Рішення

від 07.07.2023 по справі 758/11720/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11720/19

Категорія 75

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Щедрий» Товариство з обмеженою відповідальністю «Алієв» і Компанія», третя особа: Броварська районна державна адміністрація Київської області про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2019 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою до відповідача ПТ «Ломбард «Щедрий» ТОВ «Алієв» і Компанія», третя особа: Броварська РДА Київської області, в якій просить: 1) визнати припиненими з 10.09.2019 р. трудові відносини позивача з відповідачем у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора, за власним бажанням на підставі ст.38 КзПП України; 2) зобов`язати Броварську РДА Київської області внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про позивача та підписанта відповідача.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23.08.2016 року протоколом № 1 зборів учасників Повного товариства «Ломбард «Щедрий» Товариство з обмеженою відповідальністю «Алієв» і Компанія» вирішено призначити позивача на посаду директора Товариства та провести державну реєстрацію Товариства відповідно до вимог чинного законодавства. 05.09.2016 р. на виконання зазначених вимог відбулась державна реєстрація Повного товариства «Ломбард «Щедрий» Товариство з обмеженою відповідальністю «Алієв» і Компанія» і внесено відомості про позивача як керівника (директора) та підписанта цього товариства (без обмежень) до Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому між сторонами не укладався контракт щодо виконання обов`язків директора. З огляду на відсутність доходів (заробітної плати) від перебування на посаді, вже триваолого часу перебування на іншому підприємстві, втратою будь-яких стосунків з учасниками товариства, не веденням Товариством діяльності, а також по ряду інших причин позивачем було написано заяву на звільнення з 10.09.2019 р., направлену за юридичною адресою Товариства. Крім того, позивач написав заяву загальним зборам учасникам товариства про скликання таких зборів, але обидві заяву повернуті поштовим відділенням без вручення. Вказує, що вказана бездіяльність відповідача призвела до порушення його трудових прав, оскільки він позбавлений можливості вільно обирати працю, як це передбачено у ст. 43 Конституції України.

Ухвалою від 04.10.2019 р. вищевказаний позов був залишений без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 25.11.2019 р. (після усунення недоліків) з призначенням розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Відповідач та третя особа заяв по суті справи не подавали.

Позивач до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги, просить задовольнити позов в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомив, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подавав.

Відповідно до ст.ст.223 ч.4, 280 ЦПК України суд розглянув справу в заочному порядку на підставі наявних в справі документів.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до засновницького договору Повного товариства «Ломбард «Щедрий» Товариство з обмеженою відповідальністю «Алієв» і Компанія», затвердженого Зборами Учасників, засновниками (учасниками) Товариства виступають: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алієв» і Компанія» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Максімум АВІ».

Як вбачається з п.5.6 вищевказаного Договору, поточне управління Товариством здійснює виконавчий орган - Директор, який призначається Зборами учасників Товаристваб

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником відповідача у справі є позивач ОСОБА_1 (без обмежень), дата запису - 05.09.2016 р., номер запису- 1 355 102 0000 008343.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2019 р. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу засновників Товариства надіслав заяву про звільнення з 10.09.2019 р. з посади директора за власним бажанням на підставі ст.38 КзПП України, однак направлена поштова кореспонденція була повернута без вручення адресатам.

Станом на час ухвалення рішення суду питання про звільнення позивача з посади генерального директора не вирішено. При цьому також встановлено, що позивач не відкликав свою заяву про своє звільнення за власним бажанням.

Перевіряючи доводи позивача, суд виходить з такого.

Встановлено також, що у визначений строк загальні збори учасників товариства не проведені, питання про звільнення позивача з посади директора не вирішено, що порушує права позивача, як працівника.

Відповідно до частини першо статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини першої статті 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Відповідно до ст.ст.97 та 98 ЦК України органами управління товариства є загальні збори його учасників, які мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору також є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

За приписами статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З урахуванням вищенаведеного позивач, користуючись своїм правом, у встановленому законом порядку, попередив відповідача (як власника та уповноважений ним орган) письмово за два тижні, про свій намір припинити трудові відносини, натомість відповідачі не виконали свій обовязок оформити розірвання трудового договору укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Суд вважає бездіяльність відповідача щодо припинення трудових відносин з позивачем, як протиправну та таку, що порушує трудові права останнього як працівника.

За правилами, встановленими частинами третьою та шостою статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що не вирішуючи питання про звільнення позивача з посади директора шляхом проведення загальних зборів за умови, коли останній достатньо зрозуміло та достатніми засобами висловив своє бажання припинити трудові відносини, відповідач порушує право позивача на працю та вільний вибір, яке гарантоване ст.43 Конституції України.

Виходячи з вимог ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.39 КЗпП України спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що відповідачем порушене право позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповдіно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту по припиненню трудових відносин не суперечить закону, а відповідає найбільш ефективному способу захисту трудових прав позивача.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, оскільки є заснованими на законі, обгрунтованими та такими, що знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Між тим, вимоги позивача про зобов`язання Броварської РДА Київської області внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про позивача не підлягають задоволенню, оскільки Броварська РДА має процесуальний статус третьої особи у справі, а зобов`язати вчинити дії можуть бути лише учасники справи, які мають статус відповідача.

Крім того, відповідач підлягає зобов`язанню судом до вчинення дій в разі невиконання таких дій, що порушують права позивача, в добровільному порядку. Отже, вимоги позивача в цій частині також є і передчасними.

А відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 768,4 грн. (за немайнові вимоги про припинення трудових відносин; по ставці, що діяла на час звернення позивача до суду).

На підставі викладеного, ст.43 Конституції України, ст.ст.21, 22, 23, 38, 39 КЗпП, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Щедрий» Товариство з обмеженою відповідальністю «Алієв» і Компанія», третя особа: Броварська районна державна адміністрація Київської області про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання до вчинення дій - задоволнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таПовним товариством «Ломбард «Щедрий» Товариство з обмеженою відповідальністю «Алієв» і Компанія» з 10.09.2019 р. у зв`язку зі звільненням з посади директора, за власним бажанням на підставі ст.38 КзПП України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Повного товариства «Ломбард «Щедрий» Товариство з обмеженою відповідальністю «Алієв» і Компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,4 грн. ( сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Повне товариство «Ломбард «Щедрий» Товариство з обмеженою відповідальністю «Алієв» і Компанія» (місцезнаходження за адресою: 07400, Київська область, м.Бровари, вул.Грушевського, буд.21; код ЄДРПОУ 40808874);

Третя особа - Броварська районна державна адміністрація Київської області (місцезнаходження за адресою: 07400, Київська область, м.Бровари, вул.Гагаріна, буд.15; код ЄДРПОУ 04054820).

Суддя Н. М. Ларіонова