Рішення

від 28.06.2023 по справі 915/694/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року Справа № 915/694/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства фірми СРЗ-НЕРПА (54058, м. Миколаїв, вул. Крилова, буд. 44-А, кв. 8) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Безабчук А.В. (54001, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 48)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

кредитор: Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729, 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6),

про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівника,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

встановив:

В провадженні господарського суду знаходиться справа №915/694/20 про банкрутство Приватного підприємства фірми СРЗ-НЕРПА в стадії ліквідаційної процедури, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Безабчук А.В.

21.10.2021 на адресу господарського суду надійшла заява ліквідатора Приватного підприємства фірми СРЗ-НЕРПА арбітражного керуючого Безабчук А.В. №01-34/438 від 21.10.2021 з вимогами:

1) покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Приватного підприємства фірми СРЗ-НЕРПА на осіб, що були керівниками та засновниками Приватного підприємства фірми СРЗ-НЕРПА:

- ОСОБА_1 керівника та засновника;

- ОСОБА_2 засновника;

2) стягнути з винних осіб на користь Приватного підприємства фірми СРЗ-НЕРПА 5655898,53 грн солідарно:

- з ОСОБА_1 2827949,27 грн;

- з ОСОБА_2 2827949,27 грн з метою включення до складу ліквідаційної маси і використання для задоволення вимог кредиторів в порядку черговості.

На виконання приписів ч. 6 ст. 176 ГПК України, з метою визначення підсудності справи, судом було надіслано запити до органів реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно отриманої 08.11.2021 (вх. №16727/21) інформації Управління ДМС у Миколаївській області за вих. №4801.4-8528/4801.4-21 від 03.11.2021 адреса місця реєстрації гр-на ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Стосовно ОСОБА_2 24.11.2021 до органів реєстрації направлено повторно запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування).

За інформацією Управління ДМС у Миколаївській області за вих. №4801.4-9293/4801.4-21 від 02.12.2021 ОСОБА_2 зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться.

Ухвалою суду від 07.12.2021 заяву ліквідатора Приватного підприємства фірми СРЗ-НЕРПА арбітражного керуючого Безабчук А.В. №01-34/438 від 21.10.2021 прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 12 січня 2022 року о 10:00 год.

12.01.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.02.2022 о 10:00 год.

Відзивом від 18.01.2022 відповідач 1 - ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідач 1 вважає, що вина керівника ПП фірми СРЗ-НЕРПА в доведені до банкрутства відсутня, заявником не надано доказів вчинення засновниками та керівником дій, як призвели до неплатоспроможності боржника.

Заперечення відповідача 1 обґрунтовано тим, що арбітражним керуючим Безабчук А.В. не досліджувались підстави виникнення заборгованості у ПП фірми СРЗ-НЕРПА, аналіз фінансового становища був проведений за невідомий період та без первинної, установчої та фінансово-господарської документації.

Відповідач 1 повідомляє суду, що при здійсненні господарської діяльності між ПП фірма СРЗ-НЕРПА та ПАТ Прилуцький завод Білкозін 21.03.2008 року було укладено договір поставки № 1/08/238 голинного спилку шкур великої рогатої худоби, за умовами якого ПП фірма СРЗ-НЕРПА зобов`язалося продати (передати у власність) ПАТ Прилуцький завод Білкозін товар, кількість якого, асортимент і технічні характеристики відмічені у графі поставок. За умовами договору в період з 01.10.2008 року по 02.10.2009 року було поставлено голинного спилку на загальну суму 6898671,20 грн. 01 травня 2010 року представниками сторін підписано акт звірки взаєморозрахунків, за яким сума боргу на користь ПП фірма СРЗ-НЕРПА складає 6898671,20 грн. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.08.2012 року у справі № 5028/4/76/2012 (5028/21/556/2011) у справі про банкрутство боржника - ПАТ Прилуцький завод Білкозін, зокрема визнано вимоги конкурсного кредитора ПП фірми СРЗ-НЕРПА в сумі 7820733,79 грн, в тому числі 6898671,20 грн. заборгованості за отриманий товар, 321878,20 грн. три відсотки річних та 600184,39 грн. інфляційних нарахувань. Вказана заборгованість виникла внаслідок невиконання боржником укладеного з ПП фірма СРЗ-НЕРПА договору поставки № 1/08/238 від 01.10.2008р. та від 29.03.2010 року № 499 голинного спилку шкур великої рогатої худоби. ПП фірми СРЗ-НЕРПА так і не отримала коштів від боржника ПАТ Прилуцький завод Білкозін, в зв`язку з чим було вимушено фактично припинити господарську діяльність з 2010 року. Іншого майна належного підприємству або грошових коштів не має.

