Ухвала

від 30.06.2023 по справі 902/106/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання судового рішення

"30" червня 2023 р. Cправа № 902/106/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" № б/н від 06.06.2023 (вх. № 01-37/19/23 від 06.06.2023) про розстрочення виконання рішення у справі

за позовом Вінницької міської ради, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, ідентифікаційний код юридичної особи 25512617

до Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА", 21022, м. Вінниця, вул. Київська, 138-А, ідентифікаційний код юридичної особи 13324046

про стягнення 138560,73 гривень

за участю представників:

від позивача - Вініцька Б.А., згідно довіреності

від відповідача - Габбасов С.М., керівник

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Шамшуріна М.В.) перебувала справа № 902/106/22 за позовом Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 138560,73 гривень за користування комунальною земельною ділянкою загальною площею 0,4049 га з кадастровим номером 0510100000:01:004:0113 по вул. Київська, 138-а у м. Вінниця.

14.06.2022 судом ухвалено рішення по справі, яким позов задоволено.

У зв`язку із поданням Товариством з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.06.2022 матеріали справи № 902/106/22 згідно супровідного листа від 20.03.2023 року надіслано до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.06.2022 року в справі № 902/106/22 задоволено частково, рішення Господарського суду Вінницької області від 14.06.2022 року у справі №902/106/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" на користь Вінницької міської ради 78 434 грн 47 коп. безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою загальною площею 0,2292 га з кадастровим номером 0510100000:01:004:0113 по вул. Київська, 138-а в м. Вінниці та 1616 грн 85 коп. витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви, у стягненні 60 126 грн 26 коп. безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою відмовлено, стягнуто з Вінницької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" 1859 грн 16 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

06.06.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" до суду надійшла заява № б/н від 06.06.2023 (вх. № 01-37/19/23 від 06.06.2023) про розстрочення виконання рішення у справі № 902/106/22.

Ухвалою від 07.06.2023 судом відкладено вирішення питання щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" № б/н від 06.06.2023 (вх. № 01-37/19/23 від 06.06.2023) про розстрочення виконання рішення до повернення матеріалів справи № 902/106/22 до Господарського суду Вінницької області.

14.06.2023 року матеріали справи № 902/106/22 повернуто апеляційною інстанцією на адресу суду.

Ухвалою від 15.06.2023 судом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" № б/н від 06.06.2023 (вх. № 01-37/19/23 від 06.06.2023) про розстрочення виконання рішення у справі № 902/106/22 призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.06.2023 року об 11:00 год.

19.06.2023 до суду через підсистему "Електронний суд" від заявника надійшов супровідний лист № б/н від 17.06.2023 (вх. № 01-34/5694/23 від 19.06.2023) з додатками.

21.06.2023 до суду від відповідача надійшла заява № 24/354 від 16.06.2023 (вх. № 01-34/5824/23 від 21.06.2023) яку було додано до листа, що надійшов до суду 19.06.2023.

У судовому засіданні 23.06.2023 року суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" про розстрочення виконання рішення у справі № 902/106/22 на 30.06.2023 року о 14:00, яку занесено до протоколу судового засідання.

28.06.2023 року до суду від Вінницької міської ради надійшли заперечення № б/н від 23.06.2023 (вх. № 01-34/6008/23 від 28.06.2023) на заяву ТОВ Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" про розстрочення виконання судового рішення, у яких позивач просив суд у задоволенні заяви ТОВ Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" про розстрочення виконання рішення у справі № 902/106/22 відмовити повністю.

30.06.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" надійшла заява № б/н від 29.06.2023 (вх. № 01-34/6060/23 від 30.06.2023) із доказами на обгрунтування обставин зазначених у заяві про розстрочення виконання рішення у справі

30.06.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" надійшов лист № 27/357 від 29.06.2023 (вх. № 01-34/6067/23 від 30.06.2023) із доказами на обгрунтування обставин зазначених у заяві про розстрочення виконання рішення у справі.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник заявника та представник позивача.

Представник заявника заяву про розстрочення виконання рішення у справі № 902/106/22 підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача проти розстрочення виконання судового рішення у справі № 902/106/22 заперечив, просив у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення відмовити.

З метою прийняття процесуального рішення по справі суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" про розстрочення виконання рішення суду та надані заявником матеріали, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно приписів частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Положеннями статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі N 11-рп/2012).

Відповідно до частин 1-5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У контексті наведених норм суд зауважує, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість виконання або істотне ускладнення виконання рішення суду.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Особа, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення суду. Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

У зв`язку з тим, що розстрочення виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, з метою вирішення питання про наявність підстав та строку його надання, суд повинен враховувати виняткові підстави та допустимі межі розстрочення виконання судового рішення.

Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява N 3236/03, пункт 43).

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який розстрочує виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Отже, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення або розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відповідач у поданій до суду заяві № б/н від 06.06.2023 (вх. № 01-37/19/23 від 06.06.2023) просить суд реструктурувати виплати стягнення 78 434,47 гривень та 1616,85 гривень судового збору на три роки з щомісячною виплатою.

Судом розцінено вказану заяву як заяву про розстрочення виконання рішення суду.

Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду заявник посилається на відсутність усієї суми на рахунку, низьку прибутковість підприємства, збільшення у 2023 році фінансових витрат, що на думку заявника, свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється можливість виконання судового рішення у цій справі.

