Рішення

від 07.07.2023 по справі 908/1563/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/132/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2023 Справа № 908/1563/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні,

без виклику представників сторін,

справу № 908/1563/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Покровський арматурний завод», ідентифікаційний код юридичної особи 43501043 (вул. Героїв Чорнобиля, буд. 6, кв. 8, м. Покров, Дніпропетровська область, 53300)

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964)

про стягнення 111 650 грн 68 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Покровський арматурний завод» про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 111 650 грн 68 коп. заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними № 70 від 29.12.2020, № 2 від 26.01.2021 та № 5 від 04.02.2021 згідно з договором поставки № 389(2)20УК/53-121-01-20-09885 від 17.11.2020, укладеним між сторонами.

У позові позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2023 справу 908/1563/23 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/1563/23 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Повідомлень про розгляд справи в судовому засіданні не надходило.

У відзиві відповідач просить відмовити у позові повністю, у зв`язку з тим, що позивач помилково вважає, що строк для оплати поставленого товару з розмірі суми ПДВ (111 650,68 грн) настав одразу після реєстрації податкових накладних. Не погоджується із витратами на надання правової допомоги в сумі 5 582 грн 53 коп., вважає їх розмір не розумним.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

07.07.2023 судом ухвалено рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Покровський арматурний завод» (позивач у справі, Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідач у справі, Покупець) укладено договір поставки товару №389(2)20УК/53-121-01-2009885 від 17.11.2020 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар вказаний у таблиці пункту 1.1 Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість товару за договором 577297,40 грн., крім того ПДВ 115459,48 грн. Загальна сума договору складає 692756,88 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 6.1 Договору приймання товару за якістю і кількістю здійснюється Покупцем відповідно до вимог СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС».

Згідно з п. 4.3 Договору товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна (3 примірники), б) сертифікат якості, або паспорт, або гарантійний талон, або інший супровідний документ, що передбачений підприємством-виробником (копія, завірена постачальником) в) рахунок фактура, г) податкова накладна, оформлена та зареєстрована в ЄДПН у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідно до п.3.2 Договору розрахунок за товар, поставлений відповідно до п.1.1, здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки всього товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Згідно інформації товарно-транспортної накладної № Р70 від 29.12.2020 року до Покупця було направлено вантаж на суму 239 031,60 грн. із ПДВ. Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис на товарно-транспортній накладній № Р70 від 29.12.2020 року, а також підписано супровідний документ на вантаж видаткову накладну № 70 від 29.12.2020 року.

За фактом поставленого Товару складено рахунок на оплату № 80 від 29.12.2020 року на суму 239 031,60 грн. з ПДВ.

За загальним правилом датою поставки Товару є дата вказана у підписаній сторонами видатковій накладній. Таким чином датою поставки Товару згідно видаткової накладної № 70 є 29.12.2020 року.

У зв`язку з настанням події, визначеної п. п. «б» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (зокрема, постачання товару) Постачальником на виконання умов договору та вимог ст. 201 Податкового кодексу України, 29.12.2020 року направлено податкову накладну №68 від 29.12.2020 року на суму 239 031,60 грн. (в т. ч. ПДВ - 39 838,60 грн.) на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, однак її реєстрацію було зупинено.

Суму боргу у розмір 199 193,00 грн без ПДВ по видатковій накладній №70 від 29.12.2020 року, відповідач сплатив за рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 року по справі № 908/1616/21, а саме:

- п/д№ 20540 від 30.11.2021 року на суму 2 969,10 грн.;

- п/д № 20551 від 30.11.2021 року на суму 6 900,00 грн.;

- п/д № 20552 від 30.11.2021 року на суму 2 874,50 грн.;

- п/д № 20553 від 30.11.2021 року на суму 8 050,00 грн.;

- п/д № 20554 від 30.11.2021 року на суму 35 577,30 грн.;

- п/д № 20555 від 30.11.2021 року на суму 9 890,00 грн.;

- п/д № 20556 від 30.11.2021 року на суму 20 546,10 грн.;

- п/д № 20557 від 30.11.2021 року на суму 26 716,80 грн.;

- п/д №20558 від 30.11.2021 року на суму 2 198,50 грн.;

- п/д №20559 від 30.11.2021 року на суму 3 193,80 грн.;

- п/д № 20560 від 30.11.2021 року на суму 9 100,50 грн.;

- п/д № 20561 від 30.11.2021 року на суму 7 942,40 грн.;

- п/д № 20562 від 30.11.2021 року на суму 4 355,50 грн.;

- п/д № 20563 від 30.11.2021 року на суму 58 760,20 грн.;

- п/д №20564 від 30.11.2021 року на суму 118,30 грн.

На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 року у справі № 160/26202/21 було зобов`язано ДПС України зареєструвати податкову накладну №68 від 29.12.2020 року датою її фактичного подання.

Доказом підтвердження реєстрації є лист ДПС України від 21.03.2023 року №7048/6/99-00-05-03-03-06, відповідно до якого було повідомлено про виконання податковим органом судового рішення № 160/26202/21.

Тобто, строк для оплати поставленого Товару за видатковою накладною №68 від 29.12.2020 року настав, існує заборгованість Покупця перед Постачальником.

Таким чином, за Відповідачем рахується заборгованість по даній поставці на суму 39 838,60 грн.

Згідно інформації товарно-транспортної накладної № Р2 від 26.01.2021 року до Покупця було направлено вантаж на суму 374 265,48 грн. з ПДВ. Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис на товарно-транспортній накладній № Р2 від 26.01.2021 року, а також підписано супровідний документ на вантаж - видаткову накладну №2 від 26.01.2021 року.

За фактом поставленого Товару складено рахунок на оплату № 2 від 26.01.2021 року на суму 374 265,48 грн. з ПДВ.

За загальним правилом датою поставки Товару є дата вказана у підписаній сторонами видатковій накладній.

Таким чином датою поставки Товару згідно видаткової накладної № 2 є 26.01.2021року.

У зв`язку з настанням події, визначеної п. п. «б» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (зокрема, постачання товару) Постачальником на виконання умов договору та вимог ст. 201 Податкового кодексу України, 26.01.2021 року направлено податкову накладну №1 від 26.01.2021 року на суму 374 265,48 грн. (в т. ч. ПДВ - 62 377,58 грн.) на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, однак її реєстрацію було зупинено.

Суму боргу у розмір 311 887,90 грн без ПДВ по видатковій накладній №2 від 26.01.2021 року, Відповідач сплатив за рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 року по справі № 908/1616/21, а саме:

- п/д №20536 від 30.11.2021 року на суму 32 474,40 грн.;

- п/д № 20543 від 30.11.2021 року на суму 13 364,70 грн.;

- п/д № 20544 від 30.11.2021 року на суму 74 464,60 грн.;

- п/д № 20545 від 30.11.2021 року на суму 53 839,20 грн.;

- п/д №20548 від 30.11.2021 року на суму 134 134,10 грн.;

- п/д №20547 від 30.11.2021 року на суму 3 610,90 грн.

На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 року у справі № 160/26202/21 було зобов`язано ДПС України зареєструвати податкову накладну №1 від 26.01.2021 року датою її фактичного подання.

Доказом підтвердження реєстрації є лист ДПС України від 21.03.2023 року №7048/6/99-00-05-03-03-06, відповідно до якого було повідомлено, про виконання податковим органом судового рішення № 160/26202/21.

Тобто, строк для оплати поставленого Товару за видатковою накладною №1 від 26.01.2021 року настав, існує заборгованість Покупця перед Постачальником.

Таким чином, за Відповідачем рахується заборгованість по даній поставці на суму 62 377,58 грн.

Згідно інформації товарно-транспортної накладної № Р5 від 04.02.2021 року до Покупця було направлено вантаж на суму 56 607,00 грн. з ПДВ. Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис на товарно-транспортній накладній № Р5 від 04.02.2021 року, а також підписано супровідний документ на вантаж - видаткову накладну № 5 від 04.02.2021 року.

За фактом поставленого Товару складено рахунок на оплату № 5 від 04.02.2021 року на суму 56 607,00 грн. з ПДВ.

За загальним правилом датою поставки Товару є дата вказана у підписаній сторонами видатковій накладній. Таким чином датою поставки Товару згідно видаткової накладної № 5 є 04.02.2021 року.

У зв`язку з настанням події, визначеної її. п. «б» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (зокрема, постачання товару) Постачальником на виконання умов договору та вимог ст. 201 Податкового кодексу України, 26.01.2021 року направлено податкову накладну №5 від 04.02.2021 року на суму 56 607,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 9 434,50 грн.) на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, однак її реєстрацію було зупинено.

Суму боргу у розмір 47 172,50 грн. без ПДВ по видатковій накладній №5 від 04.02.2021 року, Відповідач сплатив за рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 року по справі №908/1616/21, а саме:

- п/д№ 20541 від 30.11.2021 року на суму 2 395,96 грн.;

- п/д№ 20542 від 30.11.2021 року на суму 4 639,50 грн.;

- п/д № 20549 від 30.11.2021 року на суму 30 700,00 грн.;

- залишок 9 437,04 грн. був погашений шляхом підписання між сторонами заяви про зарахуванням зустрічних однорідних вимог (лист № 42-28/29003 від 30.11.2021 року).

На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 року у справі № 160/26202/21 було зобов`язано ДПС України зареєструвати податкову накладну №5 від 04.02.2021 року датою її фактичного подання.

Доказом підтвердження реєстрації є лист ДПС України від 21.03.2023 року №7048/6/99-00-05-03-03-06, відповідно до якого було повідомлено, про виконання податковим органом судового рішення № 160/26202/21.

Тобто, строк для оплати поставленого Товару за видатковою накладною №5 від 04.02.2021 року настав, існує заборгованість Покупця перед Постачальником.

Таким чином, за Відповідачем рахується заборгованість по даній поставці на суму 9 434,50 грн.

Отже, станом на 02.05.2023 Відповідач має перед Позивачем борг за поставлений Товар по видатковим накладним №70 від 29.12.2020 року, №2 від 26.01.2021 року та №5 від 04.02.2021 року, в загальному розмірі 111 650,68 грн.

04.04.2023 року, на виконання вимог Договору до Відповідача була пред`явлена претензія № 295 від 04.04.2023 року з вимогою у добровільному порядку сплатити заборгованість за поставлений товар.

У претензії № 295 від 04.04.2023 року пропонувалося Покупцю сплатити заборгованість на рахунок Постачальника протягом 10 днів з дня отримання даної претензії.

Відповідачем доказів в підтвердження надання відповіді на претензію не надано.

Наявність заборгованості у розмірі 111 650 грн 68 коп. відповідача перед позивачем стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою для захисту свого порушеного права.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору на постачання товару №389(2)20УК/53-121-01-20-09885 від 17.11.2020 року, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Така поведінка Відповідача не відповідає положенням ст.193 ГПК України в частині того, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, позивач, як Постачальник, виконало свої зобов`язання за Договором, а саме, поставило Товар та надало необхідні документи для оплати, однак Відповідачем порушено строки оплати за поставлений Товар.

Таким чином, судом задовольняються позовні вимоги у даній справі у повному обсязі.

Посилання відповідача на не настання строку оплати поставленого товару в розмірі суми ПДВ (111 650 грн 68 коп.) необґрунтовані та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за позовом відноситься на відповідача.

Крім того, при поданні позову позивач попередньо також заявляв судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 582 грн 53 коп. (4 000 грн 00 коп. за складання позовної заяви та 5 582 грн 53 коп. 5% від ціни позову, у разі задоволення позову).

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 цього ж Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п., п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України, а саме: позивачем здійснено звернення до суду щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу одночасно із зверненням до суду з позовною заявою.

В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем додано до матеріалів справи належним чином посвідчені копії наступних документів: договір № 4/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023, укладений позивачем з АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН», додаток 1 до договору, акт про надання правової допомоги від 02.05.2023 на суму 4 000 грн 00 коп. за підготовку позову, довідку від 02.05.2023 про підтвердження отримання винагороди у розмірі 4000 грн 00 коп.; ордер та свідоцтво.

Позов підписано представником позивача, адвокатом.

Також, слід зазначити, що згідно Договору та додатку до договору, п. 6.2 прайс-листа передбачає за підготову позовної заяви 4000 грн 00 коп. та п. 6.10 прайс-листа передбачає гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - позивача у майновому спорі - 5% ціни спору.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Виходячи з фактичних обставин даної справи, дослідивши надані позивачем докази, врахувавши характер спору у даній справі, ступінь її складності, керуючись принципами справедливості, господарський суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу (гонорару), заявлений до стягнення з відповідача, є неспівмірним зі складністю цієї справи, справа не є складною, а заявлений розмір цих витрат не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Співмірним та розумним і справедливим розміром витрат на правову допомогу у даній справі суд вважає суму 6 500 грн 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, на відповідача покладаються судові витрати за позовом: 2 684 грн 00 коп. та 6 500 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Покровський арматурний завод», ідентифікаційний код юридичної особи 43501043 (вул. Героїв Чорнобиля, буд. 6, кв. 8, м. Покров, Дніпропетровська область, 53300) 111 650 (сто одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 68 коп. заборгованості, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору та 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 07.07.2023.

Суддя А.О. Науменко