27.01.2022 позивачем подано до господарського суду Миколаївської області клопотання про витребування у Корабельного відділу державної реєстрації актів цивільного стану місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 засновника ПП фірми СРЗ-НЕРПА.

09.02.2022 позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача 1.

Позивач просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Приватного підприємства фірми СРЗ-НЕРПА на осіб, що були керівниками та засновниками Приватного підприємства фірми СРЗ-НЕРПА: керівника та засновника - ОСОБА_1 ; засновника - ОСОБА_2 та стягнути з винних осіб на користь Приватного підприємства фірми СРЗ-НЕРПА 5655898,53 грн солідарно: з ОСОБА_1 2827949,27 грн; з ОСОБА_2 2827949,27 грн.

Ліквідатор вважає, що відповідач не спростовує вимог заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівника з приводу того, що директор повинен був знати і передбачати можливі наслідки у вигляді субсидіарної відповідальності, та як директор і засновник за наявності ознак банкрутства підприємства вжити заходи до визнання підприємства банкрутом в рамках процедури неплатоспроможності, а замість того, фактично продовжив існування підприємства як юридичної особи, незважаючи на неможливість виконання зобов`язань, що не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці. Окрім того, ч.6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства чітко встановлено обов`язок керівника підприємства щодо дій керівника у разі настання загрози неплатоспроможності: «Боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності) та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.»

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників або інших осіб, у тому числі з вини керівника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Аналіз фінансово-господарської діяльності боржника було здійснено без первинної документації за період за 2013, 2014, 2015 роки і було здійснено його відповідно до діючого законодавства, саме відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, що затверджені Наказом Міністерства економіки України 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361), в Розділі II «Інформаційно-організаційне забезпечення проведення аналізу» яких основними джерелами інформації для проведення аналізу є довідка про включення до ЄДРПОУ, баланс підприємства (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2) та інші статистичні звіти.

Отже, підприємство - боржник набуло стану неспроможності саме у зв`язку з бездіяльністю, неефективними та протизаконними діями керівника та засновників. Замість звернення до суду з позовною заявою про неплатоспроможність, підприємство призупинило діяльність саме після перевірки податкового органу в січні місяці 2011 року та припинив звітувати, але, починаючи з 2013 року три роки поспіль подавав фінансову звітність до органів статистики з показниками збиткової діяльності, не намагаючись навіть спробувати повернути дебіторську заборгованість.

Ухвалою суду від 14.02.2022 частково задоволено клопотання ліквідатора Приватного підприємства фірми СРЗ-НЕРПА арбітражного керуючого Безабчук А.В. за вих. №01-34/469 від 25.01.2022. Судом постановлено витребувати у Корабельного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) (пр. Богоявленський, 340/2, м. Миколаїв, 54050) копію свідоцтва про смерть (за наявності) ОСОБА_2 (остання відома адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) та /або копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про смерть ОСОБА_2 (остання відома адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), витребувані докази надати суду у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали, в решті вимог позивача відмовити; продовжити підготовче провадження у справі на 30 днів та відкласти розгляд справи на 09 березня 2022 року о 11:00 год.

24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого щоразу подовжувався відповідними Указами Президента України та в останнє подовжено до 20.05.2023 включно.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

З матеріалів справи вбачається, що Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) ухвалу суду від 14.02.2022 отримано 23.02.2022, проте вимоги ухвали суду не виконано, відповідної інформації суду не надано.

Ухвалою від 06.04.2023 судом повторно витребувано у Корабельного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) (пр. Богоявленський, 340/2, м. Миколаїв, 54050) копію свідоцтва про смерть (за наявності) ОСОБА_2 (остання відома адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) та /або копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про смерть ОСОБА_2 (остання відома адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), підготовче засідання у справі, з урахуванням ухвали від 09.05.2023, призначено на 10 травня 2023 року о 10:50 год.

25.04.2023 на адресу суду надійшов лист Корабельного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) від 20.04.2023 за вих №50/23.25-21 з повідомленням, що актовий запис про смерть гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого вказано: АДРЕСА_4 , знаходиться в архіві Корабельного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса).

