Рішення

від 14.12.2022 по справі 640/20514/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року м. Київ № 640/20514/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН"

до Головне управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0047011409,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить визнати дії відповідача щодо організації та проведення фактичної перевірки протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0047011409 від 12.09.2018 року форми "С".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ на проведення перевірки є незаконним, оскільки доповідна записка Департаменту аудиту не може бути підставою для призначення фактичної перевірки. Наказ на перевірку теж не містить в собі вказівки на конкретні допущені порушення податкового законодавства з боку позивача, чи наявності відповідної негативної податкової інформації, наявності звернень, скарг покупців, порушення строків подання звітності.

Таким чином, на переконання позивача, у відповідача відсутні правові підстави для початку та проведення перевірки, що в свою чергу свідчить про протиправність організації та проведення фактичної перевірки, у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав вищевикладених порушень.

Що стосується порушень, встановлених в акті, позивачем зазначено, що 21.03.2016 року в касу підприємства внесено поворотну фінансову допомогу від директора Бондаренко І.О . згідно договору 20/03/2016 від 20.03.2016 року у сумі 500,00 грн. у якості розмінної монети з метою забезпечення виконання п. 2.13 Положення №637 про те, що підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків зі споживачами за готівку зобов`язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети та мають забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі решти.

В період з 22.03.2016 року по 31.03.2016 року в робочі дні підприємства проводились операції службового внесення та вилучення 500,00 грн відповідні службові чеки за вказаний період у додатку до позовної заяви. Операції з реалізації товарів в даний період не відбувались, внаслідок чого не відкривалась робоча зміна на РРО .

В період з 01 квітня 2016 року по 13 квітня 2016 року, 03 квітня, 06 квітня, 07 квітня 08 квітня, 11 квітня, 12 квітня 2016 року проводились операції службового внесення та вилучення при закритій робочій зміні РРО, що підтверджується службовими чеками за вказаний період.

Водночас, згідно з Листом ДФС від 19.05.2016 року № 11023/6/99-99-14-05-01-15, будь-яких обмежень щодо терміну зберігання на місці проведення розрахунків розмінної монети чинним законодавством не встановлено, тому підприємство самостійно визначає періодичність здавання розмінної монети до каси підприємства; у свою чергу, приймання магазином розмінної монети та інкасація виручки магазину, при використанні РРО, відповідно до пункту 6 розділу III Порядку реєстрації та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 28.08.2013 р. №417, здійснюється з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача".

Крім того, беручи до уваги, специфіку роботи РРО - друкування 2-звіту обнуляє фіскальну пам`ять РРО, тому потім усю суму виручки, що залишається у скриньці РРО, потрібно знову ввести в пам`ять РРО через операцію «службове внесення». Такий порядок застосування операцій «службова видача» і «службове внесення» випливає з п. б розд. 3 Порядку реєстрації та застосування РРО, затвердженого наказом Міндоходів від 28.08.2013 року №417.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Через канцелярію суду 14.01.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в позові, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України.

Через канцелярію суду 15.01.2019 року позивачем подано відповідь на відзив , згідно якого останній зазначив, що відповідачем не обґрунтовано правомірності своєї позиції та не спростовано доводи позивача, що викладені в позовній заяві.

Щодо процесуального правонаступництва відповідача, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що 18.12.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", відповідно до якої Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1.

Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Розпорядженням від 21.08.2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Разом з тим, 30.09.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", згідно з якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.

Установлено, що: територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 наказу Державної податкової служби України видано наказ №755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій", згідно з пунктом 1 якого розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893, в тому числі, головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 643 від 12.11.2020, Головне управління Державної податкової служби є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва, та є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 "Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), як відокремленого підрозділу (філії) Державної податкової служби України.

Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).

Отже, станом на день розгляду справи, функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києва, перейшли до його правонаступника - відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011), з огляду на що, в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд замінює відповідача у справі - Головне управління ДПС у м. Києві на відокремлений підрозділ ДПС Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН" (код ЄДРПОУ 39138803), перебуває на обліку з 19.03.2014 року в якості платника податків у ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Наказом від 26.07.2018 року №11722 Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.5, 80.2,6 статті 80 Глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями. Закону України від 06.07.1995 року №265/95- ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами і доповненнями провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформленням трудових відносин із працівниками (найманими особами). Підстава для перевірки: доповідна записка Департаменту аудиту від 25.07.2018 року 3350/26-15-14-09-11.

Мета проведення перевірки: перевірка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платникам податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформленням трудових відносин із працівниками (найманими особами).

На підставі направлень на перевірку від 02.08.2018 року № 4828/26-15-14-09, № 4829/26-15-14-09 Головним управлінням ДФС у м. Києві проводить перевірку з 28.08.2018 року фактичну перевірку ТОВ "ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН" тривалістю 10 діб.

Фактична перевірка ТОВ "ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН" розпочата 29.08.2008 року питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) податкового законодавства по взаєморозрахунках.

За результатами якої складено акт фактичної перевірки від 31.08.2018 року №1542/26/15/14/39138803 (далі по тексту - Акт), складеного головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у м. Києві Уманцем Є.В. В Акті фактичної перевірки були виявлені наступні порушення з боку ТОВ "ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН" вимог: п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 із змінами та доповненнями (далі -Постава НБУ №637) від 15.12.2004 року (із змінами та доповненнями) щодо здійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (п.2.6 Постави НБУ №637).

Виходячи із змісту Акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві, "встановлено факт неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів в сумі 39055,00 грн( тридцять дев`ять тисяч п`ятдесят п`ять грн 00 коп), ордери на зазначені суми не складались, не формувались, а саме: до перевірки надана книга ОРО за фіскальним №3000214082 р/1 від 28.02.2016 року, в якій зберігаються фіскальні звітні чеки Z-звіти, відповідно яких підприємством з місця проведення розрахунків за допомогою операції «службове вилучення» видавались готівкові кошти, які в подальшому оприбутковувались в касі підприємства не в повному обсязі.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення від 12.09.2018 року форми "С" № 0047011409 яким застосовано штрафні санкції на суму 195275,00 грн.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення 12.09.2018 року форми "С" № 0047011409 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, додаткові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Відповідно до 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) - п.80.1 ст.80 ПКУ.

Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано ст. 80 ПК України, відповідно до якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених у п. 80.2 цього ПК України.

Верховним Судом у постанові від 08.10.2019 року у справі №826/11217/18 зазначено, що процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки. Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), відповідно до якої лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки

Крім того, статтею 21 ПК України визначені обов`язки і відповідальність посадових та службових осіб контролюючих органів. Так, відповідно до п.п. 21.1.8. ст. 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом.

Що стосується допуску до перевірки посадових осіб контролюючого органу, то суд керується положеннями статей 80 і 81 ПК України.

Згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Із змісту наказу від 26.07.2018 року №11722 висновується, що правовою підставою для проведення фактичної перевірки позивача податковим органом вказано п.п. 80.2.2., п.п. 80.2.3., п.п. 80.2.4., п.п. 80.2.5., п.п.80.2.6. ст. 80 глави 8 розділу 2 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; (п.п. 80.2.2.) письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; ( п.п. 80.2.3.) неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; (п.п. 80.2.4.) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; (п.п. 80.2.5.) у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 ( п.п.80.2.6.).

З вищенаведеного слідує, що фактична перевірка може бути проведена лише за наявності підстав, передбачених ПК України, про які має бути повідомлений платник податків.

Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати всі вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Щодо підстави для видання наказу від 26.07.2018 року №11722 та призначення фактичної перевірки.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.12.2018 року у справі №820/4894/18, що доповідна записка не може обґрунтовувати правомірність наказу (про призначення перевірки), оскільки, як встановлено судами, податковим органом не доведено, що саме ця доповідна записка та наявна в ній інформація, слугували підставою для прийняття спірного наказу. Так відсутня інформація, що в даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки.

З огляду на зазначене, доповідна записка Департаменту аудиту податкового органу не містить інформацію, яка була б підставою для проведення фактичної перевірки, відповідно до норм статті 80 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі 804/8921/13-а, від 07.02.2020 року у справі 640/15241/19.

Крім того, контролюючим органом порушено обов`язок оприлюднювати на офіційному веб-сайті перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій, який чітко закріплений п.п. 21.1.8 ст.21 ПК України.

Суд зазначає, що підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

Судом досліджено підстави вказані в оспорюваному Наказі про проведення фактичної перевірки від 26.07.2018 року №11722, в направленнях на проведення перевірки від 02.08.2018 року № 4828/26-15-14-09, № 4829/26-15-14-09 та положення п.п. 80.2.2. ст.80 ПК України.

Як висновок, доповідна записка Департаменту аудиту від 25.07.2018 року 3350/26-15-14-09-11 як підстава, яка підпадає під дію п.п. 80.2.2. ст.80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

А отже, доповідна записка не може слугувати підставою для видання наказу про проведення фактичної перевірки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо організації та проведення фактичної перевірки.

Щодо порушень зазначених в акті суд зазначає наступне.

Вся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день отримання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (п. 2.6 гл.2 Положення № 637).

При цьому як виняток пп.4.3 п.4 Положення №637 передбачено, що якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Водночас слід зазначити, що згідно з абз.1 п.2.8 гл.2 Положення №637 відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб, в тому числі господарські одиниці, можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб без її оприбуткування в касі підприємства.

Готівка може зберігатися в касі тільки в межах встановленого ліміту. Понадлімітну суму грошових коштів необхідно здавати до банку. Заборонено зберігати в касі (сейфі) цінності, які не належать підприємству (наприклад, особисті гроші касира або інших осіб) (п.4.1 Положення №637).

Операції з оприбуткування та видачі готівки здійснює касир підприємства, який оформляє їх документально і несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей (п.4.8 Положення №637).

Операції з оприбуткування та видачі готівки здійснює касир підприємства, який оформляє їх документально і несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей (п.4.8 Положення №637).

У позовній заяві, позивач зазначив, що видача готівки з каси магазину відокремленого підрозділу для здавання її до банку не оформлюється видатковими касовими ордерами. Видача готівки з каси оформлялась із застосуванням РРО та книги КОРО.

Згідно пунктів 3.4, 3.5, 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки. При чому, на підтвердження належного виконання вимог Положення №637 надав суду першої інстанції видаткові відомості. Відповідно до п.п.3.4, 3.5 Положення, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Кожне підприємство, що має касу, повинне вести одну касову книгу. Пунктом 4.2 гл.4 Положення №637 передбачено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі, форму якої затверджено додатком 5 до Положення №637.

У разі наявності у такого підприємства відокремлених підрозділів та здійснення цими підрозділами операцій з приймання та видачі готівки з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів (прийом виручки, виплата заробітної плати, видача коштів на господарські потреби та ін.) такі підрозділи також повинні вести касову книгу (п.4.2 Положення №637).

Відокремлені підрозділи підприємств, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, касової книги не ведуть.

Положення №148 - це нове Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 №148. Діє з 05.01.2018.

Положення №637 - це старе Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637. Втратило чинність з 05.01.2018.

Відповідно до п.11 розд. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій).

Підпунктом 18 п.3 розд. ІІ цього Положення встановлено, що оприбуткування готівки - проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат.

За визначеннями, наведеними у п.п. 13 та 14 п. 3 розд. ІІ Положення, книга обліку - касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій, книга обліку доходів і витрат; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форми відповідних книг обліку доходів і витрат затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, відповідно до вимог Податкового кодексу України;

Крім того, п.5 розд. ІІ Положення передбачено, що суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до абз.3 п.11 розд. ІІ Положення №148, готівку, яка надходить до кас, оприбутковують у день одержання готівки у повній сумі.

У касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та/або книги обліку розрахункових операцій (КОРО) без ведення касової книги, оприбуткуванням готівки є облік готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку та підтверджує оприбуткування готівки в касі суб`єктів господарювання, є: квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, підписана відповідальними особами банку та засвідчена відбитком печатки банку; квитанція/чек банкомата чи програмно-технічного комплексу самообслуговування; примірник супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчений підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача; чек платіжного термінала в разі проведення інкасації коштів у режимі реального часу з використанням платіжних терміналів.

Підприємство відповідно до Положення №148 зобов`язане розробити і затвердити порядок оприбуткування готівки в касі внутрішнім документом, у якому максимально врахувати особливості роботи як установи/підприємства, так і його відокремлених підрозділів (внутрішній трудовий розпорядок, режим роботи, графіки змінності, порядок та особливості здавання готівкової виручки (готівки) до банку).

Для відокремлених підрозділів установи/підприємства порядок оприбуткування готівки в касі встановлюється та доводиться внутрішніми документами. Отже, у разі розрахунків на відокремленому підрозділі через РРО вести касову книгу не обов`язково, якщо дотримано вимог щодо оприбуткування готівки на відокремленому підрозділі.

Пунктом 15 розд. II Положення №48 визначено, що установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи установ/підприємств мають право здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас юридичних осіб або банку чи небанківської фінансової установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку для її переказу і зарахування на банківські рахунки юридичних осіб.

Підприємство має право здійснювати збір готівкової виручки (готівки), отриманої від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), для подальшого її здавання до банку з використанням комплексу технічних та програмних засобів, розташованих у місці здійснення готівкових розрахунків, які б забезпечували безпечне передавання коштів з робочих місць касирів до спеціально обладнаного приміщення для зберігання та подальшого здавання готівки до кас банків.

Враховуючи вищезазначене, якщо готівка отримана від реалізації і проведена через РРО, вилучається з місця проведення розрахунків, то така операція має бути відображена у РРО операцією «службове виведення» і відповідно до п.11 розд. II Положення №148 у цьому випадку касова книга може не використовуватись.

Крім того, п.39 розд. IV Положення №148 передбачено, що установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті (додаток 5 цього Положення).

Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи установ/підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок та веденням книги обліку розрахункових операцій, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також фізичні особи - підприємці касової книги не ведуть.

Враховуючи вказане, суб`єкт господарювання має право не вести касову книгу на відокремленому підрозділі, якщо здійснюються готівкові розрахунки із застосуванням РРО або розрахункових книжок та веденням КОРО, але не проводяться операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами.

Підприємством були надані в повному обсязі всі необхідні для проведення перевірки документи. Видача готівки реєструвалась через РРО із виконанням операції «службова видача». Оскільки, вся готівкова виручка, що перевищувала встановлений ліміт каси, здавалась з каси у встановленому порядку та здавалась до банків, що підтверджується відвідними банківськими квитанціями, а кошти вносились на банківський рахунок, суд дійшов висновку щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства, на які посилається контролюючий орган.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду. Таким чином, з наведених вище мотивів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.09.2018 року №0047011409 форми "С" підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Суд вважає, що наведене у позовній заяві доводи є обґрунтованими та знаходять документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають задоволенню. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 28.11.2018 року №1785, позивачем сплачено судовий збір за подання позову у сумі 2929, 14 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві.

Керуючись положеннями статей 2, 72-78, 79, 139, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН" задовольнити. 2. Визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо організації та проведення фактичної перевірки протиправними.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0047011409 від 12.09.2018 року форми "С".

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН" (код ЄДПОУ 39138803, адреса для листування: 02160, м. Київ, а/с 49 або 03067, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 9А, оф.5) судовий збір у сумі 2 929, 14 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДПОУ ВП:44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН" (код ЄДПОУ 39138803, адреса для листування: 02160, м. Київ, а/с 49 або 03067, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 9А, оф.5).

Відповідач: відокремлений підрозділ Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Повне рішення складено 14.12.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна