Ухвала

від 06.07.2023 по справі 947/21221/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/21221/23

Провадження № 2/947/3367/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023 року м. Одеса

Суддя Київськогорайонного судум.Одеси ЛітвіноваІ.А.,ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Підприємства «Відас» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2023 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Підприємства «Відас» про стягнення заборгованості (вхід. № 35589/23).

Позивач просить суд відкрити загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором безвідсоткової фінансової допомоги та судові витрати.

При автоматизованому розподілі справі присвоєно єдиний унікальний номер 947/21221/23 (провадження № 2/947/3367/23); головуючим у справі визначено суддю Літвінову І.А.

Проаналізувавши підстави та предмет позову, склад учасників справи та її обставини, суддя доходить висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Устатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Статтею 2 ГК Україниунормовано, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2ст. 3 ГК Українипід господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Застаттею 45 ГПК Українисторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені встатті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннямистатті 20 цього Кодексу(як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинностіГПК Українив редакціїЗакону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначенонаявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованихЦК України,ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20ГПК України,а також на положення статей4,45цьогоКодексудля визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до норм чинногоЦПК України упорядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ заКодексом адміністративногосудочинства України (стаття 17; далі - КАС),Господарським процесуальним кодексом України(статті 1, 12; далі - ГПК),Кримінальним процесуальним кодексом України(далі - КПК) абоКодексом України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв`язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Отже з огляду на те, що між юридичною особою Підприємством «Відас» та Приватним підприємством «Агрошанс-2014» був укладений договір безвідсоткової фінансової допомоги, як між позикодавцем та позичальником, а права вимогивід юридичноїособи - Приватного підприємства «Агрошанс-2014», встановлені за вищезазначеною угодою, набув ОСОБА_1 за Договором про відступлення права вимоги, спір між ОСОБА_1 та Підприємством «Відас» має господарську юрисдикцію, як мав би між Підприємством «Відас» та Приватним підприємством «Агрошанс-2014».

За приписами частини першоїстатті 173 ГК Українизобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

У відповідностідо пунктупершого частинипершої статті186ЦПК Українисуддя відмовляєу відкриттіпровадження усправі,якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За положеннями частини п`ятої статті 186 ЦПК України,відмовляючи у відкритті провадження з підстави встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі № 947/21221/23 за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Підприємства «Відас» (ЄДРПОУ 31836618; місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Левітана, буд. 79) про стягнення заборгованості.

Роз`яснити позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та за предметною підсудністю відноситься до компетенції Господарського суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Літвінова І. А.