Рішення

від 07.07.2023 по справі 915/667/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 року Справа № 915/667/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський РАЙАГРОБУД (55214, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Одеська, 80, код ЄДРПОУ 03585403)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕРІЯ ГРУПП (54029, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 28, оф. 8, код ЄДРПОУ 41736481)

про: стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Первомайський РАЙАГРОБУД звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 27.04.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕРІЯ ГРУПП заборгованості за Договором підряду №20 від 21.10.2019 в розмірі 629350,46 грн, з яких: 373000,00 грн сума заборгованості з оплати робіт; 40122,07 грн пеня, 181191,60 грн інфляційні втрати, 35036,79 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати виконаних робіт.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/667/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 08.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; визначити відповідачеві 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановити сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвалу суду від 08.05.2023 відповідачеві надіслано за адресою, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі, а саме: Україна, 54029, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 28, оф. 8. Проте, 26.06.2023 відправлення повернуто на адресу суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

21 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Первомайський «РАЙАГРОБУД» (надалі - Позивач, Підрядник, ТОВ Первомайський «РАЙАГРОБУД») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ ГРУПП» (надалі - Відповідач, Замовник, ТОВ «ІМПЕРІЯ ГРУПП») було укладено Договір підряду № 20 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з виготовлення та монтажу безкаркасного ангару розміром 17,5*30*6м (ширина, довжина, висота) з холодногнутого оцинкованого листового профілю товщиною - 1,0 мм (в одношаровому виконанні, холодного типу) загальною площею 525 (п`ятсот двадцять п`ять) м2 з встановленням двох розпашних воріт (одні бокові, інші в торцевій частині ангару) - за адресою: 54017, м. Миколаїв.

Згідно з пунктом 2.1. Договору, загальна вартість робіт, які підлягають виконанню складає 793 000 (сімсот дев`яносто три тисячі) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ -132 166,66 гривень.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що протягом трьох днів з дня підписання цього договору Замовник зобов`язаний перерахувати Підряднику першу частину авансу в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) гривень 00 копійок від вартості замовлення (підготовка частини матеріалів).

Відповідно до пункту 2.3. Договору, остаточний розрахунок за виконані по даному Договору роботи в розмірі 393 000 (триста дев`яносто три тисячі) гривень 00 копійок проводиться до 30 квітня 2020 року.

За умовами п.3.1. Договору Підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт за цим договором після отримання від Замовника суми авансу відповідно до п. 2.2. цього договору.

Строк закінчення робіт до 30 квітня 2020 року. При умові 100% готовності фундаментів Замовника на 01 грудня 2019 року.

Згідно п. 4.1. цей Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань по договору.

Згідно з пунктом 5.2. Договору Замовник зобов`язаний, зокрема, забезпечити фінансування робіт у відповідності до розділу 2 цього договору та виконати в повному обсязі всі свої зобов`язання, передбачені в інших розділах цього договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору, виконана робота приймається Замовником по факту, що фіксується актом приймання-передачі виконаної роботи.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Замовником зобов`язання за Договором належним чином не виконано, здійснено часткову оплату в розмірі 420 000 (чотириста двадцять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується банківськими виписками: від 27.11.2019 на суму 260000,00 грн, від 20.12.2019 на суму 70000,00 грн, від 29.01.2020 на суму 90000,00 грн.

06 березня 2023 року ТОВ Первомайський «Райагробуд» зверталося до ТОВ «ІМПЕРІЯ ГРУПП» з претензією про стягнення заборгованості за Договором підряду №20 від 21.10.2019 року.

Вказана претензія не була отримана ТОВ «ІМПЕРІЯ ГРУПП» за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта».

Станом на дату подання даної позовної заяви, відповідь на вказану претензію не надходила, а свої зобов`язання за Договором підряду № 20 від 21.10.2019 року щодо оплати вартості робіт, ТОВ «ІМПЕРІЯ ГРУПП» в повному обсязі так і не виконало.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача залишку основної заборгованості в сумі 373000,00 грн, пені в сумі 40122,07 грн, інфляційних втрат в сумі 181191,60 грн та 3% річних в сумі 35036,79 грн.

При вирішенні даного спору судом враховано наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 2.3. Договору, остаточний розрахунок за виконані по даному Договору роботи в розмірі 393 000 (триста дев`яносто три тисячі) гривень 00 копійок відповідач мав здійснити до 30 квітня 2020 року.

Таким чином, моментом виникнення зобов`язання Відповідача щодо сплати за передбачені договором роботи є 30 квітня 2020 року.

Позовні вимоги відповідачем не заперечено та не спростовано, доказів сплати зазначеної суми на виконання п. 2.3. Договору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором в сумі 373000,00 грн є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 35036,79 грн та інфляційних нарахувань в сумі 181191,60 грн, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 35036,79 грн та інфляційні нарахування в сумі 181191,60 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем правильно визначено період та суми нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 40122,07 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. Договору, за порушення Замовником або Підрядником своїх договірних зобов`язань, постраждала сторона може вимагати сплати неустойки, в тому числі: за затримку поточних платежів за виконані роботи пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до приписів ст. 3 Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та умов Договору позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом встановлено, що період нарахування та сам розрахунок позивача арифметично правильний.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 40122,07 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача 9440,26 грн судового збору.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України (ст. 10 Закону України Про судоустрій і статус суддів) передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Адвокатське об`єднання «БІ ЕНД ЕЛ ГРУП» надає професійну правничу допомогу ТОВ Первомайський «Райагробуд» на підставі Договору про надання правової допомоги № 16/10/02/2023 від 10 лютого 2023 року.

Відповідно до пункту 2.1. вказаного Договору, правова допомога, передбачена умовами договору, що надається Виконавцем, оплачується клієнтом у залежності від обсягу часу, що його витрачено Адвокатом (Адвокатами) Адвокатського об`єднання на надання правової допомоги.

Відповідно до п. 2.7. вказаного Договору, факт надання правової допомоги за Договором підтверджується актами про надану правову допомогу, що підписуються повноважними представниками сторін, і є первинними обліковими документами. Акти про надану правову допомогу готуються Виконавцем і передаються Клієнту разом із рахунком для оплати.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що остаточний розрахунок судових витрат та докази, що їх підтверджують, будуть надані після ухвалення рішення судом в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України станом на момент ухвалення рішення у даній справі відсутні підстави для розподілу судових витрат в частині витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕРІЯ ГРУПП (54029, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 28, оф. 8, код ЄДРПОУ 41736481) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Первомайський РАЙАГРОБУД (55214, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Одеська, 80, код ЄДРПОУ 03585403) заборгованість за Договором підряду №20 від 21.10.2019 в розмірі 629350,46 грн, з яких: 373000,00 грн сума заборгованості з оплати робіт; 40122,07 грн пеня, 181191,60 грн інфляційні втрати, 35036,79 грн 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 9440,26 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Первомайський РАЙАГРОБУД (55214, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Одеська, 80, код ЄДРПОУ 03585403),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ІМПЕРІЯ ГРУПП (54029, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 28, оф. 8, код ЄДРПОУ 41736481).

.

Судове рішення складено та підписано судом 07.07.2023.

Суддя В.О.Ржепецький