Рішення

від 06.07.2023 по справі 910/6150/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023Справа № 910/6150/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича група Український папір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл"

про стягнення 31 871, 53 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича група Український папір" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 31 871, 53 грн., з яких: 30 024, 41 грн. - передоплати, 496, 02 грн. - 3 % річних та 1 351, 10 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №39/СК про надання послуг з організації участі у виставці "Світ канцелярії ® 2022" від 24.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

05.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема зазначає, що відповідач об`єктивно не міг провести виставку з 05.04.2022 по 08.04.2022 з незалежних від нього причин, внаслідок війської агресії рф проти України, а м. Київ був територією, на якій велися бойові дії.

12.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зокрема зазначає, що відповідач не надав ані позивачу, ані суду сертифікат ТПП, який підтверджує факт настання у відповідача форс-мажорних обставин, що призвели до неможливості виконати зобов`язання перед позивачем за договором.

17.05.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до яких відповідач заперечує проти повернення позивачу передоплати за договором та зазначає, що Торгово-промислова палата України підтвердила, що з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання, так і для населення.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл" (далі - організатор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича група Український папір" (далі - експонент) укладено договір №39/СК про надання послуг з організації участі у виставці "Світ канцелярії ® 2022" (06.04-08.04.2022), умовами якого передбачено, що організатор приймає на себе зобов`язання надати послуги з організації участі у виставці "Світ канцелярії® 2022", передбачені п. 1.1.1. цього договору, а експонент зобов`язується оплатити надані послуги згідно з розділом 3 цього договору.

Під послугами з організації участі експонента у виставці "Світ канцелярії ® 2022" розуміються: надання експоненту виставкової площі у виставковому павільйоні для розміщення ним своїх виставкових експонатів, монтаж/демонтаж виставкового обладнання (замовленого по даному договору) на виставковій площі експонента, інформаційні заходи (п. 2.1.4-2.1.6. договору), пов`язані із участю експонента у виставці "Світ канцелярії ® 2022", інші послуги, передбачені цим договором або обумовлені сторонами додатково на підставі додаткових угод до даного договору (п. 1.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, організатор зобов`язується, зокрема надати експоненту з 05 по 08 квітня 2022 - 27 кв.м. виставкової площі, у виставковому павільйоні для розміщення його виставкових експонатів; надати експоненту виставкове обладнання згідно договору та провести його монтаж та демонтаж на виставковій площі (окрім випадку самостійної забудови стенду); після закінчення виставки прийняти від експонента виставкову площу та виставкове обладнання і провести демонтаж виставкового стенду, у випадках та у порядку, передбаченому даним договором.

Згідно п. 2.2 договору, експонент зобов`язується, зокрема сплатити організатору за послуги з організації участі експонента у виставці, передбачені п. 1.1.1. цього договору, згідно з розділом 3 цього договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна вартість предмету цього договору становить 110 081, 35 грн., в т.ч. ПДВ 18 346, 89 грн.

За умовами п. 3.3. договору, експонент зобов?язується протягом 3-х банківських днів з дати надання організатором рахунку-фактури здійснити 30% передплату загальної вартості послуг, вказаної в п.3.1. цього договору. Сплатою послуг організатора вважається день надходження грошових засобів на розрахунковий рахунок організатора.

Решту суми (70%) експонент зобов?язується сплатити до 23.03.2022 включно. При цьому, сторони визначили, що якщо на день оплати остаточного платежу, установлений НБУ офіційний курс долара США по відношенню до гривні дорівнюватиме або буде більшим за 30,00 грн. за 1 долар США, сума, що підлягатиме сплаті експонентом визначатиметься із урахуванням нового курсу НБУ. Остаточний розрахунок буде оформлюватись додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до п. 3.4. договору, передплата в розмірі 30 % є підтвердженням, що організатор закріплює за експонентом виставкову площу, вказану в пункті 2.1.1 цього договору (з урахуванням п. 3.10., п. 3.11., п. 3.12. договору). В разі несплати експонентом передплати в строк, вказаний в пункті 3.3. організатор вправі надати дану виставкову площу іншому експоненту.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін (з урахуванням випадку, передбаченого п. 9.4. договору) і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.1. договору).

Як зазначає позивач, останнім на виконання умов договору, з метою отримання послуг з організації участі у виставці "Світ канцелярії ® 2022" у період з 06.04.2022 по 08.04.2022, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 32 від 24.01.2022 було перераховано відповідачу передплату в розмірі 30 % - 30 024, 41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4617 від 11.02.2022.

Проте, відповідач не надав передбачені договором послуги організації участі у виставці "Світ канцелярії ® 2022" (06.04-08.04.2022) у строки, визначені договором.

Позивачем на адресу відповідача направлявся вимога № 91/юр/22 від 22.06.2022, в якій позивач у зв`язку з тим, що виставка "Світ канцелярії ® 2022" не відбулася у період з 06.04.2022 по 08.04.2022, просив відповідача протягом 7 календарних днів з дати отримання вимоги повернути грошові кошти у сумі 30 024, 41 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» №04073244042884 від 22.06.2022.

