Рішення

від 28.06.2023 по справі 908/333/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/14/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023 справа № 908/333/22

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛСТАЛЬСЕРВІС» (бул. Шевченка, буд. 67, кв. 12, м. Запоріжжя, 69091)

до відповідача концерну «Міські теплові мережі» (бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання договору укладеним

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛСТАЛЬСЕРВІС» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до концерну «Міські теплові мережі» про визнання договору № 102889(1) від 01.11.2021 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між концерном «Міські теплові мережі» та товариством з обмеженою відповідальністю «УНІВЕСАЛСТАЛЬСЕРВІС» щодо об`єкту надання послуг «нежитлове приміщення, І першого поверху, (офіс-магазин) літ.А-5, загальною площею 238,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , укладеним у викладеній позивачем редакції. В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, позивачем зазначений ОСОБА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2022 справу № 908/333/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 18/14/22, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 ; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 03.03.2022. Ухвалою від 16.03.2022 підготовче засідання перенесено на іншу дату, зазначено, що про дату, час та місце проведення судового засідання учасників судового процесу буде повідомлено Господарським судом Запорізької області відповідною ухвалою додатково після припинення воєнного стану.

Ухвалою від 09.02.2023 поновлено процесуальні строки розгляду справи, ухвалено продовжити розгляд справи та призначити підготовче засідання на 22.03.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Левкут В.В. з 13.03.2023 по 27.03.2023 на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.03.2023 об 11 год. 20 хв. не відбулось. Сторони телефонограмами повідомлені про неможливість проведення судового засідання 22.03.2023, про дату наступного судового засідання буде повідомлено додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою від 28.03.2023 підготовче засідання призначено на 25.04.2023.

Ухвалою від 25.04.2023 підготовче засідання відкладено на 31.05.2023.

Ухвалою від 31.05.2023 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 28.06.2023.

Представники сторін у судове засіданні не з`явились.

В наданій суду 19.05.2023 заяві позивач просив розглянути справу за відсутності позивача та його представника на підставі наявних матеріалів, в заяві зазначено, що всі докази у справі надано.

Від відповідача засобами електронного зв`язку 28.06.2023 надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

Від ОСОБА_1 (третьої особи) також 23.05.2023 судом отримано заяву про розгляд справи за відсутності третьої особи на підставі наявних матеріалів, в заяві зазначено, що всі докази у справі надано.

Зазначені вище заяви судом задоволені.

В судовому засіданні 28.06.2023 прийнято рішення.

Позовні вимоги вмотивовані бездіяльністю відповідача щодо укладення з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на умовах раніше укладеного договору з попереднім користувачем приміщення ОСОБА_1 . Позивач зазначив, що у 2020 році Концерном «Міські теплові мережі» (в якості Виконавця) та ОСОБА_1 (в якості Споживача) укладено Договір № 102889 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, об`єкт надання послуг - належне на праві власності Споживачу нежитлове приміщення І першого поверху (офіс-магазин) літ. А-5, загальною площею 238,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому, 01.11.2021 ОСОБА_1 (в якості орендодавця) та ТОВ «УНІВЕРСАЛСТАЛЬСЕРВІС» (в якості орендаря) укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 1/11 від 01.11.2021. З метою дотримання об`єктивних інтересів всіх учасників правовідносин (споживачів та виконавця комунальної послуги) ОСОБА_1 та ТОВ «УНІВЕРСАЛСТАЛЬСЕРВІС» на офіційні адреси Концерну направлено пропозицію (вих. № 1 від 01.11.2021) про укладення договору про надання комунальної послуги (постачання теплової енергії), пропозиція містила проект відповідного договору (змін до нього). За поданою пропозицією пропонувалось вирішити ситуацію у спосіб укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води безпосередньо Концерном та позивачем щодо об`єкту надання послуг в редакції аналогічній договору № 102889 від 18.02.2020, який застосовувався з 16.01.2020, і який, в свою чергу, вважатиметься припиненим. Станом на 10.11.2021 між сторонами (у листуванні електронною поштою та засобами телефонного зв`язку) відбувалось обговорення окремих аспектів укладення Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води безпосередньо з позивачем і з боку Концерну заперечень проти запропонованої моделі договірних правовідносин не надходило. Позивач вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» станом на 03.12.2021 договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем. Однак, 15.12.2021 на електронну адресу ОСОБА_1 надійшли документи: Акт приймання-передачі послуг, наданих за договором № 71204641 від 01.11.2021, рахунок за постачання теплової енергії за листопад 2021 року, при цьому своєї згоди на укладання вказаного Договору №71204641 від 01.11.2021 споживач ОСОБА_1 не надавав, про умови договору не обізнаний, їх не погоджував, жодних конклюдентних дій чи дій направлених на виконання договору не вчиняв, відповідних письмових пропозицій чи проектів договірної документації не одержував, тому цей договір слід кваліфікувати як неукладений. Позивачем та третьою особою 29.12.2021 направлені заперечення (вих. № 1 від 29.12.2021) щодо укладання договору про надання комунальної послуги (постачання теплової енергії) який за односторонньої ініціативи Концерну ідентифікується під реквізитами № 71204641 від 01.11.2021. Як зазначає позивач, відповіді на вказане звернення від Концерну не отримано, що свідчить про наявність між сторонами спору про право, який має бути вирішений судом. За доводами позивача, визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення є належним способом захисту прав суб`єктів господарювання, такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду (справи № 916/1423/18 від 18.09.2020, №910/6138/20 від 25.05.2021, №910/6139/20 від 02.06.2021). Посилаючись на ст.ст. 1, 3, 11, 15-16, 649, 759, 815 ЦК України, ст.ст. 1, 5, 7, 12-13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач просив позов задовольнити.

Разом із позовом позивачем надано клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати від концерну «Міські теплові мережі» копію (повний текст) договору постачання теплової енергії № 71204641 від 01.11.2021 з усіма додатками до нього.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 16.03.2022 суд зазначив про витребування від концерну «Міські теплові мережі» належним чином засвідченої копії (повний текст) договору постачання теплової енергії № 71204641 від 01.11.2021 з усіма додатками до нього.

Від відповідача 20.03.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що з 02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» концерн «Міські теплові мережі» на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Від ТОВ «УНІВЕРСАЛСТАЛЬСЕРВІС» концерн «Міські теплові мережі» жодної пропозиції про укладання договору не отримав, тому відповідно до чинного законодавства станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 71204641, що є публічним договором приєднання є укладеним, а Договір № 102889(1) від 01.11.2021 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є недіючим. За поясненнями відповідача, заява-приєднання до Договору не підписана тому, що споживач з 02 жовтня 2021 року до 01 листопада 2021 року (протягом 30 днів) не з`явився до Концерну для врегулювання договірних відносин, тому Договір є укладеним, як публічний Договір. Відповідач просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. До відзиву відповідачем надано копію електронної версії типового індивідуального договору постачання теплової енергії №71204641 від 01.11.2021.

Позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача заперечив та висловив доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Від третьої особи ( ОСОБА_1 ) 20.03.2023 судом отримано заяву про надання оригіналів документів (суду для огляду). У заяві останній позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив оглянути надані суду оригінали документів та повернути їх після завершення розгляду справи.

Зважаючи на наявність заяв всіх учасників справи про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов до висновку про можливість розглянути спір за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України Про природні монополії та за приписами статті 19 Закону України Про теплопостачання як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Основною метою діяльності Концерну Міські теплові мережі є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (Виконавцем, відповідачем у справі) та ОСОБА_1 (Споживач, третьою особою у справі) у 2020 році укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102889, за умовами якого Виконавець зобов`язувався надавати послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води на об`єкт надання послуг - належне на праві власності Споживачу нежитлове приміщення І першого поверху (офіс-магазин) літ. А-5, загальною площею 238,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі укладеного ОСОБА_2 (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛСТАЛЬСЕРВІС» (Орендар, позивач у справі) договору оренди нежитлового приміщення № 1/11 від 01.11.2021 об`єкт надання послуг: нежитлове приміщення І першого поверху (офіс-магазин) літ. А-5, загальною площею 238,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , переданий Орендарю у тимчасове платне користування.

