Рішення

від 05.07.2023 по справі 910/5742/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2023Справа № 910/5742/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/5742/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокан Медіа Групп»

про стягнення 12899,06 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 4» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокан Медіа Групп» (далі - відповідач) про стягнення 12899,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про організоване здійснення діяльності та надання послуг №НМГ15/003 від 04.03.2015 не в повному обсязі розрахувався за отримані послуги, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі 9984,50 грн, 3% річних у розмірі 363,74 грн та інфляційні втрати у розмірі 2550,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 відкрито провадження у справі №910/5742/23 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.04.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02132, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 26К, кім.71.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За аналізом приписів пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомлені відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.04.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 4» (далі - партнер 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нокан Медіа Групп» (далі - партнер 2) укладено договір про організоване здійснення діяльності та надання послуг №НМГ15/003 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого з метою забезпечення споживачів послугами щодо утримання будинку в належному стані, а також з метою забезпечення надання інформації мешканцям будинку, сторони договору дійшли згоди узгоджено здійснювати діяльність, пов`язану з утриманням під`їздів в будинку, а партнер 2 зобов`язується забезпечувати споживачів необхідною інформацією та компенсувати партнеру 1 за надані послуги з моніторингу стану інформаційного матеріалу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За умовами пункту 3.1 договору, партнер 1 зобов`язується: забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством та умовами цього договору; надавати партнеру 2 в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік складових послуг, структуру тарифу, загальну суму місячного платежу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо; утримувати внутрішньо-будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень у наданні послуг у строки, встановлені законодавством; розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги партнера 2 і проводити відповідний перерахунок розміру плати за послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження кількісних і якісних показників, якщо це сталося з його вини; здійснювати моніторинг за спожитою партнером 2 електричною енергією та нагляд за інформаційним матеріалом партнера 2 та у випадку виявлення пошкоджень або інших недоліків у роботі (на думку партнера 1) повідомляти за тел. 0963505788; у випадку виявлення завищення у споживанні електричної енергії - проводити перерахунок розміру плати за весь період споживання електричної енергії без узгодження між сторонами.

Відповідно до пункту 3.2 договору партнер 2 зобов`язується, зокрема, оплачувати та компенсувати послуги в порядку та на умовах, визначених договором.

Пунктами 3.3.1 та 3.4 договору встановлено, що вартість послуг з нагляду за інформаційним матеріалом - 600 (шістсот) грн. 00 коп. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно пункту 3.5 договору до розрахунків за послуги, передбачені п. 3.3 договору, застосовується авансова система оплати послуг. Платежі вносяться партнером 2 не пізніше 10 числа місяця, що є розрахунковим на поточний рахунок партнера 1.

У разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, якщо це не сталося з вини партнера 1, партнер 1 здійснює перерахунок розміру плати. Послуги оплачуються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок партнера 1 за реквізитами, передбаченими у цьому договорі (пункти 3.6 та 3.7 договору).

Умовами пунктів 8.1 та 8.2 договору сторони встановили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року. Договір вважається продовженим на кожний наступний термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Відповідно до пункту 9.2 договору будь-які доповнення, зміни в цей договір вносяться в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін і скріплюються печатками сторін.

01.02.2016 року сторонами підписано додаткову угоду до договору, за умовами пункту 1 якої сторони погодили тимчасово викласти п. 3.3.1 договору про організоване здійснення діяльності та надання послуг №НМГ15/003 від 04.03.2015 р. в наступній редакції: « 3.3.1 За надання послуг з нагляду за інформаційним матеріалом - 262 (двісті шістдесят дві) грн. 75 коп.».

15.12.2016 року сторони підписали додаткову угоду договору про організоване здійснення діяльності та надання послуг №НМГ15/003, за умовами якої сторони погодили викласти п. 3.3.1 договору в наступній редакції: «За надання послуг нагляду за інформаційним матеріалом - 1576 (одна тисяча п`ятсот сімдесят шість) грн., 50 копійок. Вартість надання послуг нагляду за інформаційним матеріалом може змінюватись, про що сторонами укладається додаткова угода».

Доказів припинення дії договору сторонами не надано, а отже він є продовженим на даний час у відповідності до приписів пунктів 8.1, 8.2 договору. Правомірність зазначеного договору також сторонами не оспорювалась, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, за період з червня 2020 по лютий 2023 включно, відповідачу було виставлено рахунки на оплату послуг з нагляду за інформаційним матеріалом на загальну суму 11561,00 грн, а саме: №1016 від 30.06.2020 на суму 262,75 грн, №1201 від 31.07.2020 на суму 262,75 грн, №1387 від 31.08.2020 на суму 262,75 грн, №1565 від 30.09.2020 на суму 262,75 грн, №1759 від 31.10.2020 на суму 262,75 грн, №1977 від 30.11.2020 на суму 262,75 грн, №2164 від 31.12.2020 на суму 262,75 грн, №6 від 28.01.2021 на суму 262,75 грн, №556 від 31.03.2021 на суму 788,25 грн, №630 від 30.04.2021 на суму 1576,50 грн, №821 від 27.05.2021 на суму 262,75 грн, №1011 від 30.06.2021 на суму 262,75 грн, №1217 від 29.07.2021 на суму 262,75 грн, №1398 від 30.08.2021 на суму 262,75 грн, №1595 від 29.09.2021 на суму 262,75 грн, №1803 від 28.10.2021 на суму 262,75 грн, №1995 від 29.11.2021 на суму 262,75 грн, № 2194 від 29.12.2021 на суму 262,75 грн, №75 від 27.01.2022 на суму 262,75 грн, №258 від 23.02.2022 на суму 262,75 грн, №494 від 31.03.2022 на суму 262,75 грн, №609 від 26.04.2022 на суму 262,75 грн, №774 від 30.05.2022 на суму 262,75 грн, №934 від 29.06.2022 на суму 262,75 грн, №1111 від 27.07.2022 на суму 262,75 грн, №1249 від 26.08.2022 на суму 262,75 грн, №1406 від 23.09.2022 на суму 262,75 грн, №1569 від 29.10.2022 на суму 262,75 грн, №1768 від 29.11.2022 на суму 262,75 грн, №1910 від 26.12.2022 на суму 262,75 грн, №61 від 31.01.2023 на суму 262,75 грн та №231 від 23.02.2023 на суму 1576,50 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання послуг.

Тоді як, відповідач, як зазначає позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про організоване здійснення діяльності та надання послуг №НМГ15/003 від 04.03.2015, повної та своєчасної оплати наданих послуг не здійснив, у зв`язку з чим виник борг за отриманні послуги у розмірі 9984,50 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 3.5 договору сторони погодили, що до розрахунків за послуги, передбачені п. 3.3 договору, застосовується авансова система оплати послуг. Платежі вносяться партнером 2 не пізніше 10 числа місяця, що є розрахунковим на поточний рахунок партнера 1.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 3.5 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих охоронних послуг за вищезгаданими рахунками на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у визначений договором строк, повної та своєчасної оплати отриманих послуг у період з червня 2020 по лютий 2023 належним чином не здійснив.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про доведеність наявності у відповідача обов`язку сплатити заборгованість за отримані послуги у заявлений період.

У той же час, з наданих позивачем виписок по рахунках, відкритих у АТ «Укрбудінвест банк» та АТ КБ «Приватбанк» за період з травня 2020 по травень 2021 року, судом встановлено, що відповідачем було здійснено наступні платежі:

- 03.08.2020 здійснено оплату послуг на суму 262,75 грн з призначенням платежу: «За надання послуг з нагляду за інформаційним матеріалом зг рах №1016 від 30.06.2020р. без ПДВ»;

- 03.09.2020 здійснено оплату послуг на суму 262,75 грн з призначенням платежу: «За надання послуг нагляду за інформаційним матеріалом зг рах №1201 від 31.07.2020, без ПДВ»;

- 02.10.2020 здійснено оплату послуг на суму 262,75 грн з призначенням платежу: «За надання послуг нагляду за інформ матеріалом зг рах №1387 від 31.08.2020, без ПДВ»;

- 30.10.2020 здійснено оплату послуг на суму 262,75 грн з призначенням платежу: «За надання послуг нагляду за інформ матеріалом зг рах №1565 від 30.09.2020р, без ПДВ»;

- 27.11.2020 здійснено оплату послуг на суму 262,75 грн з призначенням платежу: «За надання послуг нагляду за інформ матеріалом зг рах №1759 від 31.10.2020 р, без ПДВ»;

- 15.04.2021 здійснено оплату послуг на суму 788,25 грн з призначенням платежу: «За надання послуг нагляду за інформаційним матеріалом зг рах №556 від 31.03.2021р, без ПДВ»;

- 18.05.2021 здійснено оплату послуг на суму 1576,50 грн з призначенням платежу: «За надання послуг нагляду за інформаційним матеріалом зг рах №630 від 30.04.2021р, без ПДВ».

Згідно наданого розрахунку заборгованості, позивач сплачені відповідачем кошти зарахував в рахунок погашення заборгованості за період, що передував спірному періоду у даній справі, що, у даному випадку, є помилковим.

Так, у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, яка була чинна на дати здійснення відповідачем проплат, та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18, від 15.10.2019 у справі №909/1141/18, від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

З аналізу умов договору про організоване здійснення діяльності та надання послуг №НМГ15/003 від 04.03.2015 та додаткових угод, вбачається, що у позивача відсутні правові підстави для зарахування сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості, інакшої, аніж це передбачено призначенням відповідного платежу. Доказів узгодження сторонами зміни вказаного призначення платежу суду не надано.

Відтак, з урахуванням здійснених відповідачем платежів та їх призначення, суд дійшов висновку, що сплачені кошти підлягають зарахуванню за спірний період у відповідності до визначених призначень платежу.

Відтак, за розрахунком суду, з огляду на фактичний обсяг наданих послуг та здійснених оплат з чітко визначеним призначенням платежу у спірний період, сума основного боргу складає 7882,50 грн, в іншій частині цих позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отриманні послуги, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 363,75 грн та інфляційні втрати в сумі 2550,82 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що їх розмір є меншим ніж заявлено позивачем, оскільки позивачем невірно визначено періоди прострочення та суму основної заборгованості, на яку нараховуються 3% річних та інфляційні втрати, зважаючи на здійсненні відповідачем оплати, у зв`язку з чим, за розрахунком суду, належною сумою до стягнення є 223,54 грн 3% річних та 1436,66 грн інфляційних втрат, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 76-80, 86, 129, 178, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокан Медіа Групп» про стягнення 12899,06 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокан Медіа Групп» (02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26 К, кім. 71; ідентифікаційний код 39600627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4» (02068, м. Київ, вул. Г. Ахматової, буд. 3; ідентифікаційний код 32070536) основний борг у розмірі 7882 (сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 50 коп., 3% річних у розмірі 223 (двісті двадцять три) грн 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 1436 (одна тисяча чотириста тридцять шість) грн 66 коп. та судовий збір у розмірі 1985 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 62 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2023.

СуддяТ.В. Васильченко