Ухвала

від 04.07.2023 по справі 914/2332/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.07.2023Справа № 914/2332/22

За позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап», с. Зелів, Яворівський р-н, Львівська обл.

про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації прав

Суддя Мороз Н. В.

при секретарі Дицькій С. З.

Представники:

Від прокуратури: Сенів О. П.

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: Медвідь Ю. О.

Суть спору:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області до відповідача-1: Львівської міської ради та відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4818 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» земельної ділянки»; скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ43815360) на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:12:005:0112, площею 0,1073 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203085646101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39297100.

Хід та порядок розгляду справи відображений у відповідних ухвалах суду у цій справі.

04.07.2023 Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» надіслано на електронну адресу суду заяву від 04.07.2023 про повернення на стадію підготовчого провадження і зупинення провадження, у якій просить суд повернутись до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у справі до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справи щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 925/1133/18 та справи № 914/1335/22, що перебуває на розгляді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

В судове засідання 04.07.2023 прокурор з`явився, дав пояснення з приводу заяви відповідача-2 про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, проти заяви заперечив.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача-2 в судове засідання з`явився, дав пояснення з приводу заяви про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, заяву підтримав.

У поданій заяві відповідач-2 зазначив, що у поданих до суду заявах покликався на необхідність застосування практики ВС, висловленої у постанові ВС від 15.06.2021 року у справі № 908/1664/19, від 25.05.2021 року у справі № 916/3638/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 917/273/20, а саме щодо того, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі, за наявності органу місцевого самоврядування, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не нівелює його обов`язку щодо дотримання порядку представництва, дотримання процедури, встановленої частинами 3 і 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави. Оскільки прокурором у вказаних справах не було дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», зі спорів, у яких прокурор є самостійним позивачем, то позов підлягав залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

З наведеного відповідач-2 ствердив, що його позиція підлягає врахуванню судом при вирішенні спору по суті.

Разом з тим, згідно доводів відповідача-2, ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 925/1133/18, прийнято до розгляду справу № 925/1133/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021. Суд касаційної інстанції в ухвалі від 07.07.2021 у справі № 925/1133/18 вказав, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Прокурор при зверненні з позовом зазначив, що є позивачем, оскільки Черкаська міська рада - один із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через його невідповідність нормам чинного законодавства. З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Черкаську міську раду одним з співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування рішення цього органу, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що у прокурора відсутній обов`язок дотримання процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме, щодо необхідності попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта. У зв`язку з цим, суд касаційної інстанції у справі № 925/1133/18 дійшов висновку про необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19 про те, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Попри наведене відповідач-2 не погоджується з доводами прокурора про те, що, відповідно до положень Земельного кодексу України, саме до повноважень відповідача-1 належить розпорядження спірними земельними ділянками комунальної власності, однак відповідний орган визначений співвідповідачем, оскільки до нього пред`явлено вимогу про визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду як самостійний позивач. Таким чином, останній посилається на те, що ним дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Також, відповідач-2 зазначив про незгоду з доводами прокурора щодо безпідставності висновків про те, що відповідним уповноваженим органом на представництво державних інтересів у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, а тому наявність у прокурора повноважень здійснювати захист інтересів держави є підтвердженою.

Відтак, на думку відповідача-2, обставини справи № 925/1133/18 у переданій на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду і у розглядуваній справі № 914/2332/22 є подібними, а відповідний висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матиме суттєве значення для вирішення спору в цій справі.

В доповнення до викладеного відповідач-2 зазначив, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2023 було зупинено провадження у аналогічних правовідносинах, суб`єктним складом та предметом спору у справі № 914/1335/22.

На думку відповідача-2, висновки судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 925/1133/18, а також Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 914/1335/22 стосуватимуться обов`язку прокурора при самостійному зверненні до суду дотримуватися процедури, встановленої ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення відповідного органу, а також щодо представництва інтересів держави за наявності відповідного уповноваженого (компетентного) органу.

З огляду на те, що у справі підлягають встановленню додаткові обставини, які зазначені у заяві відповідача 2, в тому числі щодо повноважень прокурора на звернення до суду, самостійного представництва за наявності компетентного (уповноваженого) органу тощо, які повинні бути досліджені судом, а також необхідність здійснення дій (зупинення провадження), які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження у справі відповідач-2 вказав, що йому повинна бути надана можливість забезпечення належного доказування обставин, на які він посилається, подання своєї правової позиції щодо повноважень прокурора, наведення своїх аргументів, а вчинення таких необхідних процесуальних дій можливе лише на стадії підготовчого провадження, задля виконання завдання господарського судочинства - визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів та остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

При цьому, відповідач-2 зазначив, що главою 6 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття. Разом з тим, згідно практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 та від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 та постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Як встановлено судом із Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщеного на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://www.reestr.court.gov.ua/Review/98297859, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2021 у справі № 925/1133/18 за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Черкаської міської ради; Приватного підприємства «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними змін до договору оренди землі судом ухвалено - справу № 925/1133/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у зазначеній справі передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Вказаною ухвалою встановлено, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19 зазначив, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі за наявності органу місцевого самоврядування, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не нівелює його обов`язку щодо дотримання порядку представництва, дотримання процедури, встановленої частинами 3 і 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави. Прокурор при зверненні з позовом у справі № 908/1664/19 вказав, що є позивачем, оскільки Черкаська міська рада - один із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через його невідповідність нормам чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави.

Виходячи з наведеного, а також обґрунтування прокурором порушення інтересів держави і заявлення прокурором позову про визнання незаконним і скасування рішення цього органу колегія Касаційного господарського суду дійшла висновків про відсутність у прокурора обов`язку дотримання процедури, передбаченої абзацами 3 і ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У зв`язку з цим колегія суддів у справі № 925/1133/18 вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19 про те, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», і, з огляду на розгляд судами значної кількості аналогічних справ (за предметом спору та суб`єктним складом), з метою формування єдиної правозастосовчої практики, для вирішення питання щодо наявності чи навпаки, відсутності підстав для відступу від висновків у справі з подібних правовідносин, передала справу № 925/1133/18 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

При цьому, як встановлено судом із Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщеного на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://www.reestr.court.gov.ua/Review/111675802, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2023 у справі № 914/1335/22 за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області до Львівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» про визнання недійсним рішення сільської ради від 12.11.2020 № 4824, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку суд ухвалив зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 914/1335/22 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ухвалою від 04.04.2023 у цій справі відмовлено в задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» про залишення позовної заяви без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.04.2023. В судовому засіданні 25.04.2023 у цій справі судом розпочато розгляд спору по суті.

Суд зазначає, що, згідно з ч. 3 ст. 195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 31 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

В той же час, у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2021 у справі № 917/14/20.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

У відповідності до ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ст. 13 ГПК України).

Оглянувши та дослідивши матеріали справи в сукупності із поданою відповідачем-2 заявою, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, беручи до уваги закриття ухвалою суду від 04.04.2023 підготовчого провадження у цій справі і призначення справи до судового розгляду по суті, а також обґрунтованість доводів відповідача-2 щодо необхідності встановлення обставин наявності повноважень прокурора на звернення до суду та самостійного представництва інтересів держави, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, суд дійшов висновків про наявність правових підстав до задоволення заяви Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» від 04.07.2023 про повернення на стадію підготовчого провадження і зупинення провадження, повернення до розгляду справи № 914/2332/22 в підготовчому провадженні та зупинення провадження у справі № 914/2332/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

При цьому, суд зазначає про відсутність підстав до зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в касаційному порядку справи № 914/1335/22, оскільки, в силу приписів п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

В той же час, судом із оприлюдненої в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі судової влади України ухвали від 20.06.2023 (https://www.reestr.court.gov.ua/Review/111675802) встановлено, що касаційне провадження у справі № 914/1335/22 зупинено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18, а заявником (відповідачем-2) не наведено достатніх доводів в обґрунтування існування інших законодавчо визначених підстав до зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 914/1335/22.

При цьому також суд зазначає, що за змістом ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно з ст. 112 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, від 02.05.2013№ 4469/07, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

Так, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб`єктом владних повноважень).

Відтак, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк». Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі № 160/12705/19.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 2, 15, 43, 177, 182, 183, 195, 228, 229, 234, 235 ГПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1.Заяву Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» від 04.07.2023 про повернення на стадію підготовчого провадження і зупинення провадження задоволити.

2.Повернутися до розгляду справи № 914/2332/22 у підготовчому провадженні.

3.Зупинити провадження у справі № 914/2332/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

4.Зобов`язати прокурора та учасників справи повідомити Господарський суд Львівської області про результати перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.