Рішення

від 27.06.2023 по справі 904/1341/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1341/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Омега", м. Львів

до Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради, м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договорами на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій у розмірі 1 075 513, 59 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Омега" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості за договорами на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій № 379/20 від 16.12.2020 та № 380/20 від 16.12.2020 у розмірі 1 075 513, 59 грн., з яких:

- 793 722, 24 грн. - основний борг;

- 154 885, 46 грн. - пеня;

- 19 359, 47 грн. - 3 % річних;

- 107 546, 42 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 17.04.2023.

10.04.2023 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача на його користь 1 075 513,59 грн., з яких:

- 793 722, 24 грн. - основний борг, що складається з: 333 616,32 грн. за договором № 379/20 від 16.12.2020 та 460 105,92 грн. за договором № 380/20 від 16.12.2020;

- 154 885, 46 грн. - пеня, що складається з: 65 101,26 грн. за договором № 379/20 від 16.12.2020 та 89 784,20 грн. за договором № 380/20 від 16.12.2020;

- 19 359, 47 грн. - 3 % річних, що складається з: 8 137,15 грн. за договором № 379/20 від 16.12.2020 та 11 222,32 грн. за договором № 380/20 від 16.12.2020;

- 107 546, 42 грн. - інфляційні втрати, що складається з: 45 203,77 грн. за договором № 379/20 від 16.12.2020 та 69 342,65грн. за договором № 380/20 від 16.12.2020.

10.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечив.

17.04.2023 сторони в підготовче засідання не з`явилися.

Ухвалою від 17.04.2023 відкладено підготовче засідання на 22.05.2023.

27.04.2023 від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 27.04.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Омега" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon.

02.05.2023 від відповідача надійшли додаткові пояснення на позовну заяву.

11.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.05.2023 сторони в підготовче засідання не з`явилися.

Ухвалою від 22.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.06.2023.

26.05.2023 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 26.05.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Омега" відмовлено у зв`язку із зайнятістю майданчиків для проведення відеоконференцій на призначену дату та час.

06.06.2023 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово позивача, дослідив надані ним докази.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою від 06.06.2023 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті позовних вимог на 27.06.2023.

23.06.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

27.06.2023 сторони в судове засідання з розгляду справи по суті позовних вимог не з`явилися.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

27.06.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг відповідно до договорів про закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій № 379/20 від 16.12.2020 та №380/20 від 16.12.2020.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що невиконання умов договорів викликано форс-мажорними обставинами, викликаними військовою агресією російської федерації проти України а введенням воєнного стану на території України.

Відповідач також зазначив, що знаходиться в стані припинення, а тому кредитори повинні звертатися з вимогами до голови ліквідаційної комісії.

Також відповідач не погодився з сумою заборгованості та сумами нарахованих штрафних санкцій, надав контррозрахунок.

Відповідач також надав додаткові пояснення до відзиву, в яких просив зменшити розмір штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу на 50%.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач щодо заперечень відповідача зазначив, що останній не надав доказів настання форс-мажорних обставин, а саме сертифікату ТПП.

Також позивач зазначив, що знаходження відповідача в стані припинення не зобов`язує позивача звертатися до голови ліквідаційної комісії щодо стягнення заборгованості та не свідчить про заборону звернення за захистом свого порушеного права до суду.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини щодо укладання договору, встановлення факту оплати наданих послуг, факту надання послуг за договором, порушення відповідачем договору в частині оплати вартості наданих послуг, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Омега" (виконавець) та Комунальним підприємством "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради (замовник) укладено Договір № 379/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 (договір 1).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Омега" (виконавець) та Комунальним підприємством "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради (замовник) укладено Договір № 380/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 (договір 2).

Дані договори є тотожними за змістом, крім об`єктів та територій, на яких надаються послуги з цілодобової охорони та ціни договорів.

Відповідно до п. 1.1. договорів, у відповідності з цим договором замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати Послуги з цілодобової охорони об`єктів та територій КП «Кам`янський водоканал» ДОР (надалі іменується послуги охорони), а замовник своєчасно приймати та сплачувати вартість наданих послуг виконавця відповідно до умов цього договору.

Найменування послуг: Послуги з цілодобової охорони об`єктів та територій КП «Кам`янський водоканал» ДОР»; код за ДК 021:2015-7971000-4 -Охоронні послуги (п. 1.2. договорів).

Пунктами 1.3 договорів встановлено, що перелік об`єктів та території Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради» (надалі по тексту «Об`єкт» із зазначенням кількості одиниць охорони по кожному «Об`єкту» визначено у Дислокації об`єктів КП «Кам`янський водоканал» ДОР» (Додаток № 1, що є невід`ємною частиною цього договору).

Згідно п. 3.3. договору 1, ціна цього договору на момент укладення становить 1 996 228,80 грн., в тому числі ПДВ 20% - 332 704,80 грн. згідно Калькуляції вартості послуг (Додаток № 2, який є невід`ємною частиною договору).

Згідно п. 3.3. договору 2, ціна цього договору на момент укладення становить 2 753 092,80 грн., в тому числі ПДВ 20% - 458 848,80 грн. згідно Калькуляції вартості послуг (Додаток № 2, який є невід`ємною частиною договору).

Пунктом 3.4. договорів встановлено, що розмір плати за надані послуги визначається щомісячно, із розрахунку 4-х цілодобових постів охорони та за кожний окремий місяць визначається актами наданих послуг, відповідно до фактично наданих послуг.

Замовник сплачує виконавцю вартість наданих послуг протягом 150-ти календарних днів з дати підписання акту наданих послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку. (п. 3.8. договорів).

Пункт 3.9. договорів передбачає, що виконавець зобов`язаний надати належно оформлений рахунок не пізніше 5-ти робочих днів з дати підписання акту наданих послуг. Неналежно оформлений рахунок повертається виконавцю для належного оформлення. В такому випадку термін оплати наданих послуг, зазначений в п.3.8 договору, переривається та продовжується після надання виконавцем належно оформленого рахунку.

Охорона об`єктів замовника здійснюється виконавцем в період з 01.01.2021 по 31.12.2021. (п. 4.1. договорів).

Цей договір набуває чинності з 01.01.2021 і діє по 31.12.2021 включно, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (п.п. 11.1-11.2 договорів).

Виконуючи умови договору № 379/20 від 16.12.2020, позивач надав послуги з цілодобової охорони об`єктів та території КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР в листопаді та грудні 2021, про що свідчать акти приймання-передачу наданих послуг № 17/11 від 30.11.2021 на суму 164 073,60 грн. та № 17/12 від 31.12.2021 на суму 169 542,72 грн., всього на суму 333 616,32 грн.

Виконуючи умови договору № 380/20 від 16.12.2020, позивач надав послуги з цілодобової охорони об`єктів та території КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР в листопаді та грудні 2021, про що свідчать акти приймання-передачу наданих послуг № 16/11 від 30.11.2021 на суму 226 281, 60 грн. та № 16/12 від 31.12.2021 на суму 233 824,32 грн., всього на суму 460 105,92 грн.

Відповідач оплату вартості наданих послуг за спірними договорами не сплатив, що стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього

Відповідно до п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати вартості наданих послуг за спірними договорами, суд задовольняє позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за договором № 379/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 основного боргу в розмірі 333 616,32 грн. та за договором № 380/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 основного боргу в розмірі 460 105,92 грн.

Правомірність нарахування пені.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені за порушення умов договору № 379/20 від 16.12.2020 в розмірі 65 101,26 грн. за загальний період прострочення з 29.04.2022 по 06.03.2023 та за порушення умов договору № 380/20 від 16.12.2020 в розмірі 89 784,20 грн. за загальний період прострочення з 29.04.2022 по 06.03.2023, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3. договорів, у разі прострочення розрахунків за надані виконавцем послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми невиконаного зобов`язання за кожен день затримки платежу.

Відповідач надав контррозрахунок, згідно якого загальна сума пені становить 93 919,81 грн.

При перевірці розрахунків, наданих позивачем та відповідачем, судом виявлено помилку, таким чином, позовні вимог в цій частині підлягають частковому задоволенню за договором № 379/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 в розмірі 39 430,85 грн. пені, за договором № 380/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 в розмірі 54 380,95 грн. пені.

