Рішення

від 06.07.2023 по справі 908/2247/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/174/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023 Справа № 908/2247/22

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458 (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійській, буд. 137)

до відповідача: Приватного підприємства «КОМАВТО», код ЄДРПОУ 43374914 (72563, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Кирилівка, вул. Степова, 1)

про стягнення суми 11 765,56 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з відповідача: Приватного підприємства "КОМАВТО" безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 11 765,56 грн.

Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" мотивовані наступним. Між сторонами був укладений договір №88-21 ВРТ про надання транспортних послуг з перевезення води, рідких та твердих побутових відходів. На виконання умов укладеного договору позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату в сумі 34 450,80 грн. Протягом дії договору сторонами були підписані Акти наданих послуг на загальну суму 22 685,24 грн. Інших будь-яких послуг відповідачем не надавалось, таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 11 765,56 грн (надмірно сплачені кошти). Виходячи з приписів статті 1212 ЦК України перераховані позивачем грошові кошти у сумі 11 765,56 грн є безпідставно одержаними. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 628, 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 08.12.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2247/22, присвоєно номер провадження 9/174/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та відкладено розгляд справи № 908/2247/22.

Ухвалою суду від 07.04.2023 постановлено про продовження розгляду справи №908/2247/22 за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом 20 днів з моменту розміщення даної ухвали на офіційному веб-сайті Судової влади України, але не пізніше ніж 03.05.2023.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідач про розгляд даної справи повідомлений належним чином відповідно до приписів ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом розміщення судом 10.04.2023 тексту ухвали про відкриття провадження у справі від 08.12.2022 та ухвали про продовження розгляду справи №908/2247/22 від 07.04.2023 на офіційному веб-порталі Судової влади України та додатково - шляхом направлення ухвали на повідомлену позивачем адресу електронної пошти відповідача: komservis08@gmail.com.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, справу розглянуто 06.07.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» (замовник, позивач у справі) та Приватне підприємство «КОМАВТО» (виконавець, відповідач у справі) 27 травня 2021 уклали договір №88-21 ВРТ про надання транспортних послуг з перевезення води, рідких та твердих побутових відходів (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що виконавець зобов`язується за заявою замовника надати транспортні послуги з перевезення води, рідких та твердих побутових відходів (далі за текстом - послуги), що утворилися на об`єкті, а замовник зобов`язується своєчасно сплачувати надані послуги у строки і на умовах, передбачених даним договором, код за єдиним закупівельним словником ДК 021:2015 60180000-3 - Прокат вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення товарів.

Послуги надаються на об`єктах замовника за наступною адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Федотова Коса, 157, пансіонат «Жовтневий» (п. 2.2 договору).

Надання послуг підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг по факту, які підписуються повноваженими представниками виконавця та замовника, та скріплюються печатками (п. 3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що орієнтовна вартість даного договору складає 49 924,35 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 договору вартість надання послуги залежить від об`єму замовлених послуг та автомобілів, які використовуються для їх надання.

Звірка розрахунків здійснюється по взаємній домовленості сторін і оформлюється Актом звірки взаєморозрахунків, який підписується повноваженими представниками сторін та завіряється печатками (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.6 договору, умови оплати: 100% передплата на розрахунковий рахунок виконавця в національній валюті України за фактично замовлені послуги.

Згідно з п. 9.1 договору, останній набирає чинності з дати підписання його повноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання пункту 4.6 договору позивач здійснив попередню оплату в розмірі 34 450,80 грн (платіжне доручення №11167 від 27.07.2021).

Між сторонами були підписані Акти надання послуг на загальну суму 22 685,24 грн, а саме:

- №568 від 02.08.2021 на суму 8 250,00 грн;

- №652 від 19.08.2021 на суму 10 935,24 грн;

- №674 від 27.08.2021 на суму 3 500,00 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що будь-яких інших послуг відповідачем позивачу не надавались. Отже сума надмірно сплачених позивачем коштів в рамках зазначеного договору склала 11 765,56 грн.

Також матеріали справи містять копію Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2021 по 14.07.2022, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками двох підприємств, відповідно до якого сальдо на користь позивача складає 11 765,56 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав на адресу відповідача листи №2591/10 від 31.05.2022, №2913/10 від 20.06.2022 з вимогою протягом десяти календарних днів здійснити перерахунок вартості фактично наданих послуг та повернути переплату у сумі 11 765,56 грн.

У відповіді від 14.07.2022 №2 відповідач зазначив, що оскільки підприємство знаходиться на окупованій території, то воно не має можливості повернути позивачу передплату у сумі 11 765,56 грн через блокування банківської системи АТ КБ «ПриватБанк».

Сума переплати в добровільному порядку відповідачем повернута не була, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/2247/22.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи між сторонами існували господарські правовідносини, які регулювались договором №88-21 ВРТ про надання транспортних послуг з перевезення води, рідких та твердих побутових відходів від 27.05.2021.

Позивачем надані докази, які підтверджують факт виконання ним зобов`язань щодо перерахування на користь відповідача попередньої оплати в розмірі 34 450,80 грн. Також суду надані акти про надання послуг, які свідчать, що позивачу фактично були надані послуги на загальну суму 22 685,24 грн. Переплата склала 11 765,56 грн.

Як вже зазначалось судом вище, в п. 9.1 договору сторонами був узгоджений термін його дії - до 31.12.2021. Застережень щодо автоматичної його пролонгації умови цього договору не містять.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

З урахуванням викладеного, договір №88-21 ВРТ про надання транспортних послуг з перевезення води, рідких та твердих побутових відходів від 27.05.2021 припинив свою дію з 01.01.2022.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність господарських правовідносин між сторонами, отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 11 765,56 грн є безпідставно отриманими.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив надмірне (зайве) перерахування відповідачу вартості за надані транспортні послуги з перевезення води, рідких та твердих побутових відходів в рамках договору №88-21 ВРТ від 27.05.2021 в загальному розмірі 11 765,56 грн.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного України, на яку посилається позивач як на підставу заявлених вимог, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.

Таким чином, вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

Як вже зазначалось судом вище, договір №88-21 ВРТ про надання транспортних послуг з перевезення води, рідких та твердих побутових відходів від 27.05.2021, в рамках якого позивачем були перераховані грошові кошти (попередня оплата) припинив свою дію з 01.01.2022.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у спірних правовідносинах всіх трьох необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин - факт набуття відповідачем майна (грошових коштів), факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті переказу з рахунку позивача на рахунок відповідача коштів згідно з платіжним дорученням, копія якого міститься в матеріалах справи), відсутність між сторонами господарських правовідносин, які б зобов`язували позивача вчинити певні дії (перерахувати грошові кошти в заявленому в позові розмірі) на корить відповідача, що свідчить про відсутність правових підстав для зберігання відповідачем безпідставно отриманих грошових коштів.

Суду надані докази звернення позивача з вимогами №2591/10 від 31.05.2022 та №2913/10 від 20.06.2022 до відповідача про повернення суми переплати.

У листі-відповіді від 14.07.2022 №2 відповідач не спростував факт надмірно отриманих від позивача грошових коштів, які були перераховані замовником (позивачем у справі) в рамках договору №88-21 ВРТ від 27.05.2021, який припинив свою дію з 01.01.2022.

Доказів, які б свідчили про наявність обов`язку у позивача здійснити оплату на користь відповідача зазначеної та заявленої до стягнення грошової суми, як то надання відповідних послуг (транспортних послуг з перевезення води, рідких та твердих побутових відходів), суду не надано.

Наявні документи свідчать про відсутність достатніх правових підстав для набуття відповідачем за рахунок позивача суми 11 765,56 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач позовні вимоги не спростував, належних та допустимих доказів про наявність правових підстав для оплати позивачем на користь відповідача зазначеної у позові грошової суми суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманої суми 11 765,56 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «КОМАВТО», код ЄДРПОУ 43374914 (72563, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Кирилівка, вул. Степова, 1) на користь Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458 (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійській, буд. 137) суму 11 765 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн. 56 коп. безпідставно отриманих коштів та суму 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 06.07.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва