Рішення

від 05.07.2023 по справі 947/30133/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/30133/22

Провадження № 2/947/1011/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Управління виконавчої дирекції

Фонду соціального страхування України в Одеській області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

про встановлення факту проживання однією сім`єю

та перебування на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка - ОСОБА_1 20.12.2022 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою, яку під час розгляду справи вточнила та згідно з останньою редакцією позову від 28.03.2023 року за вх. №15905, в якій вимоги пред`явлені до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні, просить суд:

- встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на момент смерті останнього;

- встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на момент смерті останнього.

В обґрунтування позову у вказаній редакції позивачка посилається на те, що 22 листопада 1997 року між нею - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Грабівською сільрадою Кодимського району Одеської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 22.11.1997р. було зроблено запис №13, та було видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 .

В подальшому, як стверджує позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві помер її чоловік - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказані обставини щодо смерті чоловіка позивачки саме внаслідок нещасного випадку на виробництві, як стверджує позивачка, підтверджується наступним, а саме: складеним 01.11.2021р. Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23.09.2021р. після 14 години 05 хвилин в Товаристві з обмеженою відповідальністю «КМД «КАМБІО», код ЄДРПОУ 23857192, без підпорядкування, комісії, утвореної наказом Головного управління Держпраці в Одеській області від 04.10.2021р. №1377, стосовно смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Актом від 01.11.2021р. спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23.09.2021р. після 14 години 05 хвилин в Товаристві з обмеженою відповідальністю «КМД «КАМБІО», код ЄДРПОУ 23857192, без підпорядкування стосовно смерті ОСОБА_3 , в якому у розділі 7 «Висновок комісії» встановлено, що комісія дійшла висновку, що даний нещасний випадок пов`язаний з виробництвом згідно п.п.1 п. 52. «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженим Постановою КМУ від 17.04.2019р. за №337.

Позивачка, стверджує, що на момент смерті її чоловіка, вона разом з ОСОБА_3 та сином, проживали однією сім`єю, спільно, були пов`язані спільним побутом, у них був єдиний бюджет, позивачка перебувала на повному утриманні свого загиблого чоловіка.

Також, ОСОБА_1 вказує, що вона, як член сім`ї свого померлого чоловіка, має право на отримання у зв`язку зі смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві, на день настання нещасного випадку: одноразової допомоги на сім`ю у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; позивачка, як особа, що перебувала на утриманні загиблого має право на отримання одноразової допомоги кожній особі, яка перебувала на утриманні загиблого у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

З вказаним обставин, вона - ОСОБА_1 звернулась після смерті чоловіка, померлого внаслідок нещасного випадку на виробництві, до Одеського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області із відповідною заявою про надання їй одноразової допомоги на сім`ю; надання їй одноразової допомоги як кожній особі, яка перебувала на утриманні загиблого.

Однак, відповіддю Одеського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області від 15.11.2021р. №03/3575, їй - ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вказаної заяви, з підстав того, що згідно даних паспорту, вона - ОСОБА_1 та її чоловік були зареєстровані за різними адресами проживання, а відтак відсутні підстави вважати, що останні проживали однією сім`єю, та ОСОБА_1 перебувала на утриманні померлого чоловіка, що є підставою для відмови у призначенні одноразової допомоги.

Надалі, як стверджує позивачка, вона повторно звернулась до Фонду з заявою, до якої також додала Акт від 09.12.2021р., за підписами свідків, засвідчений депутатом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області Бурмістр Л.І., та Довідку від 24.12.2021р. №2408, видану Кодимською міською радою Подільського району Одеської області ЦНАП, на підтвердження спільного проживання з померлим чоловіком.

Проте, відповіддю Одеського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області від 01.02.2022р. №05/276 знов відмовлено позивачці у задоволенні її заяви, з підстав того, що подані довідки не є належними доказами відповідного факту. Також, роз`яснено позивачці, що для призначення одноразової допомоги кожній особі, яка перебувала на утриманні померлого, їй - ОСОБА_1 необхідно надати рішення суду яким встановлюється факт перебування на утриманні померлого ОСОБА_3 .

За наслідком викладеного, ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду міста Одеси з заявою в порядку окремого провадження про встановлення відповідного факту спільного проживання з померлим чоловіком та перебуванні на його утриманні (справа №503/16/22).

Однак, як вказує ОСОБА_1 , з підстав наявності заперечень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08.07.2022 року по справі №503/16/22, вказану її заяву залишено без розгляду.

Приймаючи викладене, ОСОБА_1 зазначає, що вказані обставини зумовили її звернення до суду з цим позовом в рамках позовного провадження для поновлення порушених прав та інтересів, а заявлений факт необхідний для подальшого оформлення відповідних виплат, допомоги, у зв`язку зі смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 21.12.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху.

26.12.2022 року на виконання ухвали суду від представника позивача до суду надійшла заява, до якої додано квитанцію на підтвердження доплати судового збору та позовну заяву в уточненій редакції.

Оглянувши подані до суду документи, судом було встановлено відповідність позовної заяви в уточненій редакції вимогам статті 175, 177 ЦПК України, виконання позивачкою вимог ухвали суду від 21.12.2022 року, за наслідком чого ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.12.2022 року вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

09.03.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, в якій останній просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з посиланням на те, що подані позивачкою докази на підтвердження заявлених фактів не є належними, а наявні обставини не свідчать про проживання позивачки та її померлого чоловіка однією сім`єю, та перебуванні позивачки на його утриманні.

28.03.2023 року представником позивачки надано до суду позовну заяву в уточненій редакції за вх. №15905, вимоги якої вищевикладені судом.

Вказана позовна заява в новій редакції, прийнята судом до розгляду у підготовчому судовому засіданні 28.03.2023 року.

Також, 28.03.2023 року судом задоволено заяву представника позивача про виклик та допит свідків.

18.04.2023 року до суду надійшла заява від представника відповідача Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про розгляд справи за його відсутності.

11.05.2023 року судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 14.06.2023 року судом було здійснено допит в якості свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

У судове засіданні призначене на 05.07.2023 року з`явився представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який заяву підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів до судового засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Представник відповідача Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області під час розгляду справи надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про причини неявки суд не повідомив, а відтак не з`явився без поважних причин.

У відповідності до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 05.07.2023 року за наявною явкою учасників справи, на підставі документів наявних в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.11.1997 року Грабівською сільською радою Кодимського району Одеської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено актовий запис №13, а ОСОБА_7 під час реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

Матеріали справи жодних доказів щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не містять.

Під час перебування у шлюбі, у вказаних осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась спільна дитина - син ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 47 років ОСОБА_3 помер, про що 24.09.2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис №11839, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 та наданим до суду витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги по похованню за №00032768364 від 24.09.2021 року.

У відповідності до лікарського свідоцтва про смерть №3761 від 24.09.2021 року та довідки про причину смерті до форми №106/о №3761, виданих КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Одесі внаслідок ушкодження, яке заподіяно контактом з тупим предметом, намір невизначений.

Також судом встановлено, що 27.09.2021 року було складено Повідомлення про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння), відповідного до якого зафіксовано настання нещасного випадку/гострого професійного захворювання (отруєння) 23.09.2021 року о 14 год. 05 хв. на ТОВ «КМД «КАМБІО», код ЄДРПОУ 23857192, за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 253, на дільниці вібропресованих виробів БУМ, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підсобного робітника вказаного підприємства, одруженого, дружиною якого є ОСОБА_1 , а сином ОСОБА_9 , внаслідок чого ОСОБА_3 помер.

Надалі, 01.11.2021 року, за наслідком спеціального розслідування відповідної комісії нещасного випадку було складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23.09.2021 року після 14 годині 05 хвилин в Товаристві з обмеженою відповідальністю «КМД «КАМБІО» код ЄДРПОУ 23857192, без підпорядкування, затверджений начальником Головного управління Держпраці в Одеській області 01.11.2021 року, яким встановлено, що на підставі матеріалів спеціального розслідування, причин та обставин нещасного випадку, що стався з підсобним робітником ТОВ «КМД «КАМБІО», ОСОБА_3 , 1974 року народження, дійшла висновку, що даний нещасний випадок пов`язаний з виробництвом згідно п.п. 1 п. 52. «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого Постановою КМУ від 17.04.2019р. за №337 (виконання трудових обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства).

Внаслідок вказаних обставин та смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , як дружина звернулась до Одеського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (далі - Фонд) із відповідною заявою про виплату одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку зі смертю чоловіка.

Однак, у відповідності до відповіді Фонду від 15.12.2021 року за №03/3575, позивачку з зазначенням її дошлюбного прізвища - ОСОБА_7 повідомлено про відсутність правових підстав щодо призначення та виплати їй одноразової допомоги на сім`ю, оскільки останньою в порушення приписів ч.1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не надано усіх необхідних документів, а саме підтверджуючих її спільне проживання разом з померлим ОСОБА_3 , однією сім`єю, а також перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого ОСОБА_3 . Також Фондом зазначено у листі, що вказане обумовлено тим, що у поданому Акту спеціального розслідування нещасного випадку не зазначено про наявність у померлого ОСОБА_3 дружини і дітей, а також їх перебування на його утриманні, а у відповідності до поданих документів останні: ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 мали різні зареєстровані місця проживання, станом на момент смерті останнього.

26.01.2022 року ОСОБА_3 знов звернулась з заявою до вказаного Фонду про виплату одноразової допомоги на сім`ю померлого та одноразову допомогу кожній особі, яка перебувала на його утриманні.

Однак, у відповідності до відповіді Фонду від 01.02.2022 року за №05/276 на вказаний запит, позивачці з зазначенням шлюбного прізвища - ОСОБА_1 знов відмовлено, з підстав відсутніх належних документів на підтвердження спільного її проживання разом з померлим ОСОБА_3 , однією сім`єю, а також перебування ОСОБА_1 на його утриманні. Також у вказаному листі, Фондом роз`яснено право ОСОБА_1 на звернення до суду з відповідною заявою для встановлення цього факту.

Як вбачається, вказані обставини стали підставою для звернення позивачки до суду для вирішення цього питання.

Надалі, ОСОБА_1 у 2022 році звернулась до Київського районного суду міста Одеси в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебування на його утриманні (справа №503/16/22).

Однак, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08.07.2022 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні, залишено без розгляду, з підстав наявності між сторонами спору про право.

Вказані обставини обумовили звернення позивачки до суду з цим позовом в порядку позовного провадження.

Відповідно до ст.15 ЦК України, ст.4 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку, визначеним цивільним процесуальним законодавством.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип права на справедливий суд, який означає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України справи про встановлення фактів що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Щодо вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Як вже встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , по день смерті останнього перебували в зареєстрованому шлюбі починаючи з 22.11.1997 року, за період перебування в якому в останніх народився син - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У відповідності до наданих до суду доказів, вбачається, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним записом у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 , та у лікарському свідоцтві про смерть №3761 від 24.09.2021 року.

У відповідності до витягу №2356 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданого 08.12.2021 року адміністратором центру надання адміністративних послуг Кодимської міської ради Подільського району Одеської області вбачається, що за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані також:

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з 11.07.2015 року;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 08.12.2021 року.

Отже, судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним значився зареєстрованим його син - ОСОБА_9 , а дружина - ОСОБА_1 за цією адресою зареєструвала місце проживання після смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Так, в цій справі відповідачем - Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області з вказаних підстав не визнається факт проживання однією сім`єю, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки.

Суд зазначає, що у відповідності до положень статті 3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованій у Постанові від 23.09.2021 року по справі № 204/6931/20, під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного.

Відповідно до частини першої статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

У відповідності до ч.2-4 ст. 3 СК України, подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У постанові від 05.02.2020 року в справі № 712/7830/16-ц, Верховний Суд зазначив, що факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

Одночасно, судом приймається, що у відповідності до положень ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Отже, наявність різних зареєстрованих місць проживання не є жодним підтвердженням та ознакою наявності фактичного шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та автоматичним підтвердженням не проживання останніх однією сім`єю.

Разом з тим, судом встановлено, що у відповідності до наданого до суду Акту, складеного 09.12.2021 року за підписами свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , посвідчені депутатом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області Бурмістр Л.І., засвідчено факт, що ОСОБА_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_9 , 1999 року народження, матір`ю ОСОБА_6 , 1954 року народження, та померлий ОСОБА_3 , 1974 року народження, спільно проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Актом засвідчено, що перелічені члени сім`ї вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проживали однією родиною. Також засвідчено, що ані дружина, ані син не мали постійного місця роботи, а матір отримувала низьку пенсію, за наслідком чого фактично перебували на утриманні ОСОБА_3 .

У відповідності до довідки, виданої 24.12.2021 року за №2408 Центром надання адміністративних послуг Подільського району Одеської області, на підставі вищевказаного акту, засвідчено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спільно проживали за адресою реєстрації останнього: АДРЕСА_2 , за якою також були зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

В судовому засіданні призначеному 14.06.2023 року в якості свідків були допитані: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 пояснила суду, що вона є другом сім`ї ОСОБА_8 . Свідок підтвердила, що ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також свідок зазначила, що станом на момент смерті ОСОБА_3 , останній проживав фактично в АДРЕСА_3 , за якою з ним спільно мешкали його дружина ОСОБА_1 , син та матір померлого. Додатково свідок підтвердила, що ОСОБА_1 ніколи не працювала.

Свідок ОСОБА_6 зазначила під час надання свідчень, що вона є матір`ю померлого ОСОБА_3 . Свідок підтвердила, що її син ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до своєї смерті був одружений на ОСОБА_1 , які мають спільного сина ОСОБА_9 . Свідок зазначила у поясненнях, що на момент смерті сина - ОСОБА_3 , останній був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , за якою до смерті сина з ним спільно проживали: вона, як матір, дружина - ОСОБА_1 та син померлого. Також, матір померлого ОСОБА_3 під час допиту зазначила, що його дружина ОСОБА_1 не працювала за станом здоров`я та перебувала на утриманні померлого сина.

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, а також не спростовувались відповідачами по справі.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, судом враховується, що стороною відповідачів, у тому числі Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, яким не визначається факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка та жінки за однією адресою, в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано до суду жодних доказів на спростування зазначених обставин, як і доказів на підтвердження факту, що вказані особи в період перебування у зареєстрованому шлюбі, фактично припинили шлюбні відносини.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При викладених обставинах, оцінивши та проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , з чоловіком ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день смерті ОСОБА_3 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_5 , є встановленим, за наслідком чого позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про перебування позивачки на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , станом на момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

При вирішенні вимоги щодо встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, суд приймає до уваги пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20), від 27 січня 2021 року у справі № 584/1166/15-ц (провадження № 61-3736св19).

Приймаючи вищевикладене, суд зазначає, що як вже є встановленим, позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 22.11.1997 року по день смерті останнього перебували в зареєстрованому шлюбі та спільно проживали однією сім`єю за адресою місця реєстрації ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 .

У відповідності до наданих до суду відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків стосовно ОСОБА_1 станом на 07.02.2022 року, у ОСОБА_1 за період з 1-го кварталу 2017 року по 3-ій квартал 2021 року, доходи відсутні.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих додатків стосовно ОСОБА_1 від 10.12.2021 року за №458/Ц/15-32-76, інформація про доходи у ОСОБА_1 , за період з 2 кварталу по 3 квартал 2021 року, відсутня.

Також, згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації Одеської області від 14.12.2021р. №13-04-19/985, засвідчено, що ОСОБА_1 на обліку в управлінні соціального захисту населення не перебуває, ніяких видів соціальних допомог не отримує.

Разом з тим, згідно з довідкою ТОВ «КМД «КАМБІО», код ЄДРПОУ 23857192, виданою 06.10.2021 року за №37, підтверджено, що ОСОБА_3 дійсно працював в ТОВ «КМД «КАМБІО» на посаді підсобний робітник, та за період з 01.01.2020 року по 12.03.2021 року отримав дохід в загальній сумі 72086,19 грн.

У відповідності до довідки ТОВ «КМД «КАМБІО», код ЄДРПОУ 23857192, виданої 06.10.2021 року за №36, дохід ОСОБА_3 за період з 01.06.2021 року по 24.09.2021 року склав 28127,53 грн.

На підставі викладеного судом встановлено, що серед подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , до смерті останнього, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , єдиною працевлаштованою особою був - ОСОБА_3 .

Вищевказані обставини, стосовно не працевлаштування ОСОБА_1 та перебуванні останньої на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , також підтверджуються вищевикладеними свідченнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , допитаних в судовому засіданні 14.06.2023 року.

Також, судом приймається, що вищевказані обставини жодним доказом не спростовані з боку відповідачів по справі.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи вказані доводи, беручи до уваги усі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на день смерті ОСОБА_3 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_5 , за наслідком чого позов ОСОБА_1 в цій частині підлягає до задоволення.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При викладених обставинах, оцінивши та проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд вважає позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні, підлягаючим до задоволення.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 89, 141, 263-265, 315, 352-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 17), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , з чоловіком ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день смерті ОСОБА_3 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на день смерті ОСОБА_3 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено - 07.07.2023 року.

Головуючий Калініченко Л. В.