Правомірність нарахування 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача за договором № 379/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020: 8 137,15 грн. 3% річних та за договором № 380/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 11 222,32 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 29.04.2022 по 06.03.2023.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач надав контррозрахунок 3% річних, згідно якого загальна сума 3% річних за спірними договорами становить 11 972,00 грн.

Суд, при перевірці наданих позивачем та відповідачем розрахунків, суд виявив помилки, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача за договором № 379/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 3% річних у розмірі 8 095,80 грн. та за договором № 380/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 3% річних у розмірі 11 165,29 грн.

Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за договором № 379/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 45 203,77 грн. інфляційних втрат; за договором № 380/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020: 62 342,65 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з травня 2022 по січень 2023.

Відповідач надав контррозрахунок інфляційних втрат, згідно якого загальна сума інфляційних втрат становить 91 101,63 грн.

Здійснивши перевірку виконаних позивачем та відповідачем розрахунків, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в наступних розмірах: за договором № 379/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 45 203,77 грн. інфляційних втрат; за договором № 380/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020: 62 342,65 грн. інфляційних втрат.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Клопотання обґрунтоване тим, що населення м. Кам`янське має значний розмір заьоргованості перед відповідачем за надання послуг централізованого водопостачання та водо відведення, а майже всі його кошти використовуються для дотримання мінімальних соціальних гарантій для працівників підприємства, а також для виконання інших суспільних та соціально-економічних програм області, сплати податків та зборів в обласний та державний бюджети.

Позивач проти клопотання заперечив.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас, закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 5.5 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені, які підлягають задоволенню, на 50%.

Отже, до стягнення підлягає пеня за договором № 379/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 в розмірі 19 715,43 грн., за договором № 380/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020 в розмірі 27 190,48 грн.

Щодо заперечень відповідача про несплату вартості наданих послуг у період дії для відповідача форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання, неповне чи часткове виконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання з`явилося внаслідок форс-мажорних обставин, що виникли після укладання цього договору в результаті незалежних від сторін причин, непередбачених і невідворотних подій надзвичайного характеру: повені, бурі чи землетрусу, інших природних катастроф, а також воєн, громадських воєн, повстань, блокади, страйків, локаутів. (п.п. 7.1 договорів).

Сторона цього договору, на яку вплинули форс-мажорні обставини, зобов`язана сповістити про це іншу сторону цього договору телеграфом чи телексом протягом 3 днів із дня настання форс-мажорних обставин, з одночасним дублюванням повідомлення листом, спрямованим іншій стороні цього договору.

Повідомлення про настання, закінчення і тривалість терміну дії форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено Торгово-промисловою палатою. Дане підтвердження Торгово-промислової палати спрямовується іншій стороні цього договору протягом 10 днів із дня настання (закінчення) форс-мажорних обставин. (п.п. 7.3.-7.4. договорів).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення даного повідомлення позивачу.

Таким чином, в даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за спірними договорами.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача за договором № 379/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020: 333 616,32 грн. основного боргу, 19 715,43 грн. пені, 8 095,80 грн. 3% річних, 45 203,77 грн. інфляційних втрат; за договором № 380/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020: 460 105,92 грн. основного боргу, 27 190,48 грн. пені, 11 165,29 грн. 3% річних, 62 342,65 грн. інфляційних втрат.

В частині стягнення пені в розмірі 107 979,55 грн., 3% річних у розмірі 98,38 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Незважаючи на зменшення розміру пені, судові витрати, відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам, оскільки застосування положень ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України не є підставою для покладення судових витрат на іншу сторону.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Омега" до Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості за договорами на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій у розмірі 1 075 513, 59 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 16, ідентифікаційний код 33855098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Омега" (79024, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 223, оф. 301/27, ідентифікаційний код 42797330):

за договором № 379/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020: 333 616,32 грн. основного боргу, 19 715,43 грн. пені, 8 095,80 грн. 3% річних, 45 203,77 грн. інфляційних втрат;

за договором № 380/20 на закупівлю послуг з цілодобової охорони об`єктів та територій від 16.12.2020: 460 105,92 грн. основного боргу, 27 190,48 грн. пені, 11 165,29 грн. 3% річних, 62 342,65 грн. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 15 214,75 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко