Рішення

від 04.07.2023 по справі 904/4162/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023м. ДніпроСправа № 904/4162/22

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 34 628,80 грн., пені у розмірі 34 628,80 грн., 3% річних у розмірі 896,55 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 604,99 грн., моральної шкоди у розмірі 3 340,40 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 34 628,80 грн., пені у розмірі 34 628,80 грн., 3% річних у розмірі 896,55 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 604,99 грн., моральної шкоди у розмірі 3 340,40 грн.

Ухвалою суду від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/4162/22 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що Відповідно до Інформаційної довідки № 313995219 від 02.11.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Приватне підприємство "Вагова компанія "Міка" є власником нежилого приміщення, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 62, прим. 181 (свідоцтво про право власності ЯЯЯ №695451 від 24.02.2006, видане Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради).

А отже, за твердженням позивача, Приватне підприємство "Вагова компанія "Міка" є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 62.

Як вказав позивач, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 14.12.2021 було зареєстровано юридичну особу - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62".

За твердженням позивача, рішенням загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62", затвердженим протоколом № 1 від 28.11.2021, визначено внесок на управління та утримання будинку у розмірі 7,00 грн. за 1 м.кв. загальної площі квартири або нежитлового приміщення (п. 6 протоколу).

У якості доказів направлення на адресу відповідача протоколу № 1 від 28.11.2021 позивачем було долучено до позову фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.12.2021.

За період з 01.01.2022 по 11.11.2022 позивачем нараховано відповідачу 34 628,80 грн. плати за утримання будинку та прибудинкової території.

У якості доказів направлення на адресу відповідача рахунків на оплату наданих послуг з обслуговування будинкупозивачем було надано до суду скрін-шоти електронного листування між сторонами.

Позивач наполягає на тому, що відповідач порушив свої зобов`язання та не сплатив внески на утримання будинку у встановлені строки.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, позивач на загальну суму боргу у розмірі 34 628,80 грн. нарахував до сплати 3% річних у розмірі 896,55 грн. за період з 01.01.2022 по 11.11.2022 та інфляційну складову у розмірі 8 604,99 грн. за період з січня по жовтень 2022 року.

На підставі пункту статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", позивач нарахував пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за загальний період з 01.01.2022 по 11.11.2022 у розмірі 34 628,80 грн.

Також позивач заявив вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 3 340,40 грн. Позивач зазначив, що своїми діями відповідач завдав шкоду діловій репутації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач зазначив, що він, як співвласник багатоквартирного будинку, не був повідомлений про результати проведених зборів від 28.11.2021; ані нотаріально посвідченого Протоколу Установчих зборів № 1 від 28.11.2021, ані Статуту ОСББ "Запорізьке шосе 62" не отримував.

На думку відповідача, надані позивачем фіскальні чеки не є належними доказами, які б підтверджували факт направлення на його адресу вищезазначених документів, оскільки не містять опису вкладення. Крім того, з рекомендованого повідомлення про вручення вбачається, що отримання кореспонденції відбулось не уповноваженою особою відповідача.

Відповідач вказав, що між сторонами станом на грудень 2021 року відбувається листування щодо протиправного відключення позивачем відповідача від теплопостачання. Позивачем до теперішнього часу не відновлено приєднання точки вводу теплових комунікацій відповідача до загального стояку.

Відповідач наполягає на тому, що позивач не виставляв йому рахунки на оплату наданих послуг, не направляв та/або не вручав такі рахунки нарочно представнику Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка".

Відповідач зауважив, що матеріали справи не містять жодного доказу звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за надані послуги. Також позивачем не було виконано свого обов`язку щодо звернення до відповідача з вимогою чи досудовою претензією щодо сплати боргу за внесками з утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідач вказав, що дізнався про наявність у нього обов`язку зі сплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 34 628,80 грн. лише після ознайомлення з матеріалами справи.

Після цього, як зазначив відповідач, ним було сплачено позивачу внески на утримання будинку у загальному розмірі 35 000 грн., що підтверджується банківською квитанцією № 9292-4593-3904-8891 від 03.01.2023.

Щодо вимог позивача про стягнення пені відповідач зазначив, що між сторонами відсутній договір, нормами якого було б передбачено право позивача нараховувати пеню за порушення строків сплати внесків на утримання будинку. А отже, на думку відповідача, нарахування позивачем пені є безпідставним.

Окрім того, на думку відповідача, для нарахування пені на підставі положень ЗУ «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» позивачем повинно бути доведено, що відповідач використовує нежиле приміщення, належне йому на праві власності, для провадження підприємницької діяльності.

Щодо моральної шкоди відповідач зауважив, що моральна шкода може бути завдана лише фізичним особам, оскільки юридична особа не може зазнавати душевних страждань та хвилювань, погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації. І, навіть, якщо розглядати варіант того, що моральна шкода може бути завдана юридичній особі розповсюдженням недостовірної інформації, що порушує право на недоторканність ділової репутації, то позивачем має бути доведено, якими самими діями відповідач порушив право позивача на недоторканність ділової репутації.

Щодо витрат адвоката у розмірі 30000 грн., які поніс позивач, відповідач вважає, що вказаний розмір є завищеним та не відповідає складності даної справи.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми внесків на утримання будинку у розмірі 34 628,80 грн., пені у розмірі 34 628,80 грн., 3% річних у розмірі 896,55 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 604,99 грн., моральної шкоди у розмірі 3 340,40 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були сплачені відповідачем внески на утримання будинку та прибудинкової території), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

Для правильного вирішення спору у частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди необхідно встановити: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи (зокрема, спричинення шкоди діловій репутації позивача); 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою для виникнення зобов`язань є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 322 ЦК України передбачений обов`язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 1 Закону України року «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок - житловий будинок, у якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Пунктами 1, 2 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 2 ст. 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до Інформаційної довідки № 313995219 від 02.11.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Приватне підприємство "Вагова компанія "Міка" є власником нежилого приміщення, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 62, прим. 181 (свідоцтво про право власності ЯЯЯ № 695451 від 24.02.2006, видане Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради).

А отже, Приватне підприємство "Вагова компанія "Міка" є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 62.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 14.12.2021 було зареєстровано юридичну особу - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62".

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (надалі Закон).

Статтею 1 Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 4 Закону, об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Рішенням загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62", затвердженим протоколом № 1 від 28.11.2021, визначено внесок на управління та утримання будинку у розмірі 7,00 грн. за 1 м.кв. загальної площі квартири або нежитлового приміщення (п. 6 протоколу).

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі тощо.

Згідно зі ст. 20 Закону України Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Згідно ст. ст. 17, 18 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі.

Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).

Оскільки належне відповідачу нежитлове приміщення розташоване у будинку, в якому створено ОСББ, чинним законодавством на відповідача покладений обов`язок зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

За період з 01.01.2022 по 11.11.2022 позивачем нараховано відповідачу 34 628,80 грн. плати за утримання будинку та прибудинкової території.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до ч. 2 розділу IV статуту ОСББ, порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі, відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства і статуту.

Однак, ані статутом, ані рішенням загальних зборів співвласників, яким було встановлено розмір плати за утримання будинку, не встановлено строків оплати співвласником внесків за утримання будинку та прибудинкової території.

Разом з цим, пунктом 6 рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62", затвердженим протоколом № 1 від 28.11.2021, внесок на управління та утримання будинку визначений як щомісячний.

За таких обставин, співвласник мав сплачувати внесок на утримання будинку за розрахунковий місяць до закінчення такого місяця.

Щодо заперечень відповідача про не направлення позивачем на його адресу рішенням загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62", затвердженого протоколом № 1 від 28.11.2021, про створення у спірному будинку ОСББ та встановлення розмірів плати за утримання будинку - слід зазначити про таке.

У якості доказів направлення на адресу відповідача протоколу № 1 від 28.11.2021 позивачем було долучено до позову фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.12.2021.

Однак, за відсутності опису вкладення до такого листа неможливо встановити, які саме документи були направлені цим поштовим відправлення. А отже, фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.12.2021 без опису вкладеного не є належними та допустимими доказами направлення на адресу відповідача протоколу № 1 від 28.11.2021.

Разом з цим, відповідно до ст. 13 Конституції України, яка кореспондується з ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, як власник нерухомого майна у багатоквартирному будинку за адресою: Запорізьке шосе, 62, повинен був та не міг не знати, що у такому будинку утворено ОСББ.

Співвласник, маючи на меті належне виконання своїх передбачених законом обов`язків, мав можливість отримати інформацію про встановлений ОСББ розмір та порядок сплати внесків на утримання будинку.

Щодо заперечень відповідача про не направлення позивачем на його адресу рахунків на оплату.

У якості доказів направлення на адресу відповідача рахунків позивачем було надано до суду скрін-шоти електронного листування між сторонами.

Надаючи правову оцінку наданим роздруківкам приватних електронних повідомлень слід зазначити, що такі роздруківки не можуть бути належним та допустимим доказом направлення позивачем на адресу відповідача рахунків на оплату, оскільки надане електронне листування не скріплено електронними цифровими підписами учасників листування. Що виключає можливість ідентифікації як адресата так і адресанта будь-яких повідомлень.

Разом з цим, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2023 року у cправі № 920/1343/21.

Крім того, розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території, встановлений рішенням загальних зборів співвласників, є сталим.

За таких обставин, відповідач був обізнаним про розмір внеску, який він мав сплачувати на користь ОСББ.

А отже, не направлення позивачем на адресу відповідача рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62", затвердженого протоколом № 1 від 28.11.2021, та рахунків на оплату не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати на користь ОСББ внески на утримання будинку або відтермінування такого обов`язку.

Відповідач порушив свої зобов`язання та не сплатив внески на утримання будинку у встановлені строки.

Після звернення позивача до суду з цим позовом, банківською квитанцією № 9292-4593-3904-8891 від 03.01.2023 відповідачем було оплачено суму основного боргу у розмірі 35 000 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідач фактично задовольнив вимоги позивача у позасудовому порядку, а також те, що оплата відбулась після звернення позивача до суду з цим позовом, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 34 628,80 грн. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на загальну суму боргу у розмірі 34 628,80 грн. нарахував до сплати 3% річних у розмірі 896,55 грн. за період з 01.01.2022 по 11.11.2022 та інфляційну складову у розмірі 8 604,99 грн. за період з січня по жовтень 2022 року.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з вимогами пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З аналізу змісту наведених статей вбачається, що нарахування сум штрафних санкцій, зокрема, визначення суми заборгованості та періодів нарахування є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення таких штрафних санкцій.

Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків. Однак, суд не має права самостійно замість позивача складати розрахунок штрафних санкцій, зокрема, визначати розмір суми боргу, на яку мають бути нараховані штрафні санкції, період нарахування таких штрафних санкцій тощо.

Різниця між коригуванням наданого розрахунку та складанням судом власного розрахунку полягає в тому, що у першому випадку суми боргу, місяці виникнення сум боргу (у даному випадку)/акти, за якими виникла заборгованість, періоди нарахування штрафних санкцій за кожною сумою заборгованості (як у даному випадку, коли у відповідача щомісяця виникало нове грошове зобов`язання з окремим строком виконання), розмір штрафних санкцій на кожну суму боргу тощо вже визначені позивачем. Суд коригує такі суми/дати не збільшуючи їх.

У даному випадку, зобов`язання відповідача зі сплати внесків на утримання будинку за кожен розрахунковий місяць має різний строк виконання, а отже, і періоди прострочення відповідача зі сплати внесків за кожен місяць не є тотожними.

Розрахунки 3% річних та інфляційної складової на суму основного боргу, що утворилась за період з 01.01.2022 по 11.11.2022, нараховуються позивачем разом на всю суму за період з 01.01.2022 по 11.11.2022.

Тобто, нарахування 3% річних та інфляційної складової за певними розрахунковими місяцями здійснюється позивачем за періоди, коли відповідна заборгованість ще не виникла.

Чітке виокремлення сум заборгованостей за розрахунковими місяцями, у які така заборгованість утворилась, за видами зобов`язань, періодів нарахування за кожним розрахунковим періодом є основоположними даними для розрахунків штрафних санкцій. За відсутності сум заборгованості, на які здійснено нарахування штрафних санкцій, та періоду нарахування перевірити правильність нарахованих позивачем сум 3% річних та інфляційної складової є неможливим.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 896,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 604,99 грн. є необґрунтованими.

При цьому, позивач має право повторно звернутись до суду з вимогами про стягнення з Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка" 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків сплати внесків на утримання будинку, надавши обґрунтований розрахунок таких сум, що відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", позивач нарахував пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за загальний період з 01.01.2022 по 11.11.2022 у розмірі 34 628,80 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, між сторонами відсутній договір, яким би встановлювався обов`язок та умови сплати пені співвласником багатоквартирного будинку на користь ОСББ за порушення строків сплати внесків на утримання будинку.

Щодо статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", на яку посилається позивач в обґрунтування стягнення пені, слід зазначити про таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Статтею 1 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

За приписами ст. 4 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

З аналізу змісту наведених положень чинного законодавства вбачається, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є юридичною особою, що надає комунальні послуги за визначену плату. Об`єднання здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном. Зокрема, може виступати колективним замовником/споживачем послуги.

Відповідно ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Виходячи з системного тлумачення положень ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суд дійшов висновку, що не є предметом регулювання Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення.

Оскільки ані договором між сторонами, ані актом цивільного законодавства не визначено розмір пені, який має стягуватись за порушення співвласником багатоквартирного будинку зобов`язання зі сплати внесків на утримання будинку, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 34 628,80 грн. є необґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 3 340,40 грн. слід зазначити про таке.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З наведеного вбачається, що зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

У справах про відшкодування моральної шкоди позивач має довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-III (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 серпня 2022 року у cправі № 910/8641/19.

Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди та причинного зв`язку між такою шкодою та діями відповідача.

Сам факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих послуг жодним чином не має наслідком завдання юридичній особі - Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62" моральної шкоди.

А отже, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 3 340,40 грн. є необґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться статутом ОСББ (том 1 а.с. 19 - 35), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб стосовно позивача (том 1 а.с. 15), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб стосовно відповідача (том 1 а.с. 16), протоколом Установчих зборів № 1 від 28.11.2021 (том 1 а.с. 17 - 18), Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том 1 а.с. 36), довідкою від 11.11.2022 № 15 (том 1 а.с. 37), поштовими чеками та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1 а.с. 38), рахунками на оплату (том 1 а.с. 39 - 48), фотоматеріалами (том 1 а.с. 114 - 119), скрін-шотами електронного листування сторін (том 1 а.с. 120 - 127).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться банківською квитанцією № 9292-4593-3904-8891 від 03.01.2023 (том 1 а.с. 89), актом обстеження вузла обліку (том 1 а.с. 90 - 91).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 34 628,80 грн. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 34 628,80 грн., 3% річних у розмірі 896,55 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 604,99 грн., моральної шкоди у розмірі 3 340,40 грн. відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір, пропорційний позовним вимогам про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 34 628,80 грн. слід покласти на відповідача.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА ПРО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

У позові та у заяві № б/н від 05.01.2023 позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн., що складаються з:

- вивчення, попереднього опрацювання та правового аналізу матеріалів, наданих клієнтом; опрацювання законодавчої бази та судової практики; формування правової позиції клієнта 10 000 грн.;

- підготовки, складання та оформлення додатків до позовної заяви: розрахунок інфляційних втрат, розрахунок 3% річних, розрахунок пені 6 000 грн.;

- підготовки, складання та оформлення позовної заяви 10 000 грн.;

- підготовки та подання до суду заяви про розподіл судових витрат 4 000 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підтвердження надання Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Валерія Гейка» Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62" адвокатських послуг при розгляді справи № 904/4162/22, заявником надано: договір про надання правової допомоги №1 від 02.11.2022; ордер АЕ № 1172022 від 04.01.2023; детальний опис наданих послуг від 04.01.2023, акт про надання правової допомоги від 04.01.2023, рахунок № 02/11/22 від 02.11.2022, рахунок № 04/01/23 від 04.01.2023, платіжну інструкцію № 63 від 08.11.2022.

З аналізу положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Так, відповідач у відзиві заперечив проти покладення на Приватне підприємство "Вагова компанія "Міка" витрат позивача на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі з підстав явної невідповідності кількості затраченого адвокатом часу для підготовки даного позову дійсній складності справи.

При прийнятті даної справи до розгляду, судом встановлено, що даний спір є малозначним.

Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд погоджується з позицією відповідача про те, що зазначений у акті наданих послуг затрачений адвокатом час на підготовку даного позову (загалом 15 годин) явно не відповідає складності справи.

Також судом враховано необґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 34 628,80 грн., 3% річних у розмірі 896,55 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 604,99 грн., моральної шкоди у розмірі 3 340,40 грн. та невідповідність зроблених позивачем розрахунків штрафних санкцій та плат за користування чужими грошовими коштами вимогам чинного законодавства.

Судом взято до уваги добровільне задоволення відповідачем позовних вимог про стягнення суми основного боргу, що має наслідком відсутність необхідності стягнення такої суми у примусовому порядку.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, враховуючи наявність заперечень відповідача щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу; відсутність складних арифметичних розрахунків під час підготування позову; незначний обсяг доказів у справі; ціну позову, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до 5 000 грн.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 226, 231, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 34 628,80 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка" (ідентифікаційний код: 19097947, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 21, м. Дніпро, 49000) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 62" (ідентифікаційний код: 44650334; місцезнаходження: вул. Запорізьке шосе, буд. 62, м. Дніпро, 49041) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 046,46 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 34 628,80 грн., 3% річних у розмірі 896,55 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 604,99 грн., моральної шкоди у розмірі 3 340,40 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.07.2023.

Суддя М.О. Ніколенко