Рішення

від 27.06.2023 по справі 607/5249/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2023 Справа №607/5249/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Медвідь О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Галичина-2014» звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставнозбережених коштіву розміріорендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що 23 вересня 2021 року позивач прийняло участь в торгах, які організовувались Державним підприємством «СЕТАМ» Міністерства юстиції України з реалізації, належних на праві приватної власності відповідачу земельної ділянки та житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами із місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , де позивача визнано переможцем торгів по лоту реєстраційний номер 493322.

18 листопада 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. свідоцтвом № 5848, посвідчено той факт, що ТОВ «Галичина-2014» належить на праві власності майно, що складається з: житлового будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 120 830 гривень (опис об`єкта нерухомого майна: житловий будинок літ. А, кам`яний погріб літ. Пг, огорожа з металевої сітки «1», бетонне мощення «1», загальною площею 57,5 кв. м, житловою площею 42,3 кв. м); земельної ділянки, площею 0,06 га, кадастровий номер 6110100000:03:005:0041, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 142 590 гривень, що раніше належало відповідачу та яке за 263420,00 грн придбано позивачем.

Однак, після набуття позивачем права власності на житловий будинок та земельну ділянку, відповідач з 18 листопада 2021 року по 28 лютого 2023 року продовжує безоплатно користуватися житловим будинком та земельною ділянкою, використовуючи їх для власного проживання і ведення побуту, не сплачуючи позивачу коштів за таке користування.

Договірні відносини між сторонами щодо оплатного або безоплатного користування квартирою відсутні, хоча позивач упродовж вищевказаного періоду, неодноразово пропонував відповідачу укласти договір оренди на оплатній основі, натомість останній відмовляється, як укласти такий договір, так і припинити користування житловим будинком та земельною ділянкою, не сплачуючи за це ніяких грошових коштів.

Отже, відповідач, як фактичний користувач житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , тривалий час, а саме, за період з 18 листопада 2021 року по 28 лютого 2023 року, без достатньої правової підстави за рахунок позивача, тобто власника вказаного нерухомого майна, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, відтак зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 128708,00 грн, як відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання, судові витрати просить покласти на відповідачів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак попередньо подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву відповідач не скористався та не подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

З урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2011 року у справі № 2-3705/11 вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованості по кредитному договору за № 0083/08/26-КЕе від 05 вересня 2008 року у розмірі 5 580,71 доларів США, що еквівалентно 44448,68 грн та 250 доларів США пені за неналежне виконання зобов`язання, що еквівалентно 1991,2 грн, а всього на суму 46439,86 грн, а також судовий збір у сумі 464 грн та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 липня 2019 року у справі № 2-3705/11 замінено стягувача у дублікатах виконавчих документів з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (код ЄДРПОУ 21574573) на Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (код ЄДРПОУ 36757541).

У ході примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 червня 2011 року (справа № 2-3705/11), приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І., у межах виконавчого провадження № 63074746, належне на праві власності ОСОБА_1 майно, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер 6110100000:03:005:0041, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,06 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, право власності підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД №229477 від 27 травня 2008 року, виданого на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Тернопільської міської ради від 01 лютого 2007 року №5/6/75; житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , складається з: житловий будинок загальною площею 57,5 кв. м (житловою - 42,3 кв. м), кам`яний погріб, огорожа з металевої сітки, бетонне мощення, право власності підтверджено договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу РАДОМСЬКОЮ І.А. 03 березня 2006 року за №427, передано на реалізацію (лот №493322), які організовувались Державним підприємством «СЕТАМ» Міністерства юстиції України.

23 вересня 2021 року ТОВ «Галичина-2014» прийняло участь в торгах, які організовувались Державним підприємством «СЕТАМ» Міністерства юстиції України з реалізації, належних на праві приватної власності ОСОБА_1 , вищезазначених земельної ділянки та житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами із місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

Згідно з «Протоколом № 554508 проведення електронних торгів» (електронні торги відбулись 23 вересня 2021 року), саме ТОВ «Галичина -2014» визнано переможцем торгів по лоту реєстраційний номер 493322.

18 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. видано акт про проведені електронні торги (виконавче провадження № 63074746), у відповідності до якого переможцем торгів (лот № 493322) визнано ТОВ «Галичина -2014» із указанням того, що майно придбане за 263420,00 грн, в тому числі: земельна ділянка 142590,00 грн, житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами 120830,00 грн.

Цим же актом підтверджено факт перерахування (внесення) на рахунок продавця (приватного виконавця) грошових коштів в розмірі 263 420 гривень.

18 листопада 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. посвідчено та видано свідоцтво, яке зареєстровано в реєстрі за № 5848, зокрема, посвідчено той факт, що ТОВ «Галичина-2014» належить на праві власності майно, що складається з: житлового будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 120 830 гривень (опис об`єкта нерухомого майна: житловий будинок літ. А, кам`яний погріб літ. Пг, огорожа з металевої сітки «1», бетонне мощення «1», загальною площею 57,5 кв. м, житловою площею 42,3 кв. м); земельної ділянки, площею 0,06 га, кадастровий номер 6110100000:03:005:0041, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 142590,00 грн, що раніше належало ОСОБА_1 та яке за 263420,00 грн придбано ТОВ «Галичина-2014».

Підтвердженням права власності ТОВ «Галичина-2014» на вищевказане нерухоме майно слугують і сформовані 18 листопада 2021 року Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 285407053, 285408247.

Відповідно до висновку ПП «Тернопільське експертно - консультаційне бюро» від 02 березня 2023 року № 02/03-2023-01, викладеному в «Аналізі розміру орендної ставки на будинковолодіння вторинного ринку міста Тернополя», валовий дохід від здачі в оренду будинковолодіння (із земельною ділянкою), що за адресою: АДРЕСА_1 за період з 18 листопада 2021 року по 28 лютого 2023 року становить 97 338 гривень, без урахування ПДВ. При цьому, в результаті проведеного аналізу, спеціаліст дійшов до висновку, що валовий дохід орендної ставки за листопад грудень 2021 року становить 10 453 гривень; за 12 місяців 2022 року 72 916 гривень та за січень-лютий 2023 року 13 969 гривень.

Виходячи із висновку ПП «Тернопільське експертно - консультаційне бюро» від 02 березня 2023 року, викладеному в «Аналізі розміру орендної ставки на будинковолодіння вторинного ринку міста Тернополя», позивач вважає, що не отриманий валовий дохід від здачі в оренду будинковолодіння (із земельною ділянкою), що за адресою: АДРЕСА_1 за період з 18 листопада 2021 року по 28 лютого 2023 року становить 97 338 гривень, без урахування ПДВ., з них помісячно: за листопад 2021 року - 5 118 грн; за грудень 2021 року - 5 335 грн; за січень 2022 року - 4 427 грн; за лютий 2022 року - 4 729 грн; за березень 2022 року - 5 932 грн; за квітень 2022 року - 6 199 грн; за травень 2022 року - 6 968 грн; та червень 2022 року - 7 013 грн; за липень 2022 року - 6 061 грн; за серпень 2022 року - 6 820 грн; за вересень 2022 року - 5 969 грн; за жовтень 2022 року - 6 248 грн; за листопад 2022 року - 6 255 грн; за грудень 2022 року - 6 295 грн; за січень 2023 року - 6 940 грн; за лютий 2023 року - 7 029 грн.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, як за відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання.

Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Стаття 41 Конституції Українивизначає, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до вимогст. 319 ЦК України, власник володіє, користуєтьсята розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідност. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини другоїстатті 386 ЦК Українивласник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК Українипередбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зістаттею 206 ЗК Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1ст. 759 ЦК Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з частин 1, 2статті 762 ЦК Україниза найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 2статті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першоїстатті 156 ЗК Українивласникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ізстаттею 1166 ЦК Українишкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Предметом регулюванняглави 83 ЦК Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глав 82 і 83ЦК Українидля деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі N 6-3090цс15).

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена упостановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі N 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі N 922/3412/17.

Відповідач не подав суду доказів, що він користується на відповідній підставі земельною ділянкою та житловим будинком з надвірними будівлями і спорудами із місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , які належать ТОВ «Галичина - 2014».

Тому, суд зазначає, що з моменту оформлення власником ТОВ «Галичина - 2014» об`єкта нерухомого майна та земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування вказаним майном без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач майна ОСОБА_1 , який без достатньої правової підстави за рахунок власника майна ТОВ «Галичина - 2014», зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування майном, зобов`язаний повернути ці кошти, власнику майна на підставі частини 1статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі N 922/4073/19.

Як вбачається із висновку ПП «Тернопільське експертно - консультаційне бюро» від 02 березня 2023 року, викладеному в «Аналізі розміру орендної ставки на будинковолодіння вторинного ринку міста Тернополя», неотриманий валовий дохід від здачі в оренду будинковолодіння (із земельною ділянкою), що за адресою: АДРЕСА_1 за період з 18 листопада 2021 року по 28 лютого 2023 року становить 97338,00 грн.

Отже, відповідач ОСОБА_1 у період з 18.11.2021 по 28.02.2023, безпідставно утримував нерухоме майно, належне ТОВ «Галичина - 2014» і заподіяв збитки у вигляді неотримання доходу орендної плати за користуванням майно за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 97338,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Щодо стягнення коштів в порядку ст. 625 ЦК України, суд зазначає.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно положень статей12,13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

За змістом положеньстатті 526 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено,що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннямистатті 611 цього Кодексупередбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема,статтею 625ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулюваннястатті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінніположеньстатті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18),від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18),від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставістатті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім цього, у своїй постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставістатті 625 ЦК Українивиникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 має грошове зобов`язання перед позивачем в розмірі 97338,00 грн, і відповідач не подав доказів на його спростування чи заперечення.

З огляду на це, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з 18 листопада 2021 року по 28 лютого 2023 року втрати від інфляції становлять 27626,24 грн, три проценти річних за період з 18 листопада 2021 року по 28 лютого 2023 року становлять 3744,18 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, загальна заборгованість відповідача перед позивачем, як відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання за період з 18 листопада 2021 року по 28 лютого 2023 року становить: 97 338 гривень (неотриманий валовий дохід від здачі в оренду будинковолодіння (із земельною ділянкою) + 27 626,24 гривень (інфляційні витрати) + З 744,18 (3% річних), а разом = 128 708,42 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача в частині застосування наслідків такого порушення грошового зобов`язання, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо відшкодування коштів від безпідставного набутого майна і витрат на його утримання, відповідач відзиву не подав та не спростував доводи позивача, а тому вважає, що позов підлягає до задоволення, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» грошові кошти в розмірі 128708,42 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)напрофесійнуправничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язанізрозглядом справи,покладаються: 1)уразізадоволення позову-навідповідача; 2)уразівідмови впозові-напозивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» було сплачено судовий збір в розмірі 2 684,00 грн та витрати, пов`язані із залученням спеціалістів в розмірі 2000,00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 4684,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 137, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 524, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 614, 625, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» грошові кошти в розмірі 128708,42 грн (сто двадцять вісім тисяч сімсот вісім гривень 42 копійки), судові витрати в розмірі 4 684,00 грн (чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійки).

Відповідачам направити копію заочного рішення суду, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочного рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, відповідачем може бути оскаржене заочне рішення суду в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, відповідачем з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, іншими учасниками справи з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину заочного рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014», унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 39262141, місцезнаходження вул. Промислова, буд. 5, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область;

відповідач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Заочне рішення суду складено та підписано 03 липня 2023 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко