Рішення

від 06.07.2023 по справі 910/6982/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2023Справа № 910/6982/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код: 03366500)

до Школи вищої спортивної майстерності міста Києва (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 7; ідентифікаційний код: 33499944)

про стягнення 124980,37 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» з вимогами до Школи вищої спортивної майстерності міста Києва про стягнення 124980,37 грн., що є вартістю фактично спожитої теплової енергії для потреб опалення за період з листопада 2021 року по березень 2022 року у сумі 116098,72 грн, а також вартість послуг з технічного обслуговування системи теплоспоживання на суму 8881,65 грн., що разом становить 124980,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 відкрито провадження у справі №910/6982/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

06.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2021 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Школою вищої спортивної майстерності міста Києва (орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (балансоутримувач) укладено Договір оренди №3363 нерухомого майна, що належить до комунальної власності, відповідно до умов якого орендодавець та балансоутримувач передаються, а орендар приймає у строкове платне користування майно - нежитлові приміщення загальною площею 413,10 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 50, літ. А (у тому числі 1 поверх - 5,00 кв.м., 2 поверх - 207,00 кв.м., 3 поверх - 201,10 кв.м.).

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди №3363 нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 14.05.2021 орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна.

У п.3.1 Договору оренди №3363 нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 14.05.2021 зазначено, що до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі покрівлі, фасаду, вивіз сміття, тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача та компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених з балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному п. 6.5 цього договору.

Відповідно до п. 6.5 Договору оренди №3363 нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 14.05.2021 протягом 5-ти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання два примірники договору про компенсацію витрат балансоутримувача та компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою.

Орендар зобов`язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова\енергія, вивіз сміття і т. п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

Орендар зобов`язаний самостійно сплачувати на підставі договору з постачальниками таких послуг, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою: підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором. Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору. Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від постачальників таких послуг. Орендар зобов`язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Договору №810176 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 25.07.2018, укладеного з Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», предметом якого є постачання теплової енергії у гарячій воді для потреб опалення та гарячого водопостачання за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 50, літ. А

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язаний оплачувати вартість теплової енергії, що поставляється, а також щорічно в опалювальний період готувати теплове господарство до опалювального сезону та здійснювати технічне обслуговування систем теплопостачання будинку.

Як повідомив позивач, будинок по вул. Зодчих, 50 літ. А має єдину систему централізованого опалення, обладнану приладом обліку теплової енергії.

Інші орендарі будинку по вул. Зодчих, 50 літ. А відшкодовують позивачу вартість теплової енергії та технічного обслуговування системи централізованого опалення на підставі укладених договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з проектом Договору №2432 про відшкодування вартості послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та тепло споживання, який було отримано відповідачем 29.07.2021.

Однак, відповідач не підписав надісланий позивачем примірник договору про відшкодування витрат балансоутримувача.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить сягнути з відповідача вартість фактично спожитої теплової енергії для потреб опалення за період з листопада 2021 року по березень 2022 року у сумі 116098,72 грн, а також вартість послуг з технічного обслуговування системи теплоспоживання на суму 8881,65 грн., що разом становить 124980,37 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За актом приймання-передачі майна від 14.05.2021 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 413,10 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 50, літ. А (у тому числі 1 поверх - 5,00 кв.м., 2 поверх - 207,00 кв.м., 3 поверх - 201,10 кв.м.), які перебувають на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

Судом встановлено, що позивачем було виконано всі необхідні заходи з підготовки будинку до опалювального сезону 2021-2022 років, а КП «Київтеплоенерго» було проведено перевірку готовності об`єкта теплоспоживання та видано Акт готовності до опалювального сезону №1234, наряд на включення теплопостачання від 02.11.2021 №1.

До будинку по вул. Зодчих, 50 літ. А протягом опалювального сезону 2021-2022 років подавалась теплова енергія у обсягах, що зафіксовані у відомостях обліку, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що між позивачем та КП «Київтеплоенерго» були складені акти приймання-передавання товарної продукції (теплової енергії) за спірний період.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за листопад 2021 року позивачем розрахунковим методом (враховуючи опалювальну площу орендованих відповідачем приміщень) було нараховано для відшкодування відповідачу вартість теплової енергії на суму 36200,13 грн (разом з вартістю технічного обслуговування та утримання внутрішньо будинкових системи опалення), за грудень 2021 року - вартість теплової енергії на суму 31460,87 грн (разом з вартістю технічного обслуговування та утримання внутрішньо будинкових системи опалення), за січень 2022 року - вартість теплової енергії на суму 29885,90 грн (разом з вартістю технічного обслуговування та утримання внутрішньо будинкових системи опалення), за лютий 2022 року - вартість теплової енергії на суму 24495,49 грн (разом з вартістю технічного обслуговування та утримання внутрішньо будинкових системи опалення), за березень 2022 року - вартість теплової енергії на суму 16362,25 грн (разом з вартістю технічного обслуговування та утримання внутрішньо будинкових системи опалення).

