Ухвала

від 07.07.2023 по справі 592/5840/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 липня 2023 року

м. Київ

справа № 592/5840/22

провадження № 61-10064ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20 м. Суми, Сумської області про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20 м. Суми, Сумської області з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заробітну плату за період з 14 березня 2022 року по 18 березня 2022 року.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю. Суд першої інстанції встановив, що позивач не виконував роботу як вчитель англійської мови, або іншу роботу у навчальному закладі у період з 14 березня 2022 року по 18 березня 2022 року, тому йому і не виплачувалася заробітна плата.

Постановою Сумського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2023 рокузалишено без змін. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач з 14 березня 2022 року по 18 березня 2022 року не був присутній на роботі в учбовому закладі і доказів того, що його відсутність на роботі у цей період є випадком, передбаченим нормами трудового законодавства, коли за працівником зберігається заробітна плата, не надав, отже у відповідача не було правових підстав для нарахування та виплати заробітної плати у вказаний період.

06 липня 2023 року (з урахуванням доповнень до касаційної скарги від 07 липня 2023 року) ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою,

в якій просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від

15 березня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Посадові оклади та ставки заробітної плати працівників закладів та установ освіти, в тому числі педагогічних та науково-педагогічних, формуються з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року

№ 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», зі змінами та доповненнями.

Ціна позову у цій справі (стягнення заробітної плати за період з 14 березня 2022 року до 18 березня 2022 року) станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.

ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа має виняткове значення для нього та становить значний суспільний інтерес. Вказує, що справа стосується його конституційних прав на життя, на безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, права мати рівні конституційні права, бути рівним перед законом.

Верховний Суд, взявши до уваги предмет позову, складність справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини та надану оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, вважає, що наведені заявником аргументи не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, а також про наявність значного суспільного інтересу у цій справі.

Незгода заявника з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, зокрема щодо: відсутності оголошення у комунальній установі Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20 м. Суми, Сумської області у період з 14 березня 2022 року до 18 березня 2022 року простою; відсутності позивача на роботі у період з 14 березня 2022 року до 18 березня 2022 року в учбовому закладі, на підставі яких суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог, не свідчить про те, що справа має виняткове значення для позивача чи стосується фундаментальних правових питань.

Наведені ОСОБА_1 доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів, у цій справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

ОСОБА_1 мав процесуальну можливість доводити обґрунтованість заявлених позовних вимог в судах першої та апеляційної інстанції.

Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду

м. Суми від 15 березня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20 м. Суми, Сумської області про стягнення заробітної плати.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович