Рішення

від 06.07.2023 по справі 922/1787/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1787/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ІНКОМ», Харківська область, місто Дергачі, до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «ФОРТ-ПОСТ», місто Харків, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ІНКОМ», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «ФОРТ-ПОСТ», про стягнення 308 873,36 грн. за договором підряду № 04/11/21-К від 04 листопада 2021 року, з них: 229 624,29 грн. сума основного боргу, 9 358,27 грн. 3% річних, 69 890,80 грн. інфляційні втрати.

09 травня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ІНКОМ» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1787/23. Розгляд справи № 922/1787/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався, як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 6102272331820, ухвала суду від 09 травня 2023 року є врученою за датою 11.05.2023 року. Водночас, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 09 травня 2023 року, а саме до 26.05.2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ.

Як зазначено у позовній заяві, 04 листопада 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 04/11/21-к на виконання робіт з будівництва зовнішніх мереж господарсько-побутової каналізації (надалі «Договір»), найменування, загальна кількість, вартість визначені сторонами у локальних кошторисах і договірній ціні, що були підписані сторонами в якості додатків до Договору. Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість робіт за цим Договором визначається сумою вказаною в твердих договірних цінах на кожен окремий етап роботи (Додаток №1), які є невід`ємною частиною Договору та становить 632 921,10 грн. з ПДВ. Порядок оплати робіт між підрядником та Генпідрядником передбачений розділом 14 Договору, а саме пунктом 14.4. Договору передбачено, що остаточна вартість робіт, які складають предмет цього Договору визначається загальною сумою до оплати всіх актів виконаних робіт, прийнятих та підписаних Генпідрядником, в рамках цього Договору на підставі затверджених договірних цін. Як вказано у позовній заяві, позивачем було виконано роботи по Договору на загальну суму 590 073,65 грн., даний обсяг робіт був погоджений сторонами, у зв`язку з чим сторонами було підписано на даний обсяг робіт Акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в (за грудень 2021 року) від 31 грудня 2021 року та Довідку про вартість будівельних робіт КБ-3. Відповідно до Плану фінансування Додаток 2 до Договору було передбачено 310 449,36 грн. за господарсько-побутову каналізацію (матеріали) та 322 471,74 грн. за виконані роботи (в залежності від обсягу фактично виконаних робіт). Як зазначає позивач, 11 листопада 2021 року відповідачем було сплачено 310 449,36 грн., а 06 січня 2022 року ще 50 000,00 грн. Оскільки роботи позивачем були виконані на 590 073,65 грн. та на зазначену суму було підписано Акт КБ-2, а відповідачем сплачено лише 360 449,36 грн., то у відповідача залишилась заборгованість в розмірі 229 624,29 грн. 08 серпня 2022 року на адресу відповідача було надіслано претензію в якій було зазначено про наявність заборгованості за Договором та надавався час на добровільне виконання зобов`язання. Як вказує позивач, дій по врегулюванню спору відповідач не вживав та не вживає. У зв`язку з цим, позивач прохає про стягнення 229 624,29 грн. основного боргу, а також похідні вимоги 9 358,27 грн. 3% річних, 69 890,80 грн. інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОЇ СУМИ БОРГУ.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

04 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ІНКОМ» (позивач, підрядник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «ФОРТ-ПОСТ» (відповідач, генпідрядник за Договором) укладено договір підряду № 04/11/21-К. Відповідно до п. 1.1. генпідрядник доручає, а підрядник зобов`язується виконати всі необхідні роботи, пов`язані з будівництвом зовнішніх мереж господарсько-побутової каналізації (надалі «Роботи»), на об`єкті будівництва Генпідрядника. Відповідно до п. 1.2. Договору кількість, найменування, вартість, а також інші характеристики матеріальних об`єктів, які є результатом робіт складають предмет цього Договору, зазначаються у локальних кошторисах і договірній ціні. Локальний кошторис з додатками складається підрядником, передається в розпорядження Замовника разом із договірними цінами і є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість робіт за цим Договором визначається сумою, вказаною в твердих договірних цінах на кожен окремий етап роботи (додаток № 1), які є невід`ємною частиною Договору і становить 632 921,10 грн. з ПДВ. Відповідно до п. 3.6. Договору остаточна вартість робіт за цим Договором, визначається загальною сумою до оплати, зазначеною у всіх актах на виконані роботи, прийнятих у підписаних Генпідрядником в рамках цього Договору, на підставі затверджених договірних цін. Відповідно до п. 13.2. Договору здача-приймання виконаних підрядних робіт оформлюється актом по формі КБ-2в і довідкою за формою - № КБ-3. Відповідно до п. 14.2. Договору оплата авансових платежів здійснюється на підставі плану фінансування, авансовий платіж включається в загальну вартість всіх підрядних робіт, що становлять предмет цього Договору. Відповідно до п. 14.4. Договору остаточна вартість робіт, які складають предмет цього Договору, визначається загальною сумою до оплати всіх актів виконаних робіт, прийнятих і підписаних Генпідрядником в рамках цього Договору, на підставі затверджених договірних цін. Відповідно до п. 14.5. Договору оплата виконаних підрядником робіт, що складають предмет цього Договору, здійснюється на підставі наступних документів, оформлених і затверджених належним чином: акта прийняття виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в; довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за формою № КБ-3; виконавчої документації; рахунка на оплату підрядника.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем до суду представлена договірна ціна у якій зазначено: «Всього договірна ціна 632 921,10 грн». Договірна ціна підписана з обох сторін. Також, до суду представлено план фінансування робіт, графік виконання робіт, локальний кошторис, підсумкову відомість ресурсів. З довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 року від 31 грудня 2021 року, що також представлена до суду, вбачається, що вартість виконаних будівельних робіт складає 590 073,65 грн. з ПДВ. Означена сума відображена і у акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року №1 за формою № КБ-2в від 31 грудня 2021 року, що підписана з обох сторін.

Отже, позивачем за грудень 2021 року виконано роботи, що були прийняті відповідачем, у загальному розмірі 590 073,65 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, означена сума була сплачена відповідачем частково на суму 360 449,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1533 на суму 310 449,36 грн. та платіжним дорученням № 25 від 06 січня 2022 року на суму 50 000,00 грн. Отже, неоплаченою залишались заборгованість у розмірі 229 624,29 грн.

Проаналізувавши Договір, суд зазначає, що ним не передбачено чіткого строку виконання зобов`язання з оплати за виконані роботи. У зв`язку з цим, підлягає застосуванню ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем була складена претензія № 08/08/22 від 08 серпня 2022 року про сплату означеної заборгованості, що була направлена відповідачу 09 серпня 2022 року засобами поштового оператора АТ «Укрпошта» (трек номер 6108002079639) та отримана відповідачем 11 серпня 2022 року. Отже, з 11 серпня 2022 року відповідач мав сплатити залишок заборгованості протягом 7-ми денного строку, а саме до 18 серпня 2022 року, а з 19 серпня 2022 року має місце прострочення. Доказів оплати заборгованості до суду не представлено.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 229 624,29 грн. суми основного боргу за Договором.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 9 358,27 грн. 3% річних за період з 01.01.2022 року по 03.05.2023 року, 69 890,80 грн. інфляційні втрати за період з січня 2022 року по березень 2023 року.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне:

«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем 3% річних, а також інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вони здійснено частково арифметично невірно, адже як вже було зазначено в попередньому розділі цього рішення, Договором не передбачено чіткого строку виконання зобов`язання з оплати за виконані роботи. У зв`язку з цим підлягає застосуванню ч. 2 ст. 530 ЦК України і, відповідно, з 19 серпня 2022 року має місце прострочення.

Здійснивши перерахунок вищеозначених нарахувань, суд прийшов до висновку, що правильною сумою 3% річних є 4 869,30 грн., проти 9 358,27 грн., що визначені позивачем, а інфляційних втрат 21 447,88 грн., проти 69 890,80 грн., що визначені позивачем.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ІНКОМ» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «ФОРТ-ПОСТ» (61060, місто Харків, проспект Льва Ландау, будинок 171; код ЄДРПОУ: 33412743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ІНКОМ» (62301, Харківська область, місто Дергачі, вулиця Залізнична, будинок 31Д; код ЄДРПОУ: 42697606) суму боргу за договором підряду № 04/11/21-К у розмірі 229 624,29 грн., 3% річних у розмірі 4 869,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 21 447,88 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 839,12 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06 липня 2023 року.

СуддяН.В. Калініченко