Як пояснив позивач, відповідачу було нараховано вартість теплової енергії за кожен місяць у розрахунках нарахувань, виходячи з діючих тарифів на теплову енергію та пропорційно до опалювальної площі нежитлового приміщення, орендарем якої є відповідач.

Враховуючи, що передумовою для здійснення теплопостачання є проведення заходів з підготовки системи теплоспоживання будинку до опалювального періоду та технічного обслуговування системи теплоспоживання впродовж опалювального періоду, що є обов`язком КП «Київжитлоспецексплуатація», відповідач також у вказаний період фактично отримав без договору послуги з технічного обслуговування системи теплоспоживання будинку, яке було проведено КП «Київжитлоспецексплуатація», на загальну суму 8881,65 грн.

Таким чином, відповідач придбав теплову енергію на потреби опалення та послуги технічного обслуговування системи теплоспоживання будинку на загальну суму 124980,37 грн за рахунок позивача без укладення договору.

Як встановлено судом, договору про відшкодування витрат основного споживача (позивача) теплової енергії у гарячій воді/парі субспоживачем (відповідачем) сторонами спору укладено не було.

Таким чином, оскільки позивачем у повному обсязі сплачена вартість спожитої теплової енергії у гарячій воді/парі (у тому числі, й тієї, яка спожита відповідачем) на користь КП «Київтеплоенерго», відповідач є особою, яка без достатньої правової підстави зберегла майно за рахунок іншої особи (позивача у справі).

Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23457/17.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, якими врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Оскільки відповідач отримував теплову енергію на потреби опалення своїх приміщень та послуги технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем теплоспоживання будинків без договору та за рахунок КП «Київжитлоспецексплуатація», то відповідно до ст. 1212, ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість безпідставно набутого майна на загальну суму 124980,37 грн.

При цьому, доказів укладення відповідачем прямого договору з КП «Київтеплоенерго» матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.12.2022 вих. №062/15/1/23-228С про сплату заборгованості.

Однак, станом на дату розгляду справи у суді відповідачем не надано суду доказів сплати на користь позивача грошових коштів у розмірі 124980,37 грн., з огляду на що позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з Школи вищої спортивної майстерності міста Києва заборгованості у розмірі 124980,37 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Так, відповідач у поданих до суду письмових поясненнях 05.07.2023 зауважив, що Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» безпідставно одноосібно звернулось з даним позовом до суду, оскільки орендодавцем за Договором оренди №3363 нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 14.05.2021 є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у зв`язку з чим департамент повинен бути співвідповідачем у даній справі.

Судом відхиляються вказані доводи відповідача, оскільки позивач є балансоутримувачем орендованих приміщень відповідно до умов Договору оренди №3363 нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 14.05.2021, а спір у справі стосується виключно взаємовідносин позивача (балансоутримуача) та відповідача (орендаря) щодо відшкодування на користь балансоутримувача вартості спожитих комунальних послуг.

Крім того, відповідач вказує, що він фактично не отримував в оренду нежитлові приміщення загальною площею 413,10 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 50, літ. А (у тому числі 1 поверх - 5,00 кв.м., 2 поверх - 207,00 кв.м., 3 поверх - 201,10 кв.м.)., не мав ніколи доступу до них та не використовував їх.

Однак, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі майна від 14.05.2021, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 413,10 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 50, літ. А (у тому числі 1 поверх - 5,00 кв.м., 2 поверх - 207,00 кв.м., 3 поверх - 201,10 кв.м.), які перебувають на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

Вказаний акт підписаний відповідачем, з огляду на що у суді відсутні підстави вважати, що майно не було передано відповідачу.

При цьому, відповідно до п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна.

Таким чином, оскільки відповідачу булі передані в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 413,10 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 50, літ. А (у тому числі 1 поверх - 5,00 кв.м., 2 поверх - 207,00 кв.м., 3 поверх - 201,10 кв.м.), то відповідно до умов Договору оренди №3363 нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 14.05.2021 відповідач повинен сплачувати як орендну плату за них, так і відшкодовувати вартість спожитих комунальних послуг балансоутримувачу на підставі окремого договору про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг.

А оскільки відповідачем не було підписано надісланий позивачем проект договору про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, таке відшкодування відбувається на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Школи вищої спортивної майстерності міста Києва (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 7; ідентифікаційний код: 33499944) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код: 03366500) грошові кошти у розмірі 124980 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн 37 коп. та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак