Постанова

від 05.07.2023 по справі 908/1816/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2023 року м. Дніпро Справа № 908/1816/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "КОМПАНІЯ "СВ"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Зінченко Н.Г.) від 17.01.2023 р. у справі № 908/1816/22

за позовом Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "КОМПАНІЯ "СВ", (юридична адреса: 69067, м. Запоріжжя, вул. Радіаторна, буд. 48А; адреса надання послуг: 69002, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 69)

про стягнення 111 645,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "КОМПАНІЯ "СВ" про стягнення 111 645,54 грн. заборгованості (основного боргу) за надані послуги з постачання теплової енергії за період листопад 2021 року липень 2022 року за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 76205241, який є укладеним з 01.11.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленої теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.01.2023 р. у справі № 908/1816/22:

-позов задоволено повністю;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "КОМПАНІЯ "СВ" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 111 645 (сто одинадцять тисяч шістсот сорок п`ять) грн. 54 коп. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "КОМПАНІЯ "СВ" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 2 481,00 грн. судового збору.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "КОМПАНІЯ "СВ", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2023 р. у справі № 908/1816/22 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт заперечує проти факту укладення між ним та позивачем типового індивідуального договору № 76205241 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021. Стверджує, що фактично послуги з постачання теплової енергії від позивача отримує Товариство з обмеженою відповідальністю "Шанс" і саме з цією юридичною особою у позивача є договірні відносини. Свою позицію відповідач мотивує тим, що з 2002 року і до теперішнього часу ТОВ "Шанс" є орендарем та фактичним користувачем приміщення LХVIII по вул. Горького (на сьогодні вул. Поштова), буд. 69 у м. Запоріжжі. У зв`язку із цим між ТОВ "Шанс" та Концерном "МТМ" 01.08.2002 укладений договір № 646 про постачання теплової енергії в гарячій воді, на підставі якого ТОВ "Шанс" здійснює оплату послуг Концерну МТМ.

Також відповідач стверджує, що співвласником приміщення LХVIII по вул. Поштова, буд. 69 у м. Запоріжжі є Погожий Артем Олександрович. Відповідно до чинного цивільного законодавства співвласники разом несуть відповідальність і витрати щодо спільного майна. Відтак, позивач не міг автоматично укласти договір приєднання виключно із одним співвласником.

Крім іншого апелянт вважає, що позивачем не доведений факт надання Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "КОМПАНІЯ "СВ" послуг з опалення, як наслідок, відсутні підстави для нарахування суми заборгованості.

Вказує на те, що позивачем неправильно визначено площу приміщення, до якого постачалася теплова енергія, що є необхідним при розрахунку суми заборгованості.

Звертає увагу, що він не отримував запрошення та не був залучений до складання акту обстеження, не отримував самого акту.

Не згоден з твердженнями позивача про те, що факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, оскільки вказані рішення є актами спеціальної дії, що розраховані на певне коло осіб, які мають спеціальний статус.

Також апелянт стверджує, що розмір спожитих послуг у випадку опалення від магістрального трубопроводу позивачем було розраховано не правильно.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023р. поновлено строк подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "КОМПАНІЯ "СВ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2023 р. у справі № 908/1816/22 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Концерн "Міські теплові мережі" не скористався своїм правом та не надав відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Концерн Міські теплові мережі є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну Міські теплові мережі є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КОМПАНІЯ СВ є власником нежитлового приміщення LХVIII площею 438,1 кв.м., розташованого за адресою: вул. Горького (на сьогодні вул. Поштова), буд. 69 у м. Запоріжжі, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №243447909 від 08.02.2021. Відповідачем зазначений факт не заперечується.

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII Про житлово-комунальні послуги, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньо-будинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

02.10.2021 Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Крім того ч. 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону з 01.11.2021 Концерном Міські теплові мережі з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КОМПАНІЯ СВ укладено типовий індивідуальний договір № 76205241 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 69 (далі за текстом Договір).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі посилається на те, що фактично послуги з постачання теплової енергії від позивача отримує інша юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю Шанс і саме з цією юридичною особою у позивача є договірні відносини.

Свою позицію відповідач мотивує тим, що з 2002 року і до теперішнього часу ТОВ Шанс є орендарем та фактичним користувачем приміщення LХVIII по вул. Горького (на сьогодні вул. Поштова), буд. 69 у м. Запоріжжі.

При цьому жодного письмового доказу у підтвердження зазначеного факту відповідачем до матеріалів справи не надано як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і до апеляційної скарги.

Таким чином, відповідач вважає, що саме ТОВ Шанс є споживачем послуги з постачання теплової енергії (комунальної послуги) в розумінні чинного законодавства України про житлово-комунальні послуги.

Вказані аргументи відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньо-будинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 4 статті 13 цього ж Закону передбачено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вже зазначалося вище, частиною 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

В даному випадку від споживача, а саме від власника приміщення або від орендатора позивач не отримував жодної пропозиції про укладення договору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що типовий індивідуальний договір № 76205241 щодо надання послуги з постачання теплової енергії по вул. Поштова, буд. 69, є укладеним з 01.11.2021 саме з власником приміщення ТОВ Виробничо-комерційна фірма КОМПАНІЯ СВ через відсутність рішення власника приміщення або орендаря про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту його опублікування (02.10.2021), з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Щодо доводів відповідача, що між ТОВ Шанс та Концерном МТМ є укладений договір № 646 від 01.08.2002 про постачання теплової енергії в гарячій воді, на підставі якого ТОВ Шанс здійснює оплату послуг Концерну МТМ щодо нежитлового приміщення по вул. Поштова, буд. 69 у м. Запоріжжі, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що ТОВ Шанс не є стороною у даній справі, а тому судом не надається оцінка дійсності вказаного договору.

Разом із тим, суд вважає за необхідне відзначити, що 01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг. Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України Про житлово-комунальні послуги, зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 та № 1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України Про житлово-комунальні послуги договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.

Системний аналіз вище викладеного дає підстави для висновку, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію Закону України Про житлово-комунальні послуги, вважаються розірваним з 01.11.2021 в силу вимог закону та укладення споживачами з виконавцями відповідних комунальних послуг нових договорів за новими правилами, визначеними Законом України Про житлово-комунальні послуги.

Заперечуючи проти позову, так само як і в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що співвласником приміщення LХVIII по вул. Горького (вул. Поштова), буд. 69 у м. Запоріжжі є Погожий Артем Олександрович. Відповідно до чинного цивільного законодавства співвласники разом несуть відповідальність і витрати щодо спільного майна. Відтак, відповідач стверджує, що позивач не міг автоматично укласти договір приєднання виключно із відповідачем (одним співвласником).

Стосовно цих доводів відповідача, наданих в обґрунтування заперечень на позов та апеляційної скарги, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом та вважає їх необґрунтованими і недоведеними, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що співвласником приміщення LХVIII площею по вул. Горького (на сьогодні вул. Поштова), буд. 69 у м. Запоріжжі є Погожий Артем Олександрович.

Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 76205241 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).

Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Відповідач є власником нежитлового приміщення LХVIII площею 438,1 кв.м., розташованого за адресою: вул. Поштова, буд. 69 у м. Запоріжжі, яке знаходяться в багатоквартирному будинку № 69 по вул. Поштова у місті Запоріжжі.

Житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 69 обладнано приладом комерційного обліку теплової енергії Sharky775 заводський № 55440926, що підтверджується Актом про прийняття на комерційний облік приладу обліку теплової енергії від 04.05.2020.

Нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.

Відповідно до визначення, передбаченого Методикою, опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.

Враховуючи знаходження належного відповідачу приміщення в багатоквартирному будинку та відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відключення приміщення відповідача від мережі опалення є підстави вважати, що вказане приміщення є опалювальними.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 69, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загально будинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загально будинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13.

При цьому, розподіл теплової енергії між окремими житловими та нежитловими приміщення по будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 69 виконувався пропорційно до їх площі відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг із застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Відповідно до розділу III Методики № 315 визначається та розподіляється обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування (далі МЗК) та допоміжних приміщень, а саме: У разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі:

-одноповерхова будівля - 20 %;

-двоповерхова - 18 %;

-триповерхова - 16 %;

-чотириповерхова - 14 %;

-п`ятиповерхова - 12 %;

-шестиповерхова та вище - 10 %.

Також, відповідно до Розділу V Методики № 315 визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення, зокрема: Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від:

-індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами - 15 %;

-індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %;

-автономної теплогенеруючої / когенераційної установки - 7 %;

-центрального теплового пункту або теплогенеруючої / когенераційної установки, яка не є автономною - 8 %.

Розподіл теплової енергії між окремими житловими та нежитловими приміщеннями в будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 7 виконувався пропорційно до їх площі, при цьому, відповідно до Методики № 315 для приміщення відповідача було у листопаді грудні 2021 року застосовано коефіцієнт 1,5.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358 внесено зміни до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. № 315, які набрали чинності з 28.01.2022.

Відповідно до вказаних змін і доповнень з січня 2022 року скасовано коефіцієнт 1,5 до площі нежитлових приміщень без приладу обліку та змінено механізм визначення обсягу теплової енергії на загально-будинкові потреби (далі ЗБП) опалення, які визначаються згідно проектних даних або як співвідношення площі МЗК та допоміжних приміщень до загальної опалюваної площі будівлі окрім підвалів, техпідпіль та горищ, обсягів теплової енергії на функціонування системи опалення. У разі відсутності вихідних даних ЗБП визначається спрощено, як частка від загального обсягу споживання будівлі: 25 %, 20 %, 15 % в залежності від поверховості будівлі.

Керуючись Законами України Про місцеве самоврядування в Україні, Про теплопостачання, Про житлово-комунальні послуги, постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу, на виконання Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 років, Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 2 від 13.01.2022, яке затверджує коефіцієнти перерахунку вартості послуг для зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за листопад 2021 року на суму 2 089,08 грн. з ПДВ.

Таким чином, при вирахувані питомої норми по приміщенню відповідача за період з січня по березень 2022 року позивачем застосовувалась формула відповідно до розділу III Методики № 315 (зі змінами від 28.01.2022).

Також судом приймаються до уваги, що опалювальний сезон 2021-2022 років було закінчено у березні 2022 року на підставі рішення Запорізької міської ради № 126 від 29.03.2022, нарахування за послуги з постачання теплової енергії здійснювались щодо умовно-постійної складової нарахувань.

Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном МТМ для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374.

Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.

Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.

Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.

Проте обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.

В періоді застосування сезонного тарифу на теплову енергію, до 01.10.2021, тобто до введення двоставкового формату тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував теплопостачальному підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі Правила) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Згідно пункту 32 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п., п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У п. 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з пп. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

В період з листопада 2021 року по липень 2022 року позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 111 645,54 грн.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії № 76205241 за листопад 2021 року на суму 19 394,42 грн., за грудень 2021 року на суму 15 852,41 грн., за січень 2022 року на суму 31 352,78 грн., за лютий 2022 року на суму 10 367,94 грн., за березень 2022 року на суму 26 783,23 грн., за квітень 2022 року на суму 1 973,69 грн., за травень 2022 року на суму 1 973,69 грн., за червень 2022 року на суму 1 973,69 грн., за липень 2022 року на суму 1 973,69 грн.

Рахунки надавалися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії.

Крім того, 12.09.2022 рахунки за листопад 2021 року липень 2022 року направлені на адресу відповідача поштою, що підтверджується реєстром на відправлену кореспонденцію за вересень 2022 року та фіскальним чеком від 12.09.2022.

Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме покази приладу обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи що діяли в розрахунковому періоді.

Подача теплоносія на об`єкт відповідача нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 69, у спірному періоді підтверджується актами зняття показань приладів обліку теплової енергії за листопад 2021 року, березень 2022 року.

Наведеним вище спростовуються доводи відповідача щодо того, що позивачем не доведено факту надання послуг за спірний період, їх обсягу, вартості, а також настання у відповідача строку виконання грошових зобов`язань з послати таких послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "КОМПАНІЯ "СВ" в апеляційній скарзі заперечує правильність розрахунку розміру спожитих послуг, проте, як слушно зауважено судом першої інстанції, відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Не наведено апелянтом і обґрунтувань в чому саме полягає неправильність розрахунку спожитих послуг, у зв`язку з чим вказані доводи відповідача не приймаються судом апеляційної інстанції.

Водночас відхиляє судова колегія й твердження апелянта щодо неправильності визначення позивачем площі приміщення, оскільки відповідачем не надано жодних обґрунтувань на підтвердження даного заперечення. Навпаки відповідність площі приміщення, визначеної позивачем, підтверджується матеріалами справи, зокрема Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №243447909 від 08.02.2021.

Враховуючи те, що відповідач не сплатив суму боргу за отриману теплову енергію, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 111 645,54 грн. заборгованості.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за надані послуги з постачання теплової енергії за спірний період у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу за листопад 2021 року липень 2022 року в розмірі 111 645,54 грн. за поставлену теплову енергію підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав суду всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог. Натомість доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, обґрунтовано визначні судом першої інстанції безпідставними та недоведеними.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за листопад 2021 року липень 2022 року в розмірі 111 645,54 грн. за поставлену теплову енергію.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія апеляційного суду констатує, що апелянт належними та допустимими доказами не спростував висновки оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом здійснено правильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення обґрунтованого рішення, отже підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для його скасування відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн. слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "КОМПАНІЯ "СВ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2023р. у справі № 908/1816/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2023р. у справі № 908/1816/22 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "КОМПАНІЯ "СВ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль