Рішення

від 28.06.2023 по справі 910/5004/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.06.2023Справа № 910/5004/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАГАН І КО"

Дарницький бульвар, 8-А, м. Київ 192, 02192

до Малого приватного підприємства "МОДУС"

вул. Героїв космосу буд.2-Б, м. Київ, 03148

про стягнення 1 538 810,77 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАГАН І КО" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Малого приватного підприємства "МОДУС" (далі-відповідач) стягнення 8 354 802,37 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

13.04.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 10.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.05.2023.

Протокольною ухвалою суду від 24.05.2023 розгляд справи відкладено на 14.06.2023.

07.06.2023 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду відповідну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАГАН І КО" , у зв`язку з чим має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 14.06.2023 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.06.2023, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 28.06.2023 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 17.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.09.2021 між ТОВ "КАГАН І КО" та МПП "МОДУС" було укладено Договір поставки № 29/21-М, відповідно до якого (п. 1.1. укладеного Договору) МПП "МОДУС" зобов`язане поставите АВТОКРАН MODUS Palfinger Sany SPC320 VOLVO FM380 6x6, a TOB "КАГАН І КО" прийняти та оплатити зазначений товар.

Пунктами 4.2 та 5.1 укладеного Договору, а також Специфікацією, що є невід`ємною частиною Договору, вартість Товару, що мав бути поставлений за Договором складає 7 607 220 гривень 00 копійок (сім мільйонів шістсот сім тисяч двісті двадцять гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 1 267 870,00 грн., що є еквівалентом 285 000 доларів США (двісті дванадцять тисяч вісімдесят доларів 00 центів), за офіційним курсом гривні до долару США, що встановлений НБУ станом на 15.09.2021 (26,692 грн./І долар США)., які сплачуються в наступному порядку:

Авансовий платіж у розмірі 50 % вартості автомобіля здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів, після дати укладення Договору;

Авансовий платіж у розмірі 40 % вартості автомобіля здійснюється протягом 90 (дев`яноста) календарних днів, після дати укладення Договору;

Залишок платежу у розмірі 10 % вартості автомобілів здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання повідомлення про готовність до відвантаження автомобіля.

На підтвердження досягнених домовленостей 15.09.2021 МПП Модус надіслало ТОВ "КАГАН І КО" рахунок № 16.

ТОВ "КАГАН І КО" 15.09.2021 платіжним дорученням № 1766 перерахувало МПП "МОДУС" авансовий платіж в розмірі 3 803 610 грн. 00 коп.

06.10.2021 платіжним дорученням № 1870 ТОВ "КАГАН І КО" сплатило 1-й авансовий платіж в розмірі 3 012 381 грн. 60 коп.

Таким чином, станом 06.10.2021 ТОВ "КАГАН І КО" повністю виконало свої обов`язки щодо сплати авансових платежів на загальну суму 6 815 991 грн. 60 коп., що складає 90 % вартості Товару за укладеним Договором.

Відповідно до п. 4 Специфікації, що є Додатком до укладеного Договору, строк доставки та передачі зазначеного автомобіля не пізніше 30.06.2022.

Водночас, звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що в зазначений строк МПП "МОДУС" так і не було поставлено Товар за укладеним Договором, та не повідомив про готовність його відвантажити, як це передбачено д. 6.1 Договору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

На виконання умов Договору Позивач здійснив сплату авансових платежів на загальну суму 6 815 991 грн. 60 коп.

Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені Договору та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив поставку оплаченого Товару. У зв`язку з чим, у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 6 815 991 грн. 60 коп.

Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після відкриття провадження у справі Відповідачем на користь Позивача в рахунок погашення заборгованості сплачено заборгованість на загальну суму 6 815 991 грн. 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням №967 від 26.05.2023 та №969 від 29.05.2023.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача суму основної заборгованості.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 6 815 991 грн. 60 коп.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 815 991 грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 760 722,00 грн. - пені та 760 722,00 грн.- штрафу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за прострочення поставки автомобіля Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від сплаченої частини вартості автомобіля за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості автомобіля, а також сплатити штрафу розмірі 10% від суми заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Оскільки відповідач не виконав своє зобов`язання з поставки товару у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 760 722,00 грн. - пені та 760 722,00 грн.- штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Також позивачем заявлено до стягнення із відповідача 17 366,77 грн. - 3% річних.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично не вірним. За перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 16 806,55 грн. - 3% річних, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню частково.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, оскільки суд закриває провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 6 815 991,60 грн., враховуючи , що спір виник внаслідок винних дій відповідача, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача, зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 125 313,63 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/5004/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАГАН І КО" до Малого приватного підприємства "МОДУС" про стягнення 8 354 802,37 грн. - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 6 815 991,60 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства "МОДУС" (вул. Героїв космосу буд.2-Б, м. Київ, 03148; ідентифікаційний код 22966022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАГАН І КО" (Дарницький бульвар, 8-А, м. Київ 192, 02192; ідентифікаційний код 43492338) 760 722,00 грн. пені, 760 722,00 грн. штрафу, 16 806,55 грн. 3% річних та 125 313,63 грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 06.07.2023

Суддя М.О. Лиськов