУМ" (код 39812222), ТОВ "ОФЕРТ ГРУП" (код 40147989), ТОВ "АСТІКОМ" (код 41479708), ТОВ "САНЧ ПАУЕР" (код 40191142) має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій: відсутній кваліфікований персонал; відсутній штат працюючих осіб; відсутні основні засоби; платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Стосовно доводів Позивача, що між ПП «УБО» та ТОВ «ДРАФТ-СЮРВЕЙ», ТОВ «КАЙСАН БАУМ», ТОВ «АСТІКОМ», ТОВ «САНЧ ПАУЕР», ТОВ «ОФЕРТ ГРУП» виникли господарські правовідносини на підставі укладених зазначених вище договорів суд зазначає наступне.

Проте Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 № 21-421а11 наголосив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У той же час норми матеріального закону не пов`язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Таким чином суд приходить до висновку, що укладання правочів між позивачем та ТОВ «ДРАФТ-СЮРВЕЙ», ТОВ «КАЙСАН БАУМ», ТОВ «АСТІКОМ», ТОВ «САНЧ ПАУЕР», ТОВ «ОФЕРТ ГРУП» автоматично не спричиняє настання реальних правових наслідків.

Накладні, виписані від імені невстановленої особи, не можуть підтверджувати право платника на податковий кредит.

Така ж правова позиція підтримана у постановах Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі №826/9925/14 та від 24.10.2019 року у справі №826/532/16.

Суди зазначили, що первинні документи, виписані від імені осіб, які забезпечують свою участь у діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Отже, аналіз зазначеної практики Верховного Суду свідчить, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем, суд встановив відсутність документальних доказів руху на користь ПП «УБО» від контрагентів ТОВ «ДРАФТ-СЮРВЕЙ», ТОВ «КАЙСАН БАУМ», ТОВ «АСТІКОМ», ТОВ «САНЧ ПАУЕР», ТОВ «ОФЕРТ ГРУП» матеріальних активів (товарів), зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків - позивача.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами (ТОВ «ДРАФТ-СЮРВЕЙ», ТОВ «КАЙСАН БАУМ», ТОВ «АСТІКОМ», ТОВ «САНЧ ПАУЕР», ТОВ «ОФЕРТ ГРУП») належними первинними документами, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу сум названого податку із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 06 червня 2018 року у справі №826/20003/14. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Контролюючим органом під час здійснення перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок, саме, задекларований контрагентом, спрямованості дій платника на отримання необгрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті.

Фактично Позивачем проведено господарські операції з контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Позивачем не подано належних та допустимих доказів щодо спростування вказаних висновків.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 52, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Н.М. Клименчук