Рішення

від 05.07.2023 по справі 903/493/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 липня 2023 року Справа № 903/493/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І. О., за участі секретаря судового засідання Грачука В.С.,

за участі представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

розглянувши матеріали по справі 903/493/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Мулярчук Лариси Михайлівни, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Промполімерпак, м. Луцьк

про стягнення 76241 грн.

в с т а н о в и в:

16.05.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 04.05.2023 Фізичної особи-підприємця Мулярчук Лариси Михайлівни про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Промполімерпак 112006 грн., з них: 55765 грн. заборгованості за перевезення на підставі договору-заявки на перевезення вантажу №4 від 24.01.2023; 56241 грн. заборгованості за перевезення на підставі договору-заявки на перевезення вантажу №5 від 24.01.2023.

Ухвалою суду від 22.05.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мулярчук Лариси Михайлівни, було залишено без руху; встановлено Фізичній особі-підприємцю Мулярчук Ларисі Михайлівні строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви Господарському суду Волинської області впродовж 5-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

06.06.2023 на поштову адресу Господарського суду Волинської області від Фізичної особи-підприємця Мулярчук Лариси Михайлівни надійшла заява від 02.06.2023 про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

У зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, суд ухвалою від 12.06.2023 прийняв до розгляду позовну заяву, постановив відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначив у судове засідання на 05.07.2023.; запропонував сторонам подати суду: позивачу - будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

Ухвала суду від 12.06.2023 надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

04.07.2023 від позивача на адресу суду надійшло клопотання від 23.06.2023, в якому позивач просить розглядати справу за відсутності його представника, за наявними в матеріалах справи документами; зазначав про те, що відзив на позов від відповідача не надходив.

Також 04.07.2023 позивач надіслала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 76241 грн. заборгованості, посилаючись на те, що було виявлено той факт, що 27.04.2023 відповідач перерахував 15765 грн., 02.05.2023 10000 грн., які не були враховані позивачем при подачі позову до суду, 16.05.2023 10000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог це процесуальне право позивача, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, яке представник позивача заявив до початку першого судового засідання (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження), суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних, а відтак має місце нова ціна позову 76241 грн., з якої й вирішується спір.

Ухвала суду від 12.06.2023, надіслана відповідачу за адресою: м. Луцьк, пр. Молоді, 4/57, повернулась без вручення адресату. Згідно з довідкою ПАТ «Укрпошти», прикріпленою до конверта, причиною повернення є відсутність адресата за вказаною адресою.

Частиною 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача - ТзОВ "Промполімерпак" є: м.Луцьк, пр. Молоді, 4/57.

Інформації про іншу адресу відповідача, ніж та, яка зазначена у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у суду немає.

За таких обставин, враховуючи те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 05.07.2023, судом було вирішено спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач був повідомлений про судовий розгляд за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, , за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

24.01.2023 між ТОВ «Промполімерпак» як експедитором, що виступив замовником перевезення, та ФОП Мулярчук Л.М. як перевізником шляхом обміну простими електронними листами був укладений договір-заявка на перевезення вантажу №05.

Згідно з умовами договору заявки №05 від 24.01.2023 маршрут перевезення: смт. Дружба, Тернопільська область Краківець Лясосіце, вартість перевезення 56241 грн., оплата 7 днів після отримання оригіналів документів.

Сторонами дотримана письмова форма договору перевезення та порядок укладання такого виду договорів, передбачений ч.3 ст.909 ЦК України та ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, відповідно до яких укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

До матеріалів позовної заяви позивач приєднав копію міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) від 25.01.2023.

На виконання умов договору-заявки №05 від 24.01.2023 ФОП Мулярчук Л.М. виконала міжнародне перевезення вантажу за маршрутом: смт. Дружба (Тернопільська обл.) - с. Лясоцїце (Опольське воєводство, Польща).

Належне виконання перевезення підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в накладній та наявністю відтиску штампу вантажоодержувача в графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) від 25.01.2023.

Згідно з поясненнями позивача, наведеними у позовній заяві, у графі 3 міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) від 25.01.2023 вантажоодержувачем вказано CL INVESTMENTS Sp. z.o.o., проте, у графі 24 МТТН накладної стоїть штамп іншого підприємства FERMY DROBIU WOZNIAK sp. z.o.o.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі Конвенція) відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.

За змістом пункту 2 цієї ж статті відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.

Згідно з п.4 ст.12 Конвенції якщо, здійснюючи своє право розпорядження вантажем, одержувач дає наказ доставити вантаж іншій особі, остання не має права призначити інших одержувачів.

Як видно із штампу кінцевого вантажоодержувача в графі 24 МТТН, його адреса відповідає адресі розвантаження, вказаній в договорі-заявці.

Додатковим підтвердженням належного виконання позивачем свого зобов`язання є акт №07-02-23/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03 лютого 2023, підписаний сторонами, скріплений їх печатками.

В акті вказано, що загальна вартість робіт без ПДВ 56241 грн.

Згідно з поясненнями позивача, наведеними у позовній заяві, документи, що є підставою для проведення оплати, 12.02.2023 на прохання керівника ТОВ «Промполімерпак» були направлені на ім`я ОСОБА_1 , який є відповідальним за отримання кореспонденції. Документи були направлені поштовим перевізником ТОВ «Нова пошта» за експрес-накладною №59000928223255.

Враховуючи те, що перелік документів не був конкретизований у договорі-заявці, їх опис не проводився.

За даними сервісу відстеження «Нової пошти», що є у вільному доступі в мережі Інтернет, вказане поштове відправлення було вручене адресату 21.02.2023.

З урахуванням строку оплати, узгодженого договором-заявкою №05 від 24.01.2023, відповідач був зобов`язаний оплатити вартість перевезення до 28.02.2023 включно. Проте, свого зобов`язання не виконав, вартості наданих йому послуг з перевезення у визначені строки не оплатив.

24.01.2023 між ТОВ «Промполімерпак» як експедитором, що виступив замовником перевезення, та ФОП Мулярчук Л.М. як перевізником шляхом обміну простими електронними листами був укладений договір-заявка на перевезення вантажу №04.

Згідно з умовами договору заявки №04 від 24.01.2023 маршрут перевезення: смт. Дружба, Тернопільська область Краківець Лясосіце, вартість перевезення 55765 грн., оплата 7 днів після отримання оригіналів документів.

Сторонами дотримана письмова форма договору перевезення та порядок укладання такого виду договорів, передбачений ч.3 ст.909 ЦК України та ст.4 Конвенції, відповідно до яких укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

До матеріалів позовної заяви позивач приєднав копію міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) від 25.01.2023.

На виконання умов договору-заявки №04 від 24.01.2023 ФОП Мулярчук Л.М. виконала міжнародне перевезення вантажу за маршрутом: смт. Дружба (Тернопільська обл.) - с. Лясоцїце (Опольське воєводство, Польща).

Належне виконання перевезення підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в накладній та наявністю відтиску штампу вантажоодержувача в графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) від 25.01.2023.

Згідно з поясненнями позивача, наведеними у позовній заяві, у графі 3 міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) від 25.01.2023 вантажоодержувачем вказано CL INVESTMENTS Sp. z.o.o., проте, у графі 24 МТТН накладної стоїть штамп іншого підприємства FERMY DROBIU WOZNIAK Sp. z.o.o..

Відповідно до пункту 1 статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі Конвенція) відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.

За змістом пункту 2 цієї ж статті відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.

Згідно з п.4 ст.12 Конвенції якщо, здійснюючи своє право розпорядження вантажем, одержувач дає наказ доставити вантаж іншій особі, остання не має права призначити інших одержувачів.

Як видно із штампу кінцевого вантажоодержувача в графі 24 МТТН, його адреса відповідає адресі розвантаження, вказаній в договорі-заявці.

Додатковим підтвердженням належного виконання позивачем свого зобов`язання є акт №07-02-23/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03 лютого 2023, підписаний сторонами, скріплений їх печатками.

В акті вказано, що загальна вартість робіт без ПДВ становить 55765 грн.

Згідно з поясненнями позивача, наведеними у позовній заяві, документи, що є підставою для проведення оплати, 12.02.2023 на прохання керівника ТОВ «Промполімерпак» були направлені на ім`я ОСОБА_1 , який є відповідальним за отримання кореспонденції. Документи були направлені поштовим перевізником ТОВ «Нова пошта» за експрес-накладною №59000928223255. Враховуючи те, що перелік документів не був конкретизований у договорі-заявці, їх опис не проводився.

За даними сервісу відстеження «Нової пошти», що є у вільному доступі в мережі Інтернет, вказане поштове відправлення було вручене адресату 21.02.2023.

З урахуванням строку оплати, узгодженого договором-заявкою №04 від 24.01.2023, відповідач був зобов`язаний оплатити вартість перевезення до 28.02.2023 включно. Проте, свого зобов`язання не виконав, вартості наданих йому послуг з перевезення у визначені строки не оплатив.

Як пояснив позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 23.06.2023, 27.04.2023 відповідач перерахував позивачу в рахунок виконання зобов`язання з оплати 15765 грн., 02.05.2023 10000 грн., які не були враховані позивачем при подачі позову до суду, 16.05.2023 10000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на час розгляду справи становить 76241 грн.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.

В силу припису п.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Аналіз договору-заявки, міжнародної товарно-транспортної накладної, складених під час формування спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що укладена сторонами угода за своєю правовою природою та істотними умовами є договором міжнародного перевезення з окремими елементами договору транспортного експедирування, а правовідносини сторін регулюються положеннями Глави 64 ЦК України та нормами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Оскільки позивач виконав взяті за договором-заявкою №05 від 24.01.2023, №04 від 24.01.2023 зобов`язання та перевіз вантаж, а відповідач вартості перевезення у повному обсязі не оплатив, вимога позивача про стягнення з відповідача 76241 грн. (56241 грн. + 55765 грн. = 112 006 грн.; 112 006 грн. 15765 грн. 10000 грн. 10000 грн.) заборгованості обгрунтована і підлягає до задоволення.

Позивачем також заявлено до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9500 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного документа або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його права на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9000 грн. позивач надав: копію договору про надання правничої допомоги від 02.05.2023; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1051629 від 04.05.2023; копію квитанції до прибуткового касового ордера №02-05 від 04.05.2023 на суму 9000 грн.; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 04.05.2023.

Згідно з п. п.2.1., 2.3. договору про правову допомогу від 02.05.2023 за вчинення дій, що визначені у п.1.1. цього договору довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 9500 грн.

При задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 3000 грн.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові по справі №640/18402/19 від 28.12.2020, у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу відповідач не заявляв.

З огляду на підтвердження позивачем відповідними документами понесених ним витрат на оплату послуг адвоката, підлягає до задоволення вимога про відшкодування з відповідача оплаченої позивачем суми за послуги адвоката у розмірі 9500 грн.

У позовній заяві позивач просить також стягнути з відповідача гонорар успіху у розмірі 3000 грн., посилаючись на договір про правову допомогу.

Заявлений до стягнення розмір "гонорару успіху" не має характеру необхідних, є неспівмірним з виконаною адвокатом роботою, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату справи саме завдяки його діям, а з огляду на присудження до стягнення з відповідача 9500 грн. витрат на правову допомогу, відшкодування додатково «Гонорару успіху» матиме для відповідача надмірний характер, враховуючи нескладний характер спору та враховуючи, що надання правової допомоги у цій справі не потребувало від представника позивача значних затрат часу.

Подібний висновок щодо гонорару успіху викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500 грн. і саме вказаний розмір є співрозмірним по відношенню до обсягу фактично наданих адвокатом послуг у справі № 903/493/23.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Разом з цим, розподіляючи витрати позивача, пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 2684 грн., і присуджуючи до стягнення з відповідача 1827 грн., суд врахував той факт, що позивач зменшив розмір позовних вимог. Відтак до стягнення з відповідача підлягає 1827 грн. (2684 грн. х 68,07% - задоволено від первісно заявлених вимог) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Клопотання про повернення судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог позивач до суду не подавав, а тому відсутні підстави, передбачені п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», для повернення позивачу судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промполімерпак, (43000, Волинська область, місто Луцьк, проспект Молоді, будинок 4, квартира 57, код ЄДРПОУ 41452115) на користь Фізичної особи-підприємця Мулярчук Лариси Михайлівни, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 76241 грн. заборгованості, 1827 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору; 9500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано: 07.07.2023.

Суддя І. О. Якушева