Рішення

від 27.06.2023 по справі 910/21117/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2023Справа № 910/21117/21Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т. Смарт Трейдинг» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №910/21117/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т. Смарт Трейдинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко»

про стягнення 3226851,56 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т. Смарт Трейдинг» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» (далі - відповідач) про стягнення 3226851,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №Д-03-03/2021 від 03.03.2021 не здійснив повної та своєчасної оплати за поставлену позивачем продукцію, у зв`язку з чим останнім заявлено до стягнення основний борг у розмірі 2821678,63 грн, пеню у розмірі 262871,27 грн, штраф у розмірі 28216,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 64772,18 грн та 3% річних у розмірі 49312,69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто основний борг у розмірі 2821678,63 грн, штраф у розмірі 28216,79 грн, пеню у розмірі 241231,17 грн, 3% річних у розмірі 49312,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 64772,18 грн та судовий збір у розмірі 48078,17 грн; в решті позовних вимог відмовлено.

16.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами їх понесення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2022 заяву призначено до розгляду на 10.01.2023.

Судове засідання, призначене на 10.01.2023, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 призначено судове засідання на 24.01.2023.

Однак, цього ж дня, до відділу діловодства суду надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, якою у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи №910/21117/21 у зв`язку з оскарженням рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 зупинено провадження щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т. Смарт Трейдинг» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/21117/21 до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва з Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 поновлено провадження щодо розгляду заяви та призначено судове засідання на 27.06.2023.

У судове засідання 27.06.2023 представник позивача не з`явився, втім подав заяву про розгляд заяви без його участі. Представник відповідача також не з`явився в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення з відміткою про його отримання; про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 4 статті 244 ГПК України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної заяви і не повідомив суду про причини неявки, а позивач подав заяву про розгляд заяви без його участі суд на місці постановив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/21117/21 проводити за їх відсутності.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/21117/21 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

В поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 40000,00 грн на професійну правничу допомогу та гонорар успіху в розмірі 5% від розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем подані копії договору про надання правничої допомоги №159 від 23.09.2021 (далі - адвокатський договір), укладений між Адвокатським об`єднанням «Національна правова палата» (далі - палата) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Т. Смарт Трейдинг» (далі - клієнт), акту здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг) №146 від 14.12.2022, ордеру серії КС №061283 від 23.09.2021 на ім`я Фукс Анни Василівни, що виданий Адвокатським об`єднанням «Національна правова палата» та оригінал платіжного доручення №520 від 01.10.2021 про перерахування клієнтом на користь палати коштів у розмірі 40000,00 грн.

За умовами пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги №159 від 23.09.2021, палата зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу, пов`язану з підготовкою документів та представництвом інтересів клієнта в усіх органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, у судах загальної юрисдикції та, у випадку необхідності - апеляційних судах та у Верховному Суді, зокрема, у справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №Д-03-03/2021 від 03.03.2021, зокрема в Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді, а клієнт зобов`язується приймати та оплачувати надану правничу допомогу на умовах, визначених цим договором.

Правнича допомога, яка надається палатою відповідно до пункту 1.1 договору, включає в себе: здійснення правової експертизи наданих клієнтом документів та надання відповідних висновків; підбір та аналіз законодавчої бази, підготовка запитів, листів тощо; підготовка позовної заяви, заяви про зміну предмету та/або підстав позову, заперечень, пояснень, клопотань, заяв, довідок та інших, необхідних для надання правничої допомоги документів; представництво інтересів клієнта в усіх органах державної влади, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі у судах загальної юрисдикції, зокрема в Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді, з усіма правами наданими сторонам на підставі статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, без обмеження повноважень; складання клопотань, заяв, пояснень, довідок, доводів, заперечень, доповнень, уточнень та інших необхідних процесуальних документів тощо; ознайомлення з матеріалами справи; за необхідності складання та подання апеляційних та касаційних скарг; надання юридичних та адвокатських послуг, що стосуються предмету цього договору. Обсяг та зміст правничої допомоги, визначеної в пунктах 1.1 та 1.2 цього договору, може додатково погоджуватися сторонами (пункти 1.2 та 1.3 договору).

Сторони домовились, що вартість послуг по веденню справи та представництву інтересів клієнта в суді першої інстанції складає 40000,00 грн (з ПДВ), які сплачуються протягом 5 банківських днів з моменту укладення договору. Сторони домовились, що розрахунки між ними здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування клієнтом грошових коштів в розмірі та строки визначені пунктами 2.1-2.3 договору (пункти 2.1 та 2.5 договору).

При цьому, пунктом 2.5 договору сторони визначили, що в разі винесення позитивного рішення суду, задоволення вимоги позивача про стягнення суми боргу, та набрання законної сили таким рішенням клієнт додатково до узгодженої сторонами вартості послуг, сплачує палаті гонорар успіху в розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог, який сплачується клієнтом протягом 20 банківських днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Надання правничої допомоги клієнту здійснюється палатою (її працівниками) та/чи третіми особами (при необхідності), залученими палатою (пункт 3.1 договору).

Умовами пункту 5.1 договору передбачено, що приймання-передача фактично наданої правничої допомоги оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг.

Договір діє з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності), і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 10.1 договору).

За актом здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг) №146 від 14.12.2022 виконавцем надані послуги - правнича допомога загальною вартістю 40000,00 грн та зауважено на тому, що сторони взаємних претензій не мають.

При цьому, у поданому попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а саме: зустріч, консультація, узгодження правової позиції з визначеною вартістю у 2000,00 грн; юридичний аналіз наданих документів та законодавчої бази з визначеною вартістю у 10000,00 грн; вивчення судової практики з даного питання з визначеною вартістю у 4000,00 грн; аналіз фінансового стану відповідача з визначеною вартістю у 3000,00 грн; підготовка та подання до Гсподарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення заборгованості з визначеною вартістю у 9000,00 грн; представництво інтересів позивача у Господарському суді міста Києва з визначеною вартістю у 12000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т. Смарт Трейдинг» на підставі укладено договору згідно платіжного доручення №520 від 01.10.2021 здійснило на користь Адвокатського об`єднання «Національна правова палата» попередню оплату за правничу допомогу згідно договору №159 від 23.09.2021 у розмірі 40000,00 грн.

З урахуванням наданих доказів, представник позивача вказує про понесення адвокатських витрат у розмірі 40000,00 грн за надану правничу допомогу в межах справи №910/21117/21 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» за договором поставки нафтопродуктів №Д-03-03/2021 від 03.03.2021. При цьому, заявник вказує на необхідності відшкодування відповідачем «гонорару успіху» в розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що Фукс Анна Василівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 ГПК України).

При цьому, судом враховано, що дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак не є складною враховуючи, що предметом спору є стягнення боргу за підписаними сторонами без заперечень видатковими накладними (12 накладних) за договором поставки нафтопродуктів №Д-03-03/2021 від 03.03.2021 року та нарахування штрафних санкцій та компенсаційних втрат, а відтак обставини даної справи не потребували додаткових даних, на підставі яких суд би встановлював наявність або відсутність заборгованості за поставку нафтопродуктів. В той же час, наданий позивачем обсяг доказів в обґрунтування позовних вимог не є об`ємним (договір з додатковою угодою на 8 арк., по 12 видаткових накладних, заявок, протоколів створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису та банківської виписки), а відтак надана правова допомога вартістю 10000,00 грн за юридичний аналіз наданих документів та законодавчої бази не є обґрунтованим.

Разом з цим, суд зауважує на тому, що серед наданих послуг в якості правничої допомоги визначено «вивчення судової практики з даного питання - 4000,00 грн», втім подана позовна заява не містить будь-яких посилань на судову практику, вивчення якої включено до розрахунку витрат на правову допомогу, тоді як у розрізі спірних правовідносин судова практика є сталою. Необґрунтованим є і включення правової допомоги у вигляді "аналіз фінансового стану відповідача", так як матеріали справи не містять жодних результатів її надання, а сам фінансовий стан відповідача не є окремим та самостійним доказом на підставі якого судом було встановлено обґрунтованість та доведеність позовних вимог у даній справі щодо неналежного виконання взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за договором.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн, що з урахуванням висновків суду про часткове задоволення позовних вимог, є пропорційним до предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правничої допомоги.

При цьому, у вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У даному випадку, виходячи з того, що матеріально-правове обґрунтування позовних вимог, правова позиція та доводи позивача в підтвердження своїх позовних вимог не є складними (стягнення заборгованості за договором), судова практика є сталою, а справа нескладною за юридичною кваліфікацією, суд приходить до висновку, що такі вимоги як стягнення «гонорару успіху» в розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Відтак, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціни позову, рівня складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі та висновків за яких позовні вимоги задоволені частково, суд не вбачає підстав для додаткового покладення на відповідача витрат «гонорару успіху» у розмірі 5 % від задоволених вимог.

З урахуванням вищевстановлених судом обставин у їх сукупності, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т. Смарт Трейдинг» про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню, в іншій частині належить відмовити.

Керуючись статтями 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т. Смарт Трейдинг» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» (03035, м. Київ, вул. Шаповалова Генерала, буд. 2, оф. 111; ідентифікаційний код 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т. Смарт Трейдинг» (04053, м. Київ, провулок Бехтерівський, буд. 4-Б, офіс 31; ідентифікаційний код 38960764) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

4. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т. Смарт Трейдинг» про стягнення судових витрати на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 05.07.2023.

Суддя Т.В. Васильченко