ОСОБА_1 та ТОВ «УНІВЕРСАЛСТАЛЬСЕРВІС» на офіційні адреси відповідача направлено пропозицію (вих. № 1 від 01.11.2021) про укладення договору про надання комунальної послуги (постачання теплової енергії), за якою пропонувалось врегулювати правовідносини сторін шляхом укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води безпосередньо Концерном «Міські теплові мережі та ТОВ «УНІВЕРСАЛСТАЛЬСЕРВІС» щодо об`єкту надання послуг в редакції аналогічній договору № 102889 від 18.02.2020, який застосовувався з 16.01.2020, і який, в свою чергу, вважатиметься припиненим.

За поясненнями позивача, сторонами у листуванні електронною поштою та засобами телефонного зв`язку обговорювались аспекти укладення Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води безпосередньо з позивачем і з боку Концерну заперечень проти запропонованої моделі договірних правовідносин не надходило.

Позивач стверджує, що зважаючи на неотримання відповіді від відповідача на направлену йому пропозицію про укладення договору відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наявні підстави вважати договір укладеним у редакції, запропонованій споживачем.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондує з приписами статті 20 Господарського кодексу України, якими унормовано, що права та законні інтереси суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є, зокрема, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами, оскільки в силу ст.12 ГПК України господарським судом підвідомчі справи саме у спорах, що виникають між сторонами з тих або інших підстав, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для спонукання відповідача до укладення з позивачем договору №102889(1) про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.11.2021 на умовах раніше укладеного договору з попереднім користувачем приміщення ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За визначенням ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст. 181 Господарського кодексу України.

Приписами цієї статті встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Матеріали справи свідчать, що направлена на адресу відповідача пропозиція позивача та третьої особи про укладення договору № 102889(1) про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.11.2021 Концерном не прийнята.

За доводами позивача, наданий для узгодження відповідачу проект договору містить аналогічні умови раніше укладеного договору з попереднім користувачем приміщення, тому зважаючи на неотримання від відповідача відповіді на пропозицію наявні підстави для визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказав, що з урахуванням змін чинного законодавства станом на 01.11.2021 відносно нежитлового приміщення І першого поверху (офіс-магазин) літ. А-5, загальною площею 238,9 кв. м, за адресою: м.Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 42, є укладеним типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 71204641, що є публічним договором приєднання.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В частині 1 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Судом встановлено, що 02.10.2021 Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну МТМ публічних договорів опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка "Новини", "Всі новини", "Місто").

Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном Міські теплові мережі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Отже, з 01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 №1060-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг. Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України Про житлово-комунальні послуги, зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до абз. 1-3 частини 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 та № 1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України Про житлово-комунальні послуги договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегулювано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання укладеним договору № 102889(1) від 01.11.2021 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між концерном «Міські теплові мережі» та ТОВ «УНІВЕСАЛСТАЛЬСЕРВІС», оскільки зі спливом 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 відповідачем відповідно до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії раніше укладені договори вважаються розірваними з 01.11.2021, а чинне законодавство передбачає укладення договорів з постачання теплової енергії за новими правилами.

Вище викладеним повністю спростовуються аргументи позивача щодо наявності підстав для визнання у судовому порядку укладеним договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії на умовах раніше укладеного договору з попереднім користувачем приміщення.

Доводи позивача відносно не підписання заяви-приєднання до Типового індивідуального договору суд відхиляє. Відповідно до чинного законодавства не підписання зави-приєднання до договору не вказує на відсутність підстав для укладання Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й Публічним договором, що не вимагає підписання заяви-приєднання.

За таких обставин заперечення відповідача відносно укладення договору з позивачем не суперечить вимогам частини 3 статті 6, статтям 627, 630 Цивільного кодексу України та статтям 179, 181, 184 Господарського кодексу України.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Конституційним Судом України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд повинен виходити з того, чи є ці вимоги правомірними.

За положеннями статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994; пункт 29).

Позивачем наявності підстав для визнання укладеним договору № 102889(1) від 01.11.2021 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у запропонованій ним редакції не доведено.

Обставини справи у їх сукупності свідчать про безпідставність і необґрунтованість заявленого позову. У задоволенні позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 06.07.2023.

Суддя В.В. Левкут