Згідно відповіді №64915 від 09.05.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру за параметрами: ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , особу не знайдено.

10.05.2023 судом постановлено ухвалу, якою провадження у справі №915/694/20 в частині позовних вимог Приватного підприємства фірми СРЗ-НЕРПА в особі ліквідатора арбітражного керуючого Безабчук А.В. до ОСОБА_2 про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника закрито за п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 31 травня 2023 року об 11:00 год.

31.05.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 28 червня 2023 року о 10:40 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Постановою суду від 03.12.2020 боржника Приватне підприємство фірму СРЗ-НЕРПА визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Безабчук Аллу Володимирівну (свідоцтво про право здійснення діяльності №233 від 20.02.2013).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі КузПБ), ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; тощо.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.

З наведеного можна дійти висновку, що виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Оскільки положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, відтак, саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Аналіз положень абз. 2 ч. 5 ст. 61 КУзПБ дає підстави для висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Отже, ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Частиною другою статті 61 КУзПБ встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Із зазначених норм випливає, що в разі якщо відповідно до законодавства певні треті особи несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, кредитори банкрута не вправі звертатися з вимогами до таких третіх осіб; натомість останні мають сплатити кошти виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою на користь банкрута. Крім того, відповідно до частини першої статті 619 ЦК України субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність іншої, ніж основний боржник, особи, яка виникає поряд з відповідальністю основного боржника. Кредитор основного боржника може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу (частина друга статті 619 ЦК України). Натомість в абзаці другому частини другої статті 61 КУзПБ термін "субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника" використаний в іншому значенні, ніж він використовується у ЦК України, оскільки відповідно до абзаців першого, третього цієї частини з вимогами до третіх осіб звертаються не кредитори, а ліквідатор, а стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси банкрута.

Отже, за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України).

Таку правову позицію закріплено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року (Справа № 761/45721/16-ц, провадження № 14-122цс20).

Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Саме аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (Постанова ВС від 10.12.2020 по справі №922/1067/17).

Згідно Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (із змінами), об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності. Активами підприємства-боржника є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. У зазначених Методичних рекомендаціях доведення до банкрутства визначено як умисне, з корисних мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення уповноваженою особою дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої шкоди державі чи кредитору.

В силу п. 4 Методичних рекомендацій, доведення до банкрутства - це умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неплатоспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Однак, відповідно до аналізу фінансового становища боржника у даній справі, останній не містить висновку про: виявлені ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, дій з приховування банкрутства підприємства.

Висновок ліквідатора про наявність в діях (бездіяльності) Відповідача вини у скоєнні господарського правопорушення ґрунтується тільки на доводах щодо зупинення господарської діяльності та відсутності доказів вжиття керівником та засновником заходів по запобіганню банкрутству підприємства.

За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною 3 ст. 215 ГК України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Вказані висновки підтримані Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постанові №910/21232/16 від 16.06.2020.

У п.42-44 постанови Верховного Суду 02.08.2022 у справі №908/314/18 зазначено, що "для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини першої статті 215 ГК України та частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), необхідна конкретизація об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів: 1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/ вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення); 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Така правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, та не втратила своєї актуальності із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною 2 статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин 1 і 3 статті 4 КУзПБ.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постановах, зокрема, № 910/21323/16 від 16.06.2020, № 927/219/20 від 15.02.2022).

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що в матеріалах позовної заяви та справи про банкрутство відсутні належні докази вчинення керівником підприємства правопорушень та вчинення дій, у тому числі щодо заволодіння майном та грошовими коштами Боржника, прийняття рішень, що спрямовані на зменшення активів Боржника, що призвели до банкрутства Боржника, а згідно аналізу фінансового становища не виявлені ознаки фіктивного банкрутства, не виявлено ознак дій доведення до банкрутства, виявлено фінансову неспроможність та відсутність ознак дій з приховування банкрутства підприємства, ліквідатором Боржника не надано до суду належних доказів підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, що є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволені позову відмовити.

2.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Приватне підприємство фірма СРЗ-НЕРПА (54058, м. Миколаїв, вул. Крилова, буд. 44-А, кв. 8) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Безабчук А.В. (54001, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 48),

відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 07.07.2023.

Суддя В.О.Ржепецький