Рішення

від 27.06.2023 по справі 910/4845/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2023Справа № 910/4845/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АВТОЛОГІСТІК»

про стягнення 23 914 512,57 грн

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АВТОЛОГІСТІК» про стягнення 23 914 512,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 228-22 від 10.06.2022.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

02.02.2023 позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.04.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/4845/23, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 18.04.2023.

У підготовчому засіданні 18.04.2023 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 16.05.2023.

05.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 16.05.2023 суд, дослідивши подане відповідачем клопотання про зупинення розгляду справи відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

У відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Виходячи зі змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, як справа, що розглядається даним судом, є пов`язаною із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

У своєму клопотанні відповідач просить суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/1425/22.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1425/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Автологістік» до Військової частини № НОМЕР_1 про внесення змін до договору № 228-22 від 10.06.2022 у зв`язку з істотною зміною обставин, зокрема в частині збільшення вартості товару та строку поставки товару.

Суд зазначає, що самостійно може встановити всі обставини для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи № 910/4845/23 за наявними у даній справі доказами, а тому - у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі ч п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

У підготовчому засіданні 16.05.2023 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 06.06.2023.

У судовому засіданні 06.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/4845/23 до судового розгляду по суті на 27.06.2023, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

У судове засідання 27.06.2023 представник відповідача не з`явився, відзиву на позов не подав. Про розгляд справи по суті відповідач повідомлений ухвалою суду від 06.06.2023, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494488163 - 16.06.2023.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача у судовому засіданні 27.06.2023 підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 27.06.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки № 228-22 від 10.06.2022 сплатив відповідачу попередню оплату у загальному розмірі 16 476 000,00 грн на підставі рахунку на оплату №1 від 10.06.2022, на підтвердження надав копію платіжного доручення № 987 від 13.06.2022.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача з листом від 10.12.2022 про розірвання договору № 228-22 від 10.06.2022.

За доводами позивача, оскільки договір вважається розірваним з 21.12.2022 та відповідач не здійснив поставку товару, позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№14/4001-22вих від 22.12.2022 про повернення коштів у сумі 16 476 000,00 грн.

Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, позивачем заявлено до стягнення з відповідача боргу у сумі 16 476 000,00 грн, пеню у сумі 1 153 320,00 грн, пеню у сумі 4 130 284,93 грн, інфляційні втрати у сумі 1 840 735,13 грн, 3% річних у сумі 314 172,50 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

10.06.2022 між Військовою частиною № НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-Автологістік» (відповідач, постачальник) було укладено договір № 228-22 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у визначені договором строки передати замовнику у власність товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації та технічному завданні, які є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Договір укладається на підставі постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (зі змінами) та на підставі Указу президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) (п. 1.5. договору).

За умовами п. 1.3. договору, постачальник гарантує, що товар, який є предметом цього договору належить йому на праві власності або іншому речовому та/або майновому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума договору складає: 54 920 000,00 грн. (п`ятдесят чотири мільйони дев`ятсот двадцять тисяч грн 00 коп.), без ПДВ.

Відповідно до Специфікації, що є додатком № 1 до договору, загальна сума договору складає 54 920 000,00 грн, найменування товару:

- автомобіль Mitsubishi L200 (2022 року випуску) у кількості 65 штук по ціні 820 000,00 грн без ПДВ за одиницю;

- автомобіль Mitsubishi L200 (2021 року випуску) у кількості 2 штуки по ціні 810 000,00 грн. без ПДВ за одиницю.

Відповідно до п. 5.1. договору відвантаження та доставка товару на склад замовника проводиться за рахунок коштів постачальника (або транспортом постачальника) в період дії воєнного стану, але не пізніше 30.11.2022.

Термін поставки товару може бути продовжений за наявності обґрунтованої причини за погодженням із замовником (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.5. договору постачальник здійснює поставку та передачу товарів замовнику на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 р.) за кінцевим місцем призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. В разі необхідності, місце поставки може бути змінено за згодою сторін.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору платником та одержувачем товару за цим договором є замовник. Замовник здійснює 30% попередню оплату від суми договору згідно виставленого рахунку (рахунку-фактури) постачальника на підставі Постанови КМУ від 28 лютого 2022р. № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (зі змінами), решта коштів оплачується замовником протягом 3-х банківських днів з моменту постачання товару та підписання сторонами накладної і акту приймання-передачі.

Датою розрахунків за цим договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3. договору).

Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару зазначеного у розділі 5 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару.

Згідно з п. 7.5. договору у випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати, та невиконання постачальником своїх зобов`язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку невиконано зобов`язання, повертаються замовнику протягом 5-ти робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що в постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов`язання.

Постачальник у відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України за весь, час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також - у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період, та 3% річних від простроченої суми

Цей договір складено українською мовою у 3-х автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, з них 2 примірника замовнику та один примірник постачальнику. Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення строку дії цього договору 31 грудня 2022 року (п. 10.1. договору).

Платіжними дорученнями № 987 від 13.06.2022 позивачем було перераховано на користь відповідача кошти у сумі 16 476 000,00 грн з призначенням платежу: «авансовий платіж 30%, Дог №228-22 від 10.06.2022, рах. №1 від 10.06.2022 (попередня оплата), без ПДВ».

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач після отримання коштів попередньої оплати не виконав погоджені сторонами у договорі умови, не поставив позивачу товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача листом за вих. № 71.173911-22-Вих від 10.12.2022 про розірвання договору №228-22 від 10.06.2022 з 21.12.2022. На підтвердження доказів направлення листа вих. № 71.173911-22-Вих від 10.12.2022 на адресу відповідача, позивач надав копію конверту та рекомендованого повідомлення № 0911200389770.

22.12.2022 позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№14/4001-22вих від 22.12.2022 про повернення коштів у сумі 16 476 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач, отримавши попередню оплату за товар, поставку товару не здійснив.

Оскільки, відповідач вимоги позивача не задовольнив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 16 476 000,00 грн попередньої оплати.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховані: пеня у сумі 1 153 320,00 грн згідно п. 7.3. договору, пеня у сумі 4 130 284,93 грн згідно п. 7.5. договору, інфляційні втрати у сумі 1 840 735,13 грн, 3% річних у сумі 314 172,50 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем укладений договір № 228-22 від 10.06.2022, відповідно до якого відповідач зобов`язався у визначені договором строки передати позивачу у власність товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації та технічному завданні, які є невід`ємною частиною цього договору, а позивач зобов`язався прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату у сумі 16 476 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученням № 987 від 13.06.2022.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті п. 5.1. договору визначено, що відвантаження та доставка товару на склад замовника проводиться за рахунок коштів постачальника (або транспортом постачальника) в період дії воєнного стану, але не пізніше 30.11.2022.

Таким чином, відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов п. 5.1. договору строк виконання зобов`язання по договору в частині поставки товару є таким, що настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем визначеного у договорі товару, в строки узгоджені сторонами. Акти приймання-передачі товару, накладні в матеріалах справи відсутні. Доказів в підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань, а також неможливості поставки товару відповідач суду не надав.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Отже, право покупця на односторонню відмову від договору у випадку відмови продавця передати проданий товар, встановлено прямою нормою цивільного законодавства.

Пунктом 6.1. договору визначено, що замовник має право на одностороннє розірвання цього договору, у разі несвоєчасної поставки з боку постачальника товару більше ніж на 10 календарних днів, повідомивши постачальника рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену у цьому договорі, за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання цього договору.

Листом за вих. № 71.173911-22-Вих від 10.12.2022 позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 21.12.2022 внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, що підтверджується копією конверту та рекомендованим повідомленням № 0911200389770.

Таким чином, з 21.12.2022 договір №228-22 від 10.06.2022 є розірваним у зв`язку з відмовою позивача від договору на підставі статті 665 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Судом встановлено, що 22.12.2022 позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№14/4001-22вих від 22.12.2022 про повернення коштів у сумі 16 476 000,00 грн.

Згідно з п. 7.5. договору у випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати, та невиконання постачальником своїх зобов`язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку невиконано зобов`язання, повертаються замовнику протягом 5-ти робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що в постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов`язання.

Відповідач попередню оплату в розмірі 16 476 000,00 грн не повернув.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази поставки відповідачем позивачу товару на суму 16 476 000,00 грн обумовленого сторонами, договір №228-22 від 10.06.2022 є розірваним, суд дійшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 16 476 000,00 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 1 153 320,00 грн згідно п. 7.3. договору, пені у сумі 4 130 284,93 грн згідно п. 7.5. договору та ч. 6 ст. 231 ГК України, інфляційних втрат у сумі 1 840 735,13 грн, 3% річних у сумі 314 172,50 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків поставки товару передбачена у пункті 7.3. договору, згідно із яким сторони погодили, що за порушення строку поставки товару зазначеного у розділі 5 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Також у пункті 7.5. сторони погодили, що постачальник у відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України за весь, час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також - у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період, та 3% річних від простроченої суми.

Розрахунок пені за порушення строків поставки товару у сумі 1 153 320,00 грн та штрафних санкцій за користування чужими коштами у сумі 4 130 284,93 грн є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 1 840 735,13 грн та сума 3% річних становить 314 172,50 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольняє повністю.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АВТОЛОГІСТІК».

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АВТОЛОГІСТІК» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 44-А, ідентифікаційний код 43740133) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) суму попередньої оплати у сумі 16 647 000,00 грн, пеню у сумі 1 153 320,00 грн, пеню у сумі 4 130 284,93 грн, інфляційні втрати у сумі 1 840 735,13 грн, 3% річних у сумі 314 172,50 грн та судовий збір у сумі 358 717,69 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.07.2023.

Суддя О.В. Гулевець