Рішення

від 05.07.2023 по справі 460/9724/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2023 року м. Рівне№460/9724/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 доМлинівського технолого-економічного фахового коледжу про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до Млинівського технолого-економічного фахового коледжу про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати випускникам одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно -правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та зобов`язання нарахувати та виплатити таку грошову допомогу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог повідомлено, що під час проведення вивчення стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлено факт неналежного виконання відповідачем вимог ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Зазначено, що неналежне виконання відповідачем делегованих йому державою функцій суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій.

Ухвалою суду від 20.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суду до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, а тому суд вирішує справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, письмових пояснень не подавали.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши позовну заяву, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

За результатами вивчення стану додержання органами, установами державної влади та місцевого самоврядування вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Дубенською окружною прокуратурою встановлено неналежне виконання Млинівським технолого-економічним фаховим коледжем вимог ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо нарахування та виплати випускникам навчального закладу з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Так, серед випускників Млинівського технолого-економічного фахового коледжу 2021-2022 років є особи, які під час навчання мали статус дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, відповідно до розпорядження голови Млинівської райдержадміністрації від 11.04.2018 №110 ОСОБА_1 надано статус дитини-сироти. Відповідно до розпорядження голови Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області №13 від 18.08.2019 ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Відповідно до витягу електронної обліково-статистичної картки дитини ОСОБА_3 має статус дитини-сироти.

Згідно з наказом Млинівського державного технолого-економічного коледжу №89 від 30.06.2021 випускниця ОСОБА_1 отримала диплом з кваліфікацією бухгалтера по спеціальності «Облік та оподаткування», згідно з наказом №10 від 31.01.2022 - ОСОБА_3 отримала диплом з кваліфікацією фаховий молодший бакалавр з менеджменту, згідно з наказом №50 від 30.06.2022 - ОСОБА_2 отримала диплом з кваліфікацією фельдшера ветеринарної медицини.

Листом від 24.02.2023 служба у справах дітей Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області повідомила Дубенську окружну прокуратуру, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є повнолітніми особами, тому в даному випадку поза межами повноважень служби вживати заходи представницького характеру щодо стягнення в судовому порядку коштів, одноразової грошової допомоги, не менше шести прожиткових мінімумів, для зазначених осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що є випускниками Млинівського державного технолого-економічного коледжу.

05.04.2023 керівник Дубенської окружної прокуратури звернулася до Млинівського державного технолого-економічного коледжу з запитом про надання інформації про вжиті заходи для інформування студентів-випускників коледжу 2021-2022 років з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування про гарантоване законодавством право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", а також вжитих коледжем заходів з метою виплати такої допомоги.

Листом від 07.04.2023 №64 у відповідь на вказане звернення Млинівський державний технолого-економічний коледж повідомив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом навчання були проінформовані про права та пільги , які надаються особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Вказано, що станом на 01.01.2023 студенти-випускники коледжу з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків і перебували на повному державному утриманні не звертались до коледжу, відповідні документи про працевлаштування не подавали. Одноразова грошова допомога ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 не виплачувалась і бюджетом 2023 року виплата даної допомоги не планується.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією № 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. У відповідності до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду (ст. 3 Конвенції).

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України є загальнообов`язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить їх у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

З преамбули Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що гуртуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

При цьому, ст.2 цього Закону визначено, що законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері і його завданням є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Згідно із ст.4 Закону України "Про охорону дитинства" система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає, зокрема, проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства, встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Згідно ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 53 Конституції України та статтею 19 вищевказаного Закону передбачено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава. Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави (ст.24 та ст.25 Закону України "Про охорону дитинства").

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства визначені Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 № 2342-IV (далі - Закон №2342-IV).

Згідно із ст.1 Закону №2342-IV статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - це визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування; особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування; державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами мінімальні норми і нормативи забезпечення дітей-сиріт, дітей, які залишилися без батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Відповідно до ст. 4 Закону заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою, та встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.8 Закону №2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не може бути нижчою за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Згідно із ч.7 ст.8 Закону №2342-IV випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, ч.7 ст.8 Закону №2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії, зокрема на тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші.

Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановлених законом.

Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а, від 26.05.2020 у справі № 303/5848/16-а, від 05.06.2019 у справі № 159/1684/16-а, від 03.10.2019 у справі №303/5849/16-а, від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а, від 04.11.2020 у справі №303/5842/16-а, від 28.01.2021 у справі №164/1907/16-а, від 28.01.2021 у справі №169/521/16-а та інших.

Згідно з ст.8 Закону №2342-IV вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до двадцяти трьох років визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум". Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.9 Закону №2342-IV витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа у сім`ях опікунів, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного, обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, інших джерел, не заборонених законодавством. Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

Статтею 25 Закону №2342-IV передбачено, що порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Матеріальне забезпечення та зокрема, виплата грошової допомоги, регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Постанова).

Відповідно до пп.1 п.13 Постанови дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом.

Тобто, порядок виплати одноразової грошової допомоги випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, визначений Законом №2342-IV, не узгоджується з порядком виплати такої одноразової грошової допомоги згідно із Постановою.

Водночас, в силу приписів п.2 Прикінцевих положень Закону № 2342-IV закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон №2342-IV прийнятий 13.01.2005 та набрав чинності 02.02.2005. Натомість постанова Кабінету Міністрів України №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" датована 05.04.1994, а тому застосовується до спірних правовідносин лише в тій частині, що не суперечить вимогам Закону № 2342-IV.

Згідно із ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови прийняті до набрання чинності Законом №2342-IV та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону, згідно із яким одноразова грошова допомога підлягає виплаті випускникам вказаної категорії саме у розмірі шести прожиткових мінімумів.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постановах від 18.09.2018 у справі № 493/407/16-а та від 03.10.2019 у справі № 303/5849/16-а, від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а, від 28.01.2021 у справі № 164/1907/16-а.

Отже, на відповідача покладено обов`язок щодо виплати випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантований ч.7 ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" одноразової грошової допомоги в розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку за рахунок навчального закладу або відповідної установи.

Поряд з цим, всупереч вимогам чинного законодавства відповідач, не нарахувавши та не виплативши випускникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.8 Закону №2342-IV, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну діяльність.

Будь-яких доказів на спростування встановлених в ході розгляду обставин справи відповідачем суду не надано, матеріали справи не містять та судом не здобуто.

З огляду на наведене, відповідача слід зобов`язати нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону №2342-IV у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах: ні відзиву на позов, ні будь-яких доказів на підтвердження протилежних, аніж встановлено судом фактів при розгляді цієї справи, не подав.

За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення повністю.

Враховуючи положення ст.139 КАС України, за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, у суду відсутні підстави для стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов керівника Дубенської окружної прокуратури, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Млинівського технолого-економічного фахового коледжу про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Млинівського технолого-економічного фахового коледжу щодо не нарахування та не виплати випускникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Зобов`язати Млинівський технолого-економічний фаховий коледж нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" в сумі 14370 грн.

Зобов`язати Млинівський технолого-економічний фаховий коледж нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" - у сумі 15708 грн.

Зобов`язати Млинівський технолого-економічний фаховий коледж нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" - у сумі 15708 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 05 липня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави (вул.І.Франка,10,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600, ЄДРПОУ/РНОКПП 02910077)

Відповідач - Млинівський технолого-економічний фаховий коледж (вул. Івана Франка, буд. 1,смт. Млинів,Дубенський р-н, Рівненська обл.,35100, ЄДРПОУ/РНОКПП 00728693)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 04.02.2002)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 08.12.1998)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 06.06.2005).

Суддя Н.С. Гудима