Постанова

від 27.06.2023 по справі 904/3721/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2023 року м. Дніпро Справа № 904/3721/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Бурчак А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Прайд МК"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мельниченко І.Ф.) від 07.03.2023 р. у справі № 904/3721/22

за позовом Приватного підприємства "Прайд МК", м. Дніпро

до: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання неправомірними дій та визнання повністю виконаним Договору № 1481 від 02.09.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022р. Приватне підприємство "Прайд МК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просило:

-визнати дії Дніпровської міської ради в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради неправомірними в частині додаткової угоди №2 до Договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра №1481 від 02.09.2020 року шляхом визнання додаткової угоди №2 протиправною та такою, що не відповідає Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

-визнати повністю виконаним Договір №1481 від 02.09.2020 року про пайову участь на розвиток соціальної та інженерної-транспортної інфраструктури міста Дніпра, укладений між Приватним підприємством "Прайд МК" та Дніпровською міською радою в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із збільшенням розміру пайової участі, визначеної Дніпровською міською радою в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради у листі № 10/15-129 від 06.09.2022, оскільки об`єкт, який зазначений в спірному Договорі, та на який був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт № ДП012201013683 від 13.10.2020 був збудований, введений в експлуатацію сертифікатом № ДП 122220811797 від 06.09.2022, а також було укладено додаткову угоду якою було збільшено суму пайового внеску до 1 138 825,47 грн.

Позивач вважає дії Дніпровської міської ради протиправними, оскільки при складанні додаткової угоди № 2 до спірного Договору, міська рада вийшла за рамки Договору та взяла в розрахунок іншу будівлю, яка не підпадає під дію цього Договору, позивач отримав окремий дозвіл на будівництво № ДП012210301179 від 04.03.2021, яке на даний час ще не введено в експлуатацію.

Оскільки спірним Договором, додатком до Договору, додатковою угодою № 1, якою було змінено величину пайової участі, передбачалось сплата пайової участі саме за об`єкт "Нове будівництво багатофункціонального житлового комплексу", за адресою: просп. Слобожанський, 39Б, вул. Аржанова, 1,3 вул. Новоселівська, 2, м. Дніпро, дозвіл на будівництво якого був виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради за № ДП012201013683 від 13.10.2022, тому включення інших будівель до цього Договору, позивач вважає протиправними діями з боку міської ради.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 р. у справі № 904/3721/22 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Прайд МК" до Дніпровської міської ради про визнання неправомірними дій та визнання повністю виконаним Договору № 1481 від 02.09.2020 року відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Прайд МК", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. у справі № 904/3721/22 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що визнання судом договору повністю виконаним є захистом права позивача для уникнення в майбутньому можливості укладання протиправних додаткових угод на збільшення суми договору.

Апелянт вважає, що невизнання додаткової угоди № 2 протиправною та невизнання договору повністю виконаним залишає відповідачу можливість не вважати його виконаним та продовжувати наполягати на укладенні протиправних додаткових угод, що в свою чергу порушує права позивача та не дає можливості продовжувати здійснення своєї діяльності.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Прайд МК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. у справі № 904/3721/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 27.06.2023р.

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу де проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу позивача безпідставною, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник третьої особи у судовому засіданні надала письмові пояснення згідно з якими проти задоволення апеляційної скарги також заперечувала, просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач та відповідач не скористались своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, приписи ч.ч. 11-13 ст. 270 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників позивача та відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Приватним підприємством "Прайд МК" та Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради було укладено Договір № 1481 від 02.09.2020 про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра.

Відповідно до п. 1.1 Договору, його предметом є здійснення оплати Забудовником величини пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра шляхом перерахування грошових коштів до спеціального фонду міського бюджету по об`єкту: "Нове будівництво багатофункціонального житлового комплексу", за адресою: просп. Слобожанський, 39Б, вул. Аржанова, 1, 3, вул. Новоселівська, 2.

Згідно з п. 2.1 Договору, величина пайової участі згідно з розрахунком становить: 900 217,74 грн. (без ПДВ).

Кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі єдиним платежем або частинами за графіком, який є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 сторони погодили величину пайової участі у сумі 1 138 825,47 грн. (без ПДВ).

Відповідно до графіку сплати сторони погодили: підлягає сплаті протягом п`яти робочих днів з моменту укладання договору 270 065,32 грн.; підлягає сплаті до прийняття об`єкта в експлуатацію 868 760,15 грн.

Приватне підприємство "Прайд МК" сплатило пайову участь у розмірі 270 065,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 488 від 02.09.2020 на суму 270 065,32 грн.

09.09.2020 Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради було затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва "будівництво багатофункціонального житлового комплексу просп. Слобожанський, 39Б, вул. Аржанова, 1, 3, вул. Новоселівська, 2, м. Дніпро".

Позивачем 13.10.2020 отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № ДП012201013683 на "будівництво багатофункціонального житлового комплексу просп. Слобожанський, 39Б, вул. Аржанова, 1, 3, вул. Новоселівська, 2, м. Дніпро".

11.08.2022 було створено Акт готовності об`єкта до експлуатації (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: АС01:0448-0895-6621-7307).

На підставі вищевказаного Акту, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради видало сертифікат № ДП 122220811797 від 06.09.2022, яким засвідчило відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектної документації та підтверджується його готовність до експлуатації.

Після завершення будівництва, Приватне підприємство "Прайд МК" сплатило пайову участь у розмірі 868 760,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 247 від 01.09.2022.

Від Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради до Приватного підприємства "Прайд МК" надійшов лист № 10/15-129 від 06.09.2022 про збільшення розміру пайової участі та два примірники додаткової угоди № 2 для внесення змін до спірного Договору, в частині зміни величини пайової участі до 2 551 449,19 грн.

Позивач не погодився зі збільшенням розміру пайової участі, яка визначена Дніпровською міською радою в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради у додатковій угоді № 2 до Договору, обґрунтовуючи це тим, що об`єкт, який зазначений в Договорі, та на який був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт № ДП012201013683 від 13.10.2020 був збудований, введений в експлуатацію сертифікатом № ДП 122220811797 від 06.09.2022, а також було укладено додаткову угоду, якою було збільшено суму пайового внеску до 1 138 825,47 грн.

На думку позивача, дії Дніпровської міської ради є протиправними, оскільки при складанні додаткової угоди № 2 до спірного Договору, міська рада вийшла за межі Договору та взяла в розрахунок іншу будівлю, яка не підпадає під дію цього Договору, з огляду на те, що позивач отримав окремий дозвіл на будівництво № ДП012210301179 від 04.03.2021, яке на даний час ще не введено в експлуатацію.

Оскільки спірним Договором, додатком до Договору, додатковою угодою № 1, якою було змінено величину пайової участі, передбачалось сплата пайової участі саме за об`єкт "Нове будівництво багатофункціонального житлового комплексу", за адресою: просп. Слобожанський, 39Б, вул. Аржанова, 1, 3 вул. Новоселівська, 2, м. Дніпро, дозвіл на будівництво якого був виданий Управленням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради за № ДП012201013683 від 13.10.2022, позивач вважає протиправними діями з боку міської ради дії щодо включення інших будівель до цього Договору.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його права чи охоронюваного законом інтересу з боку відповідача на момент звернення до господарського суду та відповідно необхідність його відновлення. У зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Дніпровської міської ради в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та визнання протиправною додаткової угоди № 2 до Договору визнані судом необґрунтованими, а обраний позивачем спосіб захисту в частині визнання повністю виконаним договору визнаний судом неефективним.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Щодо оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання дій Дніпровської міської ради в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради неправомірними в частині додаткової угоди № 2 до Договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра № 1481 від 02.09.2020 року шляхом визнання додаткової угоди № 2 протиправною та такою, що не відповідає Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності", судова колегія зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Вказані норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Крім того, законодавець у частинах першій та другій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на вказані положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина друга статті 45 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (правові висновки Верховного Суду у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Звертаючись до суду з позовом позивач вказав про те, що дії Дніпровської міської ради є протиправними, оскільки при складанні додаткової угоди № 2 до спірного Договору, міська рада вийшла за рамки Договору та взяла в розрахунок іншу будівлю, яка не підпадає під дію цього Договору, з огляду на те, що позивач отримав окремий дозвіл на будівництво № ДП012210301179 від 04.03.2021, яке на даний час ще не введено в експлуатацію.

Відповідно до статті 6 та частини першій статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлені загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 6.1 спірного Договору сторони погодили, що внесення змін та/або доповнень до даного Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію, що закріплено зазначеними вище нормами Цивільного кодексу України та встановлено сторонами в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода № 2 до спірного договору сторонами не підписана.

В матеріалах справи наявні докази тільки на підтвердження того факту, що відповідачем на адресу позивача надсилався проект додаткової угоди № 2 для її погодження та підписання, будь-яких інших доказів на підтвердження того, що між сторонами укладено спірну додаткову угоду матеріали справи не містять.

Отже, сторони не досягли згоди щодо зміни істотних умов спірного договору, визначених у додатковій угоді № 2, тож відповідно, додаткова угода № 2 є неукладеною та такою, що не відбулася, а наведені в ній умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, яким зазначено в оскаржуваному рішенні, що правочин, який не вчинено (додаткова угода, яка не укладена), не може бути протиправним.

Також, місцевим господарським судом правильно встановлено, що звертаючись до суду з позовом, позивач не зазначив конкретних фактів порушення його майнових прав та інтересів внаслідок надсилання відповідачем на його адресу проекту додаткової угоди № 2 до спірного Договору та не довів, що в результаті визнання таких дій неправомірними його права будуть захищені та відновлені.

Водночас судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що невизнання додаткової угоди № 2 протиправною та невизнання договору повністю виконаним залишає відповідачу можливість не вважати його виконаним та продовжувати наполягати на укладенні протиправних додаткових угод, оскільки в даному випадку позивач стверджує про абстрактну загрозу дискримінаційних дій відповідача на майбутнє.

Таким чином, позовні вимоги базуються лише на припущеннях про те, що право позивача може бути порушене у майбутньому та не містять в собі підтверджених доказами доводів щодо конкретного випадку порушеного права позивача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено порушення його права чи охоронюваного законом інтересу відповідачем на момент звернення до господарського суду та відповідно необхідність його відновлення, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання повністю виконаним Договору № 1481 від 02.09.2020 року про пайову участь на розвиток соціальної та інженерної-транспортної інфраструктури міста Дніпра, укладеного між Приватним підприємством "Прайд МК" та Дніпровською міською радою в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, судова колегія зазначає наступне.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Як зазначено вище, судова колегія погодилася з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено порушення його права чи охоронюваного законом інтересу відповідачем на момент звернення до господарського суду та відповідно необхідність його відновлення.

Отже, зважаючи на те, що такого способу захисту як визнання повністю виконаним договору чинним законодавством України не передбачено, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що обраний позивачем спосіб захисту в частині визнання повністю виконаним договору не є ефективним в тих відносинах між сторонами, що складися в даному випадку, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Водночас судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що визнання судом договору повністю виконаним є захистом права позивача для уникнення в майбутньому можливості укладання протиправних додаткових угод на збільшення суми договору.

Так, як вже було зазначено судовою колегією вище, така вимога позивача ґрунтується лише на припущеннях про те, що право може бути порушене у майбутньому.

Однак, судова колегія звертає увагу на те, що для охорони порушеного права сторони суду необхідний факт такого порушення, а чи відбудеться це у майбутньому невідомо. До того ж, способи захисту порушеного права не абстрактні і не довільно формулюються позивачем, а визначаються у відповідності до норм законодавства.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні такої позовної вимоги на підставі того, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія апеляційного суду констатує, що апелянт належними та допустимими доказами не спростував висновки оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом здійснено правильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення обґрунтованого рішення, отже підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для його скасування відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 443,00 грн. слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Прайд МК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 р. у справі № 904/3721/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 р. у справі № 904/3721/22 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Приватне підприємство "Прайд МК".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 05.07.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль