Рішення

від 09.07.2023 по справі 591/4075/20

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/4075/20

Провадження № 2/591/192/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2023 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання Чмуневич М.О.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в загальному позовному проваджені цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_3 03липня 2020року звернуласядо судуз вказанимпозовом до ОСОБА_1 та своївимоги обгрунтовуєтим,що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 10 березня 1978 року по 09 січня 1992 року. За час спільного проживання, 17 квітня 1980 року, ними було куплено частину (42/100) будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після розлучення 09 січня 1992 року позивачка переїхала жити до свого чоловіка ОСОБА_5 , а їх син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , весь час проживав зі своєю сім`єю та був зареєстрований за даною адресою.

Відповідач ОСОБА_1 проживає окремо в іншому шлюбі в будинку дружини. Зазначає, що її влаштовувало, що частиною будинку, на яку вона фактично мала право власності, користується їх син, до того ж він був єдиною рідною дитиною і в її колишнього чоловіка. Через всі ці обставини вона сподівалась, що син колись успадкує цей будинок. Але сталося невиправне горе і ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 41 рік її син помер. У нього залишилась дружина ОСОБА_4 , яка прожила з її сином майже 20 років у спірному будинку.

На даний час її колишній чоловік ОСОБА_1 пропонує їй звільнити будинок, оскільки після смерті сина його дружина перестала бути родичкою, так як за час шлюбу не народили власних дітей.

За її принциповим переконанням, невістку, вдову її сина не справедливо виганяти з будинку. До тих пір поки в будинку, який вона купувала у шлюбі з ОСОБА_1 проживав її син, вона вважала, що її право ніяким чином не було порушено. Після смерті сина вона має намір набути право власності на спірного будинку з надвірними спорудами та частиною земельної ділянки і розпорядитись ним на свій розсуд.

На сьогоднішній день вона не має можливості користуватися спільним майном, бо відповідач те визнає її співвласницею даного нерухомого майна і вона позбавлена права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Її пропозицію щодо врегулювання спору мирним шляхом у нотаріуса, ОСОБА_1 залишив поза увагою.

Посилаючись на зазначені обставини, та з урахуванням вимог ст. 60 Сімейного кодексу України, просить суд визнати спільноюсумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 житловий будинок з прибудовами та надвірними спорудами та земельну ділянку, що знаходяться за адресою:: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на частину вказаного майна.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 липня 2020 року у зазначеній справі відкрите загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 06 жовтня 2020 року о 09 год. 00 хв.

06 жовтня 2020 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 27 січня 2021 року, 11 год. 00 хв. у зв`язку з відсутністю доказів належного сповіщення відповідача та третьої особи.

25 січня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що 10 березня 1978 року між сторонами зареєстровано шлюб. Подружжя мешкало разом із батьками ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_6 .

17 квітня 1980 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 42/100 частини будинку, загальною жилою площею 52,5 кв.м. та відповідної частини надвірних будівель, за адресою: АДРЕСА_4 (в подальшому присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 ).

ОСОБА_1 набув частину будинку, яка складалась з: кімнати пл. 8,5 кв.м., кімнати пл. 11,5 кв.м., коридору пл. 4,4 кв.м., кухні пл. 5,5 кв.м., коридору пл. 6,5 кв.м., зазначених на плані інвентар бюро від 06 грудня 1979 року під цифрами: 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, сараю «З», 1/2 частина огорожі №1-3.

Продаж вчинено за шість тисяч крб., які ОСОБА_7 , ОСОБА_8 одержали від ОСОБА_1 повністю при підписанні договору. Грошові кошти, витрачені ОСОБА_1 на придбання 42/100 частини житлового будинку за зазначеною адресою подаровані останньому його батьками, що підтверджується заявою ОСОБА_9 , посвідченою 16 червня 2020 року приватним нотаріусом Сумського МНО Кишенюк Л.П. за реєстровим № 445.

З технічного паспорту на житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_5 , складеного 24 квітня 1980 року Сумським ООБТІ, вбачається, що ОСОБА_1 набув 42/100 жилого будинку, приміщення згідно експлікації до плану будинку, - кв. 2 заг. площею 36,4 кв.м., жилою площею 20 кв.м. не забезпеченого: водогоном, каналізацією, газопостачанням. Опалення пічне.

У вересні 1988 року позивачка покинула відповідача та виселилась з будинку, забрала всі власні речі, а також майно набуте подружжям під час шлюбу (золоті прикраси, кришталь, постільну білизну, ковдри, посуд, стіл та стільця тощо). При цьому, малолітній син ОСОБА_10 залишився проживати разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 . Сторони припинили спільне ведення господарства, що свідчить про фактичне припинення шлюбу з вересня 1988 року.

01 серпня 1991 року Зарічний районний суд м. Суми ухвалив рішення у справі №2-1136/1991 про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 та 09 січня 1992 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_1 .

04 лютого 1992 року ОСОБА_11 самостійно виписалася з будинку за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується будинковою книгою.

08 червня 1999 року відповідач обладнав свою частину жилого будинку індивідуальною системою газового спалення, що вбачається з відміток у абонентній книжці будинку та 16 серпня 2001 року він отримав технічні умови на водопостачання жилого будинку.

На протязі 2002 - 2009 років відповідач здійснював реконструкцію та добудови до спірного будинку, облаштування системи водопостачання та водовідведення.

Рішенням виконкому Сумської міськради № 329 від 21чернвя 2005 року «Про будівництво, узаконення раніше збудованих житлових будинків, господарських будівель і споруд та продовження строку будівництва житлового будинку, громадянами - мешканцями на садибних ділянках у м. Суми» дозволено ОСОБА_1 будівництво добудов до частини житлового будинку розмірами 3,00x2,50 м, 2,40x2,70 м, 4,50x7,50 м за адресою: АДРЕСА_6 .

12 грудня 2005 року на підставі рішення Сумської міської ради від 27 квітня 2005 року за №1191-МР, ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Співвласники: ОСОБА_12 - 9,5% від 0,1000 га; ОСОБА_12 -48,5% від 0,1000 га; ОСОБА_1 -42% від 0,1000 га.

10 березня 2010 року управління архітектури та містобудування Сумської міськради відповідачу видано довідку про погодження прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, - реконструйованого приміщення 13 пл. 14,2 кв.м., сарай «Т», навісу «Р», вбиральню «У» по АДРЕСА_1 .

08 листопада 2011року відповідач отримав технічні умови на каналізування жилого будинку.

25 грудня 2015 року департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міськради відповідачу видано довідку про те, що місце розташування прибудови (літера «в5»), барбекю (літера «Ж»), сарай (літера «Т») відповідно до технічного паспорту на садибний житловий будинок АДРЕСА_7 не суперечить будівельним нормам.

16 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , ОСОБА_12 укладено договір поділу житлового будинку та земельної ділянки за вказаною адресою, посвідчений приватним нотаріусом Сумського МНО Кишенюк Л.П. за р.№505. В пунктах 5,6 договору зазначено, що ОСОБА_1 став власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 70,5 кв.м., житловою площею 22,7 кв.м., що складається з наступних приміщень: коридор №1 пл. 4,6 кв.м.; кухня №5 пл. 3,5 кв.м.; коридор №6 пл. 6,5 кв.м.; санвузол №10 пл. 3,3 кв.м.; коридор №11 пл. 4,4 кв.м.; житлова №13 пл. 14,2 кв.м.; житлова №15 пл. 8,5 кв.м.; комора пл. 24,0 кв.м.; тамбур №17 пл. 1,5 кв.м., і господарських будівель та споруд: сарай «Т», навіс «Р», барбекю «Ж», літній душ «П», вбиральня «У», навіс «С», огорожа №3, №4, і земельної ділянки загальною площею 0,0420 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5910136300:06:023:0003.

Рішенням виконкому Сумської міськради №636 від 15листопада 2016 року «Про присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна в місті Суми» земельній ділянці загальною площею 0,0420 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5910136300:06:023:0003) присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Рішенням виконкому Сумської міськради №636 від 15 листопада 2016 року «Про присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна в місті Суми» житловому будинку загальною площею 70,5 кв.м. з господарськими будівлями, АДРЕСА_1 (літ. В-1) присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 .

07 квітня 2017 року в Державному земельному кадастрі зареєстровано поділ земельної ділянки загальною площею 0,0420 га (кадастровий номер 5910136300 06:023:0003) на дві частини:

- 0,0064 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд (кадастровий номер 5910136300:06:023:0035);

- 0,0356 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 5910136300:06:023:0036).

Рішенням виконкому Сумської міськради №384 від 18 липня 2017 року «Про присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна в місті Суми» земельній ділянці площею 0,0356 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд (присадибна ділянка) розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5910136300:06:023:0036) присвоєно/змінено поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Рішенням виконкому Сумської міськради №549 від 09 жовтня 2018 року «Про присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна в місті Суми» житловому будинку площею 70,5 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, АДРЕСА_1 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 .

17 квітня 1980 року ОСОБА_1 , за подаровані його батьками грошові кошти, придбав 42/100 частини будинку, загальною жилою площею 52,5кв.м та відповідну частину надвірних будівель, за адресою: АДРЕСА_4 , що складалися з: кімнати пл. 8,5 кв.м., кімнати пл. 11,5 кв.м., коридору пл. 4,4 кв.м., кухні пл. 5,5 кв.м., коридору пл. 6,5 кв.м., зазначених на плані Інвентар бюро від 06 грудня 1979 року під цифрами: 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, сараю «З», частина огорожі №1-3, - у зв`язку із чим, ОСОБА_1 , стверджує, що на зазначене нерухоме майно не розповсюджується правовий режим спільна сумісна власність подружжя. ОСОБА_1 ніколи не визнавав, і не визнає за ОСОБА_11 жодних прав на це нерухоме майно.

Шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 фактично припинився у вересні 1988 року.

Позивачка самостійно виселилась з будинку, забрала всі власні особисті речі, а також майно набуте подружжям під час шлюбу (золоті прикраси, кришталь, постільну білизну, ковдри, посуд, стіл та стільця тощо), що свідчить про фактичний розподіл подружжям майна набутого під час шлюбу.

04 лютого 1992 року позивачка самостійно виписалася з будинку, і ця обставина, поміж іншим, підтверджує її розуміння того факту, що на придбану відповідачем за подаровані його батьками грошові кошти 42/100 частини будинку не розповсюджується правовий режим спільна сумісна власність подружжя.

12 грудня 2005 року відповідач, шляхом приватизації, набув право спільної часткової власності (розмір частки 42%) на земельну ділянку площею 0,1000 га за зазначеною адресою.

ОСОБА_1 впродовж 1999-2009 років, самостійно та за власні кошти здійснював облаштування (газопостачання, водопостачання, водовідведення) та перебудову належної йому частини житлового будинку, і забудову земельної ділянки.

16 травня 2016 року ОСОБА_1 , внаслідок поділу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 став власником:

- житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 70,5 кв.м., житловою площею 22,7 кв.м., що складається з наступних приміщень: коридор №1 пл. 4,6 кв.м.; кухня №5 пл. 3,5 кв.м.; коридор №6 пл. 6,5 кв.м.; санвузол №10 пл. 3,3 кв.м.; коридор №11 пл. 4,4 кв.м.; житлова №13 пл. 14,2 кв.м.; житлова №15 пл. 8,5 кв.м.; комора пл. 24,0 кв.м.; тамбур №17 пл. 1,5 кв.м., і господарських будівель та споруд: сарай «Т», навіс «Р», барбекю «Ж», літній душ «П», вбиральня «У», навіс «С», огорожа №3, №4.

- земельної ділянки загальною площею 0,0420 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5910136300:06:023:0003.

07 квітня 2017 року ОСОБА_1 , внаслідок поділу земельної ділянки загальною площею 0,0420 га (кадастровий номер 5910136300:06:023:0003) на дві частини, став власником:

- земельної ділянки площею 0,0064 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд (кадастровий номер 5910136300:06:023:0035);

- земельної ділянки площею 0,0356 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 5910136300:06:023:0036).

Отже, на підставі зазначених обставин, ОСОБА_1 стверджує, що житловий будинок в АДРЕСА_2 загальною площею 70,5 кв.м., житловою площею 22,7 кв.м. та земельні ділянки за цією ж адресою, - належать йому на праві особистої приватної власності, оскільки: 42/100 частини будинку придбані ним за подаровані йому його батьками грошові кошти; добудова, перебудова та облаштування цього майна проводилися після розірвання шлюбу та за його власні кошти; земельна ділянка набута шляхом приватизації після розірвання шлюбу.

Посилаючись на вказане, просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском строку позовної давності та у зв`язку з тим, що квартира придбавалась виключно за особисті кошти відповідачки (а.с. 47-51).

26 січня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій зазначає, що вимоги ОСОБА_3 не визнає в повному обсязі, вважає їх незаконними та не обґрунтованими. Крім того, вважає, що нею пропущений строк позовної давності, що є вагомою підставою для відмови їй в задоволенні позову про поділ майна подружжя.

Ще до розірвання шлюбу - в вересні 1988 року - позивачка з власної ініціативи залишила спірний будинок, припинивши підтримувати з ним подружні стосунки. В 1991 року після ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу, вона забрала з будинку всі свої особисті речі.

Майно, на яке вона претендувала, вивезла в 1992 році, а саме: золоті прикраси - 2 обручки та цепочку з кулоном, 2 комплекти постільної білизни, 2 нові верблюжі ковдри, махрове простирадло. 4 великі махрові рушники, коврове покриття на підлогу, тумбочку, стіл обідній. З стули, 2 табуретки, велюрову скатертину, самовар-чайник, кухонний посуд, 2 старовинні ікони. 2 кришталеві вази, кришталеву салатницю, набір кришталевих фужерів, 2 кришталеві ладьї та інше майно. Він проти цього не заперечував. Отже, спільно набуте майно подружжя було поділено між ними в добровільному рядку в 1992 році і після цього позивачка ніяких претензій до відповідача щодо поділу майна подружжя, в тому числі і спірного житлового будинку, не пред`являла.

Про те, що ОСОБА_3 не має ніяких претензій до купленого ним житлового будинку свідчить той факт, що вона добровільно, з власної ініціативи, знялася з реєстрації в ньому 04 лютого 1992 року, що підтверджується відміткою в будинковій книзі. Вибувши з житлового приміщення та виписавшись з нього, позивачка, не будучи власником спірного житлового будинку, втратила право на його користування та проживання, про що їй було відомо.

Отже, 09 січня 1992 року між ним та позивачкою офіційно був розірваний шлюб. ОСОБА_3 після розірвання шлюбу не проживала в спірному житловому будинку, не користувалася ним, вивезла всі речі та майно, яке вважала за потрібне, знялася з реєстрації в ньому, не здійснила поділ цього нерухомого майна та не визначила свою частку в даному майні, хоча була обізнана про те, що він не визнає за нею право на частку даного майна, бо воно куплено виключно за грошові кошти його батьків. Якби позивачка вважала спірний житловий будинок спільною власністю подружжя, то відповідно до вимого ст.ст. 22, 28 КпШС України (який діяв на той час), вона мала можливість звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності на 21/100 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 . Але, вона цього не зробила, що свідчить про пропуск нею строку позовної давності без будь-яких поважних причин, бо ніяких перешкод для звернення до суду у неї не було.

Згідно ст.11 КпШС України у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. При цьому позовна давність застосовується судом відповідно до цивільного законодавства, якщо інше не встановлено законом (ст.10 КпШС країни). Відповідно до ст. 29 ч.3 КпШС України для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Отже, якщо шлюб між ним та ОСОБА_3 розірваний 09 січня 1992 року, то позивачка, враховуючи 3-річний строк позовної давності, мала законне право звернутися до суду за захистом свого права власності на частку нерухомого майна, на яке вона претендувала, протягом 3-х років, починаючи з 09 січня 1992 року і до 09 січня 1995 року. Але вона, цього не зробила, що свідчить про пропуск нею строку позовної давності, який сплинув 09 січня 1995 року і законних підстав для його поновлення не вбачається.

Вся поведінка позивачки після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 свідчить про те, що вона не претендувала на частину спірного житлового будинку і не вважала себе його співвласником, оскільки протягом майже 30 років не проживала та не користувалася житловим приміщенням, не цікавилася його станом, не приймала участі в його утриманні, не проводила за власний рахунок будь-яких ремонтних робіт, які необхідні для належного жилого стану житлового будинку.

Звернувшись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, позивачка просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, хоча під час шлюбу було куплено 42/100 частини цього будинку. На даний час спірний об`єкт, на який зараз претендує позивачка, не є об`єктом, який був куплений відповідачем за кошти батьків під час перебування у шлюбі з позивачкою.

Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_7 , на частину якого претендує позивачка, за тридцять останніх років суттєво змінився і за рахунок вкладених особисто ним, як власником, грошових коштів перетворився в зовсім інший об`єкт нерухомості, загальна та житлова площа якого збільшилася майже в два раза.

Житловий будинок став окремим об`єктом нерухомості в результаті його поділу, в ньому є водопостачання та водовідведення, проведений газ та зроблено опалення, влаштовані зручності та побудовані надвірні будівлі - цегляна вбиральня «У» (в 2000 р.), навіс «Р» (в 2006 р.), сарай «С» (в 2003 р.), сарай «Т» (в 2002 р.) та барбекю «Ж» (20011 р.).

