Ухвала

від 04.07.2023 по справі 160/14818/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 липня 2023 р. Справа № 160/14818/23 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянська В.В., перевіривши матеріали позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АКІНФІЄВА 1» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АКІНФІЄВА 1» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ДП051211001251 від 07.10.2021 на об`єкт «Реконструкція квартир №№ 3, 4 під кафетерій по вул. Івана Акінфієва, 1, м. Дніпро», клас наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва СС1;

- визнати протиправною та скасувати декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № ДП101221207117 від 19.12.2022 на об`єкт «Реконструкція квартир №№ 3, 4 під кафетерій по вул. Івана Акінфієва, 1, м. Дніпро», клас наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва СС1.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, від 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18 Велика Палата дійшла таких висновків.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АКІНФІЄВА 1» обґрунтовано тим, що 07.10.2021 власник квартир №№ 3, АДРЕСА_1 ОСОБА_1 подала повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкт «Реконструкція квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 », клас наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва СС1, яке зареєстровано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради за № ДП051211001251. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АКІНФІЄВА 1» не надавало згоду на розміщення об`єкта харчування у будинку та дозвіл на проведення реконструкції будинку. 19.12.2022 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради було зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № ДП101221207117 від 19.12.2022 на об`єкт «Реконструкція квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 », клас наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва СС1, у якій, як вважає позивач, ОСОБА_1 зазначено недостовірні відомості.

У постанові від 05.09.2019 у справі № 815/5256/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також дійшла висновку, що позовні вимоги щодо неправомірності реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 815/7121/14 та від 13.06.2018 у справі № 816/421/17.

Справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, суди розглядають у порядку цивільного судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Суд звертає увагу, що позивач фактично оспорює повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на реконструкцію квартир, які є правовими актами індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які порушують, на думку позивача, його права, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних прав, у зв`язку із чим він звернувся до суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та про необхідність вирішення спору в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 815/2573/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись статтями 4, 19, 170, 242, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 160/14818/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АКІНФІЄВА 1» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

Роз`яснити позивачеві, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя В.В. Рянська