На обгрунтування низької прибутковості підприємства відповідач посилається на дані фінансової звітності за 2022 рік. На обгрунтування заяви надає також довідку про витрати, податкові декларації, платіжну інструкцію про сплату судового збору, виписки по рахунку за період з 01.01.2023 по 29.06.2023 у АТ "Укрексімбанк".

Позивач заперечив щодо задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду та у задоволенні заяви просив відмовити.

На обгрунтування своїх заперечень позивач, зокрема, зазначив, що розстрочення виконання судового рішення на 3 роки суперечить нормам законодавства, позовні вимоги задоволено частково в сумі 78 434,47 гривень, а не на суму 138 560,73 гривень, період прострочення оплати безпідставно збережених коштів складає 1,5 року. Відтак позивач вважає, що розстрочення виконання рішення створить істотний дисбаланс у відносинах сторін та не відповідатиме ступеню вини відповідача у виникненні спору.

Також позивач зазначає, що відповідач як на підставу для розстрочення рішення посилається на відсутність всієї суми на рахунку та низьку прибутковість, водночас скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення, а фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.

Позивачем зазначено також, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості виконання судового рішення у справі з умовою розстрочення його виконання.

Дослідивши подані відповідачем в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду докази та обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення слід відмовити з огляду на таке.

Обгрунтовуючи наявність виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, заявник посилається на низьку прибутковість підприємства, збільшення фінансових витрат у 2023 році, що підтверджується, зокрема, фінансовою звітністю за 2022 роки, довідкою про витрати, податковими деклараціями, платіжною інструкцію про сплату судового збору, виписками по рахунку за період з 01.01.2023 по 29.06.2023 у АТ "Укрексімбанк".

Посилаючись на низьку прибутковість підприємства, збільшення фінансових витрат у 2023 році відповідач надав виписки по рахунку за період з 01.01.2023 по 29.06.2023 у АТ "Укрексімбанк", разом з тим відомостей щодо наявності/відсутності інших банківських рахунків та коштів на них, у тому числі в інших банківських установах відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (відповідна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач самостійно планує свої видатки та несе ризики пов`язані із провадженням своєї діяльності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява N 59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява N 18357/91) та інші).

Із поданих відповідачем фінансових звітів, податкових декларації вбачається, що фінансово-господарська діяльність відповідача не є збитковою.

У зв`язку з цим твердження відповідача про скрутний фінансовий стан, який є підставою для розстрочення виконання рішення суду судом відхиляється.

Окрім того обставини щодо низької прибутковості підприємства, збільшення фінансових витрат у 2023 році, на які посилається відповідач, з урахуванням положень статті 331 ГПК України не являються тими виключними обставинами, які є підставою для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання.

Відтак заявником не надано доказів існування наявності виняткових обставин для розстрочення виконання рішення суду у цій справі.

У заяві про розстрочення виконання рішення суду відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на три роки.

Відповідно до частини 5 статті 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Водночас доказів на підтвердження можливості виконання рішення суду після заявленого періоду розстрочення відповідачем до суду не надано.

У судовому засіданні представник відповідача заяву про розстрочення виконання рішення суду також мотивував наявністю надзвичайної події, а саме запровадження в Україні воєнного стану, що впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, створює додаткові ризики для суб`єкта господарювання та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності товариством.

Надаючи оцінку наведеним доводам, судом враховано, що спір виник з вини відповідача та окрім загального посилання на обставину введення на території України воєнного стану, заявником не надано належних та допустимих доказів, що введення воєнного стану є тією надзвичайною обставиною, що унеможливлює або істотно перешкоджає виконанню рішення суду у цій справі.

Суд враховує, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає загалом на економіку держави та на діяльність суб`єктів господарювання.

Водночас, у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), а й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання боржником рішення суду, тобто існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням надзвичайної події (форс-мажорної обставини) та неможливістю виконання стороною рішення суду.

В умовах введення воєнного стану сторони по справі знаходяться в однакових економічних умовах та воєнний стан впливає на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача.

Судом враховано, що предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою відповідачем за період 2019-2020, тобто ще до введення в Україні воєнного стану, відповідач зареєстрований та здійснює свою діяльність на території міста Вінниця, яке до складу окупованих територій не входило, таким чином доводи відповідача щодо дії та впливу воєнного стану як на підставу для розстрочення виконання рішення суду відхиляються судом як необгрунтовані.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).Таким чином, відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та є підставою для відстрочення виконання рішення суду на максимальний строк, визначений законом.

Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладене, враховуючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Положеннями частини 7 статті 331 ГПК України визначено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 18, 73, 74, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактно-будівельна інвестиційна фірма "БУДА" № № б/н від 06.06.2023 (вх. № 01-37/19/23 від 06.06.2023) про розстрочення виконання судового рішення у справі №902/106/22 відмовити.

2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами частини 7 статті 331 ГПК України ухвалу про відмову у розстроченні виконання судового рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали суду надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - vinrada@vmr.gov.ua, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1; відповідача - ksif@ukr.net.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.07.2023 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59; vinrada@vmr.gov.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1;

3, 4 - відповідачу, 21022, м. Вінниця, вул. Київська, 138-А; 21027, м. Вінниця, вул. А.Первозванного, 2А, кв. 85; ksif@ukr.net.