Рішення

від 13.12.2022 по справі 640/14704/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 року м. Київ № 640/14704/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальність «Свєтпринт»

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтпринт» (далі по тексту - позивач), адреса: 03134, Київ, вулиця Пшенична, будинок 8 до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса:04116, Київ, вулиця, Шолуденка, будинок 33/19 в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 серпня 2022 року №00189000702.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про безпідставність та необгрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в період дії мораторію застосування останніх.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що за результатом документальної позапланової виїзної перевірки, контролюючим органом встановлено несвоєчасне надходження товару на суму 87 780,0 євро (еквівалент 2 779 509,81 грн) за імпортним контрактом від 19 серпня 2020 року, що є порушенням частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (постанова НБУ від 02 січня 2019 року №5). А тому, застосування штрафних (фінансових) санкцій є обгрунтованим та правомірним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року відкрито провадження та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за результатом документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтпринт» з питань дотримання вимог валютного законодавства України про розрахунках за імпортним контрактом від 19 серпня 2020 року №400800 з компанією «HTT energy GmbH», у зв`язку з повідомленнями ДПС України від 24 вересня 2021 року №21892/7/99-00-07-07-02-07 за період з 19 серпня 2020 року по 28 липня 2022 року, Головним управлінням ДПС у м. Києві складно акт від 04 серпня 2022 року №18867/26-15-07-02-03/30550039 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно з висновками вказаного акту, контролюючим органом встановлено порушення частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою НБУ від 02 січня 2019 року №5, а саме несвоєчасне надходження товару на суму 87 780,0 євро (еквівалент 2 779 509,81 грн) за імпортним контрактом від 19 серпня 2020 року № 400800 з компанією «HTT energy GmbH».

Згідно з додатком 2 до акта перевірки, контролюючим органом встановлено граничний строк надходження товарів - 27 серпня 2021 року, сума нарахованої пені - 200 124,71 грн; згідно з додатком 3 до акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення граничних строків розрахунків протягом 24 днів (з 28 серпня 2021 року по 20 вересня 2021 року).

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення (вих. №130/8 від 08 серпня 2022 року) до Головного управління ДПС у м. Києві.

За результатом розгляду вказаних заперечень, контролюючим органом висновки акта перевірки залишено без змін, але у зв`язку з технічною помилкою заперечення частково задоволено в частині визначення періоду нарахування пені. Так, контролюючим органом відкореговано кількість днів порушення граничних строків розрахунків - 19 днів, сума нарахованої пені - 158 432,06 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, 22 серпня 2022 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00189000702, де за порушення частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» за порушення граничних строків розрахунків на суму 87 780,0 євро (еквівалент 2 779 509,8 грн) за контрактом від 19 серпня 2020 року № 400800 з компанією «HTT energy GmbH», на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 ПК України та пункту 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 158 432,06 грн з розрахунку 19 днів прострочення, ставка пені 0,3%, сума простроченої заборгованості 87 78,0 євро, курс валюти 31,6645 грн., сума простроченої заборгованості в грн - 2 779 509,81.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до вимог пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких, зокрема, підстав:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.п.78.1.1).

З наведених норм вбачається, що отримана контролюючим органом податкова інформація, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, може бути підставою для призначення позапланової перевірки платника податків лише у випадку, коли сумніви, які виникли у податкового органу, не усунуті наданими поясненнями з документальним підтвердженням.

Згідно зі статтею 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Положення статті 42 Конституції України системно пов`язані зі статтею 16 Конституції України щодо однієї із основних функцій держави - забезпечення економічної безпеки України; а також мають безпосередній, органічний зв`язок зі статтею 41 Конституції України щодо змісту та форм права власності, непорушності права приватної власності.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами України.

Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Правове регулювання такої діяльності, а також обмеження щодо її здійснення встановлені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991року №959-ХІІ (далі по тексту - Закон №959-ХІІ).

Частиною 1 статті 5 Закону №959-XII передбачено, що усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Згідно з абзацом 4 статті 6 Закону №959-XII, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до абзацу 1 статті 14 Закону №959-XII, всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», який введено в дію 07 лютого 2019 року (далі по тексту - Закон №2473-VIII) Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5 (далі по тексту - Положення №5), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Перевіряючи дотримання позивачем зазначених норм законодавства щодо розрахунків в іноземній валюті, суд встановив, що позивачем (покупець) укладено імпортний контракт від 19 серпня 2020 року з компанією «HTT energy GmbH» (продавець), предметом якого є купівля нагрівача органічних теплоносіїв УКТ ЗЕД 5419508000. Загальна суму контракту 219 450,0 євро. Умови поставки - FCA. Умови оплати - 100% попередня оплата в євро. Термін дії - до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Додаткова угода від 19 серпня 2020 року №1, предмет додаткової угоди - послуги спеціаліста для дефектовки обладнання на суму 5 633,12 євро та запасні частини до нагрівача, УКТ ЗЕД 8419908500, на суму 8 896,0 євро. Умови оплати - 10% попередня оплата в євро.

На виконання умов імпортного контракту від 19 серпня 2020 року №400800 за період, який перевірявся, позивачем перераховані валютні кошти нерезиденту «HTT energy GmbH» в загальній сумі 233 979,12 євро (еквівалент 4 838 756,78 грн.).

Граничний термін надходження товару 27 серпня 2021 року.

Згідно з митними деклараціями товар (нагрівач органічних теплоносіїв, запасні частини до нагрівача) надійшли на територію України на загальну суму 228 346,0 євро (еквівалент 7 188 138,77 грн.); в тому числі, з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків на суму 87 780,0 євро (еквівалент 2 779 509,81 грн.). Згідно з міжнародними товарно-транспортними накладними, предмет контракту (нагрівач та запасні частини) надійшли на митну територію України 15 вересня 2021 року та 16 вересня 2021 року.

Суд звертає увагу, що позивач не заперечує факт порушення приписів Закону №2473-VIII, проте вказує на протиправність рішення контролюючого органу щодо нарахування пені в період дії карантину.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних доводів позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах другому дев`ятому цього пункту.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX, в редакції від 01 січня 2021 року, підпункт 14.1.162 ПК України викладено в наступній редакції: « 14.1.162. пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Відповідно до норм підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності; є контролюючий орган.

З наведеного слідує, що ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України, з 01 січня 2021 року є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту14.1.162 пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, нарахування пені у період з 01 січня 2021 року суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу «Перехідні положення» ПК України.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем 1 доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтпринт» - задовольнити

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 серпня 2022 року №00189000702.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтпринт» (03134, місто Київ, вулиця Пшенична, будинок 8, код ЄДРПОУ 30550039) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник