Рішення

від 14.11.2022 по справі 640/21218/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2022 року м. Київ № 640/21218/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер К" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 08.10.2019 № КВ1626/1721/АВ/ТД/ФС-612,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клевер К" (далі - Позивач, ТОВ "Клевер К") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - Відповідач) у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 08.10.2019 № КВ1626/1721/АВ/ТД/ФС-612 про накладення штрафу у сумі 125 190,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2019 відкрито провадження у справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувану постанову, оскільки між ТОВ "Клевер К" та гр. ОСОБА_1 укладено цивільно-правові відносини.

Відповідачем надано відзив на позов, у якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зокрема відповідач зазначив, що інспекційне відвідування проведено на предмет додержання законодавства про працю та не оформлення трудових відносин.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

На підставі наказу №4669 від 24.09.2019 та направлення №1626 від 24.09.2019 про проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору суб`єктом господарювання ТОВ «Клевер К», інспекторами праці здійснено виїзд для проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності Позивачем.

За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №КВ 1626/1721/АВ від 30.09.2019.

Інспекційним відвідуванням встановлено допущення 28.08.2019 до роботи громадянина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням вимог ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 КЗпП України.

За результатами розгляду порушень зазначених в Акті №КВ1626/1721/АВ від 30.09.2019 Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято Постанови про накладання на ТОВ «Клевер К» штрафу у розмірі 125 190 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Штраф застосовано у зв`язку з порушенням вимог ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 КЗпП України.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V, в редакції станом на час прийняття оскаржуваної постанови).

За правилами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Частиною 4 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Так, згідно п. 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Питання проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань регламентуються пунктом 5 Порядку №295, підпунктом 3 якого встановлено, що інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 47 цього пункту.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За приписами Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295, інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, а перевірка формою державного нагляду.

З Акту №КВ 1626/1721/АВ від 30.09.2019 вбачається, що відповідачем проведення саме інспекційне відвідування.

Судом встановлено, що в Акті інспекційного відвідування №КВ 1626/1721/АВ від 30.09.2019 зазначено, що ТОВ «Клевер К» 28.08.2019 до роботи громадянина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням вимог ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, генеральним директором ТОВ «Клевер К» надано пояснення, в якому зазначено, що між ТОВ «Клевер К» та гр. ОСОБА_1 укладено договір підряду №К19/22 від 28.08.2019.

Судом встановлено, що 28.08.2019 між ТОВ «Клевер К» та гр. ОСОБА_1 укладено договір підряду №К19/22 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору замовник (ТОВ «Клевер К») доручає, а виконавець (гр. ОСОБА_1 ) бере на себе зобов`язання виконати такі роботи: комплексне прибирання у ТРК «Смарт Плаза», який знаходиться за адресою м. Київ, просп. Перемоги 24, строком до 30.09.2019.

Договір підряду - консенсуальний договір, він вступає в силу з моменту його укладення, тобто досягнення сторонами домовленості за всіма істотними умовами. Змістовний аналіз законодавства (ст.ст.206, 626, 628, 837,843, 901 ЦК України) та актуальної судової практики визначає, що істотними умовами договору підряду є предмет, ціна і строк виконання роботи. Предметом є індивідуалізований результат праці підрядника. В договорі повинно бути чітко визначені вимоги до його предмету.

Судом проаналізовано Договір та встановлено, що він за змістом є цивільно-правовим та таким, що укладені відповідно до положень гл.63 ЦК України, предмет та умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

У договорі підряду №К19/22 від 28.08.2019 у пункті 1.1 визначений предмет договору, а саме - комплексне прибирання у ТРК «Смарт Плаза», який знаходиться за адресою: м.Київ, проспект Перемоги 24. Тобто прибирання конкретного об`єкту за конкретною адресою і є кінцевим результатом праці, яка за цим договором є юридично самостійною і не здійснюється із систематичним виконанням трудових функцій прибиральника у межах господарської діяльності позивача.

Ціна - це грошова сума, належна підрядникові за виконання роботи. Розділом 2 Договору підряду №К19/22 встановлено ціну роботи у сумі 1 304,35 грн. та умови її оплати.

Строки виконання роботи також зазначені у пункті 1.1. Договору підряду №К19/22, а саме до 30.09.2019 року.

Також згідно акту виконаних робіт від 13.09.2019 вбачається, що особою Виконавця надані разові послуги у вигляді комплексного прибирання галереї та коридорів лише двічі, а не систематично протягом певного періоду часу. Тобто кінцевим змістом даного договору є отримання конкретного результату - послуги у вигляді комплексного прибирання певного приміщення до узгодженої сторонами дати, а не здійснення систематичного процесу цієї роботи протягом визначеного часового періоду. Організація процесу та умови надання даної послуги, контролювалася саме виконавцем, а не замовником, тобто праця була юридично самостійною і здійснювалася на власний ризик Виконавця.

Таким чином, у Договорі підряду №К19/22 дотримано всіх істотних умов укладання такого цивільно-правового договору і відсутні жодні ознаки трудового договору, такі як: систематичне тривале та регламентоване виконання певної роботи, систематичне виконання особою доручень посадових осіб суб`єкта господарювання; підпорядкованість внутрішнім положеннями або наказам суб`єкта господарювання; наявність та підписання посадової інструкції; отримання матеріальної допомоги або щомісячних виплат; нормований графік роботи; надання роботодавцю трудової книжки тощо.

Натомість пунктом 4.3 Договору чітко передбачено, що виконавець за даним договором не є в штаті працівників Замовника, на Виконавця не розповсюджується правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника та умови колективного договору.

Суд вважає необгрунтованим посилання Відповідача на проходження гр. ОСОБА_1 інструктажу з питань охорони праці на робочому місці, як на доказ наявності трудових відносин, оскільки дана обставина свідчить лише про те, що Позивачем, при допущені ОСОБА_1 до надання послуг з прибирання надано вступний інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих. Необхідність і обов`язковість проведення вступного інструктажу в даному випадку передбачена Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005, яким чітко встановлено, що вступний інструктаж повинен проводитися з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства.

Отже правовідносини між позивачем та гр. ОСОБА_1 відбувались за цивільно-правовим договором, тобто не можна вважати, що такі особи залучалися до виконання службових обов`язків без укладення трудового договору.

На підтвердження виконання робіт та прийняття їх без зауважень, позивачем надано акт виконаних робіт від 13.09.2019 та видатковий касовий ордер від 18.09.2019 про сплату гр. ОСОБА_1 винагороди у сумі 1050,01 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Згідно з цією нормою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2015 в справі №6-48369св14, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні (підрядні) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 08.05.2018 у справі №127/21595/16-ц.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства стосовно Договору підряду №К19/22 від 28.08.2019 між ТОВ «Клевер К» та гр. ОСОБА_1 , акт виконаних робіт, суд дійшов переконання, що вказана особа надавала послуги, а не здійснювали трудову функцію, оскільки предметом угоди є надання певних послуг за винагороду, яка сплачується на підставі актів виконаних робіт. Тобто праця за цими договором з боку громадянина є юридично самостійною, а також вказана фізична особа не підпорядковуються певному внутрішньому трудовому розпорядку.

Договором не передбачено систематичного (щомісячного) виконанням трудових функцій в межах діяльності позивача, а обумовлено лише надання послуг протягом строку дії договору.

Суд дійшов висновку, що сторони договору (замовник та виконавець) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення своїх відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

За приписами статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, обставин, які вказували на нікчемність договорів, укладеними позивачем з гр. ОСОБА_1 не встановлено.

Посилання відповідача на окремі недоліки укладеного договору згідно норм цивільного законодавства не є підставою вважати його нікчемним або неукладеним.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що факт допущення позивачем до роботи без належного оформлення трудових відносин гр. ОСОБА_1 не підтверджується належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутні докази виникнення між позивачем та гр. ОСОБА_1 саме трудових відносин. Зокрема доказів підпорядкування вказаної особи певному керівникові, контроль з його боку за його роботою, дотримання особою правил трудового розпорядку чи будь-яких інших організаційних документів, отримання заробітної плати, надання особі певних гарантій, у вигляді, наприклад, щорічної оплачуваної відпустки, соціальних, навчальних відпусток; встановлення скороченого робочого часу для певних категорій працівників; зниження норм праці для осіб, що належать до певних категорій; надання гарантійних і компенсаційних виплат та інших соціально-трудових пільг тощо, що могло б свідчити про наявність між позивачем та вказаною особою трудових відносин.

Враховуючи наведене, суд вважає неправомірним висновок відповідача, що за цивільно-правовим договором, який укладений між ТОВ «Клевер К» та гр. ОСОБА_1 мають місце трудові відносини та що в порушення ст. 24 КЗпП України, зазначений працівник фактично допущений до роботи без укладання трудового договору.

Згідно з ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення вимог трудового законодавства.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, юридичні та фізичні особи несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Водночас матеріали справи свідчать, що гр. ОСОБА_1 надавав ТОВ «Клевер К» послуги на підставі цивільно-правової угоди.

Отже, вказані вище обставини в сукупності свідчать про протиправність постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 08.10.2019 № КВ1626/1721/АВ/ТД/ФС-612, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., який підлягає стягненню на його користь у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 08.10.2019 № КВ1626/1721/АВ/ТД/ФС-612.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер К" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Клевер К" (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 160, оф. 405; код ЄДРПОУ 39828405).

Відповідач: Головне управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, код ЄДРПОУ 39794214).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Н.М. Клименчук