Ухвала

від 05.07.2023 по справі 320/19465/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви

05 липня 2023 року м. Київ №320/19465/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нетасіст» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нетассіст» до Кабінету Міністрів України, третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, про визнання недійсним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нетасіст» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Нетассіст» звернулись до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, у якому просять суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 за №574-р «Про погодження рішення про виключення суб`єктів господарювання з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг» Товариства з обмеженою відповідальністю «Нетасіст» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нетассіст».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 даний позов залишено без руху та запропоновано у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подачі до суду:

- уточнених позовних вимог із зазначенням вірної дати розпорядження яке оскаржується;

- належним чином засвідченої копії оскаржуваного розпорядження та інших доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

- примірників позовної заяви з належним чином завіреними додатками для відповідача та третьої особи;

- доказів сплати кожним позивачем судового збору (оригінал платіжного документу) у сумі 2684,00 грн.;

- заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.

Від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Проте із заяви про усунення недоліків позовної заяви та додатків до неї вбачається, що позивач не виконав всі вимоги ухвали суду від 15.06.2023, а саме не уточнив позовні вимоги із зазначенням вірної дати розпорядження яке оскаржується; не надав примірників позовної заяви з належним чином завіреними додатками для відповідача та третьої особи; не надав заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.

Як вбачається із тексту ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 у ній, зокрема, зазначено, що ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.4 ч. 5 ст. 160 КАС України зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Пунктом 5 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві, зокрема, зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі №640/7310/19 зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Так, суддя зазначає, що позивачі у прохальній частині позову просять суд скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 за №574-р «Про погодження рішення про виключення суб`єктів господарювання з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг», проте із тексту позовної заяви вбачається, що оскаржуване розпорядження прийняте 07.07.2022.

Тому, позивачам слід уточнити прохальну частину позову із зазначенням вірної дати розпорядження яке оскаржується.

Крім того, в силу положень ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Суддею встановлено, що позивачами, не додано до позовної заяви примірників позовної заяви з додатками для відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як вбачається з позовної заяви, позивачі оскаржують розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 за №574-р «Про погодження рішення про виключення суб`єктів господарювання з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг» Товариства з обмеженою відповідальністю «Нетасіст» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нетассіст».

Суддя зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Таким чином, при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Так, предметом даного адміністративного позову є розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 за №574-р, яке прийняте стосовно позивачів.

Водночас, з даною позовною заявою позивачі звернулись до суду лише 05.06.2023 (дане підтверджується відбитком календарного штемпеля суду на позовній заяві про її одержання з вх. №24886/23 від 05.06.2023), тобто з порушенням строку, визначеного ст. 122 КАС України.

Однак, представник позивачів у заяві про усунення недоліків позовної заяві вказує на те, що оскаржуване розпорядження є нормативно-правовим актом та відповідно до ч. 3 ст. 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскарженні до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності.

Щодо вищевказаного твердження представника позивачів суддя зазначає таке.

У статті 4 КАС України визначено терміни "нормативно-правовий акт" та "індивідуальний акт":

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Крім того, за теорією права за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Виходячи з наведеного, оскаржуване розпорядження є актом індивідуальної дії, оскільки не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізований припис; не регулює певний вид суспільних відносин; адресований виключно указаним в ньому юридичним особам (ТОВ «Нетасіст» та ТОВ «Нетассіст»).

Отже, розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 за №574-р «Про погодження рішення про виключення суб`єктів господарювання з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг», прийняте лише стосовно позивачів та не є нормативно-правовим актом, а тому у даному випадку, вимоги ч. 3 ст. 264 КАС України не застосовуються.

Крім того, представник позивачів у заяві про усунення недоліків позовної заяві зазначив, що про наявність оскаржуваного розпорядження позивачам стало відомо лише 04.05.2023, під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Нетасіст» та ТОВ «Нетассіст» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2022 у справі №640/6748/22 за позовом ТОВ «Нетасіст» та ТОВ «Нетассіст» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Національний центр оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, про визнання протиправними та скасування рішень. Зазначив, що саме 04.05.2023 під час розгляду зазначеної апеляційної скарги представник третьої особи послалась на наявність оскаржуваного розпорядження та таким чином позивачам стало відомо про існування розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 за №574-р «Про погодження рішення про виключення суб`єктів господарювання з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг».

Зокрема, представник позивачів вказав, що на підтвердження вказаного надає копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду.

Однак, в додатках до заяви про усунення недоліків позовної заяви відсутня копія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду.

Таким чином, позивачі не надали до суду доказів того, коли саме і за яких підстав їм стало відомо про оскаржуване розпорядження, яке порушує їх права та законні інтереси.

Суддя зауважує на тому, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Зазвичай це обставини, які не залежали від волевиявлення особи або обставини, які об`єктивно перешкоджали у вчасному зверненні до суду.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суддя зазначає, що позивачем до суду не надано доказів звернення до суду з дотриманням строку, визначеного ст. 122 КАС України та не надано належним чином обґрунтованої заяви про його поновлення.

Враховуючи вищевказане, суддя зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Нормами ч. 6 ст. 121 КАС України визначено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Таким чином, з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, суддя вважає за доцільне продовжити позивачу процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви на 5 (п`ять) календарних днів з дня вручення копії даної ухвали суду, для подання до суду заяви про усунення недоліків з посиланням на номер даної справи, з долученням:

- уточнених позовних вимог із зазначенням вірної дати розпорядження яке оскаржується;

- примірників позовної заяви з належним чином завіреними додатками для відповідача та третьої особи;

- заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.

Керуючись ст. 118, 121, 161, 169, 171 КАС України

у х в а л и в:

1. Продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «Нетасіст» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Нетассіст» строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 (п`ять) календарних днів з дня вручення копії даної ухвали суду.

2. Копію ухвали надіслати позивачам (їх представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Щавінський В.Р.