Постанова

від 05.07.2023 по справі 712/8159/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 712/8159/15

провадження № 61-14995св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (стягувач), ОСОБА_1 (боржник),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2021 року у складі судді Казидуб О. Г. та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

04 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про заміну стягувача його правонаступником у справі № 712/8159/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного та договору застави недійсними.

Заяву обґрунтовано тим, що 31 травня 2017 року між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення прав вимоги № 2, згідно з яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором від 30 січня 2007 року

№ 839-001/07Р, укладеним між банком та ОСОБА_1 .

Оскільки фактично відбулася заміна стягувача у зобов`язанні, зокрема ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» є новим кредитором у фінансових правовідносинах за кредитним договором від 30 січня 2007 року № 839-001/07Р, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило замінити стягувача ПАТ КБ «Правекс-Банк» на правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за виконавчими листами у справі № 712/8159/15-ц.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2021 року, заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задоволено.

Замінено первісного стягувача ПАТ КБ «Правекс-Банк» на правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року (з урахуванням постанови Верховного Суду від 27 січня 2021 року) у справі № 712/8159/15-ц за позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного та договору застави недійсними.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підтвердження своїх вимог надало копії таких документів: договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 31 травня 2017 року № 2, акта приймання-передачі від 31 травня 2017 року, додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 травня 2017, платіжного доручення від 31 травня 2017 року № 2370436, свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Встановивши, що у зв`язку з укладенням між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» договору купівлі-продажу прав вимоги відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, перехід права вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відбувся із дотриманням вимог законодавства і договір купівлі-продажу прав вимоги недійсним не визнавався та цей договір не скасований, та з урахуванням того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача його правонаступником.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року ОСОБА_1 поштовим зв`язком направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована таким. Суди попередніх інстанцій не врахували, що на час подання заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не існувало стягувача в особі ПАТ КБ «Правекс Банк» та судових рішень про стягнення заборгованості, за якими видано виконавчі листи у справі 712/8159/15-ц. До заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не додало копію виконавчого листа, за яким хоче бути стороною у виконавчому провадженні, дозволу Національного банку України (далі - НБУ) для здійснення фінансової банківської діяльності з надання кредитів фізичним особам та ведення розрахунково-касового обслуговування клієнта банку, ліцензію НБУ про право здійснювати банківську діяльність як небанківська фінансова установа.

31 травня 2017 року, до ухвалення у справі остаточного судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, ПАТ КБ «Правекс Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» право вимоги, проте із заявою про заміну стягувача звернулось лише 04 листопада 2019 року.

Водночас станом 14 лютого 2017 року банк списав за рахунок сформованих страхових резервів 98 537,36 грн у рахунок заборгованості за кредитом.

Вказаний договір відступлення права вимоги оспорюється боржником у справі № 712/2519/21.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не надало доказів сплати банку вартості договору відступлення.

Суди неправильно застосували статті 512, 514 ЦК України.

Підставою касаційного оскарження відповідно до статті 389 ЦПК України заявниця зазначає: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме частину першу статті 177, частину другу статті 258, статтю 442 ЦПК України.

Заявниця посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені

у постановах: від 25 квітня 2018 року у справі № 2-н-148/09, провадження

№ 61- 1104св18, від 27 січня 2021 року у справі № 712/8159/15, провадження

№ 61-6226св19, від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц, провадження № 61-153св18, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16; постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, провадження № 12-97гс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, провадження № 14-222цс18.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу до суду не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на касаційне оскарження ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2021, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про зупинення розгляду її касаційної скарги до розгляду справи № 712/2519/21 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В. про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 31 травня 2017 року в частині купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором від 30 січня 2007 року № 839-001/07Р та за договором застави транспортного засобу від 30 січня 2007 року № 839-001 /07Р.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») звернулося до суду

з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року (у складі судді Колоди Л. Д.) позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 540,35 доларів США, що станом на 04 червня 2015 року становить 221 410,17 грн, та 166 336,17 грн пені.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2016 року (у складі судді Колоди Л. Д.) у зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року та додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року в частині вирішення позову ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року, додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними залишено без змін.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року (у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Карпенко О. В.) рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року змінено в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалено в цій частині нове рішення.

Позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 913,00 дол. США, що становить 145 173,00 грн, проценти станом на 31 січня 2014 року - 3 627,35 доларів США, що становить 76 195,97 грн, пеню за несвоєчасне погашення кредиту - 1 169,61 доларів США, що становить 25 626,00 грн, пеню за несвоєчасне погашення процентів - 764 доларів США, що становить 16 739,00 грн, загальна сума заборгованості - 263 775,45 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Правекс-Банк» судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2 638,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 712/8159/15-ц (провадження № 61-6226св19) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року в незміненій частині та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року в частині вирішення первісних позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту, та пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів, скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення.

У задоволенні первісного позову ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту, та пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів, відмовлено.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року в незміненій частині та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року в частині вирішення первісних позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 6 913,00 доларів США залишено без змін.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2016 року закрито.

Стягнено з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_1 8 459,56 грн судового збору.

31 травня 2017 року між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2. (т. 4, а. с. 98-109).

Відповідно до додатка № 1 (частина А) до договору купівлі-продажу прав вимоги відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором від 30 січня 2007 року № 839-001/07Р (т.4, а. с. 110).

Згідно з пунктом 2.1 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 31 травня 2017 року № 2 з урахуванням положень цього договору та відповідно до них, та з отриманням зустрічної винагороди у вигляді ціни купівлі, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати, без права регресу, права вимоги за кредитами, прийняти їх та сплатити ціну купівлі відповідно до положень цього договору.

Відповідно до пункту 3а договору про відступлення права вимоги сторони домовились, що винагорода за продаж (відступлення) продавцем покупцеві прав вимоги за кредитами відповідно до цього договору становить гривневий еквівалент 754 377 дол. США. Перед підписанням продавець повідомив покупця, що отримані суми продавцем у період між датою обчислення та перед підписанням становлять 223 799,14 дол. США.

На виконання умов договору про відступлення прав вимоги від 31 травня 2017 року № 2 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» сплатило на користь ПАТ «Правекс Банк» 11 000 211,11 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 31 травня 2017 року № 2370436.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та другої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з частиною першою статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки ці інститути регулюються окремими статтями ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідними правами у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), та Верховний Суд, зокрема у постанові від 31 серпня 2022 року у справі

№ 2-190/12 (провадження № 61-1684св22).

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (див.: mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75), оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

Таким чином, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

У наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду акцентовано увагу на встановленні дійсної процесуальної мети правонаступництва.

Звертаючись до суду із заявою про заміну стягувача його правонаступником, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило суд замінити стягувача у виконавчому документі у справі № 712/8159/15-ц іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Враховуючи викладене, необхідність виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а також надані заявником копії договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 31 травня 2017 року № 2, акта приймання-передачі від 31 травня 2017 року, додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 травня 2017, платіжного доручення від 31 травня 2017 року № 2370436, свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, суди попередніх інстанцій відповідно до статті 55, частини п`ятої статті 442 ЦПК України обґрунтовано задовольнили заяву нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому документі.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Зокрема помилковими є аргументи заявниці про неможливість ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» бути стороною у виконавчому провадженні через ненадання ним копії виконавчого листа.

За заявою ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» вирішувалось питання про заміну сторони у виконавчому документі, а не сторони виконавчого провадження.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не могло укласти договір про відступлення прав вимоги від 31 травня 2017 року № 2, оскільки не має дозволу НБУ для здійснення фінансової банківської діяльності з надання кредитів фізичним особам та ведення розрахунково-касового обслуговування клієнта банку, ліцензію НБУ про право здійснювати банківську діяльність як небанківська фінансова установа, не спростовують висновків судів.

Указані заперечення ОСОБА_1 за фактичних обставин у цій справі за заявою ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому документі не є підставою вважати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 31 травня 2017 року № 2.

Статтею 240 ЦК України визначено презумцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Верховний Суд враховує, що на момент ухвалення судових рішень та їх касаційного оскарження договір про відступлення прав вимоги від 31 травня 2017 року № 2 не визнано недійсним.

Верховний Суд зазначає, що вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язку виконання рішення суду. Без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні новий кредитор не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Посилання заявниці на необхідність урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 25 квітня 2018 року у справі № 2-н-148/09, провадження № 61- 1104св18, від 27 січня 2021 року у справі № 712/8159/15, провадження № 61-6226св19, від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц, провадження № 61-153св18, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16; постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, провадження № 12-97гс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, провадження № 14-222цс18, є безпідставними, оскільки судові рішення ухвалені у справах за неподібних обставин та характеру спірних правовідносин, тому не є релевантними.

У вказаних справах суди не вирішували питання заміни сторони у виконавчому документі.

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Заява ОСОБА_1 про зупинення розгляду її касаційної скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України до розгляду справи № 712/2519/21 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2022 року у справі № 712/2519/21 відмовлено ОСОБА_1 у позові до ПАТ КБ «Правекс-Банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В. про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 31 травня 2017 року в частині купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором від 30 січня 2007 року № 839-001/07Р та за договором застави транспортного засобу від 30 січня 2007 року № 839-001 /07Р.

Ухвалами Черкаського апеляційного суду від 23 червня 2023 року та від 26 червня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2022 року, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 645/331/17 та від 17 серпня 2022 року у справі № 478/1018/21 наведено правовий висновок щодо застосування пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, який узгоджується з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України в чинній редакції, про те, що при визначенні наявності підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен враховувати, що підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої статті 201 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

На підставі зібраних у справі доказів суди встановили та оцінили обставини (факти), які є предметом судового розгляду у цій справі, необхідні для заміни сторони у виконавчому документі.

З огляду на викладене, а також враховуючи особливості розгляду справи у Верховному Суді, який є судом права, а не факту, та не має повноважень досліджувати докази та встановлювати обставини у справі, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, клопотання ОСОБА_1 про зупинення розгляду її касаційної скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України до розгляду справи № 712/2519/21 задоволенню не підлягає.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права під час розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 412, 416,419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко