Рішення

від 05.07.2023 по справі 909/348/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.07.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/348/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Гарасимко О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "ВВ-ВУД"

вул. Велика, 39, смт Перегінське, Рожнятівський р-н,

Івано-Франківська обл., 77662

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Патрійчук Наталії Ігорівни

АДРЕСА_1

про стягнення 170 000,00 грн.

За участю:

від позивача: Ковтун Н. О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ВВ-ВУД" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Патрійчук Наталії Ігорівни про стягнення безпідставно набутих та збережених (помилково перерахованих) коштів у сумі 170 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 530 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачем 08.12.2021, 09.12.2021 та 10.12.2021 помилково було перераховано на рахунок відповідача кошти в сумах 120 000,00 грн, 30 000,00 грн та 20 000,00 грн відповідно. Посилаючись на відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, позивач вказує на безпідставність перерахування коштів на рахунок відповідача в сумі 170 000,00 грн та зважаючи на те, що відповідач в добровільному порядку означені кошти не повернув позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився хоча був належним чином повідомлений про дачу, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу - ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.05.2023 вручену - 11.05.2023 та ухвали суду від 01.06.2023 вручену - 09.06.2023.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, строк розгляду справи завершується 08.07.2023.

Згідно ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Пунктом 1 частини 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Статтею 251 Господарського процесуального кодексу України визначено особливості подання заяв по суті у спрощеному позовному провадженні, зокрема частиною 1 цієї статті вказано, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Станом на 05.07.2023 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в частині 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1 та 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, явка якого не визнавалась судом обов`язковою; - наявність у суду всіх необхідних матеріалів (доказів) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності відповідача за наявними матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що Приватне підприємство "ВВ-ВУД" відправило кошти для Фізичної особи-підприємця Патрійчук Наталії Ігорівни згідно наступних платіжних інструкцій: № 156 від 08.12.2021 на суму 120 000,00 грн, № 161 від 09.12.2021 на суму 30 000,00 грн та № 170 від 10.12.2021 на суму 20 000,00 грн. Вищевказані кошти були відправлені згідно наступного призначення платежу: "оплата згідно договору від 08.12.2021".

Позивач стверджує, що між ним та відповідачем не укладалося договорів від 08.12.2021, а відтак вказані кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачу.

З метою досудового врегулювання спору 24.02.2023 Приватним підприємством "ВВ-ВУД" надіслано на адресу Фізичної особи-підприємця Патрійчук Наталії Ігорівни претензію з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів, що підтверджується копією описку вкладення та фіскальним чеком наявними у матеріалах справи.

Доказів реагування відповідачем на зазначену претензію, а також добровільну сплату коштів останнім до суду не надано.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок іншої особи поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, незалежно від того, чи було це результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України і змісту цього інституту цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.06.2018 у справі № 212/3593/16-ц (провадження 61-60св17); від 20.03.2019 у справі № 634/727/16-й (провадження № 61-21749св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18) міститься висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Факт отримання Фізичною особою-підприємцем Патрійчук Наталією Ігорівною від Приватного підприємства "ВВ-ВУД" грошових коштів в сумі 170 000,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 156 від 08.12.2021, № 161 від 09.12.2021 та №170 від 10.12.2021.

Відповідач будучи обізнаним про поданий до нього позивачем позов про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави будь-яких доказів у спростування позовних вимог суду не надав, зокрема, й доказів того, що грошові кошти в сумі 170 000,00 грн були отримані ним від позивача на відповідній правовій підставі (на виконання умов договору, рішення суду, відповідно до закону, тощо).

Отже, вказане свідчить, що набувач Фізична особа-підприємець Патрійчук Наталія Ігорівна збагатилась за рахунок Приватного підприємства "ВВ-ВУД" поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею, чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним, чи недобросовісним (узгоджується з нижчезазначеними постановами Верховного Суду України та Верховного Суду від 02.03.2016; від 04.07.2018). Кондикційне зобов`язання виникає за наявності, зокрема, таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.01.2019 у справі № 916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17.

В постанові від 02.02.2016 у справі № 6-3090цч15 Верховний Суд України відзначив, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише на момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду справи.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації, як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Вказане вище підтверджується судовою практикою викладеною у постановах: Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15; від 04.10.2017 у справі № 753/23725/15-й; Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 757/4040/16-й; від 11.09.2019 у справі № 2/13; від 25.03.2020 у справі № 522/14590/16-й; від 24.02.2021 у справі № 644/8081/17; від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19; від 08.02.2022 у справі № 910/16102/20; Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 161/17945/18.

Отже, відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач, яким є Фізична особа-підприємець Патрійчук Наталія Ігорівна, зобов`язаний повернути потерпілому, яким є позивач, безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи вище викладене, та беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у відповідача існує обов`язок по перерахуванню позивачу грошових коштів у розмірі 170 000,00 грн, суд дійшов висновку, що відповідач набув означені грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак останній зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 170 000, 00 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжним документом № 192 від 24.04.2023.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 684,00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 13, 42, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240-242, 248, 251 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "ВВ-ВУД" до Фізичної особи-підприємця Патрійчук Наталії Ігорівни про стягнення 170 000,00 грн задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Патрійчук Наталії Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "ВВ-ВУД" (вул. Велика, 39, смт Перегінське, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл., 77662; ідентифікаційний код 42648344) 170 000,00 грн безпідставно набутих та збережених (помилково перерахованих) коштів та 2 684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.07.2023.

Суддя С. М. Кобецька