Ухвала

від 05.07.2023 по справі 314/2920/19

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/2920/19

Провадження № 1-кп/314/41/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2023 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ кримінальне провадження №42019081350000014 від 25.01.2019 відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.190, ч.ч.1, 4 ст.358 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника (в режимі відео конференції) ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2019 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.ч.1, 3, 4 ст.358 КК України.

Проаналізувавши докази, досліджені у судових засіданнях, прокурором було встановлено, що мало місце триваюче кримінальне правопорушення, охоплене єдиним умислом, а саме на підробку та використання актів приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 з метою незаконного заволодіння грошовими коштами на загальну суму 13 724, 18 гривень.

З огляду на викладене, під час судового розгляду сторона обвинувачення дійшла до висновку про необхідність зміни пред`явленого ОСОБА_3 , обвинувачення, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190, ч.ч. 1, 4 ст.358 КК України, та, керуючись ст.ст. 338, 341 КПК України, викласдено нове обвинувачення.

Під час проведення судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_5 було заявлено клопотання щодо звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтриав клопотання свого захисна, просив його задовольнити.

Прокурор не заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, оскільки з дня вчинення проступків минуло три роки.

Суд, розглянувши клопотання захисника та обвинуваченого, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що дане кримінальне провадження підлягає закриттю, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст.285КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 44КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.49КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Пунктом 1 частини 2 статті 284КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За правилами ч. 8 ст.284КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п.1 ч.2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Враховуючи наведене, встановивши наявність передбачених законом, зокрема ст. 49 КК України, підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, зобов`язаний прийняти таке рішення, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

За правилами ч. 3 ст.288КПК України суд першої інстанції своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч.ч.1, 4 ст.358 КК України, які відповідно до ст.12КК України відносяться до кримінальних проступків та за які передбачене покарання у виді обмеження волі.

Вказані кримінальні правопорушення згідно висунутого ОСОБА_3 обвинувачення були вчинені 12.12.2018 (ч.1 ст.190 та ч.1 ст.358 КК України) та 17.12.2018 (ч.4 ст.358 КК України).

Отже, з урахуванням обставин кримінального провадження, положень ч.2 ст. 12, п.2 ч. 1 ст. 49 КК України, станом на момент розгляду справи сплинув строк 3 роки та закінчились визначені ст.49КК України строки давності.

Відповідно до ч. 2 ст.49КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду.

Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що перебіг давності зупинявся або переривався.

Таким чином, підставою звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених п.2 ч.1 ст.49КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно його згода на таке звільнення від кримінальної відповідальності, і таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у справі наявні умови, які є правовою підставою для прийняття рішення судом про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

За таких обставин ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №42019081350000014 від 25.01.2019 відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.190, ч.ч.1, 4 ст.358 КК України, закриттю.

З обвинувального акту також вбачається, що у даному кримінальному провадженні наявні витрати, пов`язані із залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а саме, 11304,00 грн. за проведення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи, та 3140,20 грн за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Вирішуючи питання щодо стягнення з обвинуваченого вказаних витрат, суд виходить з наступного.

Так, процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Компенсація процесуальних витрат особам, які залучаються у кримінальне провадження, перш за все є важливою гарантією повноти встановлення обставин справи, забезпечує реалізацію принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, захищає права осіб, що здійснюють у кримінальному судочинстві покладені на них процесуальні обов`язки.

В основі механізму відшкодування процесуальних витрат лежать правовідносини між суб`єктами, що в різних процесуальних статусах залучаються у провадження та несуть у зв`язку з цим витрати, і посадовими особами та органами, які зобов`язані компенсувати зазначені витрати за рахунок публічних або приватних коштів.

При цьому питання розподілу таких витрат повинно вирішуватися індивідуальноу кожному кримінальному провадженні з урахуванням всіх обставин їх виникнення, підстав завершення кримінального провадження та судового розгляду.

Так, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК.

Приписами ст.118КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Згідно з приписами ч. 1 ст.122КПК витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом

З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь державидокументально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК).

Виходячи з викладеного, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення спеціаліста/експерта саме стороною захисту.

Проте, у висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Тобто Великою Палатою Верховного Суду вказано на необхідність вирішення питання щодо процесуальних витрат у різних за процесуальною формою судових рішеннях, однак не визначено які саме витрати необхідно стягувати з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності, а які відносити на рахунок держави.

Разом з цим, кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст.284КПК у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Так, у розділі ІХКК України визначено правові підстави та порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, однією з яких є закінчення строків давності (ст. 49 КК).

Згідно з ч. 1 ст.49КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщоз дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені цією статтею строки.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст.284, ч. 3 ст.285, ч. 4 ст.286, ч. 3 ст.288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примиренняз потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

У такому випадку, керуючись засадами справедливості та враховуючи загальнодозвільний тип правового регулювання кримінального провадження, наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи,кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, таких витрат.

Що ж стосується стягнення судом саме процесуальних витрат за проведення експертиз, то важливе значення у механізмі їх розподілу в кримінальному провадженні набуває питання про те хто призначав експертизу та за чиєю ініціативою вона проводилась, а також чи входить проведення експертизи до сфери службових обов`язків залученого експерта, чи є експерт співробітником державних експертних установ.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність експерта, окрім КПК, є Закон України«Про судовуекспертизу» №4038-XIIвід 25лютого 1994року й Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженаНаказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 8 жовтня 1998 року, з подальшими змінами і доповненнями.

Згідно з ч. 1ст. 69 КПКекспертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно доЗакону України «Про судову експертизу»на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Експертиза у кримінальному провадженні переважно проводиться експертами з державних спеціалізованих установ, їх територіальних філій, експертних установ комунальної форми власності, та її проведення належить до службових обов`язків вказаних експертів, за ними зберігається середній заробіток за місцем роботи за весь час, витрачений ними у зв`язку з викликом до органів досудового розслідування, слідчого, прокурора або суду.

Проведення судових експертиз державними спеціалізованими установамиу кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, прокурора, суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України. Це положення відповідає приписамст. 15 Закону України «Про судову експертизу», а також ч. 2 ст. 122 КПК.

При цьому установи, які проводять судово-експертну діяльність надсилають органу досудового розслідування, що здійснює відповідне кримінальне провадження, рахунок з визначенням вартості проведеної судової експертизи. Після закінчення досудового розслідування та складання обвинувального акту, у цьому процесуальному документі, серед іншого, слідчий повинен вказати відомості про розмір витрат на залучення експерта, які у разі винесення судом обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави (п. 8 ч. 2 ст. 291, ч. 2 ст. 124, КПК).

Крім того, експертиза у кримінальному провадженні може проводитися також судовими експертами, які не є працівниками зазначених установ, і такі експерти мають право одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням експертизи й викликом для надання пояснень чи показань, оскільки проведення експертизи не є їх службовим обов`язком (п. 6 ч. 3 ст. 69 КПК, п. 5ст. 13 Закону «Про судову експертизу»та п. 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень).

Враховуючи викладене, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) у разі залучення експерта саме стороною захисту.

Оскільки судом ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.190,ч.ч.1,4ст.358КК України на підставі ст.49КК у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо нього закрито, при цьому ініціатором проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, а сторона захисту не залучала жодних експертів, тому відповідно до приписів ч. 2 ст. 122, ст. 124КПК України витрати на проведення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи в розмірі 11304,00 грн., та судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 3140,20 грн. не підлягають стягненню з ОСОБА_3 та покладаються на державу.

Цивільний позов відсутній.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.12, 49 КК України, ст.100, п.1 ч.2 ст.ст.284, 285, ч.4 ст. 286, ст.288, ст.ст. 314, 350, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.190, ч.ч.1, 4 ст.358 КК України, на підставі ст.49 КК України.

Кримінальне провадження №42019081350000014 від 25.01.2019 відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.190, ч.ч.1, 4 ст.358 КК України, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, закрити.

Речові докази: договір підряду № 1 від 02.07.2018, укладений між КУ «Вільнянський районний краєзнавчий музей» ВПП та ФОП ОСОБА_3 з додатками (договірна ціна на будівництво, підсумкова відомість ресурсів до договірної ціни, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, розрахунок загальновиробничих витрат до зведеного кошторису, дефектний акт), акти №№1,2 приймання виконаних будівельних робі твід 01.08.2018 та 17.12.2018 відповідно, платіжні доручення №№1, 2 від 13.07.2018 та 20.12.2018 відповідно.

Витрати за проведення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи в розмірі 11304,00 грн., та судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 3140,20 грн. покласти на державу.

На ухвалу протягом семи днів з дня оголошення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1

05.07.2023