В результаті цього за рахунок вкладених ним значних грошових коштів покращилися умови проживання в спірному житловому будинку і суттєво збільшилася його вартість. Позивачка, яка не була співвласником спірного житлового будинку і не цікавилася ним протягом тридцяти років, не приймала участі в його утриманні та в покращенні умов проживання, не вкладала в домоволодіння жодної копійки. Така бездіяльність ОСОБА_3 свідчить про те, що вона не тільки не була співвласником спірного житлового будинку, але й не вважала себе такою протягом 30 років.

Оскільки 42/100 частини спірного житлового будинку були куплені в 1980 році не за спільні сумісні кошти подружжя, а за гроші, які подарували ОСОБА_1 , батьки, то це нерухоме майно не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя. В зв`язку з цим позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Не відповідають дійсності заяви позивачки про те, що він не проживає в спірному житловому будинку. Цей житловий будинок, власником якого він є, являється його єдиним постійним місцем проживання, де він зареєстрований. Всі його дії, спрямовані на покращення умов проживання в житловому будинку, вкладення значних грошових коштів в добудови, проведення газу, води, зручностей, поділ домоволодіння та земельної ділянки, свідчать про його постійне володіння та користування даним нерухомим майном.

Він проживав з сином в цьому житловому будинку, без участі позивачки виростив його сам з 10-річного віку, піклувався про нього, допомагав у всьому, в тому числі і в лікуванні, оскільки він хворів цукровим діабетом, переніс в 2016 році сепсіс. Його син в 2000 р. переніс декілька операцій на очах, на почках, на ногах і саме я весь час підтримував його матеріально.

Посилання позивачки на те, що вона не ставила питання про визнання за нею права власності на частину житлового будинку та про поділ його тільки тому, що в цьому будинку проживав син не заслуговує на увагу, оскільки вона після розірвання шлюбу залишила сина проживати з ним, не піклувалася про нього, не спілкувалася з ним, не займалася його вихованням, не надавала йому ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини. Якби вона дійсно мала право власності на нерухоме майно і хотіла б розпорядитися своєю часткою на користь сина, то могла б це зробити за його життя і, навіть тоді, коли він був ще неповнолітнім, але вона цього не зробила, оскільки не була власником спірного майна, тому у встановлений законом строк не намагалася виділити частку.

Що стосується дружини померлого сина, то ніяких конфліктів між ними немає, оскільки він відмовився на її користь від своєї частки в спадковому майні і вона отримала у власність дороговартісний автомобіль. Права третьої особи ОСОБА_4 не є порушеними, бо вона ніколи не претендувала на його житловий будинок, проживала в ньому без реєстрації під час шлюбу з його сином і розуміла, що не має на нього права власності. 25 вересня 2020 року вона виселилася з належного йому на праві приватної власності житлового будинку та забрала всі свої речі і спільно набуте з сином майно. Йому відомо, що вона купила собі квартиру, де зараз і проживає, оскільки у сина були грошові заощадження, на які він не претендує. Все майно сина залишилося у власності його дружини, хоча він, як батько, являється спадкоємцем за законом 1-ї черги, але не бажає претендувати на частку в спадщині.

Оскільки права ОСОБА_4 не є порушеними і вона не має ніякого відношення до вирішення позову про поділ майна подружжя, з яким ОСОБА_3 звернулася до суду, то її залучення до участі у справі в якості третьої особи не відповідає вимогам закону.

Позивачка звернулася до суду за захистом свого нібито порушеного права через 28 років після офіційного розірвання шлюбу з відповідачем, хоча вона не проживала в спірному житловому будинку майже 30 років, не користувалася ним, не приймала участі в його утриманні, в проведенні будь-яких ремонтно-будівельних робіт, не дбала про його належний для проживання стан, не цікавилася житловим приміщенням і знала, що це нерухоме майно куплено за кошти батьків відповідача, який не вважав цей будинок спільною сумісною власністю подружжя та не визнавав за нею і право на частку в нерухомому майні, тому є всі підстави вважати, що нею без поважних причин пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні її позовних вимог (а.с. 105-110).

27 січня 2021 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 11 травня 2021 року 16 год. 30 хв. у зв`язку з клопотанням позивачки про відкладення.

01 лютого 2021 року від позивачки ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідачем пропущено строк на подачу відзиву.

Стосовно заяви ОСОБА_9 , посвідченої 16 червня 2020 року, вона з`явилась після того як відповідач отримав лист-повідомлення позивача від 11 червня 2020 року про позасудове врегулювання спору у нотаріуса, копія якого разом із фіскальним чеком про направлення приєднана до позовної заяви. Також перед цим вона повідомляла відповідачу, що бажає частку будинку, яка їй належить, в спільно нажитому майні подружжя передати вдові їхнього сина, ОСОБА_4 . До того ж, грошей їм ніхто ніколи не дарував, заява складена через 40 років та не містить чітко зазначеної суми не може мати законного та юридичного значення.

Що стосується обладнання будинку індивідуальною системою газопостачання, опалення, реконструкції та добудови до будинку, водопостачання та водовідведення, звичайно всі документи оформлені на відповідача ОСОБА_1 , оскільки він на сьогоднішній день значиться власником будинку, але всі роботи проводив та фінансував їхній син ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_4 , які працювали підприємцями, а відповідач ОСОБА_1 на той час вже був пенсіонером і ніде не працював.

Вказує на те, що відповідач посилається на кодекс про шлюб та сім`ю Української РСР (зі змінами та доповненнями, станом на 17 квітня 1980 р.), в ч. 1 ст.22 чітко зазначено: Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільно сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпоряджання цим майном. А отже 42/100 частин будинку на АДРЕСА_4 були придбані під час шлюбу і розподіл повинен відбутися в рівних частках, що зазначено в ст. 28 КПШС Української РСР: В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Що стосується золотих прикрас, на що весь час наголошує відповідач ОСОБА_1 , то дійсно вона забрала із золотих прикрас обручку, яку потім продала, а гроші віддала покійному сину ОСОБА_10 та сережки, що носить до сьогоднішнього дня, маленький, тонесенький ланцюжок вона особисто зняла з шиї та поклала в чашку в серванті. Із спільно нажитого майна вона забрала глечик із кришталю та чотири стакани, все інше майно залишилось в будинку, вона ніколи на нього не претендувала (а.с. 130-132).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено дану справу для розгляду по суті на 15год.00хв.11серпня 2021року з викликом сторін у справі.

11 серпня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 01 грудня 2021 року, о14 год. 30 хв. у зв`язку із закінченням відведеного процесуального часу.

01 грудня 2021 року у зв`язку із зайнятістю головуючого судді у розгляді кримінальної справи №592/11918/13-к провадження №1-о/591/1/21, розгляд справи відкладено до 17 лютого 2022 року, о 13 год. 00 хв.

17 лютого 2022 року протокольною ухвалою суду по справі оголошено перерву до 13 квітня 2022 року, 14 год. 40 хв. у зв`язку з закінченням відведеного процесуального часу.

Враховуючи, що Верховною Радою України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні було запроваджено воєнний стан через вторгнення Росії на територію України, беручи до уваги ситуацію, що склалась у м. Суми на день запровадження такого стану, на підставі п.1 рішення зборів суддів Зарічного районного суду м. Суми від 24 лютого 2022 року №5, з метою запобігання загрози життю та здоров`ю учасників судового процесу і працівників суду, з 24 лютого 2022 року дану справу було знято з розгляду до стабілізації ситуації в країні та в м. Суми.

Рішенням зборів суддів від 02 травня 2022 року №11 відновлено здійснення розподілу та розгляд усіх категорій справ, у тому числі цивільних, які перебували в провадженні судді станом на 24 лютого 2022 року.

Розгляд справи призначено на 30 серпня 2022 року, о 13 год. 30 хв.

30 серпня 2022 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 20 жовтня 2022 року, о 13 год. 30 хв. у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

У зв`язку із зайнятістю головуючого судді у розгляді кримінальної справи № 591/6525/18 провадження № 1-кп/591/145/22, розгляд справи відкладено до 27 грудня 2022 року, о 14 год. 00 хв.

27 грудня 2022 року протокольною ухвалою суду розгляд справ відкладено до 09 лютого 2023 року, 15 год. 0 хв. у зв`язку з клопотанням представника позивача та представника відповідача.

09 лютого 2023 року допитано свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 30 березня 2023 року о 15 год. 00 хв. для забезпечення явки свідків.

30 березня 2023 року допитано свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 12 квітня 2023 року о 15 год. 00 хв. для забезпечення явки свідків.

12 квітня 2023 року допитано свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 24 квітня 2023 року 15 год. 00 хв. для забезпечення явки свідків.

24 квітня 2023 року допитано свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , протокольною ухвалою розгляд справи відкладено до 01 червня 2023 року, о 16 год. 00 хв. у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою в Сумській області.

01 червня 2023 року протокольною ухвалою суду в зв`язку з закінченням процесуального часу розгляд справи відкладено до 28 червня 2023 року 16 год. 00 хв.

В зазначене судове засідання з`явилися відповідач та його представник відповідача, які підтримали позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши думку учасників справи, які з`явилися в судове засідання, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Під час судового розгляду встановлено, що 10 березня 1978 року сторони уклали шлюб, який було розірвано 09 січня 1997 року, що підтверджується копіями свідоцтва про укладення шлюбу, копією рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 серпня 1991 року у справі № 2-1136/1991 та копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.10,12, 58, 59).

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 13).

17 квітня 1980 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_22 в рівних частинах та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 42/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_4 , загальною жилою площею 52,5 кв.м та відповідну частину надвірних будівель, за адресою: АДРЕСА_4 , що складалися з: кімнати пл. 8,5 кв.м., кімнати пл. 11,5 кв.м., коридору пл. 4,4 кв.м., кухні пл. 5,5 кв.м., коридору пл. 6,5 кв.м., зазначених на плані Інвентарбюро від 06 грудня 1979 р. під цифрами: 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, сараю «З», частина огорожі №1-3 (а.с. 14-17).

З копії технічного паспорту на житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_5 ,складеного 24 квітня 1980 року, вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 1980 року належить 42/100 будинку (а.с.55-57).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , який має загальну площу 324, 7 кв.м., житлову площу 88, 7 кв.м (а.с. 18-23).

04 лютого 1992 року ОСОБА_11 знята з реєстрації в будинку за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується копією будинкової книги (а.с. 60-62).

З відміток у копії абонентної книжки будинку за адресою: АДРЕСА_9 вбачається, що 08 червня 1999 року ОСОБА_1 обладнав частину жилого будинку індивідуальною системою газового спалення (а.с. 63-64).

16 серпня 2001 року ОСОБА_1 отримав технічні умови на водопостачання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.65).

Рішенням виконкому Сумської міськради № 329 від 21червня 2005 року «Про будівництво, узаконення раніше збудованих житлових будинків, господарських будівель і споруд та продовження строку будівництва житлового будинку, громадянами - мешканцями на садибних ділянках у м. Суми» дозволено ОСОБА_1 будівництво добудов до частини житлового будинку розмірами 3,00x2,50 м, 2,40x2,70 м, 4,50x7,50 м за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 67).

12 грудня 2005 року на підставі рішення Сумської міської ради від 27 квітня 2005 року за №1191-МР, ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.(а.с. 69).

10 березня 2010 року управління архітектури та містобудування Сумської міської ради відповідачу видано довідку про погодження прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - реконструйованого приміщення 13 пл. 14,2 кв.м., сарай «Т», навісу «Р», вбиральню «У» по АДРЕСА_1 (а.с.70).

08 листопада 2011 року відповідач отримав технічні умови на каналізування спірного жилого будинку (а.с.71).

25 грудня 2015 року департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міськради Сомсіну В.М. видано довідку про те, що місце розташування прибудови (літера «в5»), барбекю (літера «Ж»), сарай (літера «Т») відповідно до технічного паспорту на садибний житловий будинок АДРЕСА_7 не суперечить будівельним нормам (а.с. 72).

16 травня 2016 року ОСОБА_1 , внаслідок поділу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору про поділ житлового будинку та земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та ОСОБА_12 , став власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 70,5 кв.м., житловою площею 22,7 кв.м., що складається з наступних приміщень: коридор №1 пл. 4,6 кв.м.; кухня №5 пл. 3,5 кв.м.; коридор №6 пл. 6,5 кв.м.; санвузол №10 пл. 3,3 кв.м.; коридор №11 пл. 4,4 кв.м.; житлова №13 пл. 14,2 кв.м.; житлова №15 пл. 8,5 кв.м.; комора пл. 24,0 кв.м.; тамбур №17 пл. 1,5 кв.м., і господарських будівель та споруд: сарай «Т», навіс «Р», барбекю «Ж», літній душ «П», вбиральня «У», навіс «С», огорожа №3, №4 та земельної ділянки загальною площею 0,0420 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5910136300:06:023:0003 (а.с. 78-79).

З копії витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що 07 квітня 2017 року ОСОБА_1 , внаслідок поділу земельної ділянки загальною площею 0,0420 га (кадастровий номер 5910136300:06:023:0003) на дві частини, став власником:

- земельної ділянки площею 0,0064 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд (кадастровий номер 5910136300:06:023:0035);

- земельної ділянки площею 0,0356 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 5910136300:06:023:0036) (а.с.82, 83).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міськради №384 від 18 липня 2017 року «Про присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна в місті Суми» земельній ділянці площею 0,0356 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд (присадибна ділянка) розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5910136300:06:023:0036) присвоєно/змінено поштову адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 84).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міськради №549 від 09 жовтня 2018 року «Про присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна в місті Суми» житловому будинку площею 70,5 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, АДРЕСА_1 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 85).

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона є сусідкою з відповідачем, будинок на 2 господаря, власниками є вона і її брат ОСОБА_23 . Їй відомо, що будинок відповідача купили його батьки у 1982 році, тоді сусідами був відповідач та його колишня дружина ОСОБА_24 і син ОСОБА_25 . У них були різні входи, але будинок був з одним двором. Позивачка восени 1982 року була, навесні 1983 року ще була, певно проживала у спірному будинку, а потім вона її е бачила. ОСОБА_10 був маленький, вона з ним нянчилась. Відповідач сам будувався, з робочими він займався. Її дядько ОСОБА_26 разом з відповідачем проводили газопостачання. У 1989 році провели газ, був спільний котел, потім окремі котли поставили. Усі ремонти вирішував відповідач та її дядько, позивачку у цей період вона не бачила жодного разу. На момент купівлі батьками відповідача будинку у будинку було пічне опалення, 2 кімнати, відсутні зручності, води не було. З надвірних сарай дерев`яний та вбиральня.

Зараз будинок змінився ззовні, змінився двір. Будинок пофарбований, утеплений став. прибудували одну кімнату. ОСОБА_27 вирішував з документами питання, брав у них дозвіл. Влаштував туалет, ванну кімнату, кухню. В кухні меблі нові, зроблений ремонт, шпалери, пластикові вікна змінені, двері. У дворі бесідка, плитка покладена, поставили паркан. У 2016 році вирішили присвоїти окремі адреси вона, брат та відповідач, позивачки не було. Земельна ділянка була приватизована, вони вирішували це питання у нотаріуса. ОСОБА_10 одружився з ОСОБА_28 десь після 2000 року. Вона проживала до моменту, поки не стало ОСОБА_10 . З роки тому.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він є товаришем відповідача з дитинства, позивачку ніколи не бачив. Знайомі з відповідачем з 1975 року, у 1984 році він прийшов з армії, вступив до інституту і зустрів відповідача біля будинку. У 1986 році він одружився і став жити по вул.. СКД, а батьки жили на ОСОБА_29 , і він ходив щодня повз двір відповідача і так вони бачилися. У 1987 році він влаштувався на ОСОБА_30 , де також працював і відповідач. Зазначив, що його племінниця і син сторін ОСОБА_10 навчалися в одному класі, і племінниця говорила, що у Колі немає мами, і він живе з татом. Йому відомо, що водопостачання, каналізацію в будинку робив відповідач. В розмові відповідач десь у 2000 році сказав, о хоче прибудувати кімнату і просив його порахувати скільки це буде коштувати. Треба було приблизно 17000 грн., ОСОБА_25 тоді хворів, і будівництвом не займався. У 2003 році вони привезли щебня, цементом забетонували, потім цеглу клали, і десь 2 роки вони будували прибудову.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він є сусідом з відповідачем, з 1989 року проживає по адресі: АДРЕСА_10 . Син відповідача був малолітнім, ОСОБА_31 працювала як комендант гуртожитку. В будинку по АДРЕСА_11 він її не бачив. Син сторін постійно був з батьком. Це були 1992-1993 роки, вони живуть навпроти гуртожитку СумДУД, там де він працював. У будинок відповідача заходив раз на тиждень, чи раз на місяць. Бачив, що будівельні робот проводив сам відповідач, робив кладку цеглою з найнятими людьми у добудові до будинку.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона є сусідкою відповідача та мешкає в АДРЕСА_12 з 1972 року. Ближче познайомилися зі сторонами, коли батьки відповідача купили йому половину будинку по АДРЕСА_1 . Тоді вона познайомилася з дружиною відповідача. Будинок був довоєнної побудови, газу не було. Десь у 1984-1985 роках вона стала рідше бачити позивачку. Їй відомо, що син сторін залишався ночувати у сусідів, бо батько ходив працювати на нічні зміни. Постройки відповідач здійснив у дворі погріб до 2000 року, а воду після 2000 року. Дах у 1989-1990 роках, у той час і вікна міняли, утеплювали будинок. Допомагав ОСОБА_32 сусід, він був кам`ярем.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він живе поруч з відповідачем, між ними гарні стосунки. Щодня на протязі 46 років він ходив повз його будинок на роботу. Бачив коли батьки відповідача купили йому будинок, і там проживали відповідач і ОСОБА_31 , на якій він одружився. У них народився син ОСОБА_10 . Пояснив, що у 2002 році виписував машину, і привозив шифер, пісок для ремонту в будинку. Дружини відповідача не бачив. Відповідач працював на ОСОБА_33 , і коли був на зміні, то приводив сина до його сусідки.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона народилася за адресою: АДРЕСА_13 і мешкала там до 2-го класу. ОСОБА_6 син відповідача, їх батьки дружили сім`ями. Вони з ОСОБА_10 ходили разом до школи. Коля ночував у них, коли відповідач був на нічній зміні. У 1988 році вона переїхала в іншу квартиру в м. Суми, але щодня приходила до бабусі і дідуся. З 1998 року по 2003 рік ОСОБА_25 працював на ринку, і його батько приходив йому допомагати. У 2003 році ОСОБА_10 звернувся до неї з питання того, що хоче зайнятися бізнесом, батько купив йому кіоск, і він розпочав власну справу. Батько дозволив побудувати прибудову до будинку у 2005 році. Будівництво йшло за рахунок відповідача, він завжди ОСОБА_10 допомагав. У 2006 році батько дозволив ОСОБА_10 торгувати у прибудові. Матір ОСОБА_10 вона ніколи у спірному будинку не бачила. Побачила матір лише на похоронах ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_34 суду пояснив, що вони з відповідачем сусіди. З 1980 року він знайомий з відповідачем, мати йому купила хату по АДРЕСА_1 . Пояснив, що в 1977 році у нього народилася донька ,і дитина сторін була часто в них діти разом гралися. Надя перестала працювати у гуртожитку у 1986 році. Бачив, що вона ходила, а потім менше став бачити. З 1989 року він став менше її бачити, з розмов стало відомо, що вона вийшла заміж Відповідач почав будівництво у спірному будинку у 2001-2002 роках, йому допомагав дядя ОСОБА_35 . Участі позивачки у будівництві він не бачив. Син сторін проживав з відповідачем, а позивачка пішла. Зручностей у будинку не було. У 2010-2011 роках провели воду і каналізацію. Газ був проведений відповідачем. Добудували коридор до будинку і з вулиці прибудували магазин-прибудову.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що він є сусідом відповідача, підтримує з ним дружні стосунки. Батьки купили цей будинок сім`ї відповідача. З 2002 року постійно проживає по Замостянській в м. Суми, позивачку ні разу не бачив. Прибудову відповідачу допомагав будувати його дядько ОСОБА_36 . Будували сарай, клали плитку у дворі і біля сараю, будували прибудову до будинку, коридор до кухні. З 1983 року у будинку не було ні води, ні газу, у будинку було пічне опалення. Усе потім проводив відповідач, який мешкав із сином та займався його вихованням.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона знайома з відповідачем з моменту купівлі спірного будинку у її тітки ОСОБА_7 ( сестра батька). Тітка її покликала, щоб вона була присутня при продажу половини будинку. Там були невеликі кімнати, невеликий сарай. Прийшли мама ОСОБА_37 , відповідач, тітка та її чоловік. Вони передали гроші, і вона при цьому була присутня. Пояснила, що вона допомагала своїй тітці, яка проживала в іншій частині будинку. Потім вони стали спілкуватися. Їхні діти ходили в один садочок, школу. Спочатку мати дитини ходила, а потім вона її не бачила ні в садочку, ні в школі, на батьківські збори ходив відповідач.

На момент продажу половини будинку у ньому було 2 маленькі кімнати, невеличка кухня і тамбур, пічне опалення, зручностей не було. Зараз там прибудова, будинок збільшився, з`явився погріб, сарай, туалет, є усі зручності: вода, каналізація, газ. Цим займався відповідач, бо він це робив. Позивачку з 1987 року у спірному будинку не бачила. Спірний будинок купували батьки відповідача, родичи позивачки у цьому участі не приймали. це відомо свідку зі слів матері відповідача, яка сказала, що будинок для сина, він тоді був одружений, була дитина.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що є товаришем відповідача, підтримує з ним дружні відносини. На протязі всього часу син відповідача, поки не помер, вирішував питання узаконення та приватизації спірного будинку. Він протягом усього часу товаришував з сином відповідача та з відповідачем, був у них у гостях. Позивачку у спірному будинку не бачив ніколи. У 2005 році вирішували питання приватизації у земельних ресурсах. По документам власником 42/100 спірного будинку був відповідач. Після поділу він був єдиним власником і при поділі будівлі із сусідами в нотаріуса. З дружиною ОСОБА_10 він не знайомий, стосунки між ОСОБА_10 та його дружиною йому не відомі. Пояснив, що приміщення хотіли використовувати у комерційних цілях, але усе так і закінчилося. Прибудова була як житлове приміщення, а в подальшому планували перевести у нежитлове. Господарські споруди: душова, туалет, навіс, прибудова, сарай самочинно збудовані відповідачем. Питання щодо придбання спірного будинку у шлюбі не поставало.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що вона є знайомою відповідача, мешкає за адресою: АДРЕСА_14 . З відповідачем знайомі з дитинства, її брат ОСОБА_38 ровесник, і вони товаришували. Відповідач з її братом ходили разом у школу, потім пішли разом працювати та майже одночасно одружилися. Відповідач жив з сином, який ріс у них на очах. Десь у 1980 році батьки відповідача купили будинок по АДРЕСА_4 . До цього вони два роки жили у батьків. Їй відомо, що у 1987-1988 році відповідач розлучився з дружиною, і хлопчик залишився з батьком. У ОСОБА_39 була нова сім`я. ОСОБА_27 весь час їздив з сином на футбольні матчі у м. Київ, у м. Харків, матір вона не бачила. Її мати спілкувалась з матір`ю відповідача, і їй відомо, що батьки купили будинок, брали гроші у борг, щоб діти жили ОСОБА_27 з жінкою та сином.

