Постанова

від 27.06.2023 по справі 910/9770/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2023 р. Справа№ 910/9770/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 27.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.12.2022

у справі №910/9770/22 (суддя І.І. Борисенко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТВМ"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 237 600,00 грн.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ТВМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 237 600,00 грн за договором поставки від 15.12.2021 №1942/2416-21.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки останньому було поставлено товар на загальну суму 237 600,00 грн, який в порушення взятих на себе зобов`язань не був оплачений повністю відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 у справі №910/9770/22 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТВМ" 237 600 (двісті тридцять сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 3 564 (три тисячі п`ятсот шістдесят чотири) грн.00коп. судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн.00коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовлено Приватному акціонерному товариству з обмеженою відповідальністю "Акціонерна компанія "Київводоканал" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати основного боргу та сплати судових витрат.

Рішення обґрунтоване тим, що строк оплати за товар настав 12.03.2022, проте відповідачем оплата не здійснена. Щодо клопотання про відстрочення сплати основного боргу та судових витрат, то суд дійшов висновку про його необґрунтованість та відсутність належних та допустимих доказів на існування виняткових обставин, які є підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 у справі №910/9770/22 скасувати в частині відмови у клопотанні про відстрочення виконання рішення суду та клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, а саме відстрочити виконання рішення суду до закінчення воєнного стану в Україні,але не довше 1 року з дня його проголошення та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000, 00 грн.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції належним чином не надана оцінка тій обставині, що на відміну від інших суб`єктів підприємницької діяльності в силу вимог закону відповідач позбавлений правомочності вживати заходи впливу на недобросовісних споживачів послуг, відтак відповідач знаходиться в нерівному становищі по відношенню до інших суб`єктів господарювання. Оскаржуючи рішення в частині витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що вказана категорія справ є незначної складності, зміст договірних відносин врегульований, як нормами права так і численною практикою, з огляду на що розмір судових витрат задоволений судом не співмірний складності справи та підлягає зменшенню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/9770/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9770/22 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2022 для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9770/22 у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному протоколом авторозподілу складі суду та призначено розгляд справи.

В подальшому розгляд справи відкладався.

На адресу суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Позивач зазначає, що встановлення відстрочення виконання відповідачем грошових зобов`язань призведе до порушення балансу інтересів сторін господарських правовідносин.

Також через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі.

В судове засідання 27.06.2023 з`явилися представники сторін у справі. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

15 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ТВМ" та Приватним акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю "Акціонерна компанія "Київводоканал" було укладено Договір поставки №1942/24/16-21.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього договору є поставка та передача у власність покупця подарунків та нагород за найменуванням, в асортименті та за цінами, що вказуються в Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору, згідно заявок покупця в письмовому або електронному вигляді, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах Договору.

У Специфікації №1 до Договору зазначено найменування товару: щоденник А 5 у кількості 1200 штук за ціною 165,00 грн. за 1 одиницю, на загальну суму 237 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 39 600,00 грн.

Загальна сума Договору складає - 237 600,00грн (п.2.1).

Строк поставки партії Товару -7 робочих днів з дати надання письмової заявки Покупцем (3.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунок за кожну партію товару здійснюється на підставі рахунку-фактури постачальника, який виписується у відповідності до заявки покупця та Специфікації. Покупець здійснює оплату товару протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 7.3 Договору сторони визначили, що у випадку порушення виконання умов 5.1 Договору, Покупець сплачує пеню постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ТВМ" було поставлено Приватному акціонерному товариству з обмеженою відповідальністю "Акціонерна компанія "Київводоканал" щоденники формату А5 в кількості 1200 штук на суму 237 600,00грн. згідно видаткової накладної №РНЕ -000006 від 11.01.2022.

Факт поставки вказаного товару позивач підтверджує вищезазначеною накладною, яка підписана повноважними представниками позивача та відповідача і скріплена печатками господарюючих суб`єктів підприємницької діяльності. Також на підтвердження отримання товару, позивачем подані специфікація №1 до Договору, рахунок-фактура №СФЕ -000013 від 11.01.2022 та акт звірки розрахунків станом на 30.09.2022 підписаний обома сторонами та скріплений печатками господарюючих суб`єктів підприємницької діяльності.

За твердженням позивача, у зв`язку з поставкою товару у відповідача виник обов`язок оплатити його відповідно до п.5.1 Договору - протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару, тобто граничним терміном оплати даного товару було 12 березня 2022, проте відповідач свій обов`язок щодо оплати товару не виконав.

Тому товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ТВМ" звернулось звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватним акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення заборгованості.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір поставки.

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд визнає як належний та допустимий доказ на підтвердження факту поставки товару видаткову накладну №РНЕ -000006 від 11.01.2022 на суму 237 600,00 грн.

Вищевказана накладна містить номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містить підписи представника позивача, а також підписи представника відповідача, скріплені печатками позивача та відповідача.

Так, оскільки позивач поставив товар, а відповідач отримав товар згідно з видаткової накладної №РНЕ -000006 від 11.01.2022 на суму 237 600,00 грн., то у відповідача виник обов`язок щодо її оплати не пізніше 12.03.2022, проте, відповідач своє зобов`язання з оплати товару не здійснив.

Згідно зі ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Доказів оплати за отриманий товар у розмірі 237 600,00грн. відповідачем на користь позивача за час розгляду справи суду не надано та матеріали справи їх не містять.

Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку щодо задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 237 600,00 грн.

Щодо клопотання Відповідача про відстрочення сплату основного боргу та судового збору до закінчення воєнного стану в Україні.

В суді першої інстанції відповідач просив суд відстрочити сплату основного боргу та судового збору до закінчення воєнного стану в Україні. Такі ж вимоги викладені і апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Також, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 статті 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зазначає, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення у даній справі зазначаючи про наявність великої дебіторської заборгованості споживачів та неможливості стягувати зі споживачів примусово штрафні санкції в силу дії законодавчих обмежень, встановлених на період карантину в зв`язку з COVID-19 та запровадженим воєнним станом, як на причину неможливості виконання своїх зобов`язань перед позивачем.

При розгляді заяви суд враховує, що відповідно до статті 18 ГПК України, cудові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Разом з цим, відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

Доказів на підтвердження припинення або призупинення діяльності в період дії карантину та під час здійснення військової агресії рф проти України, або доказів припинення чи зменшення оплат в такий період відповідачем суду апеляційної інстанції не надано.

Суд також наголошує, що карантин в Україні продовжено, однак вказане законодавчо не визначено як підстав для звільнення від оплати. Факт введення карантину не є достатнім для автоматичного відстрочення виконання рішення суду без доведення конкретних обставин впливу карантину на стан розрахунку і на можливість виконання рішення суду.

Суд зазначає, що відповідач в порушення приписів ст. 74 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для відстрочення виконання рішення суду, тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Акціонерна компанія "Київводоканал" про відстрочення виконання рішення суду.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як встановлено судом, 11.01.2020 між позивачем та Адвокатським бюро «Марини Іванчук» було укладено Договір № 02-2020 про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно до розділу 5 Договору, сторони погодили, що вартість наданих робіт за цим договором та порядок оплати визначається із розрахунку 1 500,00 грн на місяць.

В подальшому, 15.09.2022 між позивачем та Адвокатським бюро «Марини Іванчук» було укладено Додаткову угоду №3 до Договір № 02-2020 про надання правової (правничої) допомоги, якою сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги.

Вартість послуг Виконавця з надання правової (правничої ) допомоги обумовленої предметом даної додаткової угоди:

- підготовка та подання позовної заяви до суду 4 500,00грн;

- підготовка та подання відповіді на відзив 1 500,00грн;

- забезпечення участі представника в судовому засіданні -2 000,00грн.

Також, матеріали справи містять копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Іванчук Марини Миколаївни від 26.06.2008р., посвідчення адвоката, Ордер про надання правничої допомоги серія АІ № 1280064.

До матеріалів справи надано також рахунок №02/09 від 15.09.2022, згідно якого вартість послуг становлять 4 500,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір та реальний характер.

На переконання суду, враховуючи, малозначність справи, з огляду на що розгляд здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в зв`язку з чим виключається сума включена в розрахунок позивача про забезпечення участі представника в судовому засіданні у розмірі -2 000,00грн., а також, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, судові витрати, понесені позивачем у суді першої інстанції у розмірі 4000, 00 грн є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів зазначає, що клопотання позивача викладене у відзиві на апеляційну скарга про стягнення витрат на правничу допомогу, судом не розглядається, оскільки у ньому не зазначено суму, яка підлягає стягненню та відсутні докази понесення таких витрат.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду та відповідно скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 у справі №910/9770/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Матеріали справи №910/9770/22 повернути суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.07.2023.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир