Постанова

від 07.07.2023 по справі 520/8987/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Ніколаєва О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 р. Справа № 520/8987/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/8987/22

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області третя особа Приватне підприємство «Профі-Україна»

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Харківській області, (далі по тексту відповідач), за участю третьої особи на стороні позивача - Приватного підприємства «Профі-Україна» (далі по тексту - третя особа, ПП «Профі-України»), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000,00 грн. від 06.10.2022 №335425, прийняту відносно позивача Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що уповноваженими особами відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами перевірки транспортного засобу (вантажний автомобіль) марки DAF, модель 75 CF 250, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачу встановлено порушення вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (вантажне перевезення із перевищенням вагових норм на осьову вісь), внаслідок чого до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф. Позивач вказує на безпідставність накладеного штрафу та наголошує, що порушення законодавства про автомобільний транспорт ним не здійснювалося. Зазначає, що вказаний автомобіль був переданий позивачем в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 . У подальшому, ФОП ОСОБА_2 вказаний автомобіль передано у суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Профі-України». Вказує, що в акті перевірки від 08.09.2022 №332588 в якості правопорушника відповідач вказав позивача, а не перевізника вантажу, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі-Україна», що підтверджується товарно-транспортною накладною від 08.09.2022 №8102816.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що під час рейдової перевірки співробітниками відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві був зупинений транспортний засіб марки DAF, модель 75 CF 250, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який на праві власності належить позивачу.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, модель 75 CF 250, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було встановлено, що здійснюється вантажне перевезення із перевищенням вагових норм на осьову вісь, а саме навантаження на другу одиничну вісь транспортного засобу становить 14,94 т при нормі 11,5 т. Про вказані дані результатів габаритно-вагового контролю свідчать талон про зважування від 08.09.2022 №02669.

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 08.09.2022 №040132.

У зв`язку з виявленням під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів норм і правил, відповідач склав акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 08.09.2022 №0058872.

Також, у матеріалах справи наявний акт від 08.09.2022 №332588 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідач 27.09.2022 склав лист-повідомлення №31957/40/24-22, згідно якого останній повідомляє позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на 06.10.2022.

У подальшому, з урахуванням наведених обставин, відділом державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті за прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.10.2022 №335425, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано штрафні санкції у розмірі 34 000,00 грн. за порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (вантажне перевезення із перевищенням вагових норм на осьову вісь).

Не погоджуючись з прийняттям постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.10.2022 №335425, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення його транспортним засобом нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №2344-III).

Положеннями статті 1 Закону України №2344-III визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону України №2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно абзацу 4 статті 6 Закону України №2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі по тексту - Порядок №1567).

Згідно Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Приписами пунктом Порядок №1567 передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Положеннями статті 1 Закону України №2344 визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно частини другої статті 48 Закону України №2344 документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Порядком №1567 передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно частини четвертої статті 48 Закону України №2344 у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

При цьому, частина перша статті 60 Закону України №2344 визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV (далі по тексту - Закон України №2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Судовим розглядом встановлено, що згідно відомостей, які містяться у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.09.2022 №040132 повна маса транспортного засобу становила 20,48 тон, а фактичні осьові навантаження становили: 1) 5,540 тон; 2) 14,94 тон.

Таким чином, нормативно допустимий ваговий параметр на другу одиночну вісь транспортного засобу становила 14,94 тон при допустимій 11,5 тон, що прямо заборонено нормативно-правовими актами України.

На підставі викладеного, наявне порушення Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що, в свою чергу, дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

За наведених обставин матеріалами справи підтверджено, що 23.06.2021 належний позивачу на праві приватної власності транспортний засіб рухався автомобільними дорогами з перевищенням установлених габаритних обмежень, при цьому у водія транспортного засобу був відсутній дозвіл, який дає право на рух вказаним автомобілем зі вказаними габаритно-ваговими параметрами.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не являється відповідальною особою, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства до відповідальності за порушення вимог законодавства щодо перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм притягається саме перевізник, а належний у цьому випадку позивачу транспортний засіб був переданий на підставі договору оренду до іншої особи, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до пункту 3 якого підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 №379 (далі по тексту Інструкція №379) встановлено, що за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві.

Також, згідно з пунктом 6.3 Інструкції №379 встановлено, що якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» чітко визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність якого є обов`язковою згідно вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Наведені норми законодавства дають підстави вважати, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №804/8740/16.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача транспортного засобу марки DAF, модель 75 CF 250, державний номерний знак НОМЕР_1 , в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.

Крім того, позивач не довів суду належними доказами, що договір оренди транспортного засобу об`єктивно існував при здійсненні перевірки 08.09.2021. Водій надав при перевірці тільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, в якому зазначено власником - позивача, посвідчення водія та ТТН.

Також водій транспортного засобу, заперечень щодо визначення позивача перевізником в акті перевірки від 08.09.2021 не висловив.

Слід зазначити, що позивачем не надано до суду жодних доказів фактичного виконання вказаного договору оренди, зокрема, доказів сплати орендної плати.

Отже, надання договорів оренди та суборенди транспортного засобу, актів приймання-передачі під час розгляду справи у суді не змінює суті вчиненого позивачем порушення, а їх надання згодом не має правових наслідків для визнання неправомірності винесення відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку саме позивач виступав автомобільним перевізником при здійсненні перевезення вантажу транспортним засобом.

Крім того, товарна-транспортна накладна, на підставі якої позивач обґрунтовує свою позицію, не є документом, що підтверджує право користування транспортним засобом на момент проведення рейдової перевірки з огляду на наступні обставини.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі Правила №363).

Відповідно до пункту 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

У свою чергу, Розділом 1 вказаних Правил №363 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 11.1. Правил товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Слід зауважити, що дана норма є альтернативною, в якій зазначається, що обов`язковою інформацією в товарно-транспортній накладній має бути інформація про перевізника та/або експедитора.

Крім того, загальними нормами Правил №363 визначено, що товарно-транспортна накладна - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

За визначенням пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961 власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у межах спірних правовідносин саме позивач виступав автомобільним перевізником при здійсненні перевезення вантажу з перевищення габаритно-вагових норм, що свідчить про необґрунтованість посилань позивача на обставини, що він не був у даному випадку перевізником, а тому не може бути відповідальною особою.

Разом з цим слід зазначити, що позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надати пояснення та/або додаткові докази відповідачу, щодо складення документів відносно неналежної особи.

З аналізу наявних у матеріалах справи документів колегією суддів встановлено, що повідомленням від 27.09.2022 №5531/40/27-22 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 06.10.2022. Вказане повідомлення надіслано рекомендованим листом зі штрих-кодовим ідентифікатором №06 000 207 941 32. Вказане свідчить, що відповідач дотримав вимоги законодавства у частині належного повідомлення позивача про час і місце.

Отже, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, службовими особами відповідача було правомірно розглянуто справу без участі уповноваженої особи позивача.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000,00 грн. від 06.10.2022 №335425, прийнята Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Харківській області є правомірною.

Інші доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 по справі № 520/8987/22 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий