Рішення

від 22.06.2023 по справі 910/13494/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2023Справа № 910/13494/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Укрводтехпостач"

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

про стягнення 1 070 025, 39 грн та зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача: Мозгова О.О.;

від відповідача: Радченко Р.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна фірма "Укрводтехпостач" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач), в якому просить суд:

- стягнути з відповідача основний борг за договором оренди в сумі 415 326, 98 грн., неустойку у розмірі 421 736, 04 грн, пеню у сумі 84 867, 95 грн., 3% річних у розмірі 18 565, 98 грн. та індекс інфляції у розмірі 129 528, 44 грн.

- зобов?язати Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" звільнити приміщення, а саме закритий склад 2 площею 843,0 м2 на Центральній базі в м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10 та підписати акт приймання-передачі (повернення) з Приватним акціонерним товариством "Виробничо-комерційна фірма "Укрводтехпостач".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди № 24/О від 29.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Укрводтехпостач" - залишено без руху. Встановлено Приватному акціонерному товариству "Виробничо-комерційна фірма "Укрводтехпостач" строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Укрводтехпостач" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку -22.12.2022).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.02.2023.

У судовому засіданні 09.02.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 09.03.2023.

08.03.2023 до суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просить суд продовжити відповідачу строк для подання відзиву у справі.

У судовому засіданні 09.03.2023 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкласти розгляд справи на 13.04.2023.

23.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначає, що позивачем протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди не було належним чином повідомлено відповідача про його припинення, а відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням, у зв`язку з чим в силу приписів чинного законодавства договір оренди вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а отже, на думку відповідача, дію договору було пролонговано на 2022 рік. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" неустойки, пені, 3 % річних, індексу інфляції та зобов`язання МАУ звільнити орендоване приміщення.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

07.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зокрема зазначає, що сторони у договорі чітко визначили строк його дії, без можливості автоматичної пролонгації у відповідності до п. 9.1. договору, а саме до 31.12.2021 включно. Також, позивач вказує, що ані з боку позивача, ані з боку відповідача не було вчинено жодних дій, які б у сукупності свідчили про продовження дії договору на тих же умовах і на той самий строк згідно приписів ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи роздруківки електронного листування між сторонами.

12.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання про витребування доказів.

Також, 12.04.2023 до суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, в якому позивач у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому провадженні, просить суд перенести розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 13.04.2023, розглянувши клопотання позивача про перенесення розгляду справи, суд відзначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи з підстав наведених у клопотанні.

Також, у судовому засіданні 13.04.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 04.05.2023.

У судовому засіданні 04.05.2023 оголошено перерву до 25.05.2023.

У судовому засіданні 25.05.2023 представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема відповідь відповідача на адвокатський запит позивача, у зв`язку з чим позивач просить суд не розглядати клопотання про витребування доказів та залишити його без розгляду.

Враховуючи надання відповідачем відповіді на адвокатський запит представника позивача, суд не розглядає раніше подане клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/13494/22 призначено на 22.06.2023.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та зобов`язання звільнити приміщення.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.06.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.12.2020 між Приватним акціонерним товариством "Виробничо-комерційна фірма "Укрводтехпостач" (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - орендар) укладено договір оренди №24/О, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (в оренду) закритий склад № 2 площею 843,0 м2 (далі - майно) на Центральній базі в м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10 (далі - Центральна база).

Відповідно до п. 2.1. договору, майно передається в оренду з метою зберігання товарно-матеріальних цінностей з переробкою вантажів, охороною та складським обліком власними силами орендаря.

Згідно п. 3.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна: закритий склад № 2 площею - 843, 0 м2.

За умовами п. 4.2. договору, орендар зобов`язується, зокрема використовувати орендоване майно відповідно до його призначення, умов цього договору; своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 4.2.20 договору, орендар зобов`язується у разі припинення або дострокового розірвання договору, у термін не пізніше 14 календарних днів, повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно п. 6.2. договору, орендар сплачує вартість оренди: закритого складу № 2 у розмірі - 54, 58 грн за 1 м2 на місяць, а також вартість використаної електроенергії та інших додаткових послуг, вказаних в п. 4.2.16 договору (якщо такі були надані в звітному місяці), згідно актів виконаних робіт та виставлених орендодавцем рахунків на протязі 3-х банківських днів. У випадку затримки надання орендодавцем рахунків, термін оплати переноситься на той же період.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату вартості оренди та наданих послуг за цим договором орендар сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

У п. 6.8. договору сторони передбачили, що орендодавець по закінченню кожного календарного місяця оренди протягом 5-ти робочих днів складає акт виконаних робіт (наданих послуг) щодо оренди майна та передає його орендарю. Орендар, отримавши зазначений акт, повинен протягом 5-ти робочих днів його підписати або надати мотивовану відмову від його підписання. Непідписання орендарем зазначеного акта не звільняє його від обов`язків по оплаті цих робіт та послуг.

Цей договір вступає в силу з 01.01.2021 та діє до 31.12.2021 включно (п. 9.1. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

01.01.2021 Приватним акціонерним товариством "Виробничо-комерційна фірма "Укрводтехпостач" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна, відповідно до якого орендодавець згідно з договором оренди від 01.01.2021 № 24/О передає, а орендар приймає в строкове платне користування (в оренду) закритий склад № 2 площею 843,0 м2 на Центральній базі в м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10. Технічний стан майна задовільний.

Як вказує позивач, з урахуванням умов укладеного договору, нарахування орендної плати позивач почав здійснювати з дати підписання між сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду, а саме з 01.01.2021 року.

В період дії договору оренди позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату № 215 від 05.01.2021, № 10 від 04.02.2021, № 30 від 04.03.2021, № 49 від 05.04.2021, № 66 від 11.05.2021, № 86 від 03.06.2021, № 107 від 06.07.2021, № 128 від 04.08.2021, № 149 від 09.09.2021, № 170 від 08.10.2021, № 190 від 08.11.2021, № 209 від 08.12.2021 та акти наданих послуг № 215, № 10, № 30, № 49, № 66, № 86, № 107, № 128, № 149, № 170, № 190, № 209 на загальну суму 553 406, 70 грн, з яких відповідачем оплачено орендну плату на суму 138 079, 72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № ТАS0058725 від 21.07.2021 на суму 46 007, 57 грн, № ТАS0063616 від 02.12.2021 на суму 92 072, 15 грн, у зв`язку з чим, як зазначає позивач за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 415 326, 98грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.10.2021, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Позивач звертався до відповідача з листом № 37-ЮК від 12.01.2022, в якому просив відповідача, у зв`язку з закінченням терміну дії договору № 24/О від 01.01.2021 до 25.01.2022 звільнити об`єкт оренди та передати майно по акту приймання передачі, а також сплатити суму боргу у розмірі 415 326, 98 грн.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 03-ЮК від 23.02.2022, в якій позивач повторно просив відповідача протягом 7 календарних днів з дати отримання даної претензії звільнити закритий склад № 2 площею 843,0 м2 на Центральній базі в м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10 від майна відповідача та направити свого представника для підписання акту приймання-передачі (повернення) складу з оренди. Також позивач просив погасити наявну заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 461 391, 56 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 23.02.2022.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив, майно за актом приймання-передачі не повернув.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати та повернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 415 326, 98 грн, а також зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" звільнити приміщення, а саме закритий склад 2 площею 843,0 м2 на Центральній базі в м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10 та підписати акт приймання-передачі (повернення) з позивачем.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов`язання за договором оренди щодо повернення об`єкту оренди, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 421 736, 04 грн. - неустойки у розмірі подвійної орендної плати за 11 місяців. Також за несвоєчасну сплати орендної плати за період дії договору позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 84 867, 95 грн. за загальний період прострочення з 13.01.2021 по 15.11.2022 нараховані окремо по кожному рахунку, 3% річних у розмірі 18 565, 98 грн. за загальний період прострочення з 13.01.2021 по 15.11.2022 нараховані окремо по кожному рахунку та інфляційні втрати у розмірі 129 528, 44 грн. за загальний період прострочення з 13.01.2021 по 15.11.2022.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 24/О від 29.12.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На виконання умов договору оренди № 24/О від 29.12.2020 орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в оренду закритий склад № 2 площею 843,0 м2 на Центральній базі в м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.01.2021.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін визначений договором, але не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна, тобто з 01.01.2021.

Пунктом 9.1. договору визначено, що строк дії договору з з01.01.2021 та він діє до 31.12.2021 включно.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за період дії договору з 01.01.201 по 31.12.2021.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату та акти наданих послуг на загальну суму 553 406, 70 грн, з яких відповідачем оплачено орендну плату на суму 138 079, 72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № ТАS0058725 від 21.07.2021 на суму 46 007, 57 грн, № ТАS0063616 від 02.12.2021 на суму 92 072, 15 грн, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 415 326, 98грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.10.2021, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Суд зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву проти наявності заборгованості з орендної плати не заперечував.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив сплату орендної плати за період дії договору в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 6.2. договору, орендар сплачує вартість оренди: закритого складу № 2 у розмірі - 54, 58 грн за 1 м2 на місяць, а також вартість використаної електроенергії та інших додаткових послуг, вказаних в п. 4.2.16 договору (якщо такі були надані в звітному місяці), згідно актів виконаних робіт та виставлених орендодавцем рахунків на протязі 3-х банківських днів. У випадку затримки надання орендодавцем рахунків, термін оплати переноситься на той же період.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 6.2. договору, відповідач зобов`язаний був перераховувати орендну плату на протязі 3-х банківських днів згідно актів виконаних робіт та виставлених орендодавцем рахунків, чого відповідачем не здійснено. Доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди № 24/О від 29.12.2020, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 415 326, 98 грн.

Крім того, за несвоєчасну сплату орендної плати за договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 84 867, 95 грн. за загальний період прострочення з 13.01.2021 по 15.11.2022, яка нарахована окремо по кожному рахунку, 3% річних у розмірі 18 565, 98 грн. за загальний період прострочення з 13.01.2021 по 15.11.2022 нараховані окремо по кожному рахунку та інфляційні втрати у розмірі 129 528, 44 грн. за загальний період прострочення з 13.01.2021 по 15.11.2022.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату вартості оренди та наданих послуг за цим договором орендар сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов`язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 43 874, 35 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період не більше 6 місяців за періоди: з 13.01.2021 по 13.07.2021, з 10.02.2021 по 10.08.2021, з 11.03.2021 по 11.09.2021, з 09.04.2021 по 09.10.2021, з 17.05.2021 по 17.11.2021, з 09.06.2021 по 21.07.2021, з 12.07.2021 по 12.01.2022, з 10.08.2021 по 10.02.2022, з 15.09.2021 по 15.03.2022, з 15.10.2021 по 15.04.2022, з 12.11.2021 по 12.05.2022, з 14.12.2021 по 14.06.2022 нараховані судом окремо по кожному рахунку, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, за несвоєчасну сплату орендної плати за договором позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 18 565, 98 грн. за загальний період прострочення з 13.01.2021 по 15.11.2022 нараховані окремо по кожному рахунку та інфляційні втрати у розмірі 129 528, 44 грн. за загальний період прострочення з 13.01.2021 по 15.11.2022.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму боргу зі сплати орендної плати і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати у розмірі 415 326, 98, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 18 565, 98 грн.- 3 % річних за загальний період прострочення з 13.01.2021 по 15.11.2022 та 129 528, 44 грн. - інфляційних втрат за загальний період прострочення з 13.01.2021 по 15.11.2022.

Як вказує позивач обгрунтовуючи свої вимоги відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо повернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору, у зв`язку з чим просить суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" звільнити приміщення, а саме закритий склад 2 площею 843,0 м2 на Центральній базі в м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10 та підписати акт приймання-передачі (повернення) з позивачем.

Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до п. 9.1 договору, останній вступає в силу з 01.01.2021 та діє до 31.12.2021 включно.

Згідно п. 10.1.1. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом № 37-ЮК від 12.01.2022, в якому просив відповідача, у зв`язку з закінченням терміну дії договору № 24/О від 01.01.2021 до 25.01.2022 звільнити об`єкт оренди та передати майно по акту приймання передачі, а також сплатити суму боргу у розмірі 415 326, 98 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно п. 4.2.20 договору, орендар зобов`язується у разі припинення або достроково розірвання договору, у термін не пізніше 14 календарних днів, повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 03-ЮК від 23.02.2022, в якій позивач повторно просив відповідача протягом 7 календарних днів з дати отримання даної претензії звільнити закритий склад № 2 площею 843,0 м2 на Центральній базі в м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10 від майна відповідача та направити свого представника для підписання акту приймання-передачі (повернення) складу з оренди, а також позивач просив погасити наявну заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 461 391, 56 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією фіскального чеку від 23.02.2022 та накладною АТ «Укрпошта» №0421219186636.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, у разі припинення цього договору, у відповідача виникає обов`язок повернути наймодавцеві майно з оренди, оскільки договір припинив свою дію, внаслідок чого наймач втратив право на користування об`єктом оренди.

Проте, як вбачається з матеріалів справи орендоване майно, а саме: закритий склад 2 площею 843,0 м2 на Центральній базі в м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10 відповідачем не повернуто.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти припинення дії договору з посиланням на приписи ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України та вказує, що позивач належним чином не інформував відповідача про припинення дії договору, оскільки з накладної АТ «Укрпошта» №0421219186636 на відправлення вбачається, що поштове повідомлення було надіслано фізичній особі - ОСОБА_1 .

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч. 4 ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 25.05.2021 у справі № 910/9949/20, від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 також зазначила, що загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Проте, суд зазначає, що протягом місяця після закінчення дії договору позивач звертався до відповідача з листом № 37-ЮК від 12.01.2022, в якому просив відповідача, у зв`язку з закінченням терміну дії договору № 24/О від 01.01.2021 до 25.01.2022 звільнити об`єкт оренди та передати майно по акту приймання передачі, а також сплатити суму боргу у розмірі 415 326, 98 грн.

Суд зазначає, що на підтвердження направлення вказаного листа відповідачу позивачем надано журнал реєстрації вихідної кореспонденції ПрАТ «Виробничо-комерційна фірма «Укрводтехпостач», при цьому, відповідач у своїй відповіді на адвокатський запит представника позивача повідомив про надходження на адресу авіакомпанії у січні листа від ПрАТ «Виробничо-комерційна фірма «Укрводтехпостач», який зареєстрований відповідачем 14.01.2022 за номером 111, на підтвердження чого відповідач надав витяг з журналу вхідної кореспонденції авікомпанії.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні інші листи надіслані позивачем на адресу відповідача у січні 2022, окрім листа № 37-ЮК від 12.01.2022, в свою чергу, відповідачем на спростування обставин не направлення йому саме листа № 37-ЮК від 12.01.2022 та не отримання його, не надав суду лист, який зареєстрований ним 14.01.2022 за номером 111, у зв`язку з чим за приниципом вирогідності доказів суд приходить до висновку, що відповідачем було отримано лист позивача № 37-ЮК від 12.01.2022, в якому він просив відповідача у зв`язку з закінченням терміну дії договору № 24/О від 01.01.2021 до 25.01.2022 звільнити об`єкт оренди та передати майно по акту приймання передачі.

