Рішення

від 07.07.2023 по справі 201/2134/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №201/2134/23

Провадження № 2/201/13619/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до АТ КБ ПриватБанк про стягнення безпідставно набутих коштів (а.с. №2-10).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 24.02.2023р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. №40).

28.02.2023р. до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Москаленка Є.А. (діє на підставі ордеру серія АЕ № 1182167 від 22.02.2023р. а.с. № 39) про витребування доказів, в якому адвокат просив витребувати у відповідача належним чином завірені копії та для огляду оригінали наступних документів: кредитний договір №086-1 від 27.02.2007р., укладений між ТОВ «ПОЛІ-БЕГ» та АТ КБ «ПриватБанк», та договір поруки № 086-1 від 27.02.2007р., укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» в забезпечення кредитного договору № 086-1 від 27.02.2007р (а.с. №44-96).

Ухвалою суддіТкаченко Н.В.від 01.03.2023р.клопотання представникапозивача провитребування доказів задоволено (а.с. № 97).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяви посилався на те, що ОСОБА_1 є клієнтом банку та мав відкриті рахунку та підв`язані під рахунки банківські карти. 11.11.2022р. обслуговування банківських рахунків позивача було припинено у зв`язку з чим, позивач звернувся до банку для з`ясування причини блокування його обслуговування та отримав відповідь, що з цього приводу банком буде проведена перевірка. 29.11.2022р. банк без попереднього попередження здійснив безпідставне списання грошових коштів, які належали позивачу, у зальному розмірі 64 677 грн.34коп. з належних йому банківських рахунків. 05.12.2022р. позивач звернувся до відповідача із листом, в якому просив надати роз`яснення та документальне підтвердження щодо проведеної перевірки щодо обмеження в користуванні картковими рахунками та безпідставного списання грошових коштів з рахунків. У відповіді на звернення позивача банк повідомив, що станом на 07.12.2022р. позивач має заборгованість перед банком на підставі договору поруки №086-1від 27.02.2007р., сума заборгованості становить - 427 492 грн.27 коп. Підстави для проведення списання коштів відповідач обґрунтував положеннями п.п.1.1.3.1.6, 1.1.3.1.8 Умов і правил надання банківських послуг, які дають банку права списувати кошти з рахунків поручителя у межах сум, що підлягають сплаті банку за договором. Крім того, банк посилався на те, що у зв`язку з невиконанням боржником ТОВ ПК Полі-Бег зобов`язань за кредитним договором №086-1 від 27.02.2007р. та позивачем, як солідарного поручителя, банк неодноразово звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості, проте не враховував, що судові рішення, на які посилався банк, як на правову підставу для списання належних позивачу грошових коштів з карткових рахунків є або скасованими, з подальшим залишенням позовної заяви банка без розгляду, або рішення не приймалося, а позов банну залишено без розгляду. За таких обставин, у позивача були відсутні правові підстави для списання грошових коштів, а тому позивач звернувся з відповідним позовом та просив суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 64 677 грн.34 коп., а також понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

19.05.2023р. в порядку ст. 178 ЦПК України від представника відповідача АТ ПриватБанк адвоката Проворотова Ю.В. (діє на підставі довіреності від 10.09.2021р. - а.с. №84) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що ТОВ ПК «Полі-Бег» та АТ КБ ПриватБанк було укладено кредитний договір №086-1 від 27.02.2007р., відповідно до умов якого банком було надано кредит у розмірі 40 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 27.02.2008р. З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ ПК «Полі-Бег» за договором між ОСОБА_1 та АТ КБ ПиватБанк було укладено договір поруки № 086-1 від 27.02.2007р. Законодавство пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору. Відповідно дост.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, яке проведено належним чином. 14.01.2022р. ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, чим самим приєднався до Умов і правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.3.1.6 Умов і правил надання банківських послуг, що розміщуються в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms/ і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування. Клієнт доручає банку списувати кошти з рахунків клієнта у межах сум, що підлягають сплаті банку за договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з рахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання) у межах платіжного ліміту рахунка. Клієнт, який порушив виконання більше одного кредитного зобов`язання перед банком, у тому числі клієнт, який поручився за виконання грошового зобов`язання перед банком іншим клієнтом, який порушив виконання грошових зобов`язань, доручає приймати і розподіляти кошти для погашення простроченої кредитної заборгованості у черговості, визначеній самостійно банком, з пріоритетом погашення беззаставних кредитних зобов`язань, для чого клієнт доручає сформувати і подати на підпис необхідні касові документи (п.1.1.3.1.8 Умов). Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 14.01.2022р. підписані АТ КБ ПриватБанк та позивачем мають правовий статус електронного документу. Позивач підписавши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 14.01.2022р., в якій зазначені усі істотні умови кредитного договору, а отже, ознайомився з умовами кредитування та Умовами і правилами і таке підписання є належним доказом ознайомлення позивача з цими умовами. Також представник відповідача заперечував проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки час та вартість послуг правничої допомоги є очевидно завищеним, що свідчить про невідповідність заявленої суми витрат вимогам розумності та обґрунтованості (а.с. №53-93).

29.05.2023р. в порядку ст. 179 ЦПК України від представникапозивача адвоката МоскаленкаЄ.А. досуду надійшлавідповідь навідзив,по текстуякої представникпозивача посилавсяна те,що наданівідповідачем копії договору№086від 27.02.2007р.про наданняовердрафту мікрокредиту тадоговору поруки№086-1від 27.02.2007р.не є самі пособі доказом,що позивачмає заборгованістьперед банком.Надана банкомЗаява проприєднання доУмов таПравил наданнябанківських послугвід 14.01.2022р.не надаєвідповідачу правабезпідставно танезаконно списуватигрошові коштиз рахунківпозивача (а.с.№94-95).

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін у сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

27.02.2007р. між ТОВ ПК Полі-Бег та ЗАТ КБ ПриватБанк (правонаступником якого є АТ КБ ПриватБанк) було укладено договір №086-1 від 27.02.2007р. про надання овердрафт -мікро кредиту, відповідно до умов якого банком було надано кредит у розмірі 40 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.02.2008р. (а.с. №87).

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором №086-1 від 27.02.2007р. між позивачем ОСОБА_1 та банком було укладено договір поруки № 086-1 від 27.02.2007р., за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за договором №086-1 від 27.02.2007р. про надання овердрафт - мікро кредиту у тому ж розмірі, отже боржник несе солідарну відповідальність (а.с. №93).

Згідно п.10 договору поруки, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

В 2009р. та 2011р. банком було ініційовано претензійно - судову роботу про стягнення з боржника ТОВ ПК Полі-Бег та поручителя ОСОБА_1 заборгованість по договору №086-1 від 27.02.2007р.

Так, з наданих позивачем доказів, які були отримані на адвокатський запит, вбачається, що 01.11.2011р. Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено заочне рішення у справі №0417/2-3597/2011, згідно якого позов ПАТ КБ ПриватБанк було задоволено повністю, стягнуто з ТОВ ПК Полі-Бег, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банка - 138 737 грн. 28 коп. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2012р. було задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2011р. по справі №0417/2-3597/2011 було скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2012р. позов ПАТ КБ ПриватБанк до ТОВ ПК Полі-Бег, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було залишено без розгляду. Також ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2009р. по справі №2-3897/2009р. позов ПАТ КБ ПриватБанк до ТОВ УФА Верус, ТОВ ТВК Капітал, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ ПК Полі-Бег, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості було залишено без розгляду (а.с. №25-32).

29.11.2022р. з карткових рахунків позивача банк здійснив списання грошових коштів, які належать позивачу у загальному розмірі 64 677 грн.34 коп., що підтверджується роздруківками з додатку Приват24 (а.с. №16-18).

05.12.2022р. позивач звернувся до відділення банку з листом, в якому просив надати пояснення та документальне підтвердження щодо проведеної перевірки щодо обмеження користування картковими рахунками, які були заблоковані 11.11.2022р., та безпідставного списання 29.11.2022р. грошових коштів з його карткових рахунків (а.с. №21).

На звернення позивача, банком було надано письмову відповідь від 22.12.2022р., в якій останній повідомив, що списання грошових коштів здійснено правомірно, оскільки позивач несе солідарну відповідальність за договором поруки №086-1 від 27.02.2007р. за невиконане боржником ТОВ ПК Полі- Бег грошове зобов`язання по кредитному договору №086-1 від 27.02.2007р. Відповідно до п.1.1.3.1.6 Умов і правил надання банківських послуг, що розміщуються в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms/ і єневід`ємноючастиною договорубанківського обслуговування,клієнт доручаєбанку списуватикошти зрахунків клієнтау межахсум,що підлягаютьсплаті банкуза договором,у разінастання термінівплатежів,а такожсписувати коштиз рахункау разінастання термінівплатежів заіншими договорамиклієнта урозмірах,визначених цимидоговорами (договірнесписання)у межахплатіжного лімітурахунка. Банксписує коштиу грошовійодиниці України/іноземнійвалюті збудь-якогорахунка клієнтау розмірі,еквівалентному сумізаборгованості задоговором абов розмірі,який ініційованоклієнтом вплатіжному пристроїв іноземнійвалюті/національнійвалюті України,і купує/продаєіноземну валютуна Міжбанківськомувалютному ринкуУкраїни заобмінним курсомбанку надату їїпроведення,з відшкодуваннямбанку витратна оплатузборів,комісій івартості наданихпослуг,що діютьна датуі часпроведення банкомоперації.Курс купівлі/продажу,чинний намомент обробкиоперацій Банком,може незбігатися зкурсом,що діявпід часїї здійснення.Курсова різниця,що виниклавнаслідок цього,не можебути предметомпретензії збоку клієнта. Клієнт,який порушиввиконання більшеодного кредитногозобов`язанняперед банком,у томучислі клієнт,який поручивсяза виконаннягрошового зобов`язанняперед банкоміншим клієнтом,який порушиввиконання грошовихзобов`язань,доручає прийматиі розподілятикошти дляпогашення простроченоїкредитної заборгованостіу черговості,визначеній самостійнобанком,з пріоритетомпогашення беззаставнихкредитних зобов`язань,для чогоклієнт доручаєсформувати іподати напідпис необхіднікасові документи(п.1.1.3.1.8Умов).З оглядуна зазначене,банк маєправо списуватикошти зрахунків поручителяу межахсум,що підлягаютьсплаті банкуза договором,правові підставидля поверненнякоштів відсутні.Також зазначено,що узв`язку зневиконанням товариством(боржником)та позивачемяк поручителем,зобов`язань задоговором,банк неодноразовобув змушенийзверталися досуду зпозовом простягнення заборгованості.Так усудовій справі№2-3897/09Жовтневим районнимсудом м.Дніпропетровська повністюзадоволено вимогибанка,у справі №041/2-3597/2011 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська вимоги банка про стягнення заборгованості було задоволено (а.с. № 22-23).

З урахуваннямдосліджених вищесудових рішеньу цивільнихсправах №2-3897/2009р.,№0417/2-3597/2011,суд зазначаєщо станомна 29.11.2022р.(датупроведення списаннякоштів зкарткових рахунківпозивача)право грошовоївимоги банкадо поручителя ОСОБА_1 по зобов`язанням,які встановлені укладеним зпозивачем договором поруки №086-1 від 27.02.2007р. не було захищено в судовому порядку, оскільки судові рішення, на які посилався банк у листі від 22.12.2022р., є або скасованими з подальшим залишенням позовної заяви без розгляду (справа №0417/2-3597/2011), або позов було залишено без розгляду (справа № 2-3897/2009р.), а отже посилання банка на зазначені рішення судів, як на правомірність проведення списання коштів з карткових рахунків позивача, є необґрунтованим.

Доводи відповідача на правомірність проведення банком списання коштів відповідно до положень п.п. п.1.1.3.1.6 , 1.1.3.1.8 Умов і правил надання банківських послуг, суд оцінює критично виходячи з наступного.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст.252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, й обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі не пред`явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання), інститут позовної давності не застосовується, тому що право кредитора на пред`явлення вимоги до поручителя та обов`язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов`язання припинилися.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Згідно положень ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції від 16.01.2007р. чинної на дату укладення договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Суд вважає, що умова договору поруки (пункт 10) про його дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст. 251 та ч.1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже,виходячи зположень ч.4ст.559ЦК України,слід дійти висновку проте,що вимогадо поручителяпро виконанняним солідарногоз боржникомзобов`язанняза договоромповинна бутипред`явленав судовомупорядку вмежах строкудії поруки,тобто протягомшести місяцівз днянастання строкувиконання основногозобов`язання.

Як було встановлено судом, строк виконання зобов`язань за договором №086 про надання офердрафт-мікро кредиту від 27.02.2007р. (термін повернення кредиту) зазначено в пункті 1.3 договору 27.02.2008р.

За таких обставин, банк отримав право пред`явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи зі спливу вказаного строку, тобто з 28.02.2007р., та протягом наступних шести місяців, тобто до 28.08.2007р.

З огляду на викладене, суд вважає, що порука ОСОБА_1 за договором поруки №086-1 від 27.02.2007р. є припиненою відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, оскільки у встановлений законодавством строк банк не пред`явив вимогу до поручителя та право вимоги кредитора до поручителя не було захищено в судовому порядку, а отже були і відсутні правові підстави для списання банком 29.11.2022р. грошових коштів з рахунків позивача за зобов`язанням як поручителя, оскільки порука станом на 29.11.2022р. є припиненою.

За змістом частини першої ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019р. у справі №910/1531/18.

Відповідно довисновків ВеликоїПалати ВерховногоСуду щодозастосування норми1212ЦК України,викладених упостанові від16.01.2019р.у справі№753/15556/15-ц(провадження№ 14-445цс18) зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи: в» відсутністьправової підставидля набуттяабо збереженнямайна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

У даномувипадку правовоюпідставою набуття відповідачем грошовихкоштів належних позивачу,було зобов`язанняпозивача задоговором поруки,разом ізтим,порука задоговором №086-1є припиненою,а томуправова підставадля отриманнявідповідачем грошовихкоштів належнихпозивачу врахунок погашення зобов`язань,як солідарногоборжника задоговором №086про наданняофердрафт-мікрокредиту від27.02.2007р.відпала,і списаніз картковихрахунків ОСОБА_1 грошові коштиу розмірі64677грн.34коп.є безпідставнонабутими та підлягаютьповерненню позивачу.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ Приватбанк безпідставно набутих коштів підлягають задоволенню та стягненню з АТ ПриватБанк на користь позивача підлягає сума 64 677 грн.34 коп.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Із положень ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-цвід20.09.2018р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Надання правової допомоги адвокат позивача Москаленко Є.А. здійснював на підставі договору №01/23 про надання правової допомоги від 13.01.2023р., який укладено між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням ЛЕГАРТ, та ордеру про надання правової допомоги АЕ №1182167 від 22.02.2023р.

На підтвердження обсягу та вартості виконаних адвокатом робіт з надання позивачу правничої допомоги позивачем надано копію договору №01/23 про надання правової допомоги від 13.01.2023р., Завдання №1 до договору про надання правової допомоги №01/23 від 13.01.2023р. (опис наданих послуг), рахунок фактура №01/23-1 від 08.02.2023р. квитанції про сплату гонорару у розмірі 13 000 грн (а.с. № 33-37).

У відзиві на позов представником відповідача було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (в порядку ч.6 ст.137 ЦПК України), в якому відповідач зазначив, що справа не є складною та відноситься до категорії малозначних справ, вартість послуг адвоката є значно завищеною.

В постановах ВерховногоСуду від07.11.2019р.у справі№905/1795/18,від 08.04.2020р. усправі №922/2685/19 висловленоправову позицію,за якоюсуд незобов`язаний присуджуватистороні,на користьякої відбулосярішення,всі йоговитрати наадвоката,якщо,керуючись принципами справедливості,пропорційності та верховенствомправа,встановить,що розміргонорару,визначений стороною тайого адвокатом,є завищенимщодо іншої сторони спору,зважаючи наскладність справи,витрачений адвокатомчас,та неспіврозмірниму порівнянні зринковими цінами адвокатськихпослуг.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24.01.2022р. у справі № 757/36628/16-ц).

Суд з огляду на характер спірних правовідносин, незначний ступінь складності справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи заперечення представника відповідача щодо неспівмірності заявленої суми з предметом позову та його складністю, зменшує розмір витрат на правничу допомогу та вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6500 грн. (суд зменшує суму витрат позивача на оплату послуг адвоката вдвічі)

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та пропорційним по відношенню до предмету позовних вимог, а також, враховуючи, що розгляд справи було здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, даний спір для кваліфікованого юристане є спором дужезначної складності,великої кількості законіві підзаконних нормативно-правовихактів,які підлягаютьдослідженню адвокатомі застосуванню,спірні правовідносини непередбачають.Матеріали справине містятьвеликої кількості документів,на дослідження яких адвокатвитратив бизначний час.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову та з огляду на те, що відповідно до ст.22 Закону України Про захист прав споживачів, позивача було звільнено від сплати судового збору, суд вважає, що судові витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп. (за ставками 2023р., коли і було подано позов) слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.204, 628, 559, 1212 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доАкціонерного товариствакомерційний банкПриватБанк простягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 64677 грн.34коп. (шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят сім грн. 34 коп.).

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на користь ОСОБА_1 судові витрати пооплаті професійної правничоїдопомоги у розмірі 6500 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на користь держави судові витрати пооплаті судового збору у розмірі 1073грн.60 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.