Постанова

від 17.04.2023 по справі 908/2609/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2609/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін:

від АТ"Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус": Калітіна Олена, адвокат, довіреність №б/н від 26.12.2022 року;

від Ярошовича Є.І.: Романюк Ірина Іванівна, адвокат ордер серії АА №1102173 від 30.01.2021 року;

від ПАТ "ЮНІКОН": Рубан Олександр Георгійович адвокат, довіреність №4 від 01.03.2023 року;

арбітражний керуючий- ліквідатор Бакулін Іван Сергійович, посвідчення №98 від 01.02.2023 року

інші представники сторін у судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Юнікон", Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус", ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 року (повний текст складено 29.11.2022 року) у справі №908/2609/17 (суддя Юлдашев О.О.)

боржник - Публічне акціонерне товариство Дрогобицький завод автомобільних кранів, код ЄДРПОУ 00240158 (вул. Північне шосе, 4, м. Запоріжжя, 69006)

Кредитори:

1/ Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

2/ ПрАТ "Українська гірничо-металургійна компанія", м. Київ

3/ Львівський міський центр зайнятості", м. Львів

4/ ПрАТ "Львівобленерго", м. Львів

5/ ОСОБА_2 , м. Київ

6/ Управління ВД ФСС України у Запорізькій області, м. Запоріжжя

7/ Головне управління ДПС у Львівській області, м. Львів (код ЄДРПОУ ВП 43968090)

8/ Головне управління ДПС у Запорізькій області, м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ ВП 44118663)

9/ ПрАТ "Юнікон", м. Дніпро

10/ Залізняк В.А., м. Київ

11/ ОСОБА_1

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 року у справі №908/2609/17:

- клопотання ліквідатора, арбітражного керуючого Бакуліна І.С. про залишення без розгляду клопотання про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі №908/2609/17 задоволено;

- клопотання ліквідатора, арбітражного керуючого Бакуліна І.С. про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі №908/2609/17 залишено без розгляду;

- клопотання представника кредитора-11 ОСОБА_3 про не закриття провадження у справі №908/2609/17 залишено без задоволення;

- звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено;

- банкрута Публічне акціонерне товариство Дрогобицький завод автомобільних кранів, код ЄДРПОУ 00240158 (вул. Північне шосе, 4, м. Запоріжжя, 69006) ліквідовано;

- провадження у справі закрито.

Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що:

- ліквідатором вжито всіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури;

- проведеною ліквідатором роботою встановлено, що майно банкрута, за рахунок якого можливо було б погасити кредиторську заборгованість, відсутнє, що підтверджено матеріалами ліквідаційної процедури;

- ліквідатором в повній мірі виконані обов`язки з розшуку кредиторів банкрута та виявленню майна (активів) банкрута.

Оскільки за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не виявлено майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог, підприємницька діяльність товариства припинена, що відображено у ліквідаційному балансі, господарський суд прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи-банкрута та закриття провадження у справі.

Щодо клопотання представника кредитора-11 ОСОБА_3 про не закриття провадження у справі №908/2609/17, суд зазначив, що воно не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним:

- заявник посилається на наявність спору за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, укладеного боржником;

- до клопотання долучено копію позовної заяви та копію службового чеку з описом вкладення у цінний лист, як доказ направлення на адресу господарського суду Запорізької області позовної заяви про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором від 17.05.2010 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Дрогобицький завод автомобільних кранів (надалі ПАТ ДЗАК) та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам Тополя, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Петренко К.В. 12.12.2017 року та зареєстровано в реєстрі за №1971;

- на день розгляду справи №908/2609/17 вказана позовна заява у господарському суді Запорізької області відсутня;

- відповідно до ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства строк процедури ліквідації боржника не може перевищувати 12 місяців, а у даній справі процедура ліквідації боржника триває з 29.12.2017 року;

- ухвалою суду від 21.09.2021 року року ОСОБА_1 було визнано кредитором по справі, тому у заявника було достатньо часу для подання до суду вказаного вище позову;

- дії заявника можуть розцінюватися судом як затягування процедури банкрутства, яка триває тривалий час.

Не погодившись з ухвалою суду, що Центрального апеляційного господарського суду звернулись з апеляційними скаргами наступні особи:

- кредитор ОСОБА_1 ;

- AT Юнікон;

- AT Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус.

Кредитор ОСОБА_1 за доводами апеляційної скарги не погоджується з ухвалою суду та вважає, що вона постановлена за нез`ясованих обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, та з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вказує, що поданий арбітражним керуючим Бакуліним І.С. звіт ліквідатора у справі № 908/2609/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів не містить жодної інформації про будь-які дії, які були вчинені ліквідатором для аналізу фінансового стану банкрута, формування ліквідаційної маси, пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, звернення до суду із заявами про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, оскільки ліквідатором жодні з цих дій не вчинялися.

Звіт ліквідатора містить опис численних запитів арбітражного керуючого до різних державних органів та установ, як то Державне космічне агентство України, ДП Український державний центр радіочастот та ін., в результаті яких не було виявлено жодного майна банкрута. Натомість, вказаний звіт не містить відомостей про аналіз ліквідатором фінансового стану банкрута, відомостей про майно банкрута, зокрема, про майно, яке було наявне у банкрута до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також відомостей про те, куди майно боржника безпосередньо перед відкриттям провадження у справі про банкрутство зникло із власності боржника, в результаті укладення яких правочинів за участю боржника, чи є такі правочини дійсними, чи є особи, відповідальні за доведення боржника до банкрутства та інше.

При цьому той же таки звіт містить інформацію про визнання в період ліквідаційної процедури грошових вимог на загальну суму - 96 604 797,76 грн., з яких тільки 30 942 417,87 грн. - це заробітна плата.

За підсумками роботи ліквідатора, викладеними у його звіті, жодна гривня з цих вимог на суму - 96 604 797,76 грн. - не погашена.

Апелянт вважає що звіт ліквідатора Бакуліна І.С. не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, не містить повної та достовірної інформації про дійсний майновий стан боржника, про вжиття ліквідатором достатніх та належних заходів для пошуку та повернення майна боржника та задоволення вимог кредиторів за рахунок продажу такого майна, тому, відповідно, такий звіт не підлягає затвердженню господарським судом.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що у діях арбітражного керуючого Бакуліна І.С., за скаргою ОСОБА_1 , вже було виявлено порушення вимог закону, у зв`язку з чим арбітражному керуючому було винесено припис Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про недопущення повторних порушень.

Також апелянт вказує, що ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв`язку (AT Укрпошта) 09.11.2023 року звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом (у межах справи про банкрутство № 908/2609/17) до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів, Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між Публічним акціонерним товариством Дрогобицький завод автомобільних кранів (ЄДРПОУ 0024158) та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам Тополя (ЄДРПОУ 19308226), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів, (ЄДРПОУ 39527406), за умовами якого у власність іпотекодержателя за кілька тижнів до відкриття провадження у справі про банкрутство було передане майно боржника за значно заниженою (більш як у 14 разів від реальної) вартістю. Такий правочин містить усі ознаки фіктивного, про що детально описано та обґрунтовано у поданому позові. Окрім того, задоволення вказаного позову надало б можливість повернути у власність боржника велику кількість вартісного майна, за рахунок продажу якого наявна можливість погасити кредиторські вимоги не лише забезпеченого кредитора, а і інших кредиторів боржника.

Про наявність такого майнового спору за позовом ОСОБА_1 було повідомлено суду до засідання 10.11.2022 року шляхом направлення до суду письмового клопотання із долученням до нього доказів поштового направлення позову, а також копії позовної заяви.

Враховуючи наявність спору за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, укладеного боржником, вказана обставина, на думку апелянта, перешкоджає затвердженню звіту ліквідатора та закриттю провадження у справі про банкрутство.

Проте, повністю проігнорувавши вказані обставини, суд, в порушення прав кредитора, а також положень Кодексу України з процедур банкрутства, прийняв оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи усе вищевикладене, скаржник вважає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до господарського суду Запорізької області.

Кредитор ПрАТ Юнікон за доводами поданої ним апеляційної скарги вважає передчасним завершення ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів, затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Вважає, що ліквідатор не надав господарському суду належних та достатніх доказів повноти його дій у ліквідаційній процедурі щодо пошуку, виявлення, повернення та реалізації майна (майнових прав) і дебіторської заборгованості банкрута, у тому числі але не виключно: відомостей про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу (у тому числі рішення комітету кредиторів про надання згоди на продаж майна боржника та погодження умов продажу майна боржника); копій документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколів про проведення аукціону, договорів купівлі-продажу, актів приймання-передачі майна, актів про придбання майна на аукціоні, доказів отримання коштів в розмірі 1 635 565,15 грн. від реалізації об`єктів ліквідаційної маси на ліквідаційний рахунок банкрута тощо; документів, що підтверджують погашення вимог кредиторів на суму 1 635 565,15 грн. (у тому числі протоколів комітету кредиторів про затвердження звіту про розподіл коштів, отриманих від реалізації у розмірі 1 635 565,15 грн., довідку про рух коштів по ліквідаційному рахунку та довідку про закриття ліквідаційного рахунку); реєстру вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів у розмірі 1 635 565,15 грн.

Також зазначає, що ліквідатором не з`ясована можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників (учасників, акціонерів), а судом це питання не досліджувалось.