Щодо заперечень відповідача на претензію позивача № 03-ЮК від 23.02.2022, суд зазначає, що з опису вкладення, який містить відтиск календарного штемпеля поштового відділення чітко вбачається, що таку претензію було надіслано на адресу юридичної особи - Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України». При цьому, щодо зазначення у накладній АТ «Укрпошта» №0421219186636 отримувачем ОСОБА_1 , суд зазначає, що у своїй відповіді на адвокатський запит відповідачем було повідомлено позивачу, що ОСОБА_1 у період з 29.12.2020 по 31.03.2022 працював в МАУ на посаді начальника відділу розвитку та підтримки інфраструктури.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що під час укладення договору оренди сторони чітко визначили - строк його дії до 31.12.2021, без пролонгації, так і обов`язок відповідача з повернення орендованого майна у разі припинення дії договору.

Тобто, після закінчення строку дії договору, відповідач відповідно до п. 4.2.20 договору, зобов`язаний був у термін не пізніше 14 календарних днів, повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно приписів ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За таких обставин, враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача звільнити приміщення, а саме закритий склад 2 площею 843,0 м2 на Центральній базі в м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10 та підписати акт приймання-передачі (повернення) з позивачем. При цьому, суд вважає за доцільне викласти вказану позовну вимогу у наступній редакції, а саме: зобов?язати відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення - закритий склад № 2 площею 843,0 м2 на Центральній базі в м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10, шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) з позивачем.

Крім того, у зв`язку з користуванням відповідачем орендованим майном після закінчення строку дії договору, позивачем нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення - 11 місяців з січня 2022 по листопад 2022 у сумі 421 736, 04 грн, яку він просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, суд зазначає, що договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - повернути наймодавцеві річ.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до положень пунктів 9.1 та 10.1.1 договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено.

Суд звертає увагу на те, що після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо стягнення орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 року в справі № 910/11131/19.

Як встановлено судом вище, відповідач після закінчення строку дії договору не повернув орендоване обладнання.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

За висновком суду, неповернення орендованого майна за договором після закінчення строку дії цього правочину відбулося виключно з вини самого орендаря, який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди у визначений договором строк. Докази, які спростовують означений висновок, у матеріалах справи відсутні.

Отже неповернення майна з орендного користування у визначений договором строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок неустойки в сумі 421 736, 04 грн. за 11 місяців (період січень 2022 - листопад 2022) наданий позивачем, суд дійшов висновку, що позивач вірно визначив неустойку в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 421 736, 04 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном після закінчення терміну оренди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, вимоги вимоги Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Укрводтехпостач» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Укрводтехпостач» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (вул. Лисенка, буд. 4, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код - 14348681) на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Укрводтехпостач» (вул. Солом`янська, буд. 1, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код - 01038524) 415 326 (чотириста п`ятнадцять тисяч триста двадцять шість) грн 98 коп. - основного боргу, 421 736 (чотириста двадцять одну тисячу сімсот тридцять шість) грн 04 коп. - неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном після закінчення терміну оренди, 43 874 (сорок три тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн 35 коп. - пені, 18 565 (вісімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн 98 коп. - 3% річних, 129 528 (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн 44 коп. - інфляційних втрат та 17 916 (сімнадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн 48 коп. - судового збору.

3. Зобов?язати Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (вул. Лисенка, буд. 4, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код - 14348681) повернути Приватному акціонерному товариству«Виробничо-комерційна фірма «Укрводтехпостач» (вул. Солом`янська, буд. 1, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код - 01038524) нежитлове приміщення - закритий склад № 2 площею 843,0 м2 на Центральній базі в м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10, шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) з Приватним акціонерним товариством "Виробничо-комерційна фірма "Укрводтехпостач".

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 03.07.2023.

Суддя Щербаков С.О.