Рішення

від 07.07.2023 по справі 420/6623/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6623/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О.,

за участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.С.,

представника позивача Кілярова А.В.,

представників відповідача Коперсак М.С., Дишко Ю.В., Олійник Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» (ЄДРПОУ 00412056, адреса: 65005, м. Одеса, вул. Мельницька, 13) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44104032, адреса: 65015, м. Одеса, пр.Шевченка, 15/1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду року надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» в особі Голови правління ПрАТ «Одеський коньячний завод» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішеня від 07 грудня 2022 року №230/3400703 та від 07 грудня 2022 року №229/3400703.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки, викладені в акті про результати фактичної перевірки від 07.11.2022 року № 285/34-00-07-03/00412056 є необґрунтованими припущеннями посадових осіб контролюючого органу.

Позивач зазначає, що проведення інвентаризації відбулось із порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема Положення про інвентаризацію активів і зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014.

Вважає, що інвентаризація має проводитись платником податку на підставі відповідного акту, а не контролюючим органом. Відповідно до пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право вимагати проведення під час перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарто-матеріальних цінностей, коштів, знаття залишків товартно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інфорамації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Відповідно до п. 7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобовзань, яке затверджене постановою наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 року, проведення інвентаризації є обов`язковим за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації.

Відповідно до п. 18 розділу ІІ Положення про інвентаризацію, інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами.

Відповідно до розділу VI Положення, висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства.

Протокол інвентаризації затверджується керівником підприємства протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації.

Натомість, позивач звертає увагу на недотримання процедури проведення інвентаризації, а саме комісія керівником не створювалася, результати проведення інветаризаціх не оформлювалися, а дії що були проведені представниками контролюючого органу не можуть вважатися проведенням інвентаризації, у розумінні Положення про проведення інвентаризації.

У листі № 629 від 04.11.2022 року скерованого до відповідача, позивачем було повідомлено про те, що проведення інвантаризації потребує підготовки в порядку передбаченому розділом ІІ Положення про інвентаризацію активів, однак така підготовка здійснена не була під загрозою застосування предстаниками контролюючого оргнану адміністративного арешту.

З акту перевірки вбачається, що відповідач надає перевагу даним обліку, а не фактичним даним не допускаючи можливості наявних у облікових даних помиклок.

У відповідності до п. 5.8 Інструкції про інвентаризацію, до початку інвентаризації, у матеріально відповідальних осіб повинна відбиратися розписка про здачу усіх прибуткових і витратних документів в бухгалтерію.

Оскільки інвентаризація проводилася державними інспекторами самостійно, то забезпечення виконання обовязкових дій під час підготовки до інвентаризації здійснено не було.

З акту інвентаризації також вбачається, що державними інспекторами використані не дані інветаризації, а дані копії слубової записки заступника начальника купажного цеху, яких не є матеріально-відповідальною особою, та лише співставили дані службовою записки із даними бухгалтерського обліку. Дані ж щодо залишків спирту коньячного були надані контролюючому органу 28.10.2022 року.

Щодо неправомірності визначення податкового зобовязання з акцизного податку, позивач зазначає, що визначення акцизного податку з такого обєкту оподаткування як вартісь втрачених підакцизних товарів, має здійснюватися платником податку на підставі відповідного акту, яким на думку позивача має бути акт інвентаризації, оскільки тільки за результатами інвентаризації можна встановити наявність або відсутність втрат активів та їх причини. Таким чином, відповідач самостійно визначив податкове зобовязання.

Позивач вважає, що перевірки дотримання законодавства про оподаткування, не може охоплюватися фактичною перевіркою та не відповідає її меті, а тому фактично було здійснено позапаланову документальну перевірку, яку до того ж було проведено.

Перевіряючими було порушено ст. 85 ПК України, п. 85.2 якої ніби порушив позивач, що вбачається із акту, та з якого вбачається, що позивачем не було надано у повному обсязі витребувані документи. Так у листі від 27.10.2022 року відповідач вимагав надання документів із доставкою до приміщення контролюючого ограну, що не передбачено вищезазначеними нормами.

Ухвалою суду від 05.04.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.04.2023 задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

19.04.2023 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову, та зазначив, що відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України, передбачено, що посадові особи контролюючого ограну мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення.

У зв`язку із ненаданням до проведення фактичної перевірки будь-яких документів та доказів, які підтверджують втрати спирту Європейського 2020 року в загальному обсязі - 2 453,46 дал безводного спирту та факт відсутності їх фізично, тобто, його нестача, встановлено порушення п.п. 213.1.6 п. 213.1 ст. 213, п.214.6, п. 214.7 ст. 214, п. 216.2 ст. 216 ПКУ. За результатами перевірки донарахувано акцизний податок - 3 270 707, 526 грн. (2453,46 дал* 10=24534,6 літр * 133,31 грн.).

У зв`язку із ненаданням до проведення фактичної перевірки будь-яких документів та доказів, які підтверджують втрати спирту Європейського 2020 року в загальному обсязі - 2 453,46 дал безводного спирту та факт відсутності їх фізично, тобто, його нестача, встановлено порушення п.п. 213.1.6 п. 213.1 ст. 213, п.214.6, п. 214.7 ст. 214, п. 216.2 ст. 216 ПКУ. За результатами перевірки донарахувано акцизний податок - 3 270 707, 526 грн. (2453,46 дал* 10=24534,6 літр * 133,31 грн.)

Відповідач вважає, що ним доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних ППР.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов, а представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

На підставі ст. 20, п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, Наказу Південного МУ ДПС по роботі з ВПП від 25.10.2022 року №131, направлень на проведення перевірки від 26.10.2022 року № 103, 104, 105, 106 проведено фактичну перевірку ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ КОНЬЯЧНИЙ ЗАВОД» з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства, в частині виробництва, зберігання, транспортування, обліку та обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів та готової продукції в місцях виробництва, на складах та/або за місцем їх реалізації, наявністю ліцензій, адреси господарської одиниці: м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Мельницька, буд. 13 та Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, 19-й км Овідіопольського шосе, вул. Транспортна, 1

За результатами проведеної перевірки було складено акт про результати фактичної перевірки від 07.11.2022 року № 285/34-00-07-03/00412056.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.п. 213.1.6 п. 213.1 ст. 213, п.214.6, п. 214.7 ст. 214, п. 216.2 ст. 216 ПКУ, а саме встановлено нестачу коньячних спиртів у кількості 4737,91 дал безводного спирту, як наслідок не нараховано акцизний податок на загальну суму - 6 316 107,816 грн.;

- п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР ««Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

- ст. 3, ст. 13 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та п.9 розділу III Правил виробництва коньяків України, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.12.2017 року №702, а саме неналежне ведення обліку спирту коньячного, встановлено надлишок в загальному обсязі - 5025 дал, під час дії ліцензії на виробництво спирту коньячного від 28.01.2019 року №990102201900002 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Транспортна, буд. 1 (термін дії з 04.02.2019 року до 04.02.2024 року) та на виробництво алкогольних напоїв від 10.04.2018 року №990108201800022 за адресами: Одеська область. Овідіопольський оайон. смт. Великодолинське. вул. Транспортна, буд. 1 та м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 13 (термін дії з 15.04.2018 року до 15.04.2023 року).

- п. 85.2 ст. 85 ПКУ, в частині ненадання до проведення перевірки копій документів.

Висновком Постійної комісії Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок заперечення ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ КОНЬЯЧНИЙ ЗАВОД» (ЄДРПОУ 00412056) від 16.11.2022 року №640 (вх. Від 16.11.2022 №2367/6/34-00-01) до акту фактичної перевірки від 07.11.2022 №285/34-00-07-03/00412056 частково задоволено, в частині порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР ««Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на загальну суму/вартість - 2 508 582,24 грн. та в частині порушення ст. 3, ст. 13 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та п.9 розділу III Правил виробництва коньяків України, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.12.2017 року №702, а саме неналежне ведення обліку спирту коньячного, встановлено надлишок в загальному обсязі - 5025 дал. Інші встановлені порушення, які викладені в акті перевірки, залишено без змін.

В результаті порівняння показників даних бухгалтерського/складського обліку станом на 27.10.2022 та фактично наявних станом на 27.10.2022 залишків коньячних спиртів відповідачем встановлена нестача у загальному обсязі 4 737,91 дал безводного спирту.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, Південним МУ ДПС по роботі з ВПП до ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ КОНЬЯЧНИЙ ЗАВОД» винесено податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2022 року №230/3400703 та від 07 грудня 2022 року №229/3400703, відповідно до яких до позивача застосовані фінансові санкції на загальну суму 6948738,6 грн., а саме: збільшені податкові зобов`язання з акцизного податку на суму 6316107,8 грн. (3270707,526 грн. + 3045400,29 грн.) і штрафні санкції на суму 631610,8 грн. (10%) (ППР від 07.12.2022 №230/3400703); 1020 грн. - за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю (ППР від 07.12.2022 №229/3400703).

Позивач не погодився із зазначеними ППР та звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 27.12.2022, проте рішенням Державної податкової служби України від 27.02.2023 скарга залишена без задоволення, а ППР без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.20.1.9. п.20.1. ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Відповідно до пп. 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України, для цілей оподаткування акцизним податком з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів зіпсовані, знищені товари, або товари, наявність чи місцезнаходження яких не підтверджено таким суб`єктом господарювання, у тому числі товари, нестача яких виявлена за результатами інвентаризації, проведеної суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі (у тому числі на вимогу контролюючого органу, надану згідно з підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу під час перевірки контролюючим органом), вважаються проданими безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Ця норма не застосовується до випадків, передбачених пунктом 216.3 статті 216 цього Кодексу

Відповідно до п.198.5 ПК України, у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.230.14 ст.230 ПК України, якщо за результатами інвентаризації виявлено втрати спирту етилового, що перевищують норми втрат, встановлені згідно з пунктом 214.6 статті 214 цього Кодексу, або якщо ці втрати виникли не з причин, визначених пунктом 216.3 статті 216 цього Кодексу, платник сплачує акцизний податок виходячи з розміру таких втрат та ставки акцизного податку, що діє на дату складення акта інвентаризації.

Відповідно до п.7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 року (далі - Положення №879), проведения інвентаризації є обов`язковим за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Положення №879, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Відповідно до п.14 розділу ІІ Положення №879, інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), для первинних документів з урахуванням обов`язкових реквізитів та вимог, передбачених цим Положенням. Матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом, так і за допомогою електронних засобів обробки інформації.

Згідно із п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.18,19,20 розділу ІІ Положення №879, інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв`язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При проведенні інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальної особи та особа, яка приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про передачу активів.

Після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних інвентаризаційного опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку. Також бухгалтерська служба підприємства проводить перевірку всіх підрахунків у інвентаризаційних описах (актах інвентаризації). Виявлені помилки у цінах, таксуванні та підрахунках повинні бути виправлені й завірені підписами всіх членів інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) і матеріально відповідальних осіб.

На останній сторінці інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) робиться відмітка про перевірку цін, таксування та підрахунки результату за підписами осіб, які проводили цю перевірку.

Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Аналіз акта інвентаризації, наявного в матеріалах справи (а.с.114-115, т.1) дає підстави вважати, що його результати є неприйнятними, оскільки його складено з порушенням вимог Положення №879, а саме: п.1, 17, 18, абзацу 2 п.19 розділу ІІ цього Положення.

Окрім цього, у вказаному акті відсутні відомості про наказ, на підставі якого проведена інвентаризація, а також відсутній номер і дата складання цього акту.

Суд зазначає, що відповідності до вказаного законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, однак проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником податків, тоді як контролюючий орган може лише вимагати її проведення., на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема, аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 640/5215/19, від 6 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до вимог встановлених пунктом 7 розділу І Положення № 879, проведення такої інвентаризації відбувається на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення інвентаризації, у якому має бути визначено, зокрема, термін та обсяг проведення інвентаризації, але така має бути проведена не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

У справі, що розглядається встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що контролюючим органом не було надіслано позивачу вимогу про проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей у відповідності до вимог чинного законодавства, що не спростовано відповідачем.

Крім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 зазначено, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Разом з тим, відповідач під час розгляду справи жодним чином не заперечив та не спростував доводи позивача про те, що комісія для проведення інвентаризації керівником ПрАТ «ОКЗ» не створювалася; результати інвентаризації не оформлялися; інвентаризаційною комісією не оформлювалося жодних інвентаризаційних описів, актів інвентаризації, звіряльних відомостей, протоколів відповідно до вимог, документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом установлених Положенням про Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), для первинних документів з урахуванням обов`язкових реквізитів та вимог, передбачених Положенням №879.

Також відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що контролюючим органом не дотримано вимоги п.18 розділу ІІ Положення №879, відповідно до якого Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв`язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При проведенні інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальної особи та особа, яка приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про передачу активів.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до розділу VI Положення, висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства.

Суд зауважує, що акт інвентаризації (а.с.114-115, т.1) містить підпис начальника купаного цеху ОСОБА_1 та головних державних інспекторів Дімова В.О. та Зеляско Т.І., що здійснювали перевірку відповідно до направленнь від 26.10.2022 року № 103, 104 виданих на підставі наказу № 131 від 25.10.2022 року.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, що всупереч п.1 розділу ІІ Положення №879 інвентаризація проводилася не повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи, а посадовими особами контролюючого органу, що підтверджується наявними в акті інвентаризації підписами вищевказаних головних державних інспекторів та відсутністю підписів інвентаризаційної комісії.

Стосовно визначення контролюючим органом податкового зобов`язання з акцизного податку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Натомість, відповідачем у відзиві на позов не вказано посилання на положення податкового або іншого законодавства, згідно з яким, саме на контролюючий орган є відповідальним за нарахування сум податкових зобов`язань з акцизного податку. Такі посилання також відсутні в акті перевірки та в оскаржуваних ППР.

Також відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що вказуючи, що у ПрАТ «ОКЗ» наявні понаднормові втрати активів, відповідачем не вказано які є норми таких втрат та наскільки ці норми перевищені. Вказане свідчить про безпідставність висновків податкового органу щодо наявності у позивача понаднормових втрат активів.

Відповідно до п.216.2 ст.216 ПК України, датою виникнення податкового зобов`язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. У цьому пункті втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити.

З наведеного випливає, що визначення податкового зобов`язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) має здійснюватись саме платником податку, а не контролюючим органом.

Щодо застосування контролюючим органом штрафних санкцій до ПрАТ «ОКЗ», суд зазначає наступне.

Відповідно до п.121.1. ст.121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив запит від 27.10.2022 про надання документів та відомостей, які стосуються предмету перевірки та просив надати їх до 12:00 31.10.2022 до приміщення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м. Одеса, пр.Шевченка, 15/1) (а.с.35, т.2).

Водночас відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.80.7 ст.80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Таким чином фактична перевірка має проводитися виключно за місцем провадження господарської діяльності платника податків (або за місцем розташування його об`єктів права власності) та в присутності посадових осіб платника податків.

За наведених обставин, суд вбачає обов`язок платника податку під час витребування необхідних для проведення перевірки документів посадовим (службовим) особам контролюючих органів. Однак вищевказаними положеннями не перебачено обов`язок платника податку надавати витребувані документи до приміщення контролюючого органу.

Разом з тим, виходячи з того, що фактична перевірка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, суд доходить висновку, що й надання витребуваних документів контролюючий орган мав вимагати від платника податку безпосередньо під час проведення фактичної перевірки.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що проведення перевірки призначено наказом Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі із великими платниками від 25 жовтня 2022 року № 132 з 27 жовтня 2022 року тривалістю 10 діб.

З акту проведення перевірки від 07.11.2022 вбачається, що перевірку закінчено 04.11.2022 року о 16 год. 45 хв.

Таким чином, позивач надав витребувані документи вчасно - 04.11.2022 року, тобто в останній день проведення перевірки.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про ненадання ПрАТ «ОКЗ» витребуваних документів у повному обсязі.

Враховуючи викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 07.11.2022 року № 285/34-00-07-03/00412056 у зв`язку з чим дійшов висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2022 року №230/3400703 та від 07 грудня 2022 року №229/3400703.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 7, 9, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» (ЄДРПОУ 00412056, адреса: 65005, м. Одеса, вул. Мельницька, 13) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44104032, адреса: 65015, м. Одеса, пр.Шевченка, 15/1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.12.2022 року №230/3400703 про збільшення грошового зобов`язання за платежем акцизний податок на виробничу продукцію, для виробництва якої не використовується спирт етиловий на суму 6 316 107,80 грн. та від 07.12.2022 року №229/3400703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну на суму 1020,00 грн.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судовий збір у розмірі 30000,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя О.О. Хурса