Постанова

від 05.07.2023 по справі 904/4081/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4081/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Чередка А.Є., Березкіної О.В.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Серьогіна С.В., адвокат (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 (суддя Колісник І.І., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 31.03.2023) у справі №904/4081/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Униформа", м. Харків

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 972 077,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Униформа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованість у сумі 972077,48 грн, з яких: 821376,00 грн - основний борг, 150701,48 грн - інфляційні втрати (з урахуванням заяви від 10.01.2023 про заміну відповідача, задоволеної ухвалою суду від 12.01.2023).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № ПР/НХ-21815/НЮ від 24.12.2021 щодо повної та своєчасної оплати поставленого йому товару згідно з товарно-транспортними накладними № ТН132 від 30.12.2021 на суму 571392,00 грн та № ТН1 від 04.01.2022 на суму 294984,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Униформа" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення основного боргу в сумі 821376,00 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Униформа" інфляційні втрати в сумі 150311,81 грн, судовий збір у сумі 2254,67 грн.

У решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням у задоволеній частині вимог, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез`ясування обставин справи, зокрема в частині письмової домовленості між сторонами щодо реструктуризації боргу, а відтак, зміни умов договору в частині оплати товару, просить рішення господарського суду в частині стягнення інфляційних втрат та витрат зі сплати судового збору скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що у відзиві на позовну заяву Залізниця зазначала, що на лист Покупця № НЗЕ-4-3/61 від 08.04.2022, Постачальник (Позивач) відповів згодою на реструктуризацію заборгованості, що існує станом на 01.03.2022, шляхом її погашення в розмірі не більше 25 % загальної суми заборгованості щомісячно листом № 5 від 22.05.2022. Таким чином, сторонами досягнута згода про зміну умов оплати за договором поставки № ПР/НХ-21815/НЮ. Станом на дату винесення рішення заборгованість була сплачена повністю.

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 654 ЦК України, не прийняв до уваги обмін листами між контрагентами за договором.

Апелянт вказує, що у даній справі предметом розгляду є договір поставки № ПР/НХ-21815/НЮ укладений в письмовій формі шляхом складання єдиного документа. Зміна умов оплати за даним договором була здійснена в письмовій формі шляхом обміну листами. Такі дії повністю узгоджуються з п. 13.2 Договору, відповідно до якого, всі зміни, доповнення та додатки до даного договору мають юридичну силу, якщо (1) вони підписані уповноваженими представниками сторін у (2) письмовій формі. І в листі Покупця № НЗЕ-4-3/61 від 08.04.2022 - пропозиція, і в листі Постачальника ( Позивач ) № 5 від 22.05.2022 - акцепт сторони дотримались ці дві умови дійсності.

Скаржник вважає, що судом не в повному обсязі досліджені докази надані Відповідачем, що суттєво та безпосередньо впливає на результат розгляду та, як мінімум, на розрахунок штрафних санкцій за ст. 625 ЦК України.

Крім того, Скаржник наголошує, що загальновідомість фактів військової агресії, виконання АТ Укрзалізниця безкоштовних евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури - безпосередньо впливають на фінансовий стан Відповідача та знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з неможливістю виконання зобов`язання належним чином.

Одночасно зі скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано неотриманням рішення суду, введенням на підприємстві простою для працівників підрозділів та неповним робочим днем для працівників управління філії, що унеможливило вчасну подачу скарги.

Позивач у справі правом надання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався. Про дату, час і місце судового засідання, а також строк на подання відзиву повідомлений рекомендованим листом №4900000920008.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Березкіна О.В., Дармін М.О.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 15.05.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/4081/22 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

17.05.2023 матеріали справи №904/4081/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.), апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (3382,02 грн), неподання доказів направлення скарги позивачу листом з описом вкладення. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Вказану ухвалу отримано апелянтом 23.05.2023, відтак, недоліки скарги мали бути усунені у строк до 02.06.2023.

01.06.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 17.05.2023 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №3852 від 16.05.2023 про сплату 4026,00 грн судового збору та докази направлення скарги позивачу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2023 апелянту поновлений строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 у справі №904/4081/22; зупинено дію рішення на час апеляційного розгляду справи; судове засідання призначено на 05.07.2023; сторонам наданий строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

03.07.2023 до суду від позивача надійшла заява/клопотання про розгляд справи за відсутності його представника; в задоволенні скарги просив відмовити.

04.07.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4081/22 у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023, справу №904/4081/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Чередко А.Є. та ухвалою суду від цієї ж дати справу прийнято до провадження наведеним складом суду.

Розглянувши клопотання позивача в судовому засіданні 05.07.2023, колегія суддів вважає можливим його задовольнити та справу розглянути за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 05.07.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Униформа" (далі постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі покупець, відповідач) був укладений договір поставки № ПР/НХ-21815/НЮ від 24.12.2021 (далі договір).

Предметом цього договору є поставка постачальником покупцю сорочок формених з довгим рукавом (далі товар) згідно зі специфікацією № 1 (Додаток № 1). Рік виготовлення 2021.

Найменування, кількість товару за розмірами зазначені у специфікації № 1 (Додаток № 1), розмірній специфікації № 2 (Додаток № 2). Виробник товару: ТОВ "Униформа", м.Харків, Україна (пункти 1.2, 1.3 договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару (пункт 4.5 договору).

За умовами пункту 4.6 договору товар постачається на склад структурного підрозділу "Дніпровський Головний матеріально-технічний склад" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", 52520, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, смт Іларіонове, вул. Харківська, 1а, на умовах DDP (згідно з INCOTERMS 2010) у ІV кварталі 2021 року.

Приймання товару здійснюється відповідно до рознарядок відповідальними особами, визначеними наказом керівників дирекцій залізничних перевезень, служб, структурних підрозділів або уповноваженими на це довіреностями посадовими особами структурних підрозділів регіональної філії, що одержують товар (пункт 4.8 договору).

Акт приймання-передачі або видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання товару, підписуються особами, що визначені у п. 4.8 (пункт 4.9 договору).

Відповідно до пункту 5.2 договору його загальна сума становить 821376,00 грн з урахуванням ПДВ 20% у сумі 136896,00 грн.

Згідно з пунктом 6.1 договору постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує за товар, визначений у кількості та за цінами, які зазначені в специфікації № 1 (Додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010 року).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що з контрагентами платниками ПДВ покупець здійснює оплату за поставлений товар за фактом постачання товару на підставі підписаних актів приймання-передачі товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації постачальник протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу покупця, яка вказана в договорі у розділі "Реквізити сторін".

Якщо постачальник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову накладну, незалежно від причин такої нереєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації податкової/их накладної/их з помилками, строк оплати за отримані покупцем товари починає свій перебіг з дня реєстрації постачальником податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их.

За змістом пункту 7.5 договору підтвердженням про одержання товару покупцем є підписана видаткова накладна обома сторонами договору, акт приймання-передачі товару та товарно-транспортна накладна, оформлені належним чином.

Відповідно до пункту 8.1 договору жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання таких обставин: повінь, пожежа, землетрус, катастрофа, карантин, встановлений Кабінетом міністрів України або інших, незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державною владою на експорт або імпорт, якщо вони виникнуть після вступу даного договору в силу, прийняття нормативного акту, який унеможливлює виконання умов договору. Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов, що передбачені даним договором, то вони будуть продовжені на період, рівний за тривалістю цим обставинам. Сторони у п`ятиденний термін повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що має бути підтверджено довідкою відповідного Уповноваженого органу.

Згідно з пунктом 14.1 договору термін дії цього договору з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021.

Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/ спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджені в установленому порядку (пункт 12.3 договору).

У Специфікації № 1 (Додаток № 1) до договору сторони погодили, що поставці підлягає товар: сорочка формена з довгим рукавом, ГОСТ 19867-93 у кількості 690 шт за ціною 992,00 грн без ПДВ на загальну суму 821376,00 грн з ПДВ (а.с. 16).

Розмірна сітка товару визначена сторонами у специфікації № 2 (Додаток № 2) до договору (а.с. 17).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 821376,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких заперечень та зауважень товарно-транспортними накладними № ТН132 від 30.12.2021 на суму 571392,00 грн та № ТН1 від 04.01.2022 на суму 249984,00 грн (а.с. 18 - 21).

За фактами поставки товару постачальником у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України, складено податкові накладні № 15 від 30.12.2021 на суму 571392,00 грн та № 1 від 04.01.2022 на суму 249984,00 грн, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями Державної податкової служби України про прийняття вказаних документів 31.12.2021 та 10.01.2022 відповідно (а.с. 22 - 27).

Відповідач своїх зобов`язань з оплати поставленого йому позивачем товару не виконав, натомість звернувся до позивача з листом №м НЗТ-4-3/192 від 07.04.2022, в якому, з посиланням на обставини введення в Україні воєнного стану, просив для формування операційного плану щодо погашення кредиторської заборгованості надати йому інформацію з питань: можливості роботи та постачання товарів/робіт/послуг під час воєнного стану; згоди на реструктуризацію заборгованості рівними частинами з погашенням до 25% щомісячно.

У разі згоди на реструктуризацію відповідач просив позивача надати погоджений графік реструктуризації заборгованості, а також надати оновлену інформацію про підприємство (а.с. 28-29).

Позивач у своєму листі № 05 від 22.05.2022 (з посиланням на свій лист № 01 від 11.04.2022) повідомив відповідача про свою згоду на реструктуризацію заборгованості у наступному порядку: рівними частинами з погашенням по 25% щомісячно та просив почати здійснювати оплати за договором (а.с. 30).

При цьому графіка погашення заборгованості сторонами узгоджено не було.

Заборгованість за договором у cумі 821 376,00 грн відповідачем не була сплачена, що й стало причиною виникнення спору.

На прострочений борг Відповідача, за період з березень-вересень 2022 Позивач нарахував індекс інфляції 150 701,48 грн.

Закриваючи провадження у справі в частині стягнення основного боргу суд першої інстанції керувався п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки заборгованість за отриманий товар була сплачена відповідачем повністю платіжними дорученнями від 28.12.2022 № 355514 на суму 249984,00 грн та № 355515 на суму 571392,00 грн уже під час судового провадження у справі (а.с. 100-101).

Задовольняючи позовні вимоги частково в частині нарахування інфляційних втрат, господарський суд, дійшов висновку, що позивач при визначенні інфляційних втрат не врахував, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері статистики, та публікуються в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунках індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) із округленням до сотих, тисячних і т.ін. є неправомірним.

За наслідком здійсненого судом перерахунку інфляційні втрати за період з березня по вересень 2022 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 118,3%, фактично становлять 150311,81 грн., які присуджені судом до стягнення.

Господарський суд не взяв до уваги посилання відповідача на реструктуризацію боргу, оскільки хоча в матеріалах справи наявні листи позивача, якими він зазначає про можливість реструктуризації, втім, у вказаних листах не наведений графік погашення заборгованості, а відтак, сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору реструктуризації. При цьому, судом першої інстанції також відхилені посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин, оскільки останнім суду не підтверджено доказами їх настання.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується апелянтом лише у задоволеній частині вимог щодо стягненні інфляційних втрат у розмірі 150 311,81 грн.

Оскільки рішення суду в частині основного боргу заявником апеляційної скарги не оскаржується, тобто не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 150 311,81 грн, неузгодження сторонами реструктуризації заборгованості та відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, з наступних мотивів.

Виходячи з предмета та підстав заявленого позивачем позову та відповідних заперечень відповідача, предметом доказування у цій справі є, зокрема, факт поставки товару, факт настання/ненастання строку оплати поставленого товару, строк дії договору, належне/неналежне виконання відповідачем обов`язків з оплати товару, наявність/відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат та правильність здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум.

Як правильно встановлено господарським судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч.1 ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Так, відповідно до умов п.6.4 договору з контрагентами платниками ПДВ покупець здійснює оплату за поставлений товар за фактом постачання товару на підставі підписаних актів приймання-передачі товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації постачальник протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу покупця, яка вказана в договорі у розділі "Реквізити сторін".

Якщо постачальник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову накладну, незалежно від причин такої нереєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації податкової/их накладної/их з помилками, строк оплати за отримані покупцем товари починає свій перебіг з дня реєстрації постачальником податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их.

Таким чином, сторони у п.6.4 договору передбачили як відкладальну обставину оплати товару, пов`язану з реєстрацією податкової накладної, так і визначили, що така оплата проводиться з відстроченням платежу на 45-й банківський день.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Відповідач у визначений договором строк за отриманий товар не розрахувався, у зв`язку з чим Позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 821 376,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 150 701,48 грн., які розраховані за період прострочення виконання грошового зобов`язання в період із березня по вересень 2022 року.

Після відкриття провадження у справі, Відповідач здійснив оплату основної заборгованості в розмірі 821 376,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.12.2022 № 355514 на суму 249984,00 грн та № 355515 на суму 571392,00 грн.

Відповідач у скарзі посилається на обмін листуванням з позивачем, у якому останній погодився на реструктуризацію заборгованості, а відтак, сторонами у письмовому вигляді погоджено зміну умов оплати за договором №ПР/НХ-21815/НЮ.

Колегія суддів вказані доводи відхиляє, з огляду на наступне.

По-перше, договір закінчив свою дію 31.12.2021.

Звідси, чинним законодавством України не передбачено внесення змін до припиненого договору.

При цьому, в даному випадку слід розрізняти припинення строку дії договору та припинення зобов`язання, яке відбувається виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

По-друге, відповідно до умов п. 13.2 укладеного сторонами Договору поставки, всі зміни, доповнення та додатки до даного договору мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін у письмовій формі.

Всі письмові доповнення до договору є його невід`ємною частиною (п. 13.4 Договору).

Слід наголосити, що у матеріалах справи міститься адресований позивачу лист відповідача № НЗТ-4-3/192 від 07.04.2022, в якому він зазначив, що за Договором № ПР/НХ-21815/НЮ від 24.12.2021 обліковується заборгованість в сумі 821 376,00 грн., строком оплати на 07.03.2022 в сумі 571 392,00 та в сумі 249 984,00 грн., строком оплати на 09.03.2022. У зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, Відповідач просить розглянути можливість реструктуризації наявної заборгованості, що виникла станом на 01.03.2022, шляхом її погашення в розмірі не більше 25 % загальної суми щомісячно.

На зазначений лист Позивач надав відповідь № 05 від 22.05.2022 (з посиланням на свій лист №01 від 11.04.2022), відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Униформа" надає згоду на реструктуризацію наявної заборгованості, що існує станом на 11.04.2022, шляхом її погашення в розмірі не більше 25 % від загальної суми заборгованості щомісячно.

В матеріалах справи міститься також лист позивача № 93-21/02 від 05.12.2022 на адресу відповідача, в якому позивач у справі підтвердив станом на 05.12.2022 заборгованість останнього за договором на суму 821376,00 грн та надав чергову згоду на її реструктуризацію шляхом погашення по 25% від загальної суми заборгованості щомісячно (а.с. 100).

Однак, як і в першому випадку процедури домовленостей щодо реструктуризації заборгованості, календарного графіка її погашення встановлено не було, зміни до договору в частині строків оплати сторонами не вносилися.

Колегія суддів звертає увагу, що реструктуризація заборгованості за своєю суттю є процедурою, яка передбачає комплекс заходів щодо боржника, який наразі неспроможний погасити наявну заборгованість перед кредитором, створення сприятливих умов шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань для погашення ним такої заборгованості перед кредитором.

Відтак, у наведеному листуванні відповідач повністю визнав наявну заборгованість та запропонував позивачу (у позасудовому порядку) змінити спосіб і порядок виконання свого зобов`язання, втім, позивачем, хоча і надана згода на реструктуризацію, але графік погашення такої заборгованості не встановлений, як і не визначена конкретна частка оплати заборгованості.

Статтями 202, 203, 207 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, за приписами ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно зі статтею 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Колегія суддів зазначає, що наведене листування між сторонами не можливо вважати досягненням між сторонами угоди про реструктуризацію заборгованості за договором, оскільки вказане листування не містить усіх істотних умов договору реструктуризації, зокрема не встановлені нові строки виконання зобов`язання і не визначені конкретна частка виконання зобов`язання (не вказана конкретна сума, а лише зазначено - не більше 25 % загальної суми щомісячно ).

З огляду на наведене, та враховуючи, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що сторони в письмовій формі, шляхом укладення відповідних доповнень до договору (у період його дії), змінили його умови в частині порядку та строків здійснення оплати поставленого товару або уклали новий правочин щодо реструктуризації наявної заборгованості, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що розрахунки за вказаним договором мали бути проведені у відповідності до погоджених та не змінених умов пункту п. 6.4. Договору.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Також Велика Палата Верховного Суду зазначала, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач при визначенні інфляційних втрат не врахував, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері статистики, та публікуються в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунках індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) із округленням до сотих, тисячних і т.ін. є неправомірним.

За наслідком здійсненого судом перерахунку інфляційні втрати за період з березня по вересень 2022 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 118,3%, фактично становлять 150311,81 грн., а відтак, судом першої інстанції підставно задоволено із заявлених вимог по стягненню 150 701,48 грн. інфляційних тільки 150 311,81 грн.

Щодо посилань апелента на наявність форс-мажорних обставин, з наявністю яких останній звільняється від відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, відповідач посилається на загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України та на який посилається відповідач, не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, оскільки такий лист не є належним і допустимим доказом.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Слід наголосити, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Тож, посилання відповідача (апелянта) на зазначений лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

В свою чергу, відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що його майновий стан за обставин військової агресії проти України, не дозволяв виконати йому своєчасно свої конкретні договірні зобов`язання.

Інших доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару в установлений договором строк матеріали справи не містять і апелянтом суду не надавались.

Звідси, судом першої інстанції підставно не взяті посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які не доведені останнім у конкретному випадку жодними докаазами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 у справі №904/4081/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 у справі №904/4081/22 залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.07.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяА.Є. Чередко

Суддя О.В. Березкіна