Рішення

від 05.07.2023 по справі 904/3609/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2023м. ДніпроСправа № 904/3609/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Акціонерного товариства "УКРПОШТА", м. Київ в особі Дніпропетровської дирекції АТ "Укрпошта", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОГАЗ БУД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №190220-13/3.3Р34 від 19.02.2020 у загальному розмірі 146 235,28 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Акціонерне товариство "УКРПОШТА" в особі Дніпропетровської дирекції АТ "Укрпошта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОГАЗ БУД" заборгованість за договором оренди нерухомого майна №190220-13/3.3Р34 від 19.02.2020 у загальному розмірі 146 235,28 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 82 022,93 грн., пеня у розмірі 25 281,04 грн., 3% річних у розмірі 5 748,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 31 655,40 грн., відшкодування земельного податку та податку на нерухоме майно у розмірі 1 526,96 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 продовжено строк розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в межах розумного строку.

21.02.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача до усу надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна №190220-13/3.3Р34 від 19.02.2020 в частині повної та своєчасної оплати орендованого майна.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві зазначив, що із сумою боргу погоджується, у зв`язку з чим, 09.02.2023 повністю погашено заборгованість за Договором в сумі 83 549,89 грн (сума боргу 82 022,93 грн + 1 526,96 грн земельний податок та податок на нерухоме майно), що підтверджується платіжним дорученням №10253 від 09.02.2023.

Крім того, платіжним дорученням № 10257 від 10.02.2023 відповідачем відшкодовано судові витрати, що поніс позивач у вигляді сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

Відповідач не погоджується з нарахованими та заявленими до стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки за період з 19.10.2021 по 19.10.2022 року, 3% річних та інфляційних втрат за період з 26.03.2020 по 19.10.2022, оскільки є об`єктивно неспівмірний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, позивач не довів, що у зв`язку з несвоєчасністю оплати заборгованості, він або треті особи мають власні збитки.

Також відповідач зазначив, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, враховуючи сплату основного боргу, а також відшкодування судових витрат у вигляді сплати судового збору позивачу, просить суд, застосувати положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені до 1000 грн., інфляційних втрат та 3% річних до 1000 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

19.02.2020 між Акціонерним товариством "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз буд" (далі Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 190220-13/3.3Р34 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове плати користування нежитлове приміщення вільного призначення (далі - Майно) загальною площею 158, 0 кв.м, що розташоване за адресою: 53400, Дніпропетровська, обл., м. Марганець, вул. Єдності, 25 для розміщення офісних приміщень.

Згідно з п. 2.1. Договору передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням сторонами акту приймання-передачі майна. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до Орендаря з дати підписання такого акту.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від Майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору. При цьому, Сторони підписують акт приймання-передачі майна про його повернення з оренди.

За умовами п. 3.1. Договору згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2020-01-08-000004-3 від 23.01.2020 орендна плата становить 15 135 грн 00 коп. з ПДВ за місяць оренди, у т.ч. ПДВ - 2 522 грн. 50 коп..

Згідно з умовами аукціону Орендар має право на 1 календарний місяць орендних канікул. Орендна плата за перший місяць оренди з 19.02.2020 по 18.03.2020 включно складає 1 грн. з ПДВ. При цьому, з другого місяця оренди, тобто з 19.03.2020, орендна плата сплачується в повному обсязі.

Орендар додатково відшкодовує витрати Орендодавця на утримання Майна, у тому числі податку на землю та податку на нерухоме майно, а також сплачує витрати з надання комунальних послуг згідно розрахунку або за окремими договорами, укладеними з постачальником таких послуг (п. 3.2. Договору).

Починаючи з 01.02.2021 кожного наступного року оренди орендна плата за користування майном (за виключенням плати за послуги з утримання нерухомого майна), автоматично збільшується на 10% від ставки, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодились, що така зміна ставок плати за користування майном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін і доповнень до Договору (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору оплата орендної плати за перший та останній місяць оренди здійснюється Орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі майна в оренду.

Згідно з п. 3.6. Договору щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, Орендодавець надає Орендарю акт про надання послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць. Орендар зобов`язаний підписати акт про надані послуги та повернути його Орендодавцю не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 25 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку та Акту виконаних робіт Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати орендної плати за Договором в визначений термін.

Відповідно до п. 3.10. Договору орендна плата за останній місяць оренди розраховується за фактичний період користування протягом звітного місяця згідно з актом приймання-передачі майна з оренди і сплачується Орендарем на підставі акту про надані послуги. Сума, належна до сплати/повернення за останній місяць оренди, розраховується Орендодавцем з урахуванням наявності невикористаного завдатку.

За умовами п. 4.1. Договору Орендодавець (крім іншого) має право, зокрема:

4.1.1. вимагати своєчасної оплати оренди майна;

4.1.2. змінювати розмір орендної плати в порядку, передбаченому Договором;

5.1.4. вносити зміни до Договору або достроково припиняти його дію в порядку, визначеному Договором.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 Договору Орендар має право на доступ до орендованого майна в порядку, встановленому для об`єкта оренди.

Згідно з п. 5.1. Договору Орендар зобов`язаний, зокрема:

5.1.3. своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені Договором;

5.1.7. протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване майно на користь Орендодавця не менше ніж на його балансову вартість та строк, що не менше строку дії Договору, і повідомити Орендодавця про це письмовій формі, надавши копію укладеного договору страхування та платіжне доручення чи копію страхового полісу;

5.1.8 у разі припинення Договору оренди повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини Орендаря.

Договір набирає чинності після підписання його Сторонами і діє протягом 35 календарних місяців, саме до 19 січня 2023 року (п.10.1. Договору).

Договір згідно з п. 10.4. Договору може бути достроково припинений в таких випадках:

10.4.1. за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу за підписами обох сторін;

10.4.2. Орендодавцем або Орендарем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове припинення Договору, не менше ніж за 180 календарних днів до дати припинення;

10.4.3. Орендарем в разі незгоди зі зміною орендної плати за умови направлення Орендодавцем письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 30 календарних днів до дати введення нового розміру орендної плати;

10.4.4. Орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення Орендарю письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 15 календарних днів до дати припинення у разі:

1) використання Орендарем майна не за цільовим призначенням, у т.ч. і в разі неузгодженої з Орендодавцем передачі майна в суборенду:

2) навмисного або з необережності Орендаря погіршення технічного і санітарного стану майна;

3) порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж на 3 місяці або несплати їх в повному обсязі;

4) відмови Орендаря застрахувати орендоване майно або відшкодувати витрати Орендодавця на його страхування.

За умовами п. 11.1. Договору передбачені цим Договором права та обов`язки АТ "Укрпошта", у т.ч. проведення розрахунків, виконуються філією Дніпропетровська дирекція АТ "Укрпошта".

Пунктом 12.3. Договору передбачено, що усі зміни і доповнення до Договору оформляються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише за умови, якщо складені в письмовій формі та підписані обома сторонами, окрім випадків, зазначених у Договорі (у т.ч. зміни його умов в односторонньому порядку).

Договір за умовами п. 12.5. Договору не втрачає чинності у разі зміни реквізитів сторін, їх установчих документів, а також зміни власника, організаційно-правової форми тощо. Про зазначені зміни сторони зобов`язані протягом 15 днів повідомити одна одну.

19.02.2020 сторони підписали акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач прийняв об`єкт оренди (а.с. 29).

Після підписання Актів виконаних робіт відповідач в порушення умов Договору не сплачує орендну плату.

Так, заборгованість з орендної становить 82 022 (вісімдесят дві тисячі двадцять дві) грн 93 коп., а саме: за лютий 2020 року складає 1 грн; заборгованість з орендної плати за березень 2020 року складає 6 346,93 грн; заборгованість з орендної плати за квітень 2020 року складає 15 135 грн; заборгованість з орендної плати за травень 2020 року складає 15 135 грн; заборгованість з орендної плати за червень 2020 року складає 15 135 грн; заборгованість з орендної плати за липень 2020 року складає 15 135 грн; заборгованість з орендної плати за серпень 2020 року складає 15 135 грн.

Відповідач в порушення умов Договору також не відшкодував земельний податок та податок нанерухоме майно, а саме:

- за лютий 2020 року податок на нерухоме майно та земельний податок у загальній сумі 107,66 грн;

- за квітень 2020 року податок на нерухоме майно та земельний податок у загальній сумі 283,86 грн;

- за травень 2020 року податок на нерухоме майно та земельний податок у загальній сумі 283,86 грн;

- за червень 2020 року податок на нерухоме майно та земельний податок у загальній сумі 283,86 грн;

- за липень 2020 року податок на нерухоме майно та земельний податок у загальній сумі 283,86 грн;

- за серпень 2020 року податок на нерухоме майно та земельний податок у загальній сумі 283,86 грн, всього -1 526,96 грн.

07.10.2022 АТ Укрпошта направило на адресу поштовим зв`язком претензію № 100.002-77С про сплату заборгованості за Договором, але претензія залишена без відповіді та без задоволення.

31.08.2020 між АТ Укрпошта та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпрогаз буд укладена додаткова угода про дострокове припинення дії Договору. На підставі Акту приймання-передачі від 31.08.2020 нежитлове приміщення повернуто Орендодавцю.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов Договору, строк для оплати орендної плати за період з лютого 2020 року по серпень 2020 року, а також земельного податку та податку на нерухоме майно за період з лютого 2020 року по серпень 2020 року є такими, що настали.

Відповідачем до відзиву було долучено платіжне доручення №10253 від 09.02.2023 року на загальну суму на суму 83 549,89 грн, відповідно до якого судом встановлено, що відповідачем 09.02.2023 (після відкриття провадження у справі - 24.10.2022) повністю погашено заборгованість за Договором в сумі 83 549,89 грн., (сума боргу 82 022,93 грн + 1526,96 грн. земельний податок та податок на нерухоме майно).

В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено позивачеві основну заборгованість у розмірі 82 022,93 грн та відшкодування земельного податку та податку на нерухоме майно у розмірі 1 526,96 грн, то провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо суми пені

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2 Договору оренди у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором орендар самостійно сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню, нараховану на заборгованість з орендної плати, за загальний період з 19.10.2021 по 19.10.2022 у розмірі 25 281,04 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 25 281,04 грн. підлягає задоволенню.

Щодо сум 3% річних та інфляційних втрат

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5748, 95 грн за період з 26.03.2020 по 19.10.2022 та інфляційних втрат у розмірі 31 655, 40 грн за період квітня 2020 по вересень 2022.

Згідно зі ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, ні вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індекс; інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановленні договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, приходить до висновку, що вони здійснені правильно та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про застосування положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розмір пені до 1000 грн., інфляційних втрат та 3% річних до 1000 грн.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на наступне.

Посилання відповідача на повномасштабне вторгнення російської федерації до України і неотримання у зв`язку з цим прибутку, неможливість ведення господарської діяльності - не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджуються відповідними доказами.

Згідно вимог статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пені.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процентів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2020 у справі № 903/125/18.

Пунктом 2 Інформаційного листа ВГСУ №01-8/685 від 20.11.2008 р. "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України ), зазначено, що приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов`язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова ВСУ від 30.09.2008 р. № 1/384-07 ).

Згідно з ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з доводами позивача, в обґрунтування яких було додано достатньо доказів в підтвердження заявлених позовних вимог та прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Пунктом 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом розподіл судових витрат не вирішується, оскільки відповідачем відшкодовано судові витрати, що поніс позивач у вигляді сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 10257 від 10.02.2023.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження в частині стягнення суми боргу у сумі 82 022,93 грн та 1526,96 грн. земельний податок та податок на нерухоме майно.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз буд" (49101, м. Дніпро, вул. Свєтлова, буд. 42А; код ЄДРПОУ 40291872) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22; код ЄДРПОУ 21560045) в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 62; код в ЄДРПОУ ВП 25771603) пеню у розмірі 25 281,04 грн, 3% річних у розмірі 5 748,95 грн та інфляційні втрати у розмірі 31 655,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 05.07.2023

Суддя В.Г. Бєлік