Постанова

від 04.07.2023 по справі 914/1770/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1770/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

розглянув касаційні скарги фізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 (головуючий - Марко Р. І., судді Матущак О. І., Скрипчук О. С.) та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 (головуючий - Марко Р. І., судді Матущак О. І., Скрипчук О. С.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Львів Мет Союз"

до: 1) фізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни,

2) Угрівської сільської ради Городоцького району Львівської області,

3) Городоцької міської ради Львівської області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди; визнання протиправним та скасування рішення Угрівської сільської ради Городоцького району Львівської області від 24.11.2020 № 2287 "Про надання дозволу на викуп земельної ділянки ФОП Костельній Лесі Ярославівній"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та припинення права власності; зобов`язання ФОП Костельної Лесі Ярославівни усунути перешкоди у здійсненні права користування майном позивача; зобов`язання ФОП Костельної Лесі Ярославівни не чинити у подальшому перешкод у користуванні належним позивачу майном.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2021 року Приватне підприємство "Львів Мет Союз" (далі - ПП "Львів Мет Союз", Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом (у редакції заяви про доповнення предмету позову від 13.09.2021) до фізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни (далі - ФОП Костельна Л. Я., Підприємець, орендар, відповідач-1), Угрівської сільської ради Городоцького району Львівської області (далі - Угрівська сільрада, Сільрада, орендодавець, відповідач-2) і Городоцької міської ради Львівської області (далі - Городоцька міськрада, Міськрада, відповідач-3) про:

1) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.01.2008 (далі - договір оренди від 14.01.2008, оспорюваний договір оренди), укладеного між Угрівською сільрадою та ФОП Костельною Л. Я.;

2) припинення права оренди Підприємця на земельну ділянку площею 2,0988 га, кадастровий номер 4620988000:13:000:0063;

3) визнання протиправним і скасування рішення Угрівської сільської ради від 24.11.2020 № 2287 "Про надання дозволу на викуп земельної ділянки ФОП Костельній Л. Я." (далі - рішення від 24.11.2020 № 2287, оспорюване рішення);

4) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4620988000:13:000:0063 від 24.12.2020 № 2468 (далі - договір купівлі-продажу від 24.12.2020, оспорюваний договір купівлі-продажу), посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Марців І. В.;

5) припинення права власності ФОП Костельної Л. Я. на земельну ділянку площею 2,0988 га, кадастровий номер 4620988000:13:000:0063, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2036760746209;

6) зобов`язання ФОП Костельної Л. Я. усунути перешкоди у здійсненні права користування майном Підприємства шляхом: припинення дій, що порушують право позивача на безперешкодне користування належним останньому майном або створюють загрозу його порушення, а саме дій щодо блокування в`їзду/виїзду/проїзду колією по території земельної ділянки площею 2,0988 га, кадастровий номер 4620988000:13:000:0063 (далі - спірна земельна ділянка), та відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання - позивача шляхом прибирання сторонніх речей (предметів) з колії (частини вказаної колії), яка розташована на спірній земельній ділянці, тa розблокування в`їзду/виїзду/проїзду належною позивачеві колією по території спірної земельної ділянки;

7) зобов`язання ФОП Костельної Л. Я. не чинити позивачу в подальшому перешкод у користуванні належним ПП "Львів Мет Союз" майном - під`їзною залізничною колією щодо частини вказаної колії, яка розташована на спірній земельній ділянці, з посиланням на положення статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 16, 316, 319- 321, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) з 27.05.2008 ПП "Львів Мет Союз" є власником під`їзної залізничної колії протяжністю 792,5 м на належній Підприємству земельній ділянці площею 5,4130 га, кадастровий номер 4620988000:13:000:0023, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , проте частина вказаної колії пролягає по сусідній земельній ділянці площею 2,0988 га, кадастровий номер 4620988000:13:000:0063, що перебуває в незаконному користуванні ФОП Костельної Л. Я. на підставі договору оренди від 14.01.2008, при укладенні якого Сільрадою та Підприємцем не було дотримано вимог законодавства, зокрема, не визначено такої істотної умови договору, як обмеження щодо використання спірної земельної ділянки, оскільки на дату його укладення колія вже існувала (була введена в експлуатацію) та з 31.03.2006 перебувала у власності ОСОБА_1., отже, право власності на колію виникло задовго до укладення оспорюваного договору оренди; 2) відповідач-1 зареєстрував за собою право оренди спірної земельної ділянки лише 19.02.2020 і з цього часу розпочав чинити позивачу постійні перешкоди в користуванні під`їзною залізничною колією, зокрема, шляхом перекриття фізичного доступу (в`їзду) до колії, розташованої на території спірної земельної ділянки, встановлення стаціонарної металевої загорожі на колії, скидання на колію будівельного сміття та інших сторонніх предметів, що унеможливлюють користування Підприємством під`їзною залізничною колією, яка частково проходить по земельній ділянці Підприємця та пролягає до будівлі складу, розташованого на належній позивачу земельній ділянці, кадастровий номер 4620988000:13:000:0023, а також у відповідь на вимогу ПП "Львів Мет Союз" про негайне усунення перешкод в користуванні колією навіть погрожував знищити її.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.10.2022 (суддя Трускавецький В. П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з мотивів недоведеності позивачем належними, достовірними та допустимими доказами порушення оспорюваними рішенням, договорами оренди та купівлі-продажу прав ПП "Львів Мет Союз" як власника під`їзної залізничної колії № 7 протяжністю 792,5 м, частина якої проходить на території спірної земельної ділянки, спочатку орендованої Підприємцем з січня 2008 року, а в подальшому, придбаної ним же в грудні 2020 року в Угрівської сільради.

4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2022 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Постанова аргументована посиланням на положення статей 16, 181, 182, 203, 215, 328, 334, 657 ЦК України, статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), статей 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 98, 104, 236, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) місцезнаходженням під`їзної залізничної колії № 7 протяжністю 792,5 м, яка належить ПП "Львів Мет Союз" на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27.05.2008, технічного паспорта під`їзної залізничної колії ПП "Львів Мет Союз" на станції Городок Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця") Львів- 2012 та акта технічної державної комісії про прийняття в експлуатацію залізничної під`їзної колії від 11.07.2012, є с. Черлянське Передмістя, вул. Угрівська 72-Г, тобто набута позивачем 04.05.2011 у власність земельна ділянка, кадастровий номер 4620988000:13:000:0023; 2) належними та допустимими доказами, а саме довідкою Городоцької міськради від 23.12.2020 № 78-3118/0/2-20 та експертним висновком земельно-технічного дослідження від 04.09.2021 (експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок) підтверджено той факт, що придбана позивачем за договором купівлі-продажу від 27.05.2008 та реконструйована ним під`їзна залізнична колія розташована (пролягає) на території як спірної земельної ділянки (користувач - ФОП Костельна Л. Я.), так і земельної ділянки, кадастровий номер 4620988000:13:000:0023 (власник - ПП "Львів Мет Союз"), право власності на цю колію виникло до укладення між Сільрадою та Підприємцем договору оренди щодо земельної ділянки, по якій проходить вказана колія, а інших під`їзних залізничних колій чи їх частин, які би належали Підприємству та розташовувалися (пролягали) на території зазначених земельних ділянок, не було виявлено; 3) передача Угрівською сільрадою спірної земельної ділянки в користування ФОП Костельної Л. Я. є незаконною, оскільки договір оренди від 14.01.2008 порушує права та законні інтереси позивача, наслідком неправомірних дій відповідача-1 є призупинення господарської діяльності Підприємства, тому оспорюваний договір оренди підлягає визнанню недійсним, а речове право (право оренди спірної земельної ділянки), зареєстроване за Підприємцем 19.02.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підлягає припиненню.

5. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023, ухваленою на підставі статті 244 ГПК України, заяву ПП "Львів Мет Союз" про прийняття додаткового рішення задоволено. Доповнено пункт 2 резолютивної частини постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 914/1770/21 такими абзацами:

"визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.01.2008, укладений між Угрівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Костельною Лесею Ярославівною та припинити право оренди фізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни на земельну ділянку площею 2,0988 га, кадастровий номер 4620988000:13:000:0063;

визнати протиправним та скасувати рішення Угрівської сільської ради від 24.11.2020 № 2287 "Про надання дозволу на викуп земельної ділянки ФОП Костельній Л. Я.";

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4620988000:13:000:0063 від 24.12.2020 № 2468, виданий приватним нотаріусом Городоцького РНО Марців І. В. та припинити право власності фізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни на земельну ділянку площею 2,0988 га, кадастровий номер 4620988000:13:000:0063, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2036760746209;

зобов`язати ФОП Костельну Лесю Ярославівну усунути перешкоди у здійсненні права користування майном позивача шляхом: припинення дій, що порушують право позивача на безперешкодне користування належним останньому майном або створюють загрозу його порушення, а саме дії щодо блокування в`їзду/виїзду/проїзду колією по території земельної ділянки з кадастровим номером: 4620988000:13:000:0063) та відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання - позивача шляхом прибирання сторонніх речей (предметів) з колії (частини вказаної колії), яка розташована на земельній ділянці (кадастровий номер: 4620988000:13:000:0063), тa розблокування в`їзду/виїзду/проїзду належною позивачеві колією по території земельної ділянки (кадастровий номер 4620988000:13:000:0063) та зобов`язати ФОП Костельну Лесю Ярославівну не чинити у подальшому позивачеві перешкод у користуванні належним Приватному підприємству "Львів Мет Союз" майном - під`їзною залізничною колією щодо частини вказаної колії, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 4620988000:13:000:0063".

Додаткова постанова мотивована тим, що 13.03.2023 судом апеляційної інстанції прийнято постанову в справі № 914/1770/21, якою скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2022 у цій справі та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ПП "Львів Мет Союз", однак, під час ухвалення вказаної постанови апеляційний суд не зазначив, які саме позовні вимоги задоволено.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

6. Не погоджуючись з постановою та додатковою постановою суду апеляційної інстанції, ФОП Костельна Л. Я. звернулася з касаційними скаргами, в яких просить зазначені судові рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги

7. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статей 78, 106 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (в контексті визнання експертного висновку неналежним і недопустимим доказом у справі), викладених у пунктах 65- 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18; 2) суд апеляційної інстанції не врахував викладеного в пунктах 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 висновку щодо застосування норми статті 382 ЦПК України, оскільки оскаржувана постанова містить суперечливі висновки щодо фактичних остаточних розмірів, меж, місцезнаходження та правового статусу спірних під`їзних залізничних колій, а саме без конкретизації дійсних та остаточних розмірів, меж, місцезнаходження та правового статусу під`їзних залізничних колій, а отже, такі висновки є взаємовиключними, і судом апеляційної інстанції вказані розбіжності проігноровано; 3) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм статей 203, 215 ЦК України, викладених у пунктах 81, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та в пунктах 16.2, 16.3, 17, 18 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 904/2741/19; 4) суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм статей 120, 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), викладених у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20; 5) на теперішній час відсутні як висновок Верховного Суду щодо взаємозамінності правовстановлюючих і технічних документів на рухоме та нерухоме майно як підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, так і правова норма, що врегульовує це питання.

В свою чергу, на обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткової постанови від 19.04.2023 скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) апеляційний суд розглянув заяву ПП "Львів Мет Союз" про ухвалення додаткового рішення, не повідомивши ФОП Костельну Л. Я. або її представника про дату, час і місце судового засідання; 2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 3) додаткове рішення суду не може існувати окремо від основного рішення суду, тому в разі, якщо підлягає скасуванню основне рішення суду, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, без дотримання правової позиції Верховного Суду, то, як наслідок, підлягає скасуванню і додаткове рішення суду.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

8. ПП "Львів Мет Союз" у відзиві на касаційну скаргу ФОП Костельної Л. Я. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 просить закрити касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з мотивів непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки: 1) висновки щодо застосування норм права, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 904/2741/19, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними; 2) скаржником взагалі не зазначено будь-якої конкретної норми матеріального або процесуального права, щодо застосування якої в подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Городоцька міськрада у відзиві на касаційні скарги просить їх задовольнити в повному обсязі з мотивів, наведених у цих скаргах.

Угрівська сільрада не скористалася правом на подання відзивів на касаційні скарги.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Костельної Л. Я. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 914/1770/21 та призначено її до розгляду на 04.07.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Костельної Л. Я. на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі № 914/1770/21 та призначено розгляд цієї скарги в судовому засіданні на 04.07.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. Рішенням Угрівської сільради від 16.02.2007 № 146 затверджено ФОП Костельній Л. Я. містобудівне обґрунтування розташування станції технічного обслуговування вантажних автомобілів в с. Черлянське Передмістя за межами населеного пункту.

Підприємцем виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розташування станції технічного обслуговування вантажних автомобілів, яка розташована за адресою: Львівська область Городоцький район Угрівська сільрада.

В розділі 1 "Загальна частина" проекту землеустрою зазначено, що земельна ділянка загальною площею 2,098 га (в постійному користуванні 0,462 га) пропонується для влаштування СТО вантажних автомобілів.

Згідно з абзацом 2 розділу 2 "Генеральний план" у проекті землеустрою вказується таке: розташування ділянки по відношенню до суміжних територій: із заходу знаходиться дорога Угрів-Городок; із півночі, сходу обмежена залізничним полотном; з півдня пустир і автомобільна дорога.

В книзі 2 проекту землеустрою вказано, що на земельній ділянці на час обстеження знаходиться одна нежитлова будівля, адмінбудинок та ангар, які перебувають у власності ФОП Костельної Л. Я.

В довідці Городоцького районного відділу земельних ресурсів від 19.04.2007 № 1975 "Про обмеження та сервітути на земельну ділянку ПП Костельної Л. Я." зазначено, що права інших осіб та обмеження на користування земельною ділянкою площею 2,0988 га, яка розташована за межами с. Черлянське Передмістя Городоцького району Львівської області та передається ФОП Костельній Л. Я. в оренду під розташування станції технічного обслуговування вантажних автомобілів, не зареєстровано.

Згідно з висновком Відділу містобудування, архітектури, ЖКГ та РІ Городоцької райдержадміністрації Львівської області від 04.05.2007 земельна ділянка площею 2,0988 га сервітутами не обмежена.

У технічній документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки ФОП Костельної Л. Я. від 20.06.2007, а саме в розділі "Опис обтяжень і обмежень на земельну ділянку" зазначено: Городоцький районний відділ земельних ресурсів - довідка від 19.04.2007 № 1975, права інших осіб та обмеження на користування земельною ділянкою в районному відділі не зареєстровані. Відділ містобудування, архітектури, ЖКГ та РІ - довідка від 04.05.2007 № 243, земельна ділянка сервітутами не обтяжена.

11. Рішенням Угрівської сільради від 23.11.2007 № 353 "Про передачу в оренду земель ПП Костельній Л. Я. під розміщення СТО вантажних автомобілів" передбачено передати ФОП Костельній Л. Я. в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 2,0988 га за межами с. Черлянське Передмістя для розміщення станції технічного обслуговування вантажних автомобілів.

На виконання вказаного рішення між Сільрадою (орендодавець) та ФОП Костельною Л. Я (орендар) укладено договір оренди від 14.01.2008. Предметом цього договору є строкове платне користування земельною ділянкою на підставі рішення Угрівської сільради від 23.11.2007 № 353. В оренду передається земельна ділянка площею 2,0988 га. На ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що є власністю орендаря. Договір зареєстровано в Городоцькому районному відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" 22.01.2008, про що вчинено відповідний запис.

25.01.2008 згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі ФОП Костельна Л. Я. отримала в оренду спірну земельну ділянку, яка розташована за межами с. Черлянське Передмістя Городоцького району Львівської області. Зовнішні межі погоджено із суміжними власниками землі та землекористувачами. Спірних питань немає.

Згідно з кадастровим планом спірної земельної ділянки опис меж: від А до Б - землі служби автомобільних доріг; від Б до В - землі Угрівської сільради; від В до А - землі Городоцької міськради.

12. Листом від 19.05.2008 № 217 Львівська дистанція колії Львівської залізниці повідомила ПП "Львів Мет Союз" про те, що станом на 19.05.2008 під`їзна колія № 8 по станції Городок належить ОСОБА_1., на балансі Львівської дистанції колії Львівської залізниці не рахується та її власністю не є. Межею по колії № 8 є хвіст хрестовини стрілочного переходу № 115.

27.05.2008 між ОСОБА_1. (продавець) та ПП "Львів Мет Союз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами пунктів 1.1- 1.3 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця під`їзні колії Р-43 та Р-50, а покупець зобов`язується прийняти під`їзні колії Р-43 та Р-50 та оплатити їх вартість на умовах цього договору. Характеристика колій, які відчужуються: під`їзна колія Р-43, 370 м/п; під`їзна колія Р-50, 780 м/п, які належать продавцю на підставі договору купівлі-продажу № 79-10/5, укладеного 31.03.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Городоцький Агросервіс" (далі - ВАТ "Городоцький Агросервіс") і ОСОБА_1. Місцезнаходження колії: Львівська область, Городоцький район, АДРЕСА_2.

Вказаний договір купівлі-продажу було нотаріально посвідчено.

13. В акті технічного огляду під`їзної колії ВАТ "Городоцький Агросервіс" від 03.10.2005 у розділі "Загальні дані" вказано: під`їзна колія № 8 належить ВАТ "Городоцький Агросервіс", що є правонаступником Городоцького районного об`єднання "Сільгоспхімія". Межею по колії № 8 є стрілочний перехід № 115 і закінчується тупиком. Загальна протяжність колії - 1150 м: 370 м колії розташовані по прямій і закінчуються стрілочним переводом, який розгалужує колію. Одна з них протяжністю 390 м прямує до складу аміачної води та закінчується тупиком. Друга протяжністю 390 м прямує до складу мінеральних добрив і закінчується тупиковим упором у приміщенні складу мінеральних добрив. Загальний висновок про стан колії: колія знаходиться в незадовільному стані.

14. В розділі 2.2 Робочого проекту "Реконструкція під`їзної залізничної колії ПП "Львів Мет Союз" на станції Городок ДТГО "Львівська залізниця" Львів 2011 р." вказано: Верхня будова колії прийнята згідно СНиП_2.05.07-91. Рейки - старопридатні, типу Р-43. Шпали - дерев`яні, старопридатні, епюра 1440 шт/км в прямих та 1600 шт/км в кривих ділянках колії.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок обслуговування і організації руху по подачі та забирання вагонів на під`їзну колію ПП "Львів Мето Союз", що примикає до станції Городок-Львівський Львівської залізниці 2012, під`їзна залізнична колія № 7 ПП "Львів Мет Союз" примикає стрілочним переводом № 115 до з`єднувальної колії № 1МО Львівської дистанції колії, яка в свою чергу примикає до колії № 8 станції Городок-Львівський Львівської залізниці.

В акті державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію залізничної під`їзної колії ПП "Львів Мет Союз", що примикає до станції Городок-Львівський Львівської залізниці від 11.07.2012 зафіксовано, що комісії представлено 792,5 м колії № 7. Ремонт колії проведено згідно з дозволами на виконання ремонтно-будівельних робіт та розробленим проектом. Об`єкт має наступні техніко-економічні показники: навантажувальна колія № 7 довжиною 792,5 м, викладена на щебеневому баласті, рейки Р-43, кінцем колії є тупикова призма. Колія № 7 під`їзної залізничної колії ПП "Львів Мет Союз" протяжністю 792,5 м від граничного стовпчика стрілочного переводу № 115 придатна для переміщення рухомого складу та експлуатації. Цей акт може бути підставою для реєстрації об`єкта як колективної, так і приватної власності фізичних осіб, а також у державних органах статистики. Для організації подачі та прибирання вагонів на під`їзну залізничну колію Підприємству необхідно вирішити питання щодо передачі стрілочного переводу № 115 на баланс залізниці відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про залізничний транспорт" і статті 66 Статуту залізниць України.

В розділі 1.1 "Загальні дані" Технічного паспорта під`їзної залізничної колії ПП "Львів Мет Союз" на станції Городок ДТГО "Львівська залізниця" Львів- 2012 зазначено, що під`їзна залізнична колія Підприємства примикає стрілочним переводом № 115 до колії № 1МО Відокремленого підрозділу "Львівська дистанція колії". Колія № 7 протяжністю 792,5 м, стрілочний перевід № 115, скидальні вістряки СВ1, СВ2 знаходяться на балансі ПП "Львів Мет Союз". Межею під`їзної колії ПП "Львів Мет Союз" є граничний стовпчик стрілочного переводу № 115.

15. В інформаційній довідці Комунального підприємства "Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Городоцьке РБТІ") від 16.10.2020 № 420 зазначено, що за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н., АДРЕСА_2 знаходяться та зареєстровано такі об`єкти нерухомого майна: бетонний склад мінеральних добрив, літ. "Ж" - 4450,8 м2; вагова, літ. "Е" - 83,6 м2. Власником вказаних будівель станом на 29.12.2012 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2007 № 724. Реєстрація права власності на під`їзну колію Р-43 та Р-50 в КП "Городоцьке РБТІ" не проводилася.

16. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 4620988000:13:000:0023, її місце розташування: Львівська область, Городоцький район, село Черлянське Передмістя, АДРЕСА_1. Форма власності: приватна власність, площа: 5,4130 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 04.05.2011, власник: ПП "Львів Мет Союз", підстава набуття: цивільно-правовий договір. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 21.08.2020 державним реєстратором зареєстровано право власності ПП "Львів Мет Союз" на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю. Опис об`єкта: загальна площа (м2): 4534,4; матеріали стін: бетон, цегла. Опис згідно технічних паспортів: під`їзні колії Р-43 370 м/п та Р-50 780 м/п. Адреса: Львівська обл., Городоцький р-н., с. Черлянське Передмістя, АДРЕСА_2. Земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 4620988000:13:000:0023, площа 5,413 га. Підстава державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна № 2, виданий 14.08.2020.

Таким чином, 21.08.2020 проведено державну реєстрацію права власності ПП "Львів Мет Союз" на під`їзні колії Р-43 370 м/п і Р-50 780 м/п як об`єкти нерухомого майна у складі нежитлової будівлі.

17. З витягу з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку станом на 21.10.2020 вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 4620988000:13:000:0063, форма власності: комунальна, площа: 2,0988 га, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 16.05.2007. Дата державної реєстрації земельної ділянки: 20.12.2017. Власник: Угрівська сільрада. Орендар: ФОП Костельна Л. Я. Дата державної реєстрації речового права: 19.02.2020. Відомості про обтяження у використанні земельної ділянки: вид обмеження - охоронна зона навколо (впродовж) об`єкта енергетичної системи; площа земельної ділянки (частина), на яку поширюється дія обмеження: 0,4026 га; підстава для виникнення обмеження: Закон, Правила охорони енергетичних мереж.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна станом на 14.12.2020 (дата формування витягу) інформація про державну реєстрацію іншого речового права щодо земельної ділянки, кадастровий номер 4620988000:13:000:0063, відсутня.

18. Рішенням від 24.11.2020 № 2287 Угрівська сільрада погодила викуп відповідачем-1 спірної земельної ділянки.

24.12.2020 між Сільрадою та Підприємцем укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,0988 га, кадастровий номер 4620988000:13:000:0063, власник - ФОП Костельна Л. Я. Дата державної реєстрації - 24.12.2020.

19. В довідці Городоцької міськради від 23.12.2020 № 78-3118/0/2-20 зазначено, що належна ПП "Львів Мет Союз" на праві приватної власності під`їзна залізнична колія (підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) дійсно розташована (пролягає) на території таких земельних ділянок: кадастровий номер 4620988000:13:000:0063 - користувач: - ФОП Костельна Л. Я., кадастровий номер 4620988000:13:000:0023 - власник: ПП "Львів Мет Союз". Інші залізничні колії, ніж під`їзна колія, що перебуває у власності ПП "Львів Мет Союз", по вказаних вище земельних ділянках не проходять. Зазначена під`їзна колія примикає до головної залізничної колії на станції Городок-Львівський Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (лінії (дільниці) Львів-Мостиська ІІ).

З наданого позивачем до суду висновку земельно-технічного дослідження від 04.09.2021, вбачається, що придбана Підприємством за договором купівлі-продажу від 27.05.2008 та реконструйована ним під`їзна колія (акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію під`їзної колії від 11.07.2012), розташована (пролягає) на території таких земельних ділянок (згідно плану земельних ділянок): земельної ділянки, кадастровий № 4620988000:13:000:0063 (користувач - ФОП Костельна Л. Я. ); земельної ділянки, кадастровий № 4620988000:13:000:0023 (власник - ПП "Львів Мет Союз"). Судовим експертом не виявлено інших під`їзних залізничних колій (їх частин), що належали би ПП "Львів Мет Союз" та розташовувалися (пролягали) на території зазначених земельних ділянок.

Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити з таких підстав.

Щодо касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023

21. ФОП Костельна Л. Я. в поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

22. В основу оскаржуваної постанови про задоволення позову в повному обсязі покладено висновок апеляційного суду про доведеність позивачем належними та допустимими доказами, зокрема, довідкою Городоцької міськради від 23.12.2020 № 78-3118/0/2-20 та експертним висновком земельно-технічного дослідження від 04.09.2021 (експерта попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок) тих обставин, що придбана Підприємством за договором купівлі-продажу від 27.05.2008 та реконструйована ним під`їзна залізнична колія розташована (пролягає) на території як спірної земельної ділянки (користувач - ФОП Костельна Л. Я.), так і земельної ділянки, кадастровий номер 4620988000:13:000:0023 (власник - ПП "Львів Мет Союз"), а оскільки право власності на зазначену колію виникло до укладення між Сільрадою та Підприємцем договору оренди щодо земельної ділянки, по якій проходить вказана колія, то передача Угрівською сільрадою спірної земельної ділянки в користування ФОП Костельної Л. Я. є незаконною, позаяк договір оренди від 14.01.2008 порушує права та законні інтереси позивача, а наслідком неправомірних дій відповідача-1 є призупинення господарської діяльності Підприємства.

23. Проте колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови як висновків щодо застосування положень статей 203, 215 ЦК України, викладених у пунктах 81, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та в пунктах 16.2, 16.3, 17, 18 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 904/2741/19, так і висновку щодо застосування норм статей 120, 125 ЗК України, викладеному в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, з огляду на таке.

24. Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічну правову позицію викладено в пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Схожі висновки щодо застосування положень статей 203, 215 ЦК України викладено в пунктах 81, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та в пунктах 16.2, 16.3, 17, 18 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 904/2741/19, на неврахування яких апеляційним судом правомірно посилається скаржник на обґрунтування своїх заперечень.

25. Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

26. Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

27. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені: встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Аналогічна норма міститься в пункті 3 частини 1 статті 382 ЦПК України, на неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування якої послався скаржник у контексті того, що оскаржувана постанова містить суперечливі висновки щодо фактичних остаточних розмірів спірних під`їзних залізничних колій, а саме без конкретизації дійсних та остаточних розмірів цих колій, а отже, такі висновки є взаємовиключними, і судом апеляційної інстанції вказані розбіжності проігноровано (див. пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

28. Перевіряючи застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на те, що, обмежившись посиланням на незаконність передачі Угрівською сільрадою спірної земельної ділянки в користування ФОП Костельної Л. Я., укладення договору оренди від 14.01.2008 з порушенням прав і законних інтересів ПП "Львів Мет Союз" та на наслідки неправомірних дій відповідача-1 у виді призупинення господарської діяльності Підприємства, суд апеляційної інстанції не встановив, в чому ж конкретно полягає неправомірність дій сторін оспорюваного договору оренди, а також яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний договір купівлі-продажу, що свідчить про неврахування апеляційним судом висновку, викладеного в пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Зокрема оскаржувана постанова взагалі не містить мотивів на підтвердження невідповідності певним (конкретним) нормам чинного законодавства як рішення Угрівської сільради від 24.11.2020 № 2287 "Про надання дозволу на викуп земельної ділянки ФОП Костельній Л. Я.", так і укладеного на його підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2020, що в розумінні статей 21, 203, 215 ЦК України могло би бути підставою для скасування судом вказаного рішення як незаконного та для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.

29. Водночас на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України та всупереч висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 904/2741/19, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про порушення орендарем спірної земельної ділянки прав позивача, який лише з 27.05.2008 набув у власність дві під`їзні залізничні колії Р-43 та Р-50 загальною протяжністю 1150 м на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27.05.2008 та зареєстрував право власності на них з 21.08.2020, оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки, на якій згідно з експертним висновком земельно-технічного дослідження від 04.09.2021 частково пролягають вказані колії, було укладено між Сільрадою та Підприємцем значно раніше - 14.01.2008, а 25.01.2008 спірну земельну ділянку передано в користування відповідачу-1 за актом приймання-передачі.

Таким чином, на момент укладення договору оренди від 14.01.2008, який в силу імперативних вимог статті 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 31.12.2012) набрав чинності 22.01.2018, право ПП "Львів Мет Союз" як власника залізничних колій об`єктивно не могло порушуватися як таке, що на той час ще не виникло, чим спростовується помилковий висновок апеляційного суду про наявність підстав для визнання недійсним вказаного договору як укладеного з порушенням прав позивача.

30. Cуд апеляційної інстанції також зазначив, що лише 21.08.2020 зареєстровано право власності ПП "Львів Мет Союз" на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 4534,4 м2 за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н., с. Черлянське Передмістя, вул. Угрівська, 72-Г, до складу якого (об`єкта нерухомості) входять під`їзні залізничні колії Р-43 та Р-50 загальною протяжністю 1150 м, тобто більш як через 12 років після придбання за договором купівлі-продажу від 27.05.2008, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто вказані залізничні колії зареєстровано за позивачем як складові частини об`єкта нерухомості, що загалом не суперечить вимогам частини 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що зазначена у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно площа спірних залізничних колій суттєво відрізняється від площі належної ПП "Львів Мет Союз" залізничної під`їзної колії № 7 довжиною 792,5 м, визначеної актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію залізничної під`їзної колії ПП "Львів Мет Союз", що примикає до станції Городок-Львівський Львівської залізниці від 11.07.2012 та технічним паспортом під`їзної залізничної колії ПП "Львів Мет Союз" на станції Городок ДТГО "Львівська залізниця" Львів- 2012.

Адже саме обставинами чинення ФОП Костельною Л. Я. перешкод у користуванні ПП "Львів Мет Союз" під`їзною залізничною колією № 7 протяжністю 792,5 м обґрунтовуються позовні вимоги в цій справі.

Наведеним підтверджуються доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку, викладеного в пунктах 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (в контексті необхідності конкретизації дійсних та остаточних розмірів (площі) нерухомого майна).

31. Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до імперативних положень частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" (чинного до 31.12.2012) передбачалося, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 1.4 зазначеного Тимчасового положення обов`язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

32. Оскільки суд першої інстанції з посиланням на відомості, вміщені в інформаційній довідці КП "Городоцьке РБТІ" від 16.10.2020 № 420, достовірно встановив, а апеляційний суд не спростував того факту, що в період після придбання під`їзних залізничних колій Р-43 та Р-50 загальною протяжністю 1150 м за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 27.05.2008 (тобто до 01.01.2013), обов`язкова державна реєстрація за позивачем права власності на вказані колії в КП "Городоцьке РБТІ" не проводилася, а земельна ділянка площею 5,4130 га, кадастровий номер 4620988000:13:000:0023, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, село Черлянське Передмістя, АДРЕСА_1, з 04.05.2011 перебуває у власності ПП "Львів Мет Союз", внаслідок чого в силу положень частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права Підприємства на спірні колії як нерухоме майно не визнаються дійсними, то колегія суддів повністю погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про недоведеність порушення оспорюваними рішенням, договорами оренди та купівлі-продажу прав ПП "Львів Мет Союз" як власника під`їзної залізничної колії № 7 протяжністю 792,5 м, частина якої проходить на території спірної земельної ділянки, спочатку орендованої Підприємцем з січня 2008 року, а в подальшому, придбаної ним же в грудні 2020 року в Угрівської сільради.

33. Водночас, всупереч вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про припинення права оренди та права власності на спірну земельну ділянку, які виникли в Підприємця на підставі оспорюваних правочинів оренди та купівлі-продажу, помилково залишив поза увагою достовірно встановлені судом першої інстанції та не спростовані позивачем обставини знаходження на цій же земельній ділянці належного ФОП Костельній Л. Я. на праві власності нерухомого майна (одна нежитлова будівля, адмінбудинок та ангар), що підтверджується як проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розташування станції технічного обслуговування вантажних автомобілів, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Угрівська сільрада, так і умовами договору оренди від 14.01.2008.

34. Крім того, на порушення норм процесуального закону оскаржувана постанова не містить жодного обґрунтування на підтвердження наявності хоча б однієї з підстав примусового припинення права власності відповідача-1 на земельну ділянку в судовому порядку, передбачених статтями 140, 143 ЗК України, за змістом яких до переліку відповідних підстав не належить визнання недійсним правочину, за умовами якого земельну ділянку було набуто у власність.

Наведене переконливо свідчить про неврахування апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови викладеного в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 висновку про те, що об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

35. Стосовно задоволення позовних вимог про зобов`язання ФОП Костельної Л. Я. усунути перешкоди (в тому числі в майбутньому) в здійсненні права користування майном Підприємства - частиною під`їзної залізничної колії, яка розташована на спірній земельній ділянці, Верховний Суд зазначає таке.

36. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17).

37. Однак, обмежившись загальним посиланням на те, що наслідком неправомірних дій відповідача-1 є призупинення господарської діяльності Підприємства, на порушення вимог статті 391 ЦК України та статей 86, 283 ГПК України суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові взагалі не зазначив і достовірно не встановив, в чому ж саме полягають дії Підприємця щодо чинення власнику колій перешкод у користуванні ними та якими належними і допустимими доказами підтверджується їх вчинення, відтак не спростував висновок суду першої інстанції про недоведеність порушення прав позивача оспорюваними рішенням та правочинами, що, в свою чергу, зумовлює необґрунтованість вимог заявленого Підприємством негаторного позову.

38. Крім того, відповідно до частини 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в пункті 10.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

39. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

40. Колегія суддів наголошує, що з огляду на одночасне розташування на спірній земельній ділянці під`їзних залізничних колій, речові права ПП "Львів Мет Союз" на які наразі не визнаються дійсними в силу положень частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", та належних ФОП Костельній Л. Я. чотирьох нежитлових будівель, на спростування правомірності набуття права власності на які всупереч вимог частини 2 статті 328 ЦК України позивачем не надано жодних доказів, то наразі не виключається наявність достатніх підстав вважати, що недобросовісні дії позивача спрямовані на завдання шкоди Підприємцю як легітимному власнику зазначених будівель, який добросовісно користується спірною земельною ділянкою вже більше 15 років, та підпадають під ознаки зловживання правом на колії як рухоме майно з метою незаконного позбавлення відповідача-1 права власності на нерухоме майно - спірну земельну ділянку та розташовані на ній будівлі, що є недопустимим (частини 2, 3 статті 13 ЦК України).

41. Крім того, заявлена позовна вимога про зобов`язання ФОП Костельної Л. Я. не чинити позивачу в майбутньому перешкод у користуванні належними йому коліями суперечить положенням частини 2 статті 4 ГПК України, за змістом яких юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а не за захистом прав, які можуть виникнути в майбутньому та щодо яких невідомо чи взагалі станеться їх порушення.

42. Отже, враховуючи зазначені скаржником правові висновки Верховного Суду, викладені у пунктах 81, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, в пунктах 16.2, 16.3, 17, 18 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 904/2741/19, та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про неспростування судом апеляційної інстанції висновку суду першої інстанції щодо недоведеності передбачених цивільним законодавством підстав як для скасування оспорюваного рішення, так і для визнання недійсними оспорюваних договорів оренди та купівлі-продажу, якими не порушувалися право ПП "Львів Мет Союз" як власника під`їзної залізничної колії № 7 протяжністю 792,5 м.

43. Разом з тим колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування положень статей 78, 106 ЦПК України (в контексті підстав визнання експертного висновку неналежним і недопустимим доказом у справі), викладених у пунктах 65- 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, оскільки в зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду свою позицію щодо відхилення висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 18.08.2014 як неналежного та недопустимого доказу мотивувала тим, що: 1) у цьому експертному висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду; 2) можливість складання висновку за зверненням учасника справи на момент складання вказаного висновку будівельно-технічного експертного дослідження ще не було передбачено, оскільки така можливість була передбачена з 15.12.2017 - дати набрання чинності змінами до ЦПК України, в тому числі в частині викладення статті 106 цього Кодексу в новій редакції.

44. Натомість в оскаржуваній постанові апеляційний суд чітко з`ясував ту обставину, що у висновку земельно-технічного дослідження від 04.09.2021 зазначено про його підготовку для подання до суду та обізнаність (попередження) експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як того вимагає частина 5 статті 101 ГПК України в новій редакції, чинній з 15.12.2017, тобто на час виготовлення вказаного експертного висновку.

Таким чином, наведене свідчить якраз про врахування апеляційним судом висновку щодо підстав визнання експертного висновку неналежним і недопустимим доказом, викладеного в пунктах 65- 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, на неврахуванні якого помилково наполягає скаржник.

Крім того, заперечення скаржника з цього приводу зводяться передусім до незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції наявних у цій господарській справі доказів в їх сукупності, прийняттям судом наданого позивачем експертного висновку як належного доказу, та до посилань на необхідність переоцінки доказів у справі, проте згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Водночас колегія суддів відхиляє взаємовиключні аргументи скаржника про відсутність на теперішній час як висновку Верховного Суду щодо взаємозамінності правовстановлюючих і технічних документів на рухоме та нерухоме майно як підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, так і правової норми, що врегульовує це питання, з огляду на таке.

46. Зі змісту пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічну правову позицію викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18531/19).

При цьому колегія суддів зауважує, що саме лише посилання на відсутність висновку без конкретизації норми (норм) права, практика застосування якої (яких) відсутня і потребує формування, свідчить про недоведеність скаржником передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстави для касаційного оскарження судових рішень.

Верховний Суд вважає необґрунтованими безпредметні посилання скаржника на існування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки в разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19, від 13.04.2021 у справі № 910/17693/19, від 30.05.2023 у справі № 910/1542/22).

Натомість у поданій касаційній скарзі відповідач-1 взагалі не зазначив будь-якої конкретної норми матеріального або процесуального права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що свідчить про непідтвердження скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, та, як наслідок, виключає скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.

47. Крім того, висновок щодо комплексного застосування норм частини 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 64, 67 Статуту залізниць України та пунктів 1.3, 1.4, 1.5 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зокрема, в контексті правовстановлюючих документів на залізничні колії як рухоме майно достатньо детально викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/10126/18, від 25.07.2019 у справі № 923/609/17, від 13.08.2019 у справі № 915/856/16.

48. Отже, колегія суддів вважає, що вміщений в оскаржуваній постанові висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі є помилковим, оскільки не відповідає як висновкам щодо застосування положень статей 203, 215 ЦК України, викладеним у пунктах 81, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та в пунктах 16.2, 16.3, 17, 18 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 904/2741/19, так і висновку щодо застосування норм статей 120, 125 ЗК України, викладеному в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

При цьому Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції не спростував висновок суду першої інстанції про недоведеність підстав для задоволення позовних вимог, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі правильного по суті рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

49. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, а при вирішенні цього спору судом першої інстанції достовірно встановлено та судом апеляційної інстанції не спростовано недоведеність порушення оспорюваними рішенням та правочинами прав позивача як власника нерухомого майна, то колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову з мотивів, викладених у цій постанові.

50. З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд відхиляє необґрунтовані доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

З мотивів, викладених у цій постанові, колегія суддів погоджується з доводами Городоцької міськради, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Щодо касаційної скарги на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023

51. Скаржник у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, зокрема, справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини 1 статті 310 ГПК України).

52. Так, скаржник зазначає, що апеляційний суд розглянув заяву ПП "Львів Мет Союз" про ухвалення додаткового рішення, не повідомивши ФОП Костельну Л. Я. або її представника про дату, час і місце судового засідання.

Крім того, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права в подібних правовідносинах, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

53. Проте колегія суддів не погоджується із зазначеними необґрунтованими доводами скаржника з огляду на таке.

54. Частиною 7 статті 242 ГПК України передбачено, що у разі, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

55. Надсилання судом апеляційної інстанції копії ухвали представнику учасника справи відповідає приписам частин 5, 7 статті 6 ГПК України та зазначене судове рішення вважається врученим такому учаснику відповідно до частини 7 статті 242 цього Кодексу (схожі правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14088/21 та від 29.11.2022 у справі № 916/1716/20).

56. З матеріалів справи вбачається та скаржником не спростовано факт отримання безпосередньо представником ФОП Костельної Л. Я. - адвокатом Панасом Т. Б. ухвали Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 про призначення до розгляду заяви ПП "Львів Мет Союз" про ухвалення додаткового рішення на 19.04.2023, що за змістом частини 7 статті 242 ГПК України прирівнюється до вручення зазначеної ухвали відповідачу-1 як учаснику справи.

57. З мотивів, наведених у пункті 46 цієї постанови, колегія суддів відхиляє безпредметні посилання скаржника на існування підстави касаційного оскарження додаткової постанови, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права в подібних правовідносинах, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Адже в поданій касаційній скарзі відповідач-1 взагалі не зазначив будь-якої конкретної норми матеріального або процесуального права, щодо застосування якої в подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що свідчить про непідтвердження скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, та, як наслідок, виключає скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.

58. Разом з тим колегія суддів наголошує, що в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 925/81/21 сформульовано такий висновок щодо застосування положень статей 126, 129, 244 ГПК України:

"За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу".

59. Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з доводами скаржника про необхідність скасування оскаржуваної додаткової постанови у зв`язку зі скасуванням постанови від 13.03.2023 як основного судового рішення, тобто незалежно від того, підтвердилися чи не підтвердилися підстави касаційного оскарження (пункти 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України), наведені відповідачем-1 у касаційній скарзі (схожий висновок викладено в пункті 68 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 924/195/22 та пункті 52 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/17343/20).

60. З мотивів, викладених у цій постанові, колегія суддів погоджується з доводами Городоцької міськради, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

61. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

62. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

63. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

64. Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних постанови і додаткової постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

65. З огляду на те, що касаційні скарги підлягають задоволенню, Верховний Суд, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, вбачає підстави для розподілу судових витрат у виді судового збору в загальній сумі 31 780 грн ((2270 грн х 2) х 7), сплаченого відповідачем за подання касаційної скарги (з урахуванням оскарження постанови, якою апеляційним судом було задоволено 7 позовних вимог немайнового характеру), шляхом покладання на позивача обов`язку з відшкодування витрат скаржника, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги фізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни задовольнити.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі № 914/1770/21 скасувати.

Рішення Господарського суду Господарського суду Львівської області від 06.10.2022 у справі № 914/1770/21 залишити в силі.

Стягнути з Приватного підприємства "Львів Мет Союз" на користь фізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни 31 780 (тридцять одну тисячу сімсот вісімдесят) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Наказ доручити видати Господарському суду Львівської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай