Рішення

від 01.06.2023 по справі 907/438/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"01" червня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/438/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Берег Вертікал, м. Берегове Закарпатської області

до відповідача Берегівської міської ради, м. Берегове Закарпатської області

про стягнення 400 473,44 грн збитків, завданих у зв`язку із забезпеченням охороною об`єкта будівництва згідно Договору підряду №4 від 19.12.2013,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Берег Вертікал, м. Берегове Закарпатської області заявлено позов до відповідача Берегівської міської ради, м. Берегове Закарпатської області про стягнення 400 473,44 грн збитків, завданих у зв`язку із забезпеченням охороною об`єкта будівництва згідно Договору підряду №4 від 19.12.2013.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області (суддя Ушак І.Г.) від 25.07.2022 відкрито провадження у справі №907/438/22 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.09.2022. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено відповідачу строк для надання суду та позивачеві заперечення на відповідь на відзив (за наявності), протягом 5-ти днів із дня отримання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області (суддя Ушак І.Г.) від 08.09.2022 закрито підготовче провадження у справі №907/438/22 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 09.11.2022.

Ухвалою суду від 06.02.2023 судове засідання у справі №907/438/22 призначено на 28.03.2023 з підстав, наведених в ухвалі суду.

У зв`язку із припиненням повноважень головуючої судді Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області №02-02/36/23 від 09.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи №907/438/22.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2023 справу №907/438/22 розподілено судді Пригарі Л.І.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області (суддя Пригара Л.І.) від 27.03.2023 прийнято справу №907/438/22 до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 27.04.2023. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

В судовому засіданні 27.04.2023 судом за участю уповноваженого представника позивача перед стадією дослідження доказів, судових дебатів постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 01.06.2023. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Позивач на електронну адресу суду надіслав клопотання №65 від 26.05.2023 (вх. №02.3.1-02/3943/23 від 30.05.2023; оригінал надійшов 30.05.2023), яким просить розглянути справу за відсутності його уповноваженого представника; заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Надісланим на електронну адресу суду листом №431/03-17 від 25.04.2023 (вх. №02.3.1-02/3032/23 від 25.04.2023; оригінал надійшов 27.04.2023) представник відповідача просить розгляд справи здійснювати без його участі, за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 27.04.2023 явка учасників справи в судове засідання 01.06.2023 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі уповноважених представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що внаслідок неналежного виконання Яношівською сільською радою, правонаступником якої є відповідач у справі, умов укладеного між сторонами Договору підряду №4 від 19.12.2013 в частині забезпечення фінансування будівництва та прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, позивач у період із березня 2021 року по квітень 2022 року включно здійснював утримання об`єкта незавершеного будівництва, у зв`язку з чим поніс вимушені витрати на заробітну плату сторожів та відрахування єдиного соціального внеску на суму 400 473,44 грн, що і складає суму заявлених до стягнення в даній справі збитків.

Водночас за твердженням позивача, за умовами укладеного між сторонами Договору підряду, а саме, п. 3.1. Договору, позивач як підрядник змушений нести витрати, пов`язані із збереженням матеріалів та обладнання, результату виконаних робіт.

На переконання позивача, оскільки вищевказані витрати (збитки), понесені ним, замовником будівництва (Яношівською сільською радою) добровільно відшкодовані не були, наявними є підстави для стягнення таких із відповідача, як правонаступника Яношівської сільської ради, у примусовому порядку.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву №1915/03-17 від 09.08.2022 (вх. №02.3.1-02/4135/22 від 12.08.2022), в якому, на противагу доводів позивача, зазначає про те, що ні умовами Договору підряду №4 від 19.12.2013, ні будь-якими іншими актами, укладеними сторонами спору, не визначений порядок або механізм забезпечення збереження об`єкта незавершеного будівництва, у зв`язку з чим неможливо належним чином підтвердити ті витрати, які понесені позивачем та заявлені до стягнення в даній справі у вигляді збитків.

Крім того, відповідач наголошує, що в матеріалах справи відсутні та між сторонами не укладались жодні додаткові угоди стосовно витрат, пов`язаних із забезпеченням збереження матеріалів та обладнання, а також результатів виконаних робіт на об`єкті будівництва, як це обумовлено в пункті 4.4. Договору підряду (перелік таких робіт, їх вартість, графік виконання та графік платежів).

Наведені обставини, на переконання відповідача, є підставою для відмови в задоволенні заявленого позову із огляду на необґрунтованість та недоведеність вимог позивача.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Позивач на адресу суду надіслав відповідь на відзив №157 від 17.08.2022 (вх. №02.3.1-02/4280/22 від 22.08.2022), в якій, зокрема, зазначає про те, що на виконання п. 2.5. та 3.1.7. Договору та з метою забезпечення збереження матеріалів та обладнання, а також результатів виконаних робіт, ним було прийнято на роботу на посади сторожів наступних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Як стверджує позивач, означена необхідність була викликана тим, що в разі незабезпечення охорони об`єкта будівництва останній був би повністю розкраденим, оскільки знаходиться за межами населеного пункту с. Яноші (фактично в полі), і вказане, у свою чергу, могло призвести до негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

За таких обставин, враховуючи неможливість продовження будівництва заводу механізованої переробки твердих побутових відходів, здачі його в експлуатацію і передачі об`єкта замовнику саме із вини замовника (через припинення фінансування будівництва), позивач (підрядник) поніс витрати на забезпечення збереження матеріалів та обладнання, а також результатів виконаних робіт у сумі 400 473,44 грн.

Покликаючись на приписи Положення про порядок консервації та розконсервації об`єктів будівництва, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №2 від 21.10.2005, а також норми ст. 841, 850, 879, 886 Цивільного кодексу України, позивач звертає увагу на те, що через незрозумілі зволікання з боку замовника (Яношівської сільської ради) та відповідача як її правонаступника, небажання останнього завершувати будівельні роботи чи проводити консервацію об`єкта будівництва позивач несе прямі витрати-збитки із охорони об`єкта незакінченого будівництва ще з 2015 року.

На переконання позивача, той факт, що Яношівською сільською радою як замовником будівництва об`єкта, продовження якого та подальше введення в експлуатацію не забезпечені фінансуванням, не здійснено залежних від неї дій щодо консервації незавершеного будівництва об`єкта, є передумовою для стягнення з відповідача як правонаступника Яношівської сільської ради понесених позивачем збитків у розмірі 400 473,44 грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Берег Вертікал (підрядником, позивачем у справі) та Яношівською сільською радою, правонаступником якої є відповідач у справі, (замовником) укладено Договір підряду №4 від 19.12.2013 щодо Будування нежитлових будівель (нове будівництво, реконструкція, капітальний і поточний ремонти) (Будівництво заводу механізованої переробки твердих побутових відходів потужністю від 20 до 30 тис. т/рік у с. Яноші, Берегівського району (1 черга), код 41.00.4 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору, а саме, пункту 1.1, підрядник зобов`язується у передбачені терміни виконати роботи з будівництва заводу механізованої переробки твердих побутових відходів потужністю від 20 до 30 тис. т/рік у с. Яноші Берегівського району (1 черга) (надалі об`єкт), код 41.00.4 Будування нежитлових будівель (нове будівництво, реконструкція, капітальний і поточний ремонти), відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, позитивний експертний звіт ДП Укрдержбудекспертиза №07-825-13 (01348-12) від 11.07.2013 (далі роботи). Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи і оплатити їх вартість.

Згідно п. 1.3. Договору, фінансування робіт частково здійснюється замовником із коштів Гранту Європейського Союзу за проектом Програми транскордонного співробітництва ЄІСП Угорщина Словаччина Румунія Україна 2007-2013 №HUSKROUA/1001/011, назва проекту Впровадження системи роздільного збору та утилізації сміття у Берегівському районі, зареєстрованої у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України за №2816 (надалі проект), з урахуванням спеціальних умов (правил грантодавця), викладених у цьому Договорі, правилах фінансування грантових проектів ЄС, а також з урахуванням особливих норм законодавства України, що регулює використання коштів міжнародної технічної допомоги.

За змістом п. 2.1. Договору, перебіг терміну виконання робіт розпочинається з дати надання підряднику проектно-кошторисної документації та передачі будівельного майданчика.

На підставі п. 2.2. Договору, роботи виконуються поетапно згідно із затвердженим календарним планом (Додаток №2). Загальний термін виконання робіт до 31.12.2015 року, якщо інше не буде передбачено додатковими угодами до Договору.

Датою закінчення виконання робіт за цим Договором вважається дата підписання замовником кінцевого Акту виконаних робіт (п. 2.5. Договору).

Відповідно до підп. 3.1.2., 3.1.7., 3.1.13. пункту 3.1. Договору, підрядник зобов`язується виконати своїми силами і коштами, зі свого матеріалу, якісно та у встановлений термін, передбачені цим Договором роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, ввести об`єкт в експлуатацію і передати його замовнику у передбачений цим Договором термін; забезпечити збереження матеріалів та обладнання, а також результату виконаних робіт до моменту передачі об`єкта замовнику; негайно повідомити замовника про виявлення необхідності додаткових робіт, не передбачених наданою проектно-кошторисною документацією, якщо такі ведуть до збільшення кошторису та/або без їх виконання неможливо досягти запланованого проектом результату робіт. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення, підрядник зобов`язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності. Якщо підрядник не виконав обов`язку щодо повідомлення замовника, він позбавляється права вимагати від останнього плату за виконані додаткові роботи, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема, у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло привести до знищення або пошкодження об`єкта.

Згідно з пунктом 4.1. Договору, загальна договірна ціна робіт за цим Договором становить: 16 761 461 грн, у тому числі податок на додану вартість (протокол погодження договірної ціни (Додаток №1) додається).

Розрахунки за виконані підрядником роботи здійснюються замовником у безготівковому порядку в 7-денний термін в межах не більш як 95% їх загальної вартості за договірною ціною на підставі проміжних актів виконаних робіт та рахунків підрядника на оплату, при умові отримання від підрядника звіту про повне використання авансу. Кінцевий розрахунок здійснюється у двотижневий термін після виконання і приймання всіх, передбачених Договором, робіт на підставі кінцевого акту виконаних робіт та виставленого підрядником рахунку (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору, у разі необхідності проведення робіт, не передбачених у цьому Договорі, невиконання яких загрожуватиме досягненню запланованого проектом робіт результату, перелік таких робіт, їх вартість, графік виконання та графік платежів будуть зафіксовані сторонами у Додаткових угодах.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.4. Договору).

Додатком №1 до Договору є Протокол погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною Договору, згідно з пунктами 1 5 якого визначено, що загальна вартість робіт становить суму 16 761 461 грн з врахуванням податку на додану вартість, що підлягає оплаті підряднику у визначеному Договором порядку. Загальна договірна ціна за Договором відповідає сумі кошторисного розрахунку, поданого підрядником в ході проведення відкритих конкурсних торгів (рішення комісії з конкурсних торів викладене в протоколі №24 від 20 листопада 2013 р.). Джерелом фінансування Договору є кошти гранту ЄС, що надійшли у євро валюті. Загальна договірна ціна встановлена у відповідності до курсу євро, що становить на момент укладення договору 1098,9576 грн за 100 євро. Вартість послуг, що надаються згідно договору, може змінюватись в залежності від курсу євро, який діє на момент їх надання. До загальної вартості робіт включені усі витрати підрядника, пов`язані з виконанням договору, а також сума його винагороди.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов Договору підряду №4 від 19.12.2013 було виконано ряд будівельних робіт, виконання яких оформлювалось відповідними актами виконаних робіт, однак, у подальшому, Яношівською сільською радою припинено фінансування будівельних робіт за Договором, що, у свою чергу, зумовило неможливість завершення будівництва об`єкта, визначеного в Договорі, та як наслідок, введення його в експлуатацію, складення кінцевого акта виконаних робіт та передачу об`єкта замовнику.

Позивач зазначає, що у відповідності до підп. 3.1.7. п. 3.1. Договору, який покладає на підрядника обов`язок забезпечити збереження матеріалів та обладнання, а також результату виконаних робіт до моменту передачі об`єкта замовнику, з метою забезпечення збереження матеріалів та обладнання, а також результатів виконаних робіт ним було прийнято на роботу на посаду сторожів наступних осіб: із 22.08.2014 ОСОБА_1 ; із 22.02.2017 по 30.05.2021 ОСОБА_2 ; із 19.05.2017 ОСОБА_3 ; із 07.09.2021 ОСОБА_4 , що підтверджується копіями посадових інструкцій означених осіб, відповідними наказами про їх прийняття на роботу та розрахунковими відомостями.

За змістом надісланого на адресу Берегівської міської ради, як правонаступника Яношівської сільської ради, повідомлення про досудове врегулювання спору №129 від 13.05.2022, позивач просив відшкодувати понесені ним вимушені додаткові витрати із забезпечення збереження матеріалів та обладнання, а також результатів виконаних робіт за період із березня 2021 року по квітень 2022 року включно на об`єкті незавершеного будівництва, в розмірі 400 473,44 грн, що складають збитки ТОВ Берег Вертікал, пов`язані з виплатою заробітної плати сторожам, відповідними відрахуваннями єдиного соціального внеску.

У відповідь на означену претензію позивача Берегівська міська рада листом №1242/03-12 від 17.05.2022 повідомила останнього про те, що місцевим бюджетом за період із березня 2021 року по квітень 2022 року не передбачено видатків на відшкодування понесених ТОВ Берег Вертікал витрат на охорону об`єкта незавершеного будівництва заводу механізованої переробки твердих побутових відходів у с. Яноші Берегівського району Закарпатської області.

Наведене і стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом, яким останній просить стягнути з відповідача в примусовому порядку суму 400 473,44 грн збитків, що виникли внаслідок забезпечення позивачем у період з березня 2021 року по квітень 2022 року включно збереження матеріалів та обладнання, а також результатів виконаних робіт на об`єкті будівництва, визначеному Договором підряду № 4 від 19.12.2013 року.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами Договір підряду №4 від 19.12.2013 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а тому, виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Цивільного кодексу України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Таким чином, двосторонній характер договору будівельного підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2020 у справі №904/2029/19.

Згідно із ч. 1 ст. 886 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача, як правонаступника Яношівської сільської ради, збитків, завданих у зв`язку із забезпеченням збереження матеріалів та обладнання, а також результатів виконаних робіт на об`єкті будівництва, визначеному Договором підряду №4 від 19.12.2013.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки).

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Застосування цивільно правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Приписами ч. 1, 2, 3 статті 226 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

На думку позивача, факт заподіяння йому збитків, які полягали у додаткових незапланованих витратах, підтверджується, зокрема, копіями посадових інструкцій сторожів, наказів про прийняття таких на роботу, розрахунковими відомостями, що містять податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку.

Із наявних у матеріалах справи документальних доказів судом встановлено, що у штаті Товариства з обмеженою відповідальністю Берег Вертікал на постійній основі працюють особи, які були прийняті на посади сторожів, а саме, ОСОБА_1 із 22.08.2014; ОСОБА_2 із 22.02.2017 по 30.05.2021; ОСОБА_3 із 19.05.2017; ОСОБА_4 із 07.09.2021, що підтверджується копіями наказів №55 від 19.08.2014, №18 від 21.02.2017, №46 від 18.05.2017, №60 від 03.09.2021 та №61 від 06.09.2021.

Водночас суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що позивачем було введено відповідні посади сторожів до штатного розпису ТОВ Берег Вертікал.

З вищенаведених документів вбачається лише те, що у штатному розписі позивача передбачені посади сторожів, які обіймають відповідні фізичні особи, котрі отримують заробітну плату за виконання посадових обов`язків. Крім того, позивачем не подано суду жодних документальних доказів у підтвердження того факту, що ним здійснювалися відрахування сум єдиного соціального внеску по кожній із застрахованих осіб до податкових органів.

Пунктом 4.4. Договору підряду №4 від 19.12.2013 сторони обумовили, що у разі необхідності проведення робіт, не передбачених у цьому Договорі, невиконання яких загрожуватиме досягненню запланованого проектом робіт результату, перелік таких робіт, їх вартість, графік виконання та графік платежів будуть зафіксовані сторонами у Додаткових угодах.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази у підтвердження факту укладення сторонами будь-яких додаткових угод стосовно витрат, пов`язаних із забезпеченням збереження матеріалів та обладнання, а також результатів виконаних робіт на об`єкті будівництва, як це обумовлено в пункті 4.4 договору підряду (перелік таких робіт, їх вартість, графік виконання та графік платежів).

Поряд із цим, пунктом 3.1.2. Договору сторони погодили, що підрядник зобов`язується виконати своїми силами і коштами, зі свого матеріалу, якісно та у встановлений термін, передбачені цим Договором роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, ввести об`єкт в експлуатацію і передати його замовнику у передбачений цим Договором термін.

Аналіз змісту Договору підряду №4 від 19.12.2013 дозволяє дійти висновку про те, що його умови не пов`язують право підрядника припинити (зупинити) виконання робіт по завершенню будівництва об`єкта, введення його в експлуатацію та складення кінцевого акту виконаних робіт із припиненням фінансування будівельних робіт замовником.

З наведеного, у свою чергу, випливає, що в межах наявного спору відсутніми є підстави стверджувати про те, що заявлені позивачем до стягнення збитки спричинені протиправною поведінкою Яношівської сільської ради чи відповідача як її правонаступника.

Суд критично оцінює покликання позивача на приписи ч. 6 ст. 879 Цивільного кодексу України і Положення про порядок консервації та розконсервації об`єктів будівництва, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства №2 від 21.10.2005 (зі змінами та доповненнями), оскільки правовідносини щодо консервації спірного об`єкта будівництва не охоплені умовами укладеного між сторонами договору підряду.

Доцільно також відзначити і те, що до предмета доказування у даній справі не входять витрати, пов`язані із консервацією об`єкта будівництва, оскільки предметом заявлених позивачем вимог виступає стягнення збитків, завданих у зв`язку із забезпеченням охорони об`єкта будівництва згідно Договору підряду №4 від 19.12.2013.

Аналогічної позиції притримується і Західний апеляційний господарський суд у постанові від 15.02.2021 у справі №907/496/20.

Наведені обставини в їх сукупності дозволяють дійти висновку про те, що позивачем належними і допустимими доказами не обґрунтовано наявності всіх елементів складу правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення з нього збитків, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач доказів на підтвердження наведених ним обставин та обґрунтувань суду не надав. Аргументи позивача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 06.07.2023.

Суддя Пригара Л.І.