В контексті застосування принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора даний апелянт звертає увагу на те, що:

1. В звіті ліквідатора відсутні відомості та докази щодо розшуку та виявлення майна боржника - частки боржника у статутному капіталі Дочірнього підприємства ДЗАК-Маркет та ТОВ Торговий дім ДАК-Україна.

2. Відомості про транспортні засоби банкрута отримано лише з он-лайн реєстру (арк. 7 абз. 4 Звіту), запит до Сервісного центру МВС не направлявся та відсутні будь-які докази перевірки наявності/відсутності інформації про транспортні засоби за весь період ліквідаційної процедури та за рік (підозрілий період) до відкриття справи про банкрутства.

3. У звіті ліквідатора боржника зазначено, що інвентаризацію майна банкрута проведено на підставі розпорядчого документу від 01.03.2018 року №03/01, також, арбітражний керуючий Бакулін І.С. у Звіті зазначає, що 01.1 1.2020 року видано наказ №1 про проведення інвентаризації, на підставі якого проведено інвентаризацію наявного майна банкрута у відповідності до отриманої інформації від державних органів. Проте, до проведення зазначеної інвентаризації не залучено жодного з кредиторів, а до Звіту не додано копію зазначеного наказу, інформацію, яку отриману від державних органів, інвентаризаційні відомості та акт затвердження інвентаризації.

4. У звіті ліквідатора зазначено, що ліквідатором отримано довідку з Державного реєстру речових прав, проте не вказано, на яку дату та за який період це зроблено, чи отримувалась така інформація раніше, чи перевірялись підстави відчуження майна за період ліквідації та за рік (підозрілий період) до відкриття справи про банкрутства. Також, зазначену довідку не додано до звіту ліквідатора ПАТ Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів, отже, не вбачається за можливим встановити повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

Також скаржник вважає, що пошук нерухомого майна банкрута лише з відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є неефективним, оскільки не дає змоги виявити майно, права на які боржник набув до початку дії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру прав власності, тобто до 01.01.2013 року.

Крім того, апелянт зазначає про неподання відомостей про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та копії документів, що підтверджують законність та повноту відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури, а також повноту виконання розрахунків за такими договорами та правильність використання отриманих коштів.

Скаржник вказує щодо цього, що арбітражний керуючий Бакулін 1.С. у Звіті ліквідатора ПАТ ДЗАК зазначив, що організатором аукціону - Товариством з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський аукціонний дім було організовано аукціони з продажу майна ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів. В подальшому, в березні 2019 року за результатами проведення аукціонів було підписано договори купівлі-продажу.

Проте, до звіту ліквідатора ПАТ ДЗАК не надано жодного підтвердження зазначених фактів, в тому числі доказів надходження коштів від реалізації об`єктів ліквідаційної маси банкрута.

Апелянт зазначає, що відповідно до офіційно оприлюднених відомостей про справу №908/2609/17 про банкрутство ПАТ ДЗАК на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет відбулось 3 аукціони, які не було скасовано та за результатами яких визначено переможця, а саме:

- 16.11.2018 року (публікація оголошення про проведення аукціону 54838 від 16.10.2018) за результатами переможцем аукціону по лоту № 0277 визнано фізичну особу, яка запропонувала найвищу ціну за вищезазначений лот 755 608,00 грн;

(Публікація повідомлення про результати проведення аукціону по лоту №0277 з продажу майна 55603 від 19.11.2018);

- 25.01.2019 року (публікація оголошення про проведення аукціону 56398 від 18.12.2018) за результатами переможцем аукціону по лоту № 0309 визнано юридичну особу, яка запропонувала найвищу ціну за вищезазначений лот-330 787,87 грн;

- 25.01.2019 року (публікація оголошення про проведення аукціону 56399 від 18.12.2018) за результатами переможцем аукціону по лоту № 0310 визнано юридичну особу, яка запропонувала найвищу ціну за вищезазначений лот-549 169,28 грн (Публікація повідомлення про результати проведення аукціону по лоту №0309 та по лоту №0310 з продажу майна 57071 від 28.01,2019).

Таким чином, відповідно до офіційно оприлюдненої інформації від реалізації об`єктів ліквідаційної маси банкрута отримано 1 635 565,15 грн.

Також скаржник вказує, що арбітражним керуючим не надано інформацію щодо стану ліквідаційного рахунку боржника в банківській установі (в якому банку відкрито, дату відкриття, залишок коштів на поточну дату) та виписку по рахунку за період з 29.12.2017 року по дату складання Звіту.

Апелянт вважає, що проведення аукціону з продажу майна банкрута не свідчить про припинення права власності банкрута на майно. Право власності на майно переходить після оплати вартості майна, яке продається на аукціоні, передачі майна за актом про придбання майна па аукціоні, здійснення державної реєстрації права власності на майно за покупцем у разі потреби.

В оскаржуваній ухвалі зазначено, що в подальшому, в березні 2019 року за результатами проведення аукціонів було підписано договори купівлі-продажу. Грошові кошти отримані від реалізації майна банкрута були направлені на погашення вимог, які виникли в ліквідаційній процедурі для збереження майна банкрута. Однак, судом не було досліджено вказані обставини та докази, які б свідчили про оплату покупцями коштів та припинення права власності на вищезазначене майно.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в матеріалах справи відсутні жодні докази щодо реалізації майна банкрута, отримання коштів від такої реалізації та розподілу дійсних коштів. Отже, оскільки арбітражним керуючим такі відомості не було надано, а судом їх не перевірено, тому не можна вважати, що арбітражний керуючий здійснив усю повноту заходів, направлених на пошук та реалізацію майна, що перебуває у власності або користуванні банкрута.

Також зазначає, що ліквідатором не було надано реєстр вимог кредиторів з зазначенням даних про розміри погашених вимог кредиторів, що передбачено ч.1 ст.65 КУПБ. Судом вказані обставини не було досліджено, а спірній ухвалі суд обмежився лише загальними висновками зазначивши, що в період ліквідаційної процедури було розглянуто та визнано грошові вимоги на загальну суму 96 604 797,76 грн. ... заставні вимоги відсутні, не перевіривши, чи всіх кредиторів, чиї вимоги було задоволено, включено до цього реєстру.

Окрім того, ненадання реєстру вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог фактично позбавляє можливості вирішити питання про покладання на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведенні ПАТ ДЗАК до банкрутства.

Скаржник вважає, що при прийнятті рішення суд не з`ясував всіх обставин, що мають значення для справи, не переконався в тому, що поданих документів достатньо для розгляду справи по суті, не надав належної оцінки повноти заходів, здійснених ліквідатором, спрямованих на виявлення активів боржника.

ПрАТ Юнікон просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 року у справі №908/2609/17 в частині затвердження звіту ліквідатора арбітражного керуючого Бакуліна І.Є., ліквідаційного балансу боржника та закриття провадження у справі. Справу №908/2609/17 направити для подальшого розгляду до господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури.

Апелянт - Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус також не погоджується з ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 року у справі № 908/2609/17, вважає її передчасно прийнятою з неправильним застосуванням норм процесуального права та сталої судової практики відносно повноти дій ліквідатора, у зв`язку з чим просить її скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції в іншому складі на стадію ліквідаційної процедури, з наступних підстав.

Вказує, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, а й підсумовує хід усієї процедури банкрутства, починаючи від порушення провадження, та закриває провадження у справі про банкрутство.

Висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Зі змісту оскаржуваної у цій справі ухвали вбачається, що суд першої інстанції при її постановлені не врахував викладених висновків Верховного Суду щодо необхідності здійснення під час розгляду ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора ретельної перевірки повноти дій ліквідатора, зокрема щодо обґрунтованості висновків про відсутність підстав покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників боржника.

Мотивувальна частина оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції не містить аналізу обставин, які б свідчили про наявність або відсутність підстав покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. Суд з цього приводу не зазначив абсолютно нічого.

Висновок ліквідатора також не містить обґрунтованого аналізу обставин наявності підстав для притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та дослідження причин банкрутства боржника.

Скаржник вважає, що суд не здійснив перевірку зазначеного висновку ліквідатора по суті наведених у ньому тверджень щодо їх обґрунтованості, повноти та відповідності фактичним обставинам.

Суд першої інстанції не перевірив як того вимагають виконання функцій судового контролю у справах про банкрутство, чи здійснив ліквідатор боржника детальне та повне дослідження підстав та причин виникнення кризової ситуації, що призвела до банкрутства, а також не надав оцінки повноті та обґрунтованості такого дослідження.

Звертає увагу, що загальний розмір кредиторської заборгованості боржника становить 96 604 797,76 грн., з яких погашено лише незначну частину, тобто боржник здійснював господарські операції на значні суми, втім в нього не виявилося жодних активів, які б було можливо спрямувати на погашення такої великої кредиторської заборгованості, а причини його неплатоспроможності так належним чином і не з`ясовані.

Окрім того, стягнення коштів з відповідальних осіб боржника дозволило б наповнити ліквідаційну масу та задовольнити вимоги кредиторів, що і є метою процедури банкрутства.

Апелянт вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію боржника із наступними процесуальними наслідками, закриття провадження у справі.

Просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 року у справі № 908/2609/17 скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ Юнікон на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 року арбітражний керуючий Бакулін І.С. спростовує доводи вказаного апелянта. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

ПрАТ Юнікон надало відповідь на відзив на його апеляційну скаргу. Наполягає на задоволенні апеляційної скарги.

На апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус відзиви від учасників даної справи не надходили.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус не підлягають задоволенню, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус слід закрити виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що на час відкриття провадження у даній справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів діяли норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).

Відповідно до ст.9 вказаного Закону справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 21.10.2019 року №2597-VIII (надалі КУзПБ).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на час ухвалення оскаржуваного судового рішення Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус не набув статус кредитора боржника в розумінні приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

З матеріалів справи колегією суддів також встановлено, що ухвалою суду від 07.07.2022 року у даній справі відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус про залучення його до участі у справі як правонаступника AT ВТБ Банк (том 67 а.с.18-20).

Вказана ухвала не оскаржувалась.

Отже, питання правонаступництва апелянта у даній справі є вирішеним до прийняття судом оскаржуваної ухвали ( до 10.11.2022 року) та звернення даного апелянта до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 10.11.2022 року у справі №908/2609/17.

Таким чином, апеляційна скарга на оскаржувану ухвалу суду подана особою, яка не визнана учасником даної справи про банкрутство з розумінні ст.1 КУзПБ.

Відповідно до ст. 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст.129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз.3 підп. 3.1 п. 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволили б реалізувати його в повному обсязі та забезпечити ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в гл. 1 розд. І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України ( надалі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус за змістом апеляційної скарги посилається на ст.254 ГПК України як на підставу подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або рішення містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, що означає, що скаржник має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним

Водночас, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч.3 ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 17.10.2019 у справі № 910/21156/16.

Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус жодним чином не обгрунтовує в апеляційній скарзі своє право на її подання, не наводить обставин, за якими оскаржувана ухвала є такою, що прийнята про права чи обов`язки даного скаржника.

За змістом ухвали вона не є такою.

Отже, у колегії суддів відсутні підстави для надання оцінки доводам апеляційної скарги Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус.

Провадження за вказаною апеляційною скаргою слід закрити на підставі ст. 264 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Щодо доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 та ПрАТ Юнікон, які стосуються обґрунтованості оскаржуваної ухвали щодо висновку про підтвердження повноти дій ліквідатора боржника, наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у даній справі, а також щодо невирішення питання про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, винних в доведенні боржника до банкрутства, колегія зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 року боржника - Публічне акціонерне товариство Дрогобицький завод автомобільних кранів визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в порядку ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Букрєєва І.І.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 29.12.2017 року за № 48346 розміщено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2019 року постанову господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 року у справі №908/2609/17 скасовано в частині призначення ліквідатора Букреєва І.І. Справу направлено для подальшого розгляду до господарського суду Запорізької області.

Зважаючи на те, що з 29.12.2017 року справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, відповідно до пункту 4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства (надалі КУзПБ) з дня введення його в дію (21.10.2019 року) подальший розгляд справи здійснюється відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.37 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства строк процедури ліквідації боржника не може перевищувати 12 місяців.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.08.2020 року у справі №908/2609/17 ліквідатором Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів призначено арбітражного керуючого Бакуліна Івана Сергійовича (свідоцтво Міністерства Юстиції України № 98 від 01.02.2013 року).

Ліквідатором банкрута подано до господарського суду звіт, ліквідаційний баланс, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури.

За приписами ст.ст.1, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури. У постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст. 12 Кодексу під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено); а відповідно до частини 1 статті 13 Кодексу під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий є незалежним.

За змістом ст.ст. 61, 62, 63, 64 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.

Частиною першою ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів. Про час і місце судового засідання, в якому мають розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та кредиторів. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна (ч.2 ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства).

Частиною третьою ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

У даній справі наявний ліквідаційний баланс, який підтверджує, що станом на 01.08.2022 року майнові активи, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси боржника, відсутні (том 67 а.с.77).

Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Отже, Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.

Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка має обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №904/4863/13, від 28.11.2019 року у справі №904/6144/16, від 10.12.2020 року у справі №916/95/18).

За змістом положень ст.ст. 61-65, 90 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №922/2817/18, від 12.09.2019 року у справі №914/3812/15).

Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 903/975/14, від 27.02.2020 року у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 року у справі № 44/484-б).

Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №Б-39/134-10, від 26.07.2018 року у справі №904/9631/15, від 27.10.2020 року у справі №28/29-б-43/212-2012).

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що в ході здійснення ліквідаційної процедури банкрута ліквідатором для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів виконані всі необхідні дії та покладені на нього Кодексом України з процедур банкрутства обов`язки, майна, яке б можна було включити до ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів, не встановлено.

Так, в матеріалах справи наявні запити ліквідатора щодо пошуку майна банкрута, в тому числі майнових прав, про які вказує в апеляційній скарзі ПрАТ Юнікон.

Згідно наявних відповідей на ці запити, вбачається, що банкрут не є боржником чи стягувачем за виконавчими провадженнями, не є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, інформація щодо документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, де замовником є ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів, у відповідному Реєстрі відсутня; інформація про валютні операції ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів в автоматизованій інформаційній системі Національного банку Е-ліміти за період з 07.02.2019 по 20.10.2020 в Національному банку відсутня; за боржником не зареєстровані транспортні чи повітряні судні та плавзасоби, об`єкти залізничного транспорту та під`їзних колій, вагони; відсутня інформація про наявність тварин у ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів, оскільки дане товариство не зареєстроване в Реєстрі тварин як власник тварин.

З онлайн ресурсу Міністерства внутрішніх справ України https://rq.hsc.gov.ua отримано витяг з Єдиного державного реєстру МВС транспортних засобів, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів немає зареєстрованих транспортних засобів;

Також ліквідатором отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні, у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості відсутні, у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні.

Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація про майно боржника відсутня.

З онлайн ресурсу Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності https://ukrpatent.org/uk/articles/bases2 ліквідатором здійснено пошук в Спеціалізованій Базі даних Винаходи (корисні моделі) в Україні, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів не знайдено жодного запису. Бази даних колективного користування Відомості про заявки на винаходи, які прийняті до розгляду, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів не знайдено жодного запису. Бази даних Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів не знайдено жодного запису. Бази даних Відомості про добре відомі знаки в Україні, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів не знайдено жодного запису. Інтерактивної Бази Даних Заявки на знаки для товарів і послуг, прийняті до розгляду, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів не знайдено жодного запису. Інтерактивна Бази Даних Промислові зразки, зареєстровані в Україні, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів не знайдено жодного запису.

Як вказано вище, згідно правової позиції Верховного Суду щодо спірного питання, саме на апелянта покладається обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси.

При аналізі фінансового стану боржника ліквідатором зазначено, зокрема, що підприємство перебуває в скрутному матеріальному становищі та має надкритичну неплатоспроможність. Основними причинами, які призвели до скрутного фінансового стану боржника є: військові дії на сході країни (втрата активів та ринку на не підконтрольній території України, дефіцит грошових коштів по відношенню до розміру зобов`язань (коефіцієнт абсолютної ліквідності значно менше нормативного значення); наявність великого розміру кредиторської заборгованості; відсутність майнових активів банкрута, які б могли бути джерелом повного погашення кредиторської заборгованості, тобто підприємство не в змозі погасити свої зобов`язання, як у короткостроковому так і в довгостроковому періодах.

Коефіцієнт Бівера протягом всього проаналізованого ліквідатором періоду, має від`ємне значення та тенденцію до зменшення, тобто ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів відноситься до високої групи "ризику втрати платоспроможності" (рівень його платоспроможності критичний).

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами протягом проаналізованого ліквідатором періоду був нижчим нормативного значення та мав від`ємне значення, що виключало можливість використання позасудових заходів відновлення платоспроможності ПАТ ДЗАК.

Розмір чистих активів протягом усього періоду мав значне від`ємне значення та постійно збільшувався, що беззаперечно свідчило про відсутність у боржника достатнього розміру активів для погашення розміру зобов`язань, та, відповідно, вказувало на критичну фінансову стійкість підприємства.

Наявність у ПАТ ДЗАК протягом усього періоду, що аналізувався, непогашеної в строк заборгованості, значення коефіцієнта покриття, коефіцієнта поточної (загальної) ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності, показника маневреності власних оборотних засобів (які нижче нормативних показників) свідчив про не ліквідний баланс та те, що підприємство не мало достатньо коштів для негайного погашення своїх поточних зобов`язань (про неплатоспроможність).

Аналіз коефіцієнтів ліквідності, фінансової стійкості свідчить, що ПАТ ДЗАК знаходиться в кризовому фінансовому стані.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ПАТ ДЗАК є акціонери згідно з Реєстром. Кінцевий бенефіціарний власник-контролер - ХАЛФОНД ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД - ЕЛЕНА ЧАРАЛАМБУС, КІПР, НІКОСІЯ, ПСІМОЛОФУ, ВУЛИЦЯ САНТОРІНІС, 4, 2630., Розмір частки засновника (учасника): 0.

Ліквідатором боржника не встановлено підстави для притягнення до солідарної та субсидіарної відповідальності засновників та директора ПАТ ДЗАК.

Отже, доводи скаржників щодо невирішення судом даного питання є необгрунтованими.

В апеляційний скарзі ПрАТ Юнікон зазначає, що з боку ліквідатора ПАТ ДЗАК не було проведено повних дій щодо розшуку активів боржника- частки боржника у статутному капіталі Дочірнього підприємства ДЗАК-Маркет та ТОВ Торговий дім ДАК-Україна;

Зокрема, даний апелянт зазначав, що ПАТ ДЗАК є засновником Дочірнього підприємства ДЗАК-Маркет, код ЄДРПОУ 25555420.

Встановлено, що статутний капітал даного підприємства складає 00.00 грн. Підприємство перебуває в стані припинення, 19.10.2005 року, 14141100001000527, Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

ТОВ Торговий дім ДАК-Україна код ЄДРПОУ 33861274 зареєстровано 03.11.2005 року. ДФС у Львівській області провело анулювання свідоцтва платника ПДВ 06.07.2010 року. Підстава анулювання: Анульовано за рішенням контролюючого органу Причина анулювання: Пп"г" п. 184.1 ст.184 Кодексу - особа протягом 12 послідовних податкових місяців подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Колегія погоджується з запереченнями ліквідатора про те, що згадане підприємство вже з 2010 року фактично не веде господарської діяльності.

Таким чином даний вид активів відноситься до неліквіду. Неліквідність - це характеристика активу, за який його неможливо продати.

Враховуючи вищезазначене, інформація про корпоративні права, які за думкою апелянта ПрАТ Юнікон не були реалізовані, фактично є неліквідом, та не підлягають реалізації.

В якості неповноти дій ліквідатора ПрАТ Юнікон зазначає, що ліквідатор ПАТ ДЗАК Бакулін І.С. надав в якості додатку до суду Витяг з онлайн реєстру МВС, та не робив запит до Сервісного центру, що на думку апелянта підтверджує неповноту його дій.

На виконання вимог Закону України Про дорожній рух постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 260 Деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників встановлений виключний порядок надання інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі ЄДР ТЗ) фізичним та юридичним особам.

Відповідно до п 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 260 Деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників пошук у Реєстрі відомостей про зареєстровані транспортні засоби, їх власників та належних користувачів здійснюється користувачем відповідно до Порядку ведення Реєстру, який затверджується МВС, щонайменше за одним з таких критеріїв:

- прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) власника та дата його народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта власника (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

- повне найменування юридичної особи;

- ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код згідно з ЄДРПОУ);

- номерний знак запитуваного транспортного засобу.

Крім зазначених також можуть застосовуватися інші критерії пошуку, передбачені умовами договору, відповідно до повноважень користувача, визначених законом.

Відповідно до п 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 260 Деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників Відомості з Реєстру надаються:

- в паперовій формі - територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - уповноважений орган МВС) у вигляді витягу з Реєстру;

- в електронній формі:

- у форматі витягу з Реєстру або в іншому форматі, визначеному в договорі між адміністратором Реєстру та юридичною особою, в установленому законодавством порядку;

- програмними засобами ведення Реєстру у форматі витягу з нього через офіційний веб¬сайт МВС.

Таким чином запит, який було сформовано ліквідатором Бакуліним І.С. має ті ж самі параметри запиту, які були б надані до Сервісного центру МВС та такі самі критерії відповіді.

В якості неповноти дій ПрАТ Юнікон зазначає, що ліквідатор Бакулін І.С. під час проведення інвентаризації не залучив жодного кредитора, а до звіту ліквідатора не надано інформацію, яку отримано від державних органів та інше.

Відповідно до ч 1 ст 61 КУзПБ визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

- приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;

- аналізує фінансовий стан банкрута;

- виконує повноваження керівника'(органів управління) банкрута;

- формує ліквідаційну масу;

- заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Жодного обов`язку ліквідатора щодо включення для проведення інвентаризації членів комітету кредиторів або кредитора Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.

Скаржник під час апеляційного розгляду справи не спростував доводи арбітражного керуючого про те, що вказаний кредитор з 2018 року по 2022 рік жодного звернення чи клопотання відносного цього питання за заявляв.

Що стосується доводів скаржника про ненадання ліквідатором інформації від державних органів, то даний факт не відповідає дійсності, так як по тексту самого звіту йде посилання на запити до розпорядників інформації та посилання на їх відповіді. Також до суду надано належні копії згаданих документів.

Щодо посилання ПрАТ Юнікон про неналежне дослідження судом першої інстанції питання наявності нерухомості у боржника, колегія суддів зазначає, що ці доводи також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

На момент порушення даної справи про банкрутство (22.12.2017 року) діяв Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, могли були бути визнані недійсними з підстав, вказаних у даній статті. Тобто, проаналізувати необхідно було період до 22.12.2016 року.

18.10.2028 року Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом втратив чинність в зв`язку з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам з підстав, передбачених даною нормою.

Тобто, проаналізувати необхідно було період до 22.12.2014 року.

Виходячи з вище викладеного інформація, надана ліквідатором з Реєстру майнових прав, повністю охоплює період, який необхідно було проаналізувати, як відповідно до вимог КУзПБ, так і до вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Таким чином ці доводи апелянта ПрАТ Юнікон також є необгрунтованими.

В якості неповноти дій ПрАТ Юнікон зазначає, що ліквідатором не було надано інформацію по стану рахунку. Даний факт не відповідає дійсності, інформація 10.11.2022 року досліджувалась під час прийняття судом оскаржуваного рішення.

Також апелянт, посилаючись на ст.87 КУзПБ, зазначав, що суд не провів дослідження відносно реалізації та оформлення майна з аукціону.

З матеріалів даної справи про банкрутство вбачається, що реалізація майна боржника проводилась відповідно до вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Положення, що визначають створення електронної торгової системи та авторизації електронних майданчиків, вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином норми КУзПБ не розповсюджуються на реалізацію майна боржника.

В якості неповноти дій ПрАТ Юнікон зазначає, що суду не надано реєстру кредиторів з даними про погашенні вимоги. Однак, за змістом оскаржуваної ухвали судом зазначено повний перелік кредиторських вимог, які були визнанні судом. Погашення вимог у процедурі банкрутства ПАТ ДЗАК не відбулося.

Колегія суддів зауважує, що кредитор ОСОБА_1 за доводами апеляційної скарги також зазначав на неповноту дій ліквідатора боржника. З вищевикладених підстав колегія суддів визнає такі доводи необґрунтованими.

Також даний скаржник посилався на те, що у діях арбітражного керуючого Бакуліна І.С., за скаргою ОСОБА_1 , вже було виявлено порушення вимог закону, у зв`язку з чим арбітражному керуючому було винесено припис Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про недопущення повторних порушень.

Такі доводи не впливають на законність ухваленого судом рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що дійсно, Міністерством юстиції України за скаргою ОСОБА_1 була проведена перевірка діяльності арбітражного керуючого Бакуліна І.С.. Згідно відповіді про результати перевірки (том 67 а.с.139) встановлено, що арбітражним керуючим Бакуліним І.С. порушено строк розгляду звернення адвоката Ярошовича Є.І. Романюк І.І. щодо включення вимог цього кредитора до реєстру вимог кредиторів боржника. Порушень щодо ведення реєстру вимог кредиторів перевіркою не було встановлено.

Доводи апелянта ОСОБА_1 щодо того, що на час винесення оскаржуваної ухвали господарського суду не був розглянутий його позов (у межах справи про банкрутство № 908/2609/17) до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів, Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між Публічним акціонерним товариством Дрогобицький завод автомобільних кранів (ЄДРПОУ 0024158) та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам Тополя (ЄДРПОУ 19308226), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів, (ЄДРПОУ 39527406), знайшли свою оцінку в оскаржуваній ухвалі.

Апелянтом не спростовано доводи місцевого господарського суду про те, що ОСОБА_1 вказував, що 09.11.2023 року він засобами поштового зв`язку направив до господарського суду Запорізької області згаданий позов, що на день розгляду справи №908/2609/17 - 10.11.2023 року вказана позовна заява у господарському суді Запорізької області відсутня.

Апелянт сам зазначає, що про наявність такого майнового спору за позовом ОСОБА_1 було повідомлено суду до засідання 10.11.2022 року шляхом направлення до суду письмового клопотання із долученням до нього доказів поштового направлення позову, а також копії позовної заяви.

Отже, докази того, що цей позов було прийнято судом та до закриття провадження у справі не було розглянуто, скаржником не підтверджено.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що у даній справі ОСОБА_1 є кредитором з 21.09.2021 року і він мав достатньо часу для звернення до суду з таким позовом. Згідно ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства строк процедури ліквідації боржника не може перевищувати 12 місяців, в той час, як процедура ліквідації боржника триває з 29.12.2017 року.

Щодо доводів скаржника ОСОБА_1 про недослідження судом питання покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних в доведенні боржника до банкрутства, то ці доводи аналогічні доводам апеляційної скарги AT Юнікон, ім була надана відповідна оцінка за текстом даної постанови і ці доводи визнані колегією суддів також необгрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів обох скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року), в якому суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянтам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

За викладеного обидві апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін та витрати за розгляд апеляційної скарги віднести на кожного апелянта.

Керуючись ст.ст. 264, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юнікон" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" закрити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 року у справі №908/2609/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 06.07.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Ю.Б. Парусніков