Оскільки спірні відносини між сторонами з приводу вказаного нерухомого майна виникли між сторонами до 01 січня 2004 року (дата набрання чинностіЦК УкраїнитаСК України), то порядок набуття спільного майна та його правовий режим у даному випадку визначається за нормами Кодексу про шлюб та сім`ю України 1969 року (далі -КпШС України).

Відповідно до вимогстатті 22 КпШС України 1969 року(закон, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з положеннями частини першоїстатті 24 КпШС України 1969 рокумайно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Пунктом 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України»роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей22,25,27-1 КпШСспільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставістатті 25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (статті 28 КпШС).

Зазначені норми, які були чинними на час придбання спірного майна, узгоджуються з нормами чинного сімейного законодавства України.

Таким чином, з урахуванням положень законодавства України, чинного на момент набуття у власність спірної квартири, факт набуття спірного майна в період шлюбу одним із подружжя за грошові кошти, які ця особа могла отримати від продажу іншого майна, може спростувати презумпцію спільної сумісної власності подружжя.

Презумція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу,може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів про те, що 42/100 частин будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_4 відповідно до положеньстатті 24 КпШС Українибуло отримане ним в дар чи у порядку спадкування, що могло бути підставою для спростування презумпції спільності майна подружжя.

Посилання відповідача на те, що кошти, отримані на придбання частини житлового будинку, були отримані у його батьків, а не за рахунок спільних коштів подружжя, суд визнає неспроможними, оскільки ним не надано належних доказів на підтвердження того, що такі кошти були витрачені на придбання спірного будинку і є його власними коштами.

За таких обставин наявні підстави вважати, що 42/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_4 є спільною сумісною власністю сторін.

Згідно з частиною першоюстатті 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника.

Відповідно до частини першоїстатті 120 ЗК Україниу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, відбувається одночасний перехід права власності на земельну ділянку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) зробила висновок, що «при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена нормастатті 120 ЗК Українизакріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства».

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Так, із матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2005 року ОСОБА_1 приватизував земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №336103 (а.с. 69).

Оскільки спірна земельна ділянка була приватизована 12 грудня 2005 року, суд приходить до висновку, що така земельна ділянка не є майном, яке належить до спільної сумісної власності подружжя, а є особистою власністю відповідача і не підлягає поділу між подружжям.

Відповідач ставить питання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Згідно зістаттею 76 ЦК Української РСРперебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічним чином питання початку перебігу позовної давності визначені і встатті 261 ЦК України, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Частиною третьоюстатті 29КпШС України передбачалося, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. Згідно зістаттею 11КпШС України у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічний порядок обчислення перебігу позовної давності визначено й частиною другою статті 72Сімейного кодексу України.

Вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, слід виходити з того, що при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Згідност. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 1ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 13 Конституції Українизакріплено, що власність зобов`язує.

Відповідно дост. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, але й покладає на них певні обов`язки.

За змістом вказаних норм закону ч. 3ст. 13 Конституції Українита ч. 4ст.319ЦК України власник зобов`язаний цікавитись майном, дбати про його стан, вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, з метою оформлення права власності.

Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не лише безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, але й суб`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Звертаючись до суду з вказаним позовом 03 липня 2020 року, позивачка вказувала на те, що поки в будинку проживав спірний син сторін, то вона вважала, що її право ніяким чином не порушено та виявила намір набути право власності на частину спірного будинку з надвірним споруди після смерті сина. Подання зазначеного позову пов`язує з діями відповідача, який пропонує звільнити будинок дружині померлого сина ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання дотримання ОСОБА_3 строку звернення до суду з позовом, суд враховує, що при визначенні початку перебігу позовної давності виходить не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права.

На підставі пояснень ОСОБА_3 , яка була допитана як свідок, пояснень відповідача, свідків та наявних у матеріалах справи відомостей під час розгляду справи судом встановлено, що дійсно частина спірного житлового будинку з надвірними господарськими приміщеннями та спорудами придбана під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.

Позивачка ОСОБА_3 має право на частину в спірному домоволодінні, однак нею пропущено строк позовної давності.

Позивачкою не доведено обставин, викладених у позовній заяві, а саме обставин того, що відповідач виганяв невістку (дружину сина сторін) з будинку, навпаки в судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 надала пояснення, що за домовленістю з відповідачем вона залишила житло, вирішивши самостійно питання спадкування майна після смерті ОСОБА_6 , вимог щодо проживання у спірному будинку не висловлювала, наразі на проживання у будинку не претендує.

Обставини дозволу проживання сина, який мав би у подальшому успадкувати частину майна позивачки, не вказують на поважність пропуску строку позовної давності. Натомість, надаючи в суді в якості свідка пояснення, позивачка вказала, що коли спільному сину сторін було 14 років, відповідач передав позивачці прохання щодо відмови від частки у житловому будинку. Таким чином, питання щодо права власності позивачки на спірне майно піддавалося сумніву на той момент, коли сину виповнилося 14 років, тобто у 1993 році. Саме з цього моменту має почати відліковуватися строк позовної давності, визначений статтею 29 КпШС України 1969 року, який пропущено позивачкою без поважних причин.

Належних та допустимих доказів переривання або зупинення строків позовної давності сторона позивача суду не надала, а тому, беручи до уваги, що позовні вимоги щодо поділу частини житлового будинку є обґрунтованими, однак заявлені поза межами строку позовної давності, про застосування якої зробив заяву відповідач, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

З огляду на вказане суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_15 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення виготовлене 09 липня 2023 року.

Суддя А.П.Сидоренко