Крім того, 21.09.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою № 168/юр/22, в якій, враховуючи що виставка "Світ канцелярії ® 2022" у період з 06.04.2022 по 08.04.2022 не відбулася, просив відповідача протягом 7 календарних днів з дати отримання вимоги повернути грошові кошти у сумі 30 024, 41 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» №0407324043759 від 21.09.2022 та яка отримана відповідачем 23.09.2022, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2023 електронним листом, відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин - військова агресія рф проти України, які знаходилися поза межею впливу сторін проведення виставки "Світ канцелярії ® 2022" у встановлений термін стало неможливим, проте ТОВ "АККО Інтернешнл" не має наміру відмовлятися від виконання взятих на себе зобов`язань перед експонентами та виставка відбудеться, як тільки стабілізується обстановка в Україні.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплачені послуги надані не були, а тому останній зобов`язаний повернути перераховані йому кошти у розмірі 30 024, 41 грн., що відповідач в свою чергу не зробив, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача кошти у сумі 30 024, 41 грн..

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 496, 02 грн. - 3 % річних за період з 01.10.2022 по 19.04.2023 та 1 351, 10 грн. - інфляційних втрат за період з 01.10.2022 по 19.04.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №39/СК про надання послуг з організації участі у виставці "Світ канцелярії ® 2022" від 24.01.2022., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору, з метою отримання послуг з організації участі у виставці "Світ канцелярії ® 2022" у період з 06.04.2022 по 08.04.2022, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 32 від 24.01.2022 було перераховано відповідачу передплату в розмірі 30 % - 30 024, 41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4617 від 11.02.2022.

Відповідно до п. 2.1. договору, організатор зобов`язується, зокрема надати експоненту з 05 по 08 квітня 2022 - 27 кв.м. виставкової площі, у виставковому павільйоні для розміщення його виставкових експонатів; надати експоненту виставкове обладнання згідно договору та провести його монтаж та демонтаж на виставковій площі (окрім випадку самостійної забудови стенду); після закінчення виставки прийняти від експонента виставкову площу та виставкове обладнання і провести демонтаж виставкового стенду, у випадках та у порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно до п. 3.4. договору, передплата в розмірі 30 % є підтвердженням, що організатор закріплює за експонентом виставкову площу, вказану в пункті 2.1.1 цього договору (з урахуванням п. 3.10., п. 3.11., п. 3.12. договору). В разі несплати експонентом передплати в строк, вказаний в пункті 3.3. організатор вправі надати дану виставкову площу іншому експоненту.

Однак, відповідач не надав передбачені договором послуги організації участі у виставці "Світ канцелярії ® 2022" (06.04-08.04.2022) у строки, визначені договором, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у сумі 30 024, 41 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що об`єктивно не міг провести виставку з 05.04.2022 по 08.04.2022 з незалежних від нього причин, внаслідок війської агресії рф проти України, а м. Київ був територією, на якій велися бойові дії.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Отже, для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити нездійснення господарської діяльності у спірний період.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Суд зазначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Тож, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У п. 7.1. договору сторони погодили, що звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання будь-якої умови цього договору, якщо це стало наслідком обставин, які не могли бути передбачені сторонами при укладанні цього договору, і на які сторони не можуть впливати (форс-мажор): епідемії, стихійні лиха (бурі, циклони, повені, землетруси і т. ін.); війна і воєнні дії, заколот, блокада, безчинства, безпорядки та інші протиправні дії, зруйнування, внаслідок дії вибухових пристроїв, які знаходились на землі; радіаційна, хімічна зараженість, ударні хвилі, що виникають при польоті літаків або інших літальних паратів зі звуковими та надзвуковими швидкостями, рішення державних органів, інші подібні обставини.

Пунктом 7.2. договору визначено, що сторона, яка через форс-мажор не може виконувати свої зобов?язання за цим договором, зобов?язана протягом 10 (десяти) календарних днів повідомити про це іншу сторону. Підтвердженням настания та дії форс-мажорних обставин є сертифікат/довідка уповноваженого органу (окрім випадку обумовленого сторонами в п. 7.3. - 7.4. договору). Після припинення дії форс-мажорних обставин перебіг строку виконання зобов?язань поновлюється.

За умовами п. 7.4. договору, сторонами погоджено, що при настанні обставин, передбачених п. 7.3. договору, сторони укладають додаткову угоду про перенесення строків зобов?язань (п. 3.10.-3.11., пп. 3.11.1. або пп. 3.11.2.), яка не потребуватиме засвідчення форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл" позивача про настання форс - мажорних обставин у строк, визначений п.7.2 договору, як і не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди, якою продовжено виконання сторонами своїх зобов`язань за договором про наданння послуг з організації участі у виставці внаслідок дії обставин непереборної сили, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частині.

Крім того, посилання відповідача на те, що ним у квітні 2023 було повідомлено, у тому числі, позивача про неможливість проведення виставки у встановлений строк, у зв`язку з настанням надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин, які знаходяться поза межею впливу сторін та відповідач не відмовляється від свого обов`язку і як тільки стане можливим така виставка буде проведена, суд вважає безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення такого листа на адресу позивача.

При цьому, суд зазначає, що згідно п. 3.10. договору, при настанні обставин, за які організатор не відповідає (встановлення обмежень щодо кількості учасників/відвідувачів заходу; обмежень щодо наявності у них визначеного переліку документів, які надають їм право бути присутніми (перебувати/відвідати) на заходах масового характеру (виставці) (наприклад, наявність у всіх присутніх виключно документа, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації); обмежень/заборони пересування населення між населеними пунктами України; введення комендантської години; обмеження/заборони в`їзду іноземних громадян тощо) та які призвели до встановлення обмежень та/або заборони проведення заходів масового характеру (в тому числі, і виставки), організатор зобов?язується повідомити експонента про вказані обставини по електронній пошті.

У відповідності до п. 3.11 договору, разом з повідомленням, організатор готує та направляє експоненту додаткову угоду до договору про перенесення дати проведення виставки, де закріплює надане йому право на отримання послуг за цим договором на суму, що є пропорційною до суми здійсненої ним передоплати, для його участі у наступній виставці «Світ канцелярії», дати проведення якої, будуть визначені сторонами окремо, після припинення дії обставин, які обмежували/забороняли її проведення. Сума сплаченої передоплати по договору експоненту організатором не повертається, а зараховується як оплата для участі у наступній виставці «Світ канцелярії» (або на умовах пп. 3 11.1. або пп. 3.11.2. договору).

Згідно п. 3.11.2. договору, якщо експонент на момент настання обставин, передбачених п. 3.10. договору, здійснив часткову передоплату вартості послуг організатора за участь у виставці "Світ канцелярії® 2022", організатор при підписанні додаткової угоди про перенесення дати проведення виставки, закріплює за експонентом право на отримання виставкової площі згідно метражу, що є пропорційним до здійсненої ним передоплати. Вартість не оплаченої експонентом частини виставкової площі та послуг по договору буде перерахована організатором згідно цін, чинних на момент підписання сторонами додаткової угоди, що визначатиме дати проведення наступної виставки «Світ канцелярії».

Тож, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, відповідач, як організатор при настанні обставин, за які організатор не відповідає зобов?язаний повідомити експонента про вказані обставини по електронній пошті, шляхом направлення разом з повідомлення додаткової угоди до договору про перенесення дати проведення виставки в якій закріплює надане позивачу право на отримання послуг за цим договором на суму, що є пропорційною до суми здійсненої ним передоплати, для його участі у наступній виставці «Світ канцелярії».

Проте, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов`язань передбачених пунктами п. 3.10., 3.11 та 3.11.2. договору щодо повідомлення позивача та направлення йому додаткової угоди про перенесення дати виставки.

При цьому, суд зазначає, що не повернення організатором експоненту передоплати кореспондується з його обов`язком здійснити дії визначені п. 3.10., 3.11 та 3.11.2. договору, чого відповідачем не вчинено.

Згідно приписів ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

Так, відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлявся вимога № 91/юр/22 від 22.06.2022, в якій позивач у зв`язку з тим, що виставка "Світ канцелярії ® 2022" не відбулася у період з 06.04.2022 по 08.04.2022, просив відповідача протягом 7 календарних днів з дати отримання вимоги повернути грошові кошти у сумі 30 024, 41 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» №04073244042884 від 22.06.2022.

Крім того, 21.09.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою № 168/юр/22, в якій враховуючи що виставка "Світ канцелярії ® 2022" у період з 06.04.2022 по 08.04.2022 не відбулася, просив відповідача протягом 7 календарних днів з дати отримання вимоги повернути грошові кошти у сумі 30 024, 41 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» №0407324043759 від 21.09.2022 та яка отримана відповідачем 23.09.2022, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи що вимога про повернення грошових коштів у розмірі 30 024, 41 грн. отримана відповідачем 23.09.2022 з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був повернути позивачу кошти у розмірі 30 024, 41 грн. у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто до 30.09.2022.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду належних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов`язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв`язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 30 024, 41 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 496, 02 грн. - 3 % річних за період з 01.10.2022 по 19.04.2023 та 1 351, 10 грн. - інфляційних втрат за період з 01.10.2022 по 19.04.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду виклала такий висновок: "Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку проведення виставки та не направлення відповідачем позивачу для підписання додаткової угоди до договору про перенесення дати проведення виставки у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 910/4235/20.

У даному випадку позивачем заявлено до стягнення суму 3 % річних та інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем свого зобов`язання з повернення сплаченої суми попередньої оплати.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення передоплати, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 496, 02 грн. - 3 % річних за період з 01.10.2022 по 19.04.2023 та 1 351, 10 грн. - інфляційних втрат за період з 01.10.2022 по 19.04.2023.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича група Український папір" підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича група Український папір" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл" (проспект Перемоги, буд. 40-Б, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код - 19257351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича група Український папір" (вул. Куренівська, 2-Б, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код - 43977041) 30 024 (тридцять тисяч двадцять чотири) грн 41 коп. - передоплати, 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 02 коп. - 3 % річних, 1 351 (одну тисячу триста п`ятдесят одну) грн